У реляційних базах даних інформація розподіляється по окремих таблицях для запобігання надлишковості та гарантування цілісності даних. Основним інструментом об'єднання таких таблиць є спільні поля, зокрема унікальний первинний ключ головної таблиці та залежний від нього зовнішній ключ підпорядкованої структури. Існують три головні типи взаємозв'язків між сутностями: «один до одного», поширеніший «один до багатьох» та складніший «багато до багатьох», який реалізується через додаткову проміжну таблицю. Для правильного функціонування таких систем обов'язково налаштовується цілісність посилань, що унеможливлює створення ізольованих записів. Крім того, механізми баз даних підтримують каскадне оновлення та видалення, автоматично керуючи пов'язаними даними при зміні чи знищенні головних записів.







