Нульовий курс до НМТ: друга можливість для вступника чи +15 балів від того, хто сам і вчить, і приймає?

Зоя ЗахарівнаЯ вчителька історії, і в мене цього року знову випускний клас. Тож коли 29 жовтня міністр освіти Андрій Бутенко на зустрічі з ректорами запропонував університетам знову набирати вступників на підготовчі курси до НМТ, мої одинадцятикласники запитали про це раніше, ніж я встигла дочитати новину. Перша хвиля занять має стартувати вже наприкінці листопада або з 1 грудня, а друга — для тих, кому потрібно більше часу на підготовку.

Міністр назвав це додатковою можливістю надолужити освітні втрати й підготуватися до вступу. Звучить добре, і я справді бачу в цій ідеї багато хорошого. Але я звикла читати не лише заголовок, а й дрібний шрифт, тож давайте почитаємо його разом.

Як це працювало першого разу

Вчитуюся в умовиТак званий «нульовий курс» уже запускали цього року, тож є з чим порівнювати. Слухачі вчилися від трьох до шести місяців і мали щонайменше 360 годин занять з предметів НМТ, а ще профорієнтацію, психологічну підтримку й українознавство для тих, хто навчався за кордоном чи в окупації. Бюджетні місця насамперед отримували ветерани, військові, молодь з окупованих і прифронтових територій та ті, хто не зміг скласти НМТ з поважних причин. Решта навчалася на контракті, який за даними МОН не мав перевищувати 3 000 гривень на місяць.

Інтерес був помітний, а от доходили до занять не всі. Станом на березень університети отримали 2 460 заявок, а навчалися 1 027 слухачів. До проєкту долучилися 90 закладів, але реально заняття тоді йшли лише в 46 із них.

І ось найважливіша деталь. Той, хто успішно завершив курс і вступає до того самого університету на спеціальність з особливою державною підтримкою, може отримати до 15 додаткових балів до конкурсного бала. Саме про ці 15 балів я й хочу поговорити окремо.

Чому мені ця ідея подобається

Я добре уявляю, для кого цей курс може стати справжнім шансом. Це хлопець, який два роки вчився за чужими програмами в окупації, дівчина, яка через переїзди просто випала з навчання, або ветеран, який повернувся з фронту й хоче нарешті здобути освіту. Звичайна школа їх уже не прийме, а хороший репетитор коштує дорого, тож університетський курс із психологом і профорієнтацією для них може стати справжнім містком у доросле життя.

До того ж сама проблема зовсім не вигадана. За підсумками НМТ-2026 майже 40 тисяч вступників не подолали поріг з математики, тобто кожен восьмий, хто її складав. І важливо, що курс не замінює НМТ: тест так само проходять незалежно, а основою вступу залишається саме його результат.

Де я бачу ризик

А хто перевіряє?Мене непокоїть не сама ідея, а її конструкція. Університет навчає слухача, сам вирішує, чи той «успішно» завершив курс, і від цього залежать +15 балів на вступі до цього ж університету. А ще цей самий університет зацікавлений набрати якомога більше студентів, бо демографічна яма вже давно не прогноз, а реальність. Коли одна установа водночас і вчить, і ставить залік, і роздає бонуси на власному конкурсі, — це класичний конфлікт інтересів.

Про це говорять і експерти. Історикиня й освітянка Марія Воротило, як переказує видання «Знай», вважає, що така модель відкриває прямий простір для корупції, адже бонус можна отримати фактично за відвідування занять. А експертка Оксана Онищенко нагадує, що хвиля критики НМТ збіглася з боротьбою університетів за абітурієнтів, і попереджає, що власні вступні іспити вишів завжди несли ризики непрозорості. Тобто незалежне оцінювання ми колись запровадили саме для того, щоб вступ не залежав від того, хто кого знає.

Хочу бути чесною: випадків зловживань саме на нульовому курсі я не знайшла. Це ризик, а не доведений факт. Але є деталі, які цей ризик збільшують. Понад половина слухачів, 573 з 1 027, навчалася дистанційно, і мені складно уявити, як університет перевіряє, що за камерою справді сидить вступник, який вчиться. А бонусні бали діють лише в тому закладі, де пройдено курс, тож сімнадцятирічна людина вже в листопаді фактично прив’язує себе до одного вишу, хоча навесні НМТ може скластися значно краще, ніж вона сподівалася.

А як же школа?

Думаю про своїх учнівЄ ще одна річ, яка мене як учительку зачіпає особисто. Марія Воротило вважає, що в такий спосіб базову шкільну освіту перекладають на університети, хоча виші мали б поглиблювати знання, а не починати з елементарної бази. Я б додала від себе: якщо в держави знаходяться ресурси на 360 годин підготовки в університеті, то чому їх так бракує на додаткові години, поділ на групи й гідну оплату для вчителів старших класів? Освітні втрати ми щодня бачимо в класах, і надолужуємо їх теж ми.

І не варто забувати про рівний доступ. Випускник із міста, де є університет, ходитиме на заняття наживо, а дитина із села за вісімдесят кілометрів, де то немає світла, то зникає зв’язок, матиме хіба що онлайн, та й то якщо пощастить. До 18 тисяч гривень за повний курс на контракті для багатьох родин теж відчутні гроші.

Що думаю я

Я вважаю, що курс потрібен, особливо для молоді з окупації, ветеранів і всіх, хто загубився в ці страшні роки. Але щоб він залишався другою можливістю, а не новим «вхідним квитком», правила мають бути прозорими. Успішність курсу варто перевіряти незалежно, а не внутрішнім заліком того самого вишу. МОН варто оприлюднити підсумки першого набору: скільки слухачів склали НМТ, скільки вступили і скільком знадобилися ті 15 балів, бо без цих цифр ми не знаємо, чи програма взагалі працює. Списки тих, хто отримав бонус, мають бути відкритими, а сам бонус було б справедливо дозволити переносити в інший університет.

Остаточних правил вступу на 2027 рік поки немає: закон про вступну кампанію ще не ухвалили, а модель НМТ-2027 досі обговорюють. Тож говорити про прозорість варто саме зараз, поки правила ще можна змінити.

Випускникам і батькам раджу уважно читати умови конкретного університету ще до запису: скільки коштує навчання, як саме оцінюють «успішне завершення» і на які спеціальності діють бонусні бали. Учителям — не соромитися говорити з учнями про цю можливість чесно, з усіма плюсами й мінусами, бо часто саме ми перші, кого вони питають. А університетам я б порадила самим оприлюднювати результати своїх слухачів, адже довіру до курсу найкраще будувати відкритими цифрами.

Друга можливість для вступника — це чудово, але лише тоді, коли вона однаково чесна для всіх.