і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи. Василь Биков. «Альпійська балада». Гуманістичний зміст повісті

Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи. Василь Биков. «Альпійська балада». Гуманістичний зміст повісті

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
3600 грн
1080 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №MY734295
За публікацію цієї методичної розробки Панченко Надія Василівна отримав(ла) свідоцтво №MY734295
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

Урок 20

Тема. Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи. Василь Биков. «Альпійська балада». Гуманістичний зміст повісті

Мета: знайомити учнів із життєвим і творчим шляхом В.Бикова, з історією написання повісті «Альпійська балада»; розкривати антивоєнне спрямування твору; виховувати непримиренність до війни як найбільшої аномалії у стосунках між людьми.

Обладнання: виставка книг.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

II. Перевірка Д/З.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Продовжуючи вивчати тему «Історичне минуле в літературі», зокрема твори, що відображають трагедію людства в подіях Другої світової війни, ми розпочинаємо знайомство з творчістю Василя Володимировича Бикова. Досліджуючи проблеми добра та зла, людяності й насильства, любові й ненависті, нам належить пройти непростим шляхом повісті Василя Бикова «Альпійська балада».

IV. Оголошення теми й мети уроку

V. Основний зміст уроку

1. Біографія В.Бикова.

Василь Володимирович Биков народився 19 червня 1924 року в селі Бички Ушацкого району Вітебської області.

Навчався на скульптурному відділенні Вітебського художнього училища. Закінчив Саратовське піхотне училище.

У 1942 році майбутній письменник вступив до лав Червоної Армії. Восени 1943 року присвоєно звання молодшого лейтенанта.

Брав участь у боях за Кривий Ріг, Олександрію, Знам’янку. Воював на Другому і Третьому Українських фронтах, пройшов по території Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії, двічі був поранений.

Вперше твори Василя Бикова були опубліковані в 1947 року, проте, творча біографія письменника починається з розповідей, написаних в 1951 році.

Тематика ранніх оповідань, дійовими особами яких стали солдати і офіцери, визначила подальшу долю Бикова, багато з творів якого присвячені подіям Другої світової війни.

Безкомпромісність прози Бикова стала причиною нападок радянської критики, яка звинувачувала письменника в оскверненні радянського ладу.

Популярність Василю Бикову принесла повість «Третя ракета», написана в 1962 році.

В 1960-і публікує повісті «Альпійська балада», «Мертвим не боляче», в 1970-і – «Сотников», «Обеліск», «Дожити до світанку», «Піти і не повернутися». Ці твори поставили Василя Бикова в один ряд з видатними майстрами військової прози ХХ століття.

З 1972 по 1978 рік Василь Биков обіймав посаду секретаря Городнянського відділення Спілки письменників УРСР.

У 1974 році Василь Биков був нагороджений Державною премією СРСР (за повість «Дожити до світанку», 1973).

У 1980 році отримав звання Народного письменника Білорусі, а у 1986 році був нагороджений Ленінською премією за повість «Знак біди».

Деякі твори письменника, такі як повісті «Третя ракета» (1962), «Дожити до світанку», були екранізовані.

Середина 90-х як ніби повернула письменника в радянські часи. Широке цькування в державній пресі, заборона, цензура на вихід його нових творів, погіршення на цьому ґрунті здоров’я змусили покинути Бикова Батьківщину. Кілька років він жив за кордоном.

У грудні 2002 року Василь Биков переїхав на постійне проживання у Чехію. Тоді письменник сказав, що він «давно мріяв оселитися в Чехії, завжди симпатизував цій країні та її громадянам».

У вирішенні проблеми переїзду Бикова в Чехію активну участь брала канцелярія чеського президента і особисто Вацлав Гавел.

Кілька останніх років Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, народний письменник Білорусі проживав у ФРН, а до цього у Фінляндії.

Потім Биків переніс в Чехії операцію з видалення ракової пухлини шлунка. У Білорусі письменник перебував на реабілітації після перенесеної операції, проте розвиток хвороби зупинити не вдалося...

Народний письменник Білорусі Василь Биков помер 22 червня 2003 року о 20 годині 30 хвилин в реанімаційному відділенні онкологічного госпіталю в Боровлянах, під Мінськом.

2. Історія створення повісті

Василь Биков згадував:

«Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху і, як усюди в його тилу, було багато бранців, які працювали на війну на промислових підприємствах і, звичайно, усіляких таборів. Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довга колона артполку завмерла на околичній вуличці. І раптом біля однієї з далеких машин на очі мені попалася дівчина – худесенька, чорнява, в смугастій куртці і темній спідничці, вона перебирала поглядом обличчя бійців в машині і крутила головою. – Хто є Іван? – питала вона.

Зрозуміло, Іванів у нас було багато, але не один з них не здався їй тим, кого вона розшукувала. Ми запитали, якого саме Івана вона шукає. Дівчина розповіла приблизно наступне: її звуть Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування військового заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні, без теплого одягу, перейшли гірський хребет і одного разу в туманний ранок напоролися на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули в табір, а що сталося з Іваном, вона не знає.

Я згадав про цю історію через 18 років, коли зайнявся літературою. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійської баладі».

3. Робота з текстом.

Епілог – у формі листа Джулії до рідних Івана – це біль, це вирок війні, це зізнання в коханні до всіх живих.

Читання уривку з тексту: лист Джулії

V. Д/З. Характеризувати образи Івана Терешка і Джулії

VІ. Підсумок уроку

«Альпійська балада» Биков короткий зміст

Середина Великої Вітчизняної війни. Події проходять біля Лахтальскіх Альп в таборі з бранцями. Всю ніч було бомбування, а на ранок бранці знайшли в старому цеху бомбу. Вони замінили детонатор і вирішили скористатися шансом. Військовополонені задумали віддати бомбу Івану Терешко. Несподівано підійшов німець і покликав юнака, щоб той почистив його взуття. Недалеко трудилися каторжниці і одна з них презирливо дивилася на Івана. Хлопець схопився і стукнув офіцера в обличчя. Німець дістав пістолет, але пролунав вибух і весь завод був у хмарі пилу. Терешко вирвав у німця зброю і втік. Він перестрибнув паркан і впав на картопляне поле. Наприкінці поля був ліс, але дістатися туди герой не зміг — не дали фашистські собаки. Одну вдалося пристрелити, іншій в сутичці зламати шию. У лісі утікач побачив, що за ним хтось йшов. Це була молода, тендітна італійська дівчина з чорними очима по імені Джулія. Вдалині виднівся ще один полонений. Зайвий «баласт» Івану був не потрібен, але необережну супутницю він не залишив. Герой біг швидко. Тільки зараз він бачив, що залишився без взуття і рану від укусу пса. Вночі в ущелині втікачів застала злива. Заснулому Терешки снилося одне і те ж, немов він знову потрапляє в полон. Було це недалеко від Харкова, Іван отримав травму і отямився в полоні. З ранку дівчина розбудила хлопця. Пара пояснювалася на російсько-німецькою мовою. Юнак планував дійти до Трієста, де повинні були бути союзники. Основне завдання — знову не потрапити в полон. Йдучи з ущелини молоді люди забрели в темний сосновий ліс. По дорозі їм зустрівся місцевий селянин, чоловік поважного віку. Іван погрожував йому зброєю і забрав хліб з курткою, так як для подальшого шляху потрібні були одяг і їжа. Джулія і Іван втекли якнайдалі і присіли поїсти. Пролунав звук пострілів. Хлопець помітив того самого втікача, який слідував за дівчиною. Він біг за героями весь цей час, фашисти стріляли. В’язень упав додолу, замовк звук пострілів. Полонені стали швидше покидати це згубне місце. Ваня не раз тікав з табору. При останній спробі він опинився на Україні. Хлопця побачили німці, коли він хотів знайти провізію. Іван зник у якійсь хаті, але незабаром дружина господаря його видала. Далі на очі героя знову попався той самий в’язень. Живий! Гефтлінг йшов по п’ятах і просив поїсти, тому довелося йому дати шматочок цінного хліба. Іван вважав, що добром це не скінчиться, але пристрелити слабкого в’язня не міг. Втікачі вибралися на стежинку і вирушили далі. Холод пронизував їх тіла, табірний одягу не зігрівав. Італійка повідала про себе. Дівчина була з багатого сімейства, але втекла заради коханого комуніста. Джулія вірила, що СРСР — казкове місце, де живе радість і щастя. Юнак не зумів сказати їй, як там жилося насправді .. Увечері йшов сніг. Терешко просувався далі, але супутниця йти вже не могла. Тоді хлопцеві довелося нести її на собі. Вранці їм вдалося спуститися в місце, де були луки. У Івана ніколи не було коханої. Після смерті тата головним у сім’ї став він, було не до кохання. З боку він спостерігав за любовними відносинами між юною медсестрою і старшим лейтенантом, у якого служив. Все виглядало серйозно, але після загибелі лейтенанта дівчина знайшла іншого. Іван був упевнений, що всі дівчата такі ж вітряні та непостійні. На просторому лузі, де опинилися в’язні, росла суниця. Вперше вони поїли. Терешко хотів розповісти правду про Радянський Союз, але італійка вперто відмовлялася слухати. Їй хотілося вірити в ту світлу казку, заради якої вона і жила. Іван в очах Джулії виглядав справжнім героєм, хоча сам він думав інакше. Терешо вважав, що краще застрелитися, ніж потрапляти до фашистів. Любовне почуття між молодими людьми виникло несподівано, захопивши їх цілком … Закохана пара змогла провести на чудовому лузі лише добу — більшого їм було не дано. Тут знову з’явився той самий в’язень, йому вдалося наздогнати їх. Знову довелося дати йому хліб. Собачий укус давав про себе знати, нога Івана боліла і кровоточила. Згодом вязень зник ненадовго, а потім з’явився знову в компанії фашистів. Каторжники бігли знову. Терешко не міг швидко йти через рани, дівчина всіляко допомагала йому. Потім Джулія молила не використовувати патрони, кілька залишити, щоб не дістатися фашистам живцем. В’язні добігли до ущелини, внизу — прірва. Німці перестали їх переслідувати, бо знали про це. Але тут Іван побачив знизу замет і кинув дівчину в нього. Сам туди не стрибнув, заважала хвора нога. На юнака кинулися фашистські пси і загризли на смерть. Через роки після війни рідня Терешки отримала лист від Джулії Новеллі. Її врятували партизани, після вона стала трудитися в Союзі боротьби за мир. У Івана залишився син — Джованні, якого Джулія змусила вивчити російську мову. Італійка завжди пам’ятала коханого і шкодувала, що немає жодного його фото …

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
знайомити учнів із життєвим і творчим шляхом В.Бикова, з історією написання повісті «Альпійська балада»; розкривати антивоєнне спрямування твору; виховувати непримиренність до війни як найбільшої аномалії у стосунках між людьми.
  • Додано
    01.03.2018
  • Розділ
    Зарубіжна література
  • Клас
    7 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    205
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    MY734295
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти