Зінаїда Павлівна Тулуб (1890–1964) — відома українська письменниця, романістка, перекладачка та педагогиня, чия доля була трагічно пов'язана зі сталінськими репресіями. Вона походила з інтелігентної родини: її дід, Олександр Тулуб, був членом Кирило-Мефодіївського братства, а батько — відомим адвокатом і поетом.
Біографія
Зінаїда Тулуб народилася 28 листопада 1890 року в Києві. Незважаючи на юридичну освіту, її справжнім покликанням стала література та історія. Вона рано почала писати вірші, які публікувала у періодичних виданнях.
Життя письменниці було сповнене випробувань. У 1937 році, незабаром після виходу першої частини її magnum opus — роману «Людолови», вона була заарештована радянською владою за звинуваченням в «активній контрреволюційній діяльності». Виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР засудила її до 10 років ув'язнення.
Загалом Зінаїда Тулуб провела у таборах Сибіру та на засланні в Казахстані близько 20 років. Після звільнення та реабілітації у 1956 році вона повернулася до України, де продовжила літературну діяльність. Померла письменниця у 1964 році.
Творчість
Основу творчої спадщини Зінаїди Тулуб складають її історичні романи, які відіграли важливу роль в українській літературі:
«Людолови». Цей двотомний історичний роман, що вийшов у повній редакції в 1957–1958 роках, став визначною подією. У ньому майстерно зображено епоху гетьмана Петра Сагайдачного, життя Запорізької Січі, походи козаків у Крим та боротьбу з турками і московитами.
«В степу безкраїм за Уралом». Біографічний роман про період заслання Тараса Шевченка, присвячений її діду, який також був кирило-мефодіївцем.
Крім романів, її творчий доробок включає поетичні збірки («Пісні наяди», «Лірика моєї молодості»), драматичні твори, кіносценарії та численні переклади французьких авторів.
