Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості використання арттерапевтичних технік у роботі з дошкільниками
»
Статті
526
5 вересня 11:00

Соціалізація дітей з порушеннями опорно-рухового апарату: рекомендації щодо формування навчальної діяльності

Стратегії підтримки дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в освітньому середовищі.

Процес соціальної взаємодії – невід'ємна частина життя будь-якої дитини. Вочевидь дитині з порушеннями опорно-рухового апарату соціалізуватися значно складніше, ніж дитині з нормотиповим розвитком. Отже, сучасний педагог окрім предметних знань має бути обізнаним щодо особливостей дітей зазначеної категорії та їхніх освітніх потреб.

У вебінарі кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця відділу освіти дітей з порушеннями інтелектуального розвитку Ірина Гладченко ознайомить нас з сучасним станом і перспективами надання корекційно-педагогічної допомоги дітям з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.

Поняття «соціалізації»

Соціалізація – процес та результат активного засвоєння індивідом соціального досвіду, який охоплює соціальне пізнання, соціальне научіння, соціальну адаптацію та соціальне перетворення себе та оточуючої дійсності.

Основні джерела соціалізації:

  • передача культури через сімейний та інші інститути, через систему освіти, навчання і виховання;

  • первісний досвід, пов’язаний з періодом раннього дитинства, з формуванням основних психічних функцій та елементарних форм суспільної поведінки;

  • взаємний вплив людей у процесі спілкування та сумісної діяльності;

  • процеси саморегуляції, які полягають у поступовій заміні зовнішнього контролю індивідуальної поведінки внутрішнім самоконтролем.

Діти, які мають певні фізичні особливості розвитку підпадають під категорію «віктимності», адже вони часто стають жертвами неуспішної соціалізації, і ті речі, які працюють з дітьми з нормотиповим розвитком, можуть не допомагати в такій ситуації. Тож наше завдання – стати підтримкою для таких дітей та знайти правильні стратегії та способи педагогічного впливу, які будуть справді ефективними.

Якими бувають порушення опорно-рухового апарату?

  1. Захворювання нервової системи.

  2. Набуті захворювання.

  3. Вроджена патологія опорно-рухового апарату.

Дитячий церебральний параліч

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – найбільш розповсюджений різновид особливостей розвитку опорно-рухового апарату серед дитячого населення.

Ірина Гладченко зазначає, що саме ДЦП можна розглядати у якості моделі наявності різноманітних розладів, які справляють негативний вплив на якість функціонування дитячого організму, причиною яких може виступати руховий дефіцит.

ДЦП – це збірна група стійких непрогресуючих рухових синдромів, поєднаних з мовленнєвими порушеннями, рідше епілептичними припадками, ліквородинамічними розладами, патологією зору, слуху, інших органів та систем або без них, які є наслідком органічного ураження центральної нервової системи в пренатальному, інтранатальному та ранньому неонатальному періоді.

Рухові порушення

Рухові порушення впливають на психічний розвиток дитини. Так, порушення руху очей, недорозвиток та затримка формування найважливіших рухових функцій призводять до багатьох різних факторів, а саме:

  • обмеження поля зору;

  • обмеження та уповільнення формування предметно-практичної діяльності.

Порушення мисленнєвої діяльності

  • Проявляються у затримці формування понять абстрактного мислення.

  • Спостерігається затриманий розвиток слова як поняття, має місце обмежене, інколи викривлене розуміння значення окремих слів.

  • Деякі діти з порушеннями опорно-рухового апарату мають достатній рівень розвитку інтелекту, у деяких спостерігається своєрідна затримка психічного розвитку, а у деяких констатують наявність порушення розумового розвитку.

Емоційні розлади

Проявляються у вигляді:

  • підвищеної збудженості;

  • чутливості до звичайних подразників навколишнього середовища;

  • схильності до коливань настрою.

Специфічні порушення діяльності й спілкування

Найчастіше спостерігається диспропорційний варіант розвитку особистості. Це може проявлятись в тому, що достатній інтелектуальний розвиток сполучається з відсутністю впевненості в собі, самостійності.

Тож дуже важливо навчати дитину елементарних навичок самообслуговування, адже це значно покращить рівень її життя та надасть можливість і вчителям, і батькам позбавитись «гіпертурботи».

Якими можуть бути бар’єри в навчанні?

  • Труднощі пересування, які проявляються у неспроможності повністю контролювати координацію рухів, силу м’язів.

  • Приміщення не містить необхідних пристосувань (пандусів, ліфтів, підйомників, достатньо широких дверей).

  • Відсутність можливості зручного розташування у класі.

  • Відсутність дрібних пристосувань, які допомагають організувати роботу в класі (наприклад, таких, що обмежують траєкторію мимовільних рухів для здійснення запису в зошит).

  • Особливості мовлення дітей.

  • Труднощі акту ковтання, які не дають самостійно ковтати їжу.

  • Відсутність толерантного ставлення з боку інших членів дитячого колективу.

Рекомендації щодо облаштування просторово-фізичного середовища

  • Застосування спеціальних сидінь, столів та подушечок для забезпечення правильного положення тіла й голови.

  • Забезпечення безперешкодного доступу до всіх необхідних навчальних матеріалів.

  • Попередження дитини про те, в який спосіб буде змінено положення її тіла перед тим, як будуть здійснені необхідні маніпуляції стосовно пересування.

  • Забезпечення умов для уникнення прямого потрапляння сонячного проміння на дитину.

  • Організація додаткових перерв у роботі дитини за потребою тощо.

Рекомендації щодо мовленнєвого розвитку

  • Важливим є формування відчуттів артикуляційних поз та рухів. Найбільш дієвим є використання вправ зі спротивом.

  • Необхідне поєднання розвитку мовлення з розвитком функції рук і загальної моторики.

  • Компенсація розладів мовленнєвого розвитку має відбуватись як на логопедичних заняттях, так і в процесі надання допомоги всіма фахівцями у різних видах діяльності.

  • Рекомендації щодо розвитку когнітивної сфери

  • Формування зорового, слухового та кінестетичного сприймання, зорово-моторної маніпулятивної поведінки, позитивного емоційного спілкування з дорослими.

  • Заохочення до предметно-дійового спілкування з оточенням.

  • Застосування регулятивної функції внутрішнього мовлення та ритмічної організації руху.

Рекомендації щодо формування навчальної діяльності

  • Застосування альтернативних методів спілкування (піктограми).

  • Використання електронних засобів у навчанні.

  • Надання додаткового часу для завершення будь-якого виду діяльності.

  • Заохочення дитини до опису, уточнення виконання нової задачі.

  • Можливість вибору найзручнішого засобу для фіксації навчальної інформації тощо.


Для того, щоб дізнатись більше про загальні аспекти соціалізації дітей з порушеннями опорно-рухового апарату переходьте за посиланням та дивіться вебінар Ірини Гладченко — https://vseosvita.ua/webinar/zagalni-aspekti-socializacii-ditej-z-porusennami-oporno-ruhovogo-aparatu-383.html

Вас також може зацікавити такий матеріал: Якщо в учня розлад дефіциту уваги і гіперактивність: практичні поради для вчителів

Всеосвіта – незалежне ЗМІ, що працює для вас та заради вас. Матеріали, які ми публікуємо, завжди вчасні, об’єктивні та перевірені. Наш проєкт існує завдяки вам

Підтримати нас можна по-різному. Ваші вподобання, поширення , коментарі дозволяють іншим людям дізнатися важливу інформацію, а замовлення брендованої продукції та електронних товарів допомагає нам інвестувати у розвиток новітнього українськомовного контенту.

Поширити
матеріал:

Використання статей порталу «Всеосвіта» дозволяється за умови прямого, відкритого для пошукових систем гіперпосилання на ці статті у першому абзаці. Назва порталу «Всеосвіта» має згадуватися обов'язково. У разі невиконання цих вимог, питання автоматично передаватиметься до юридичного відділу.

Читайте також: