8 типових фраз батьків, які викликають у вчителів саркастичну усмішку

Іноді те, що кажуть учителям батьки, звучить трохи кумедно – бо повірити в це педагог не може. Але наскільки впевнено це говориться, – пише вчителька Холі Верра на WeAreTeachers.com.

Перевірте, чи траплялося з вами спілкування з використанням будь-якої з цих батьківських фраз.

 

1. «Ми поїдемо у відпустку за тиждень до весняних канікул. Моя дитина щось пропустить?»

Що ж, давайте ми, вчителі, повіримо, що ви, батьки, ніколи не вчились у школі. А якщо таки вчились на дому – то ніколи не читали про школу, ніколи не спілкувались з тими, хто в ній вчився.

І ще давайте ми повіримо, що ви ніколи не слухали свою дитину в останні тижні попередніх чвертей.

Тому, звісно, ми повіримо, що ви зовсім нічого не знаєте про контрольні й самостійні в останній тиждень чверті.

Погодьтеся, ця маса припущень не може не викликати саркастичної усмішки.

 

2. «Ми поїдемо на відпочинок посеред чверті; чи зможете ви надати повний список завдань, щоб дитина могла їх зробити на відпочинку?»

Добрий вчитель, принаймні у США, чесно кажучи, ледве знає, що задаватиме завтра. Хороший вчитель тримає свої уроки гнучкими, вміє реагувати на потреби своїх учнів та на ситуацію.

У мене може бути загальне уявлення про те, як виглядатиме мій тиждень, але це може легко змінитися.

Крім того, щоразу, коли я витрачала годину часу і збирала по всіх колегах для учня свого класу список завдань, які він мав би зробити під час відпочинку серед чверті – учень завжди повертався з напівнезробленим списком.

 

3. «Дитина сказала, що на контрольній було те, чого вони не вчили»

Ясна річ, зазвичай ми, вчителі, отак і готуємось до власних контрольних. Ми завжди даємо в них те, що не вивчалось (це сарказм).

Менш правдоподібне виправдання важко і придумати.

 

4. «Я думаю, ви повинні...»

Після цих чотирьох слів саркастична усмішка на обличчі вчителя виникає автоматично.

А означає така усмішка в цьому разі ось що: «Шановна мамо (батько, вітчиме, бабусю, дідусю, няне, тьюторе)! Будь ласка, просто зупиніться. Я ж не кажу, як вам бути мамою. І ви не кажіть мені, як навчати».

 

5. «Моя дитина ніколи раніше не отримувала такої низької оцінки»

В епоху електронного документообігу вчителі можуть легко отримати доступ до учнівських балів з інших шкіл, де учень навчався раніше.

Та й без того у класному журналі власної школи можна вивчити поточні оцінки по інших, чимось подібних предметах – і зробити висновки. Скажімо, той, у кого погано з математикою, навряд чи «ніколи не отримував» низьких оцінок з фізики.

 

6. «Вона обдарована» (і тому заслуговує на поблажки)

Хто з батьків не вважає, що має обдаровану дитину? На жаль, деякі батьки мають досить багато упередженості, коли визначають ступінь талантів своєї дитини.

Іноді молодші діти виявляють сильну здатність до певних предметів. Врешті-решт їх однолітки наздоганяють їх, але мама й тато, бабусі й дідусі чіплятимуться за те, що п’ять років тому протягом тижня їхня дитина була найкращою в своєму класі при додаванні двозначних чисел.

Хоча це прекрасно – мати позитивні думки щодо здібностей своїх дітей – але здоровим ставленням буде розуміти їх слабкі сторони. А заодно й розуміти те, що в міру зростання дітей їхні здібності змінюються.

 

7. «У неї тривожність та дефіцит уваги. Ні, ми не ходили до лікаря, але на контрольних їй потрібно більше часу, ніж звичайним дітям. І ще дозвольте їй використовувати свої зошити під час контрольних, бо вона така вразлива»

Деякі батьки намагаються взяти на себе роль як лікаря, так і вчителя дітей з особливими освітніми потребами, «діагностуючи» свою дитину та визначаючи необхідні для цього діагнозу поблажки.

Іноді такий «діагноз» узагалі не відповідає дійсності.

А іноді з дитиною справді щось відбувається, і вчителі самі готові допомогти школяреві. Але батьки тиснуть на педагогів, по-своєму визначаючи належний спосіб полегшення навантаження на дитину.

 

8. «Вона каже, що не єдина, хто погано поводилась, але єдина, хто потрапила в халепу (або єдина, кого покарали)»

Батьки забувають, що школа – не поліція і не прокуратура. Розслідувати вчорашній незначний інцидент, щоби знайти його непокараних співучасників і таки покарати їх так само, як покараний один з них – це дуже справедливо, але таке судочинство не лежить у сфері робочих завдань учителів.

Крім того, будьмо чесними: іноді діти підпадають під самонавіювання настільки, що втрачають правдивий спогад про ситуацію на користь придуманої конструкції, зручнішої для психічної рівноваги. А іноді надто довіряють інформації від своїх друзів.

Читайте також: 5 типів настирливої поведінки батьків та як з ними впоратися

Джерело: WeAreTeachers.com

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
0
дн.
0
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!