Антифейкова гра для 500 шкіл: як навчити підлітків розпізнавати брехню в мережі

Сучасний учитель щодня змагається за увагу учнів із сповіщеннями в месенджерах, трендами TikTok та онлайновими розвагами. Навчати медіаграмотності за підручниками 10-річної давнини сьогодні просто неможливо. У межах Глобального тижня медійної та інформаційної грамотності (24—31 жовтня) у більш ніж 500 школах України для учнів 5—11 класів розпочинається інтерактивна XR-виставка Digital Jungle.

Як інтегрувати медіагігієну в шкільну програму, перетворити клас на командний центр боротьби з дезінформацією та навчити підлітків аналізувати джерела через гру, розповідає фактчекерка, засновниця командної гри «НотаЄнота» та співорганізаторка освітнього форуму Digital Jungle Ukraine Альона Романюк. 

— Днями пройшов форум Digital Jungle Ukraine, де важливе місце посіла гейміфікація. Ваша гра «НотаЄнота» вже стала популярним освітнім інструментом. Чому ігрові формати залучають сучасних школярів значно ефективніше за класичні уроки та теорію з підручників?

— Гра змінює в першу чергу роль учня. Якщо на уроці підліток слухає і відповідає за певним каноном, то у грі він ухвалює рішення і одразу бачить його наслідок. До того ж гра дуже часто передбачає як наявність твердих знань, так і мʼяких навичок — комунікувати, аргументувати свою думку в обмеженому часі. Знову ж таки, якщо ми говоримо про гру «НотаЄнота», то працює одразу кілька підходів: безпечне середовище, де можна помилитися і все одно вийти переможцем — з новими знаннями та вміннями;

Звісно, помилка в грі коштує балів, але практично ніяк не впливає на репутацію, тому включається цікавість, а не захист. Усі завдання наших ігор побудовані на реальних кейсах, цікавих фактах і задокументованих спростуваннях. Окремо працює командний формат і взаємодія між дітьми, коли доводиться працювати без мобільних телефонів і тренувати критичне мислення в умовах дуже наближених до загрозливих ситуацій. Головне відбувається під час розбору правильних відповідей, коли учитель-ведучий разом з учнями показує логіку перевірки і той контекст, якого команда не помітила. По факту, гра дає можливість зустрітися з маніпуляцією і зрозуміти, як вона працює, навіть не знаючи теорії.

— Однією з найцікавіших подій форуму стала ваша розмова з підлітками про TikTok, Telegram, ШІ та джерела довіри. Які головні інсайти ви для себе винесли: чого дорослі найчастіше не розуміють про цифровий світ своїх дітей?

— Найбільше мене вразило, що під час війни на дітей кричать, коли ті не розуміють нову тему. Звісно, це було наведено як приклад, але щойно вчитель починає підвищувати голос або казати: як ти цього не розумієш, дитина ставить блок і решта зусиль не приносить жодного результату. Серед важливого, хоч і достатньо очевидного, взагалі не працюють нудні уроки, коли доводиться сидіти 45 хвилин в онлайні і слухати пояснення сухої теорії, або коли вчитель задає самостійно опрацювати складну тему за підручником.

Серед найгірших підходів — мотивація, чи радше демотивація за допомогою поганих оцінок. Серед того, що працює як навчальний формат, діти називають інтерактиви, квізи, дискусії, спільні дослідження і роботи в групах, а також підхід вчителя — ставитися до учнів з повагою і не знецінювати. Головне непорозуміння дорослих полягає в тому, що дорослі бачать у соцмережах лише розвагу для підлітка, тоді як для дітей — це основне середовище соціального життя, інформації й самовизначення одночасно.

— Форум завершився, але інтерактивна XR-виставка починає мандрівку у 500 шкіл по всій Україні. Чому системна робота саме з вчителями є вирішальною для того, щоб цей проєкт дав довготривалий результат для школярів?

— Виставка живе рівно стільки, скільки її вміє вести вчитель. Експонат показує явище, після чого уже під час обговорення народжується сенс, важливий для конкретної групи дітей чи дорослих. Наразі жоден проєкт не може собі дозволити поїхати у 500 шкіл для роботи з дітьми, але ми можемо дати потрібні матеріали й допомогти їх засвоїти учителям, щоб ті далі працювали з учнями на місцях. Така каскадна модель працює: наприклад, у 2023—2024 роках 250 підготовлених освітян провели майже 1000 ігрових сесій для 23 тисяч учасників, зокрема в прифронтових громадах. Жодна команда проєкту не змогла б охопити стільки громад самостійно.

Що ще важливо: виставка в школі триває обмежений час, але вчитель працює з цими дітьми роками і може повертатися до теми та інтегрувати певні елементи в інші уроки. Методичний пакет і вступний вебінар знімають головний бар'єр, яким є страх зіпсувати. Вчитель не мусить бути експертом з дезінформації чи безпеки у соцмережах, тому ми надаємо усі матеріали і сценарій. Далі — цікава технологія привертає увагу, після чого учитель ставить питання і допомагає пройти крізь цифрові джунглі і вибудувати безпечну модель поведінки.