Коли дитина готова йти до першого класу: поради психолога

«Коли найкраще відправляти дитину до школи?» – такі питання ми часто зустрічаємо у коментарях до матеріалів. «Коли дитина готова до школи психологічно?» – питають у чатах та месенджерах. Для того, щоб відповісти на найактуальніші запитання кваліфіковано, журналісти «Всеосвіти» звернулись до Олени Науменко, дитячої та юнацької психологині, психотерапевтки, сертифікованої арттерапевтки, практичної психологині вищої категорії.

«Всеосвіта»: У якому віці дитина психологічно готова до школи?

Олена: Якщо відповісти коротко – у 7 років, коли  виконано завдання першого семиріччя життя дитини: достатньо розвинена сенсорна та сенсомоторна система, готовий вестибулярний апарат і коли дитина награлася.

Проведемо аналогію: спершу ми садимо зерно, потім довго-довго чекаємо, поки воно розвивається під землею, поливаємо його, підживлюємо, але не ворушимо землю і не змушуємо його проростати швидше, просто чекаємо. А коли зерня готове – воно пробивається з-під землі. З дитиною так само. Не треба тягнути паросток за верхівку, треба укріпити коріння – перше семиріччя – найважливіший період життя будь-якої людини.

Перше семиріччя дуже важливе тому, що у дитини у цей період спершу розвивається сенсорна система: дитина навчається добре чути, бачити, відчувати на дотик, розуміти запахи, розрізняти звуки. Далі розвивається сенсомоторна діяльність: уміння йти бордюром, стрибати на одній ніжці, перевертатися. Опанування мови – теж важлива навичка.

Основний вид діяльності в цей період – гра, і поки дитина не награлася, їй зовсім не обов'язково сідати за парту. Звичайно ж, діти можуть вивчити букви у 2, 3, 4 роки та роблять це успішно, але ціною фізичного і психічного здоров'я. Все має бути своєчасно.

Приблизно у 7 років у дитини повністю «вмикається» мозок. Тобто працює не лише права півкуля (творча), а й ліва, яка відповідає за логічну діяльність, академічну успішність.

«Всеосвіта»: 7 років – оптимальний час для вступу в школу, але у всіх все індивідуально. Хтось готовий у 6, хтось у 8. Чи є якісь показники готовності дитини сісти за парту?

Олена: Очевидні зовнішні фізіологічні ознаки. Готова до навчання дитина виглядає по-іншому, ніж діти того ж віку, не готові до школи.

«Всеосвіта»: У чому спостерігається ця різниця?

Олена: Зап'ястя руки видовжується, тобто рука готова до письма. З'являється талія, змінюється овал обличчя, воно витягується, дитина навіть дихає по-іншому, випадають перші молочні зуби. Раніше випадання зубів було головною ознакою того, що дитину можна садити за парту, адже це один із показників, що ввімкнулась ліва півкуля. Змінюється поведінка, розвивається довгострокова пам'ять, якість уваги підвищується, з'являється інтерес до інших дітей.

Все це відбувається одночасно: фізіологічні показники співвідносяться з готовністю мозку. Зв'язка «мозок і тіло» – нерозривна, і дитина готова висидіти 30 хв у класі.

Є система дослідження Керна-Йірасика до якої входить «філіппінський тест»: дитину просять підняти руку та дотягнутися через голову до протилежного вуха. Якщо процеси, про які я говорила (видовжилася кисть, з'явилася можливість по-іншому відчувати своє тіло в просторі, тощо) успішно пройдені, цей тест виконується: дитина легко дістає до протилежного вушка. Якщо фізіологічно дитина ще не доросла, їй буде важко це зробити.

До 7 років повинен з'явитися важливий зв'язок: рука-око. Рука вчиться на папері відтворювати те, що бачить око. Це надскладна операція для мозку. ЇЇ можна прискорити, натренувати дитину писати друкованими літерами, але це відбуватиметься раніше, ніж потрібно. Звичайно, є діти-вундеркінди, у них є «внутрішня потреба» читати, вчитися писати, але це, зазвичай, виняток.

Дошкільнята грають за своїми правилами, можуть змінювати їх, якщо програють, – це особливість віку. Семирічки уже готові прийняти правила й навіть слідувати їм, до того ж, спостерігати, щоб інші теж дотримувалися правил. І тому ті правила, які висять в класах НУШ, для них благо, а шестирічкам одинаково, що там написано.

«Всеосвіта»: Чому батьки намагаються відправити дитину до школи якомога раніше?

Олена: Часом батьки наводять дивні аргументи. Звичайно, діти в 6 років рухливі, часто дуже кмітливі, але в них відсутня така важлива складова як соціальний інтелект, тобто вони не вміють спілкуватися з іншими дітьми. Перший клас – це соціалізація. У сучасних дітей менше соціального досвіду, наприклад, ігор у дворі. Комунікативні навички у малечі наразі не дуже розвинені, особливо це стосується родин де одна. До того ж дошкільнята перевантажені інформацією й, на жаль, не тією, що їм корисна.

У багатьох дітей неготовність до школи проявляється на фізіологічному рівні. У деяких видно неозброєним оком неврологічні особливості, особливості розвитку мови.

Я довго працювала у дитячому садочку, раніше практичні психологи ЗДО проводили обстеження на психологічну готовність дитини до навчання у школі. Це була хороша практика, але за умови її правильного виконання.

У мене була ситуація, коли під час обстеження були виявлені проблеми зі слухом. Дитина чула тільки на 30%, ніхто не помітив: ні батьки, ні бабуся, ні вихователі в садочку. Думали, що не дуже кмітлива дитина. Різні бувають ситуації. І добре, що та дитина не пішла в школу, їй дали час вилікуватись і відновитись.

Зараз такої практики немає. Важко сказати добре це чи погано, просто сучасні правила не дають можливості повноцінно обстежити дитину, поспілкуватися з батьками до того, як дитину приймуть у школу.

І, на жаль, у вересні стає зрозуміло, що прийшли діти з дуже різним рівнем підготовки. Приходять діти, яким добре було б ще рік або півтора побути у більш «екологічних» умовах, ніж школа.

«Всеосвіта»: Чи треба батькам переживати, що дитина у 7 років ще не вміє читати?

Олена: Це останнє, за що треба переживати, тим паче, що це не завдання дошкільного віку. Завдання дошкільного віку – це фізичне здоров'я, гарний розвиток сенсорики, вестибулярного апарату, сенсомоторики, комунікативні навички. А вже потім, на вибудованому фундаменті, варто розвивати пізнавальні потреби.

«Всеосвіта»: 2021 рік, рік коли людство продовжує боротись з коронавірусом, як це впливає на психологічну готовність дітей йти до школи?

Олена: Тут я б звернула увагу на психологічну готовність батьків. Подібних пандемій ніколи не було, принаймні, у цьому сторіччі. Одне з ускладнень коронавірусу – воно є у всіх, навіть у тих, хто не хворів, – підвищена тривожність. До того ж на фізіологічному рівні дійсно страждає імунітет, і це не могло не вплинути на емоційне благополуччя дорослих людей.

Найважливіше для дітей у першому семиріччі – правильна прив'язаність до батьків. Це найміцніший людський зв'язок. Коли батьки втомлені, в постійній тривозі,напружені,  діти це добре  відчувають. Хочете допомогти дитині – послуговуйтесь законом авіації: спершу кисневу маску собі, потім дитині. Батькам взагалі, а батькам майбутніх першокласників особливо, треба потурбуватися про своє фізичне та емоційне благополуччя.

Перше – спати достатньо багато. Якщо порушений сон, є сенс звернутися до лікарів. Сон – основа здоров'я.

Друге  – пити достатню кількість води, адже її нестачу в організмі першим відчуває мозок.

Третє – здорове харчування.

Черверте – гуляти й перебувати на свіжому повітрі.

Крім того зверніть увагу на те, що якщо у попередні два роки у житті дитини відбулись якісь травматичні події (переїзд, розлучення батьків, серйозні захворювання дитини чи батьків, перебування в лікарні, серйозні операції) – це протипоказання до вступу у школу у 6 років. Вступ до школи – це стрес, тому треба 10 разів подумати, чи варто дитині переживати ще один стрес.

«Всеосвіта»: Як підготувати дитину до школи у вересні 2021 року?

Олена: Якщо буде така можливість, варто ознайомити дитину зі школою. На жаль, зараз ми говоримо про можливість зайти до школи як про щось нереальне, але маємо надію, що все буде добре і по школі можна буде провести екскурсію.

Корисно, щоб дитина була присутня під час того, як батьки вітаються з учителем, тому що дитина зчитує інформацію і бачить: якщо мама посміхається і у відповідь отримує посмішку вчителя, значить все добре – можна довіряти цій людині, яка стане для неї головною під час всього періоду навчання в початковій школі.

Зазначу, що якщо продовжать локдаун та дистанційку для молодшої школи, варто 100 разів подумати, можливо, все ж залишити дитину ще на рік у тому колективі і в тому місці, до якого дитина звикла. Нехай імунітет зміцніє та мозок дозріє, адаптується.

Також варто спробувати грати у школу: нехай мама і тато по черзі будуть учнями, вчителями – це гарна профілактика шкільної фобії.

Я сподіваюся, що ситуація стабілізується, і діти 1 вересня підуть до школи, побачать вчителя і головне – один одного. Це дуже важливо, тому що перші півроку діти знайомляться один з одним, з правилами, з приміщенням, обживають його.

«Всеосвіта»: Як батькам допомогти дитині адаптуватись у школі?

Олена: Стежити за найпростішими ознаками фізичного здоров'я: сон, їжа, настрій (поведінка). Якщо дитина спокійно спить, висипається, рано встає, можливо, не радіє, але  бадьора, немає змін у харчовій поведінці, не плаче, не засмучена, не почала раптом сильно хворіти – це означає, що все йде нормально і дитина поступово адаптується до школи. Якщо є зміни у перерахованих пунктах, треба звернути увагу.

Особливість сучасної школи – мобільні телефони у батьків першокласників. Проблема полягає у тому, що батьки не розуміють кордонів, вони дзвонять або пишуть вчителям повідомлення у вайбер під час уроків, у робочий час та у вихідні. Це заважає учителю нормально організувати шкільне життя. У такий ситуаціях вчителю необхідно встановити правила: мій робочий час триває до 19.00, далі на дзвінки я не відповідаю.

Наприклад, не треба просити вчителя прослідкувати, щоб ваша дитина пила воду. Завдання вчителя – забезпечити доступ до води, а батьки мають навчити дитину дома регулярно пити її.

«Всеосвіта»: Як проявляється неготовність дитини до школи?

Олена: Дитина, яка не готова навчатись, не може дотримуватися правил. Коли вчителька говорить: «Діти, беремо зошити та починаємо писати», – така дитина може не почути, бо сказали «діти», а не звернулись конкретно на ім'я. Дитина ще не почуває себе частиною колективу.

Також учень може сидіти під партою і не хотіти писати: «я не хочу», «я не буду», дістає бутерброд і починає їсти – теж типова поведінка дитини, неготовної до навчання. Дитина ще не може виконувати соціальні норми, правила.

Дитина не розуміє, що можна запитати щось у вчителя, попросити про щось. Не встигла записати домашнє завдання і не розуміє, що можна попросити вчителя повторити.

Батьки здебільшого завчасно намагаються розвивати логічний інтелект у дошкільнят, забуваючи, що  набагато важливішою є наявність емоційного інтелекту – тоді дитина і себе розуміє краще, і інших,  може пояснити, що з нею відбувається.

«Всеосвіта»: А якщо дитина, яка ще не готова до навчання все ж потрапила у перший клас. Як їй допомогти адаптуватися?

Олена: Краще не допускати такого. У моїй практиці були випадки, коли дитину забирали з першого класу й повертали в садок – і це не було стресом для дитини.

Якщо немає можливості повернутися, то інколи є сенс влаштувати «санаторний режим» – особливий режим перебування дитини у школі. Якщо дитина не може висидіти 4-5 уроків, тоді за згодою адміністрації школи, вчителя, психолога, батьки пишуть заяву і на її основі для такої дитини можуть влаштовати дні відпочинку. Наприклад,  у понеділок, вівторок першокласник ходить до школи, а в середу – відпочиває. Або інший варіант: перші 3 уроки  дитина вчиться, а потім йде додому. Можна розглядати варіант інклюзивного навчання. Зараз воно впроваджується не тільки в школах, але і у закладах дошкільної освіти.

Попереду літо, є можливість відпочити, провести якомога більше часу на свіжому повітрі, радіти досягненням своєї дитини, спостерігати за ії розвитком. А рішення, чи відправляти дитину до школи восини, краще ухвалити у серпні. Я завжди повторюю «Поспішай повільно». 

Вас також може зацікавити матеріал: Зустріч з першачками: поради вчителям у підготовці до 1 Вересня