Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Цивільний захист у закладах освіти: складаємо мобілізаційний план
»
Взяти участь Всі події

Застосування фізичної реабілітації при вродженій клишоногості дітей ранього віку

Дошкілля

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

31.03.2020

3069

53

1

Опис документу:
Актуальність даної теми полягає у тому, що вроджена клишоногість серед усіх вроджених вад опорно-рухового апарату займає перше місце, і становить 35,8%, або 0,6-3 випадки на 1000 новонароджених. Отже, вроджена клишоногість є найсерйознішою причиною інвалідності серед вроджених дефектів опорно-рухового апарату. В Україні багато дітей з клишоногістю піддаються хірургічному лікуванню, часто з незадовільними результатами і ускладненнями.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

43

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………………...….3

ВСТУП……………………………………………………………………………..…4

РОЗДІЛ1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАВРОДЖЕНОЇ КЛИШОНОГОСТІ..7

1.1. Класифікації вродженої клишоногості…………………..…….…….8

1.2. Причини, симптоми, наслідки вродженої клишоногості....………11

1.3. Методи лікування та профілактика вродженої клишоногості...….14

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ………………………………………………………18

РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ РАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ВРОДЖЕНІЙ КЛИШОНОГОСТІ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ…………………...………...…….19

2.1.Лікувальна фізична культура, як засіб фізичної реабілітації при вродженій клишоногості дітей раннього віку……………………………………20

2.2. Застосування масажу при вродженій клишоногості дітей раннього віку……………………………………………………………….……….26

2.3. Фізіотерапія та ортопедичне взуття при вродженій клишоногості дітей раннього віку………………………………………………………...……….31

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ………………………………………..……………..34

ВИСНОВКИ…………………………………………………………...……………35

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..36

Додаток А………………………………………………………………..………….36

Додаток Б……………………………………………………………………………39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..………42

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВК вроджена клишоногість;

ЛФК лікувальна фізична культура;

ФР фізична реабілітація;

В.п. вихідне положення;

ВСТУП

Актуальність даної теми полягає у тому, що вроджена клишоногість серед усіх вроджених вад опорно-рухового апарату займає перше місце, і становить 35,8%, або 0,6-3 випадки на 1000 новонароджених. У дітей раннього віку підхід в лікуванні вродженої клишоногість до теперішнього часу не вироблений [11, с.16].

Клишоногість є однією з головних ортопедичних (хвороби кісток та суглобів) проблем дітей вже понад 200 років, відколи вчені почали займатися нею [14].

Приблизно в 1 із 1000 новонароджених, клишоногість майже у два рази частіше буває в хлопчиків, ніж у дівчаток. При клишоногості в дитини деформовані кістки стопита щиколотки. П’ятка характерним чином підвернена в середину під щиколотку, внутрішній край стопи повернутий угору, а кінці стоп повернені один до одного. Уся підошва й пальці ніг зігнуті до низу. При правильному лікуванні вроджена клишоногість може бути виправлена. Однак ікри хворих ніг залишаються дуже худими, оскільки м’язи стопи та гомілки погано розвиваються [23, с. 11].

Питанням про вроджену клишоногість займались такі вчені як: Бомом Г.С. (1935), Зацепін Т.С. (1947), Штурм В.А. (1956), Мороз П.Ф. (1971), Беренштейн С.С. (1983), Миколаєва Л.А. (1997), Фруміна А.Є. (2008), Волков М.В. (2008), Віленський В.Я. (2008), Понсеті І. (2011), Маліков М.В. (2012), Михайлова Н.Є. (2012), Богданова Ф.Р. (2015), та інші.

Гіппократ вважав, що ВК виникає внаслідок вивиху кісток стопи, це твердження має місце і серед сучасних фахівців, які вважають головною причиною ВК розлади співвідношення та форми кісток стопи. Штурм (1956) вважав головною причиною ВК аномалію розвитку м’язового апарату стопи, особливо перонеальної групи гомілки [19].

За даними А.Є. Фруміної та Т.С. Зацепіна становить 0,5-2% випадків на 1000 пологів. Трапляється вона частіше у хлопчиків і у 60 % буває двобічною, а в 10 % поєднується з іншими вродженими вадами: кривошиєю, дисплазією кульшових суглобів, синдактилією, заячою губою, вовчою пащею та інші [6].

Вчений Зацепін Т.С. розділяв вроджену клишоногість на дві клінічні форми: типову (75 %) та атипову (25 %). Серед типових форм М.О. Фрідлянд розрізняє три ступені важкості: легкий, середній та важкий. При легкому ступені деформації стопи виправляються пасивно; при середньому частково виправляються пасивно, але дуже важко; при важкому ступені пасивно виправити деформацію не можливо [23].

Беренштейн С.С. (1983) виділяв три основних фактори у виникненні ВК. Порушення регуляції нервової системи на сегментарному або надсегментарному рівнях, несприятливий вплив тератогенних факторів,розлади ембріогенезу під впливом ендо і екзогенних, механічних факторів [19].

Згідно сучасних даних вроджену клишоногість вважають поліетіологічною хворобою, але вона може бути симптомом і спадкових хвороб – артрогрипоз, різні форми дизостозів [19].

Отже, вроджена клишоногість є найсерйознішою причиною інвалідності серед вроджених дефектів опорно-рухового апарату. В Україні багато дітей з клишоногістю піддаються хірургічному лікуванню, часто з незадовільними результатами і ускладненнями. До сьогоденні остаточно не вирішене питання, щодо первинних та вторинних компонентів деформації при клишоногості.

Все висвітлене вище обґрунтовує актуальну та складну проблему лікування та проведення фізичної реабілітації при вродженій клишоногості.

Мета дослідження розглянути та прогнозувати особливості використання засобів фізичної реабілітації при вродженій клишоногості у дітей раннього віку, та визначити її ефективність на організм дитини з метою профілактики, лікування та реабілітації.

Завдання:

  1. Вивчити та проаналізувати науково-методичну літературу відповідно проблеми;

  2. Оволодіти необхідними знаннями стосовно питання вродженої клишоногості;

  3. Визначити найбільш ефективні засоби фізичної реабілітації при вродженій клишоногості;

  4. Довести позитивний вплив та необхідність застосування засобів фізичної реабілітації при вродженій клишоногості у дітей раннього дошкільного віку.

Об’єкт застосування фізичної реабілітації при вродженій клишоногості.

Предмет фізична реабілітація при вродженій клишоногості дітей раннього віку 1-3 років.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВРОДЖЕНОЇ КЛИШОНОГОСТІ

Вроджена клишоногість – складна комбінована деформація стопи, при якій стопа підвернута всередину, знаходиться в положенні підошовного згинання, передній відділ стопи знаходиться в значному приведенні і опора здійснюється на її зовнішній край. Шкіра зовнішньої поверхні стопи дуже потовщена, внутрішня поверхня, навпаки, ніжна і мяка. Серед природжених ортопедичних деформацій клишоногість поряд із дисплазією кульшового суглоба займає головне місце [3].

При вродженій клишоногості спостерігаються зміни її форми і положення: еквінус (підошовне згинання стопи в гомілковостопному суглобі), супінація стопи (поворот підошовної поверхні досередини з опусканням зовнішнього краю стопи, аддукція (приведення стопи в передньому відділі при одночасному збільшенні склепіння стопи) [3].

Анатомічно стопа складається з двадцяти шести кісток, які утворюють досконалу архітектонічну структуру, що здатна витримувати значні навантаження, зберігаючи при цьому еластичність. Достатній для функції обсяг рухів здійснюється в суглобах пальців, плесно-фалангових, підтаранному, таранно-човноподібному суглобах, в основі першої кістки плесни. В інших суглобах рухи дуже незначні, оскільки кістки щільно прилягають одна до одної [22, с. 160].

При вродженій клишоногості патологічні зміни відбуваються в сумочно-звязковому апараті підтаранного та надступаково-гомілковому суглобах, м’язах гомілки, апоневрозі підошви, кістках ступи та гомілки [28].

Вроджена клишоногість є поліетіологічним захворюванням, причиною якого бувають ендо чи екзогенні фактори, спадковість. Заслуговує уваги точка зору Г.С. Бома, за якою під час закладки органів і систем у ембріона під дією екзо чи ендогенних факторів на 3-4-му тижні кінцевий сегмент (тобто стопа) нижньої кінцівки не досягає повного повороту у сагітальній площині, що призводить до дисплазії м’язів: литкового, заднього великогомілкового та довгого згинача І пальця [6].

В даний час вроджену клишоногість вважають проявом диспластичного процесу, при якому страждає м’язова, нейро-судинна і кісткова системи нижніх кінцівок дистальніше колінного суглоба. Розрізняють дві форми вродженої клишоногості: типову (80%) і атипову (20%). Залежно від тяжкості деформації розрізняють легку, середню і важку ступеня [6].

Таким чином, вроджена клишоногість це деформація стопи, яка характеризується відхиленням стопи від поздовжньої осі гомілки всередину, що досить часто зустрічається серед новонароджених, і також значно впливає на розвиток всього скелета дитини та на розвиток кісток гомілки.

    1. Класифікації вродженої клишоногості

Вітчизняна класифікація

За етіологією:

- Ідіопатична (первинна) клишоногість;

- Вторинна клишоногість:

 а) неврогенна (мієлодисплазія, спинномозкова грижа, синдром фіксованого кінського хвоста);

б) артрогрипоз;

в) синдром амніотичних перетяжок.

По тяжкості захворювання:

- легка (позиційна по Волкову (1994)), незначна деформація, повна корекція)
- середньої тяжкості

- важка ступінь (деформація виражена і в наявності велика ригідність) [5].

Зарубіжна класифікація

По тяжкості захворювання:

- легка (коригуюча) форма;

- важка (резистентна) форма [5].

Клишоногість класифікується в залежності від можливості виконати корекцію дефекту стопи пасивними методами:

1. Легка податливі компоненти усуваються без особливих зусиль;

2. Середня обмеженість рухів гомілковостопного суглоба, при усуненні деформації з боку м’язових тканин спостерігається пружинистий опір;
3. Важка
різка обмеженість рухів в стопі і гомілковостопному суглобі, корекція дефекту руками неможлива;

4. Дуже важка повного лікування дитини домогтися, як правило, не вдається [20].

Класифікація за Бому

У 1935 році доктором медичних наук, професором Г.С. Бомом, одним з основоположників ортопедії, була запропонована така класифікація видів клишоногості:

Пізня форма клишоногості. Характеризується наявністю у дитини неглибокої поперечної борозни на поверхні підошви стопи, слабо вираженими компонентами клишоногості, добре розвиненою п’ятою. Дана форма досить добре виліковується;

Неврогенна форма. Подібна з клишоногістю поліомієлітичного походження. Лікується важко, часто рецидивує;

Також складно піддається лікуванню форма клишоногості з недорозвиненою і різко підтягнутою п’ятою. Задня поверхня гомілки з щільними м’язами з довгими сухожиллями;

Амніотична клишоногість вроджена патологія;

• Дефектна в результаті вроджених дефектів скелета;

Артрогріпотична обумовлена ​​артрогрипозом, захворюванням, що характеризується ураженням спинного мозку, вродженими контрактурами (стяганням, звуженням) суглобів і м’язової атрофії;

Клишоногість при ахондоплазії (генетичному порушенні росту кісткових тканин);

Лікування, важко коригується клишоногість.

Розподіл вродженої клишоногості на 9 груп застосовується в РНІІУ імені Н.І. Пирогова по теперішній час.

Класифікація За Зацепіним

У 1947 році доктор медичних наук, професор Т. С. Зацепін запропонував розділити всі види вродженої клишоногості на дві групи:

1. Типові:

варусні контрактури;

зв’язкові клишоногості рухома шкіра, добре виражений підошовний жировий шар;

кісткові форми малорухлива шкіра, на відміну від попередніх двох груп вилікувати повністю важко.

2. Нетипові:

амніотичні;

на  ґрунті артрогрипозу;

на ґрунті дефектів розвитку кісток.

Класифікація за Зацепіну сьогодні також застосовується багатьма ортопедами [20].

Класифікація Понсеті

У 1950 році відомий американський ортопед Ігнасіо Понсеті запропонував методику лікування клишоногості у дітей і класифікацію деформації:

нелікована вроджена чи набута клишоногість удітей у віці до 8 років;

коригуючи вилікувана методом Понсеті;

рецидивна після хорошої початкової корекції триває розвиток еквінус і супінації стопи;

резистентна при асоціації з різними синдромами, наприклад, з артрогрипоз;

атиповаукорочений перший палець, глибока складка на підошві короткої повної стопи, а також за гомілковостопним суглобів.

Ця класифікація Понсеті використовується в даний час і російських клініках [24, с. 67].

Класифікації Ф.Р. Богданова

Типова форма легкий, середній і важкий ступені;

Обтяжена форма клишоногість з амніотичними перетяжками, артрогрипоз, ахондроплазія, вроджені дефекти кісток стопи і гомілки, різко виражена торсія кісток гомілки і неврогенна форма деформації;

Рецидивуюча форма клишоногість, що розвивається після лікування обтяженої або різко вираженому ступені клишоногості [4].

Отже, існує багато класифікацій з приводу врожденої клишоногості, найчастіше зустрічається саме вроджена клишоногість, яка в свою чергу, може свідчити і про таке серйозне захворювання, як дисплазія скелета.

    1. Причини, симптоми, наслідки вродженої клишоногості

Причин розвитку клишоногості у дітей, насправді, безліч. Перш за все, спадковість, адже найчастіше таке явище простежується в декількох поколіннях і передається від батьків до дітей. Також причиною клишоногості у дітей може стати і патологія, що виникла в період внутрішньоутробного розвитку плода, що найчастіше трапляється в зимовий або весняний час, коли раціон майбутньої матері не збагачений вітамінами та мікроелементами, необхідними для повноцінного формування систем і органів плода [18].

На думку багатьох вчених, клишоногість (еквіноварусна деформація стопи) формується ще на ранніх тижнях вагітності, можливо десь на 10-12 тижні гестації [16].

Основні причини вродженої клишоногості:

токсикоз вагітності;

амніотичні тяжі волокнисті нитки, що проходять через плодовий міхур і

звязують, обплутують або навіть прорізають пуповину, частини тіла плода;

зрощення амніону (захисної зародкової оболонки) з поверхнею тіла зародка;

малорухливість;

вірусна інфекція;

авітаміноз;

спадковість;

прийом матір’ю сильнодіючих засобів лікарського або наркотичного походження;
• куріння матері під час вагітності [8]
.

Також мають значення екологічні причини, наприклад, шкідливі умови роботи одного з батьків. На думку акушерів-гінекологів, на ризик утворення дефекту впливає положення плоду. Наприклад, згідно з фактами, клишоногість частіше зустрічається у близнюків, ніж в разі одностатевої вагітності [8].

Додатковими причинами клишоногості можуть бути недорозвинені кістки дитини, що є у нього дисплазія, рахіт, а також неправильно підібране взуття [8].

Симптомами клишоногості у дітей у 1-3 років яскраво виражені. До явних симптомів хвороби можна віднести:

стопи вигнуті всередину або назовні;

перегин підошви;

скручені кістки гомілки;

стопа розгорнута;

відхилення пальців стопи досередини;

п’ятки підігнуті до середини (варус);

збільшення зводу стопи;

стопа своїм переднім відділом приведена до середньої лінії тіла (аддукція);
• стопа внутрішнім краєм розгорнута догори (супінація)
[20].

Ніжки новонародженого в зоні стопи виглядають недорозвиненими, зменшений обєм гомілки. Становище ускладнюється, коли малюк встає на ніжки і починає ходити. Ходити діти з вродженою клишоногістю починають пізніше. При односторонній деформації спостерігається кульгавість. Хода при двохсторонній вродженій клишоногості «перевалюючись» дрібними кроками, що часто розчулює дорослих (ведмежа, каченя) [20].

Дитина скаржиться на обмеженість рухів в гомілковостопному суглобі, хода у нього буде незвичайна, так як він буде переступати через опорну ногу під час кожного кроку. Це виходить в зв’язку з тим, що при ходьбі дитина спирається на зовнішній край стопи, а не на підошву [3].

Хода дітей з вродженою клишоногістю нестійка, незграбна, при ходьбі виникає швидке стомлення, а у більш складних випадках спостерігаються больові відчуття. Внаслідок неправильного навантаження відбувається скручування кісток гомілки. Цей симптом настільки важливий, що він зумовлює функціональний результат лікування. У дітей раннього віку наступають стійкі зміни не тільки в м’яких тканинах, але і в скелеті стопи: абсолютно відсутня активна пронація стопи [3].

Миколаєва Л.А. (1997) вказувала на повне вилікування легкої і середньої ступенів тяжкості клишоногості і наводила дані про 96,7% успішного лікування тяжкого ступеня клишоногості консервативним методом. Однак критерії тяжкості деформації не визначені і розрізняються у різних авторів [3].

При відсутності лікування клишоногості у дітей раннього віку розвиваються різні ускладнення:

 • травми, огрубіння шкіри на зовнішніх сторонах стоп;

 • атрофія м’язів ніг;

• порушення функцій колінних суглобів;

 • підвивих кісток стоп;

 • викривлення хребта.

За наявності вродженої клишоногості також порушується хода дитини. Руйнування виникають повільно й непомітно. Діти скаржаться на швидку стомлюваність, тяжкість уногах при тривалій ходьбі та стоянні, на больові відчуття в литкових м’язах, в коліннихі гомілковостопних суглобах, спостерігаються судоми в ногах [1, с. 67].

Отже, у дітей раннього віку порушується чіткість та легкість ходьби, погіршується координація рухів, знижується швидкість реакції, запущена форма може стати причиною інвалідності дитина просто не зможе ходити без допомоги милиць.

1.3. Методи лікування та профілактики вродженої клишоногості дітей раннього віку

Проблема лікування вродженої клишоногості на сучасному етапі розвитку медицини продовжує залишатися вкрай суперечливою й у більшості випадків зводиться до питання про терміни та об’єми оперативного втручання. Більшість хірургів-ортопедів, особливо зарубіжних, віддають перевагу раннім втручанням – у 3-4 місячному віці дитини[14, с. 115].

Мета лікування нормалізація зовнішнього вигляду і функціональних можливостей стопи, а також профілактика інвалідності. Лікування вродженої клишоногості досить тривале, тому обов’язковою умовою ефективності консервативної терапії є наполегливість і терпіння батьків. Не менш важливі своєчасний початок, а також постійна участь і спостереження ортопеда [9].

Лікування вродженої клишоногості завжди починають з консервативного лікування, і це необхідно робити вже з перших днів життя дитини. Чим раніше буде розпочато консервативне лікування, тим ефективніше і швидше буде досягнутий результат по корекції вродженої клишоногості. Консервативне лікування полягає в накладенні на стопу, гомілку малюка жорстких гіпсових пов’язок і періодичної, поетапної мануальної корекції клишоногості [12].

За твердженням Понсеті, лікування найефективніше, якщо воно починається до 9 місяця життя дитини. Лікування у віці від 9 до 28 місяців все ефективно для корекції всіх або більшості викривлень [24, с. 68].

Вчений, Волков М.В. вказує, що повне вилікування клишоногості можна не раніше, чим через 5 років. Критерієм повної і стійкої корекції вродженої клишоногості є усунення всіх її компонентів і здатність дитини самостійно утримувати стопу у правильному положенні через цей термін після лікування [31].

Лікувальний комплекс підбирається індивідуально з урахуванням етіології захворювання, ступеня його тяжкості, стану здоров’я дитини. Корекція вродженої деформації починається з перших днів життя дитини.

Виділяється кілька вікових періодів, в яких застосовуються різні способи лікування.

Перший віковий період від народження до 1 року, другий від 1 року до 3 років, третій від 3 до 12 років і четвертий від 12 років і старше.

У перший віковий період (0-1 рік) застосовуються в основному консервативні методи лікування із застосуванням ЛФК, масажу, редресації з етапним гіпсування [12].

Для корекції вродженої клишоногості у дітей другого вікового періоду (1-3 роки) проводиться оперативне втручання на сухожильно-зв’язковому і капсулярному апараті стопи і гомілковостопного суглоба за методикою вченого Т.С. Зацепіна [12].

При важких ступенях клишоногості, а також у хворих з обтяженими формами клишоногості при артрогрипозі і інших захворюваннях, і при рецидивуючих формах клишоногості у дітей третього вікового періоду (3-12 років) рекомендовано проведення оперативних втручань на м’яких тканинах, за вище описаною методикою з фіксацією стопи дистракційно-компресійним апаратом [12].

Основні методи лікування вродженої клишоногості:

1. Гіпсування

Це основний з існуючих методів лікування клишоногості у дітей раннього віку. Лікувати клишоногість починають вже у новонароджених, в саме з 5-7 днів. Стопа фіксується гіпсовою повязкою, тим самим приймаючи нормальне фізіологічне положення. Пов’язку змінюють спочатку один раз на тиждень, а потім один раз в 2 тижні. Ефективність традиційного гіпсування становить 58% [8].

2. Гіпсування за методом Понсеті

Сутність даного методу полягає в накладанні на стопу фіксуючої гіпсової повязки. Повязку змінюють раз на тиждень. Після того, як стопа набуває потрібної форми, гіпс знімають і одягають на ногу спеціальне пристосування. Завдяки чому, відбувається фіксація стопи в правильному положенні. Лікування хвороби таким чином тривати до 3-х років [7].

Вчений Понсеті вважає, що після довгої клінічної практики прийшов до висновку, що операція не приносить належної ефективності, тому що порушується рухливість стопи і порушується сам порядок між її звязками. Зв’язки новонародженого м’які, вони містять багато колагену, їх можна максимально розтягнути, не заподіявши болю дитині, і зафіксувати гіпсом. Через 5-7 днів накопичується новий колаген, що дозволяє провести наступне розтягнення [8].

Гіпсування починається з двотижневого віку. Суглоби тісно повязані, тому і корекція проводиться спільно, стопа повертається навколо голівки таранної кістки. Після гіпсування дитина повинна носити спеціальне фіксуюче взуття зі спеціальними шинами. Таке взуття потрібно носити протягом 3 місяців після гіпсування по 23 години на добу. Згодом цей період скорочується до 14-16 годин, а потім їх потрібно буде одягати тільки на ніч. Фіксатори застосовуються до 3 років, в деяких випадках до 5 років. Суть фіксатора розтягнути мязи, тим самим запобігти рецидивам [8].

За даними самого Понсеті лише у 6% дітей, при носінні фіксатора, спостерігалися рецидиви. Ефективність методу лікування Понсеті становить приблизно 89%.

3. Бинтування

М’які пов’язки ефективні при легкому ступені вродженої клишоногості у дітей. Як правило, бинтування поєднується зі спеціальною гімнастикою. Найбільш відомий метод коригуючої гімнастики і м’якого бинтування Фінка-Етлінгена [8].

4. Хірургічне лікування

Хірургічне втручання здійснюється за неефективності консервативної терапії. А також в тих випадках, коли хвороба була пізно діагностовано і час для консервативної корекції втрачено. Втручання проводиться на рівні м’язів, зв’язків і кісток. Дітям до 3 років з цією хворобою проводять тільки операції на м’яких тканинах [8].

Деякі зміни при оперативному лікуванні клишоногості запропонували Штурм В.А. та Мороз П.Ф., які спрямовані на створення правильних взаємовідношень кісток стопи. При важких формах клишоногості з різко вираженою аддукцією й супінацією стопи проводять клиноподібну резекцію шляхом вирізування клина в середньому відділі стопи з основою клина на зовнішньому випуклому краї та верхівкою в ділянці таранно-човноподібного зчленування [16].

Ще одним поширеним методом є оперативне втручання Т.С. Зацепіна, яке здійснюється під наркозом з накладанням гумового джгута (бинта) на середину стегна. Спочатку розтинають шкіру вертикально вниз через внутрішню кісточку гомілки по внутрішній поверхні ступні. Подовжують сухожилок заднього великогомілкового м’яза, сухожилок довгого згинача пальців. Розтинають медіальний зв’язковий апарат гомілково-стопного суглоба, дельтовидні зв’язки і зв’язки підтаранного суглоба [16].

Через 10 днів (після загоєння рани) гіпсова пов’язка укріплюється і дитина виписується на амбулаторне лікування. Через місяць гіпсова пов’язка замінюється новим гіпсовим чобітком утримуючи стопу в правильному положенні. Протягом 6 місяців проводяться заміни гіпсових чобітків. Потім виготовляється ортопедичне взуття [16].

Таким чином, головним методом лікування вродженої клишоногості вважається комплекс оптимально підібраних консервативних заходів, які включаються в себе виправлення деформації стопи. Чим раніше будуть прийняті міри, тим краще буде для дитини.

ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ

Таким чином, вроджена клишоногість це деформація стопи, яка характеризується відхиленням стопи від поздовжньої осі гомілки всередину, яка серед ортопедичних деформацій займає перше місце.

Вроджена клишоногість досить часто зустрічається серед дітей раннього віку, і також значно впливає на порушення постави сприяє погіршенню чіткості та легкості ходьби, порушується координація рухів, знижується швидкість реакції, погіршується розвиток всього скелета дитини та розвиток кісток гомілки.

Головним методом лікування вродженої клишоногості вважається комплекс оптимально підібраних консервативних заходів, які включають в себе виправлення деформації стопи. При правильно підібраному, інтенсивному лікуванні вроджену клишоногості може виправити у дітей вже через рік. Однак завжди варто пам’ятати, що лікування необхідно проводити завчасно. Якщо запустити дане захворювання, то можуть виникати небажані наслідки, такі як болі при ходьбі, порушення формування хребта і, як наслідок, порушення постави і болі в спині.

Варіантів, як позбутися від клишоногості дуже багато. Головне раніше помітити проблему, тоді і лікування буде більш простим і швидким. У процесі усунення варто набратися терпіння і результат неодмінно порадує, мало хто помітить, що у дитини був якийсь дефект стоп.

РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ФІЗИЧНОЇ РАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ВРОДЖЕНІЙ КЛИШОНОГОСТІДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

Фізична реабілітація (ФР) дітей раннього віку з вродженою клишоногістю є складною ортопедичною проблемою. Ще Гіппократ запропонував основні принципи цієї реабілітації ручну корекцію деформації та утримання стопи в положенні досягнутої корекції які застосовуються і в наш час [31].

Комплексна фізична реабілітація призначається індивідуально і включає в себе тривалий курс лікувального масажу, лікувальну фізичну культуру (ЛФК), фізіотерапію, носіння спеціального ортопедичного взуття.

Метою таких заходів є не тільки відновлення врожденої клишоногості, але і поліпшення загального стану організму [17].

Лікувальний масаж застосовується, як частина загального комплексу лікування клишоногості у дітей раннього віку. Використовують тонізуючий і розслаблюючий масаж стоп і гомілки [8].

Лікувальний масаж при вродженій клишоногості застосовується для розслаблення внутрішньої й задньої груп м’язів гомілки, у яких спостерігається підвищений тонус, для зміцнення розтягнутих і ослаблених передніх і зовнішніх груп м’язів гомілки [29].

Фізіотерапія застосовується, як допоміжний метод. Використовується при лікуванні дітей старше 2-х років. Фізіотерапевтичні процедури включають у себе: парафінові-аплікації, електрофорез, електростимуляція, фонофорез, магнітотерапію, та ін. Фізіотерапія покращує кровообіг, впливає на еластичність і скорочення м’язів. Дітям від 2 до 3 років потрібно поєднувати масаж з фізіотерапією [8].

Лікувальна фізична культура полягає у поступовому виправленні неправильного положення стопи, ЛФК проводиться в поєднанні з лікувальним масажем, фізіотерапією, загальними та місцевими ваннами [29].

Таким чином, за допомогою ФР можливе максимально повне відновлення рухових функцій при вродженій клишоногості. Це величезна,важка робота, що вимагає від дитини терпіння і наполегливості, а від реабілітолога, який керує процесом реабілітації, спеціальних знань, умінь, навичок, наявності в арсеналі необхідного реабілітаційного обладнання та пристосувань.

2.1. Лікувальна фізична культура, як засіб фізичної реабілітації при вродженій клишоногості дітей раннього віку

Лікувальна фізична культура відіграє важливу роль при врожденій клишоногості. Перші заняття з дітьми проводить фізичний реабілітолог. У зв’язку з тим, що ЛФК для маленьких пацієнтів повинна стати щоденним заняттям, прийомам ЛФК навчають батьків. Вправи підбирають з урахуванням віку дітей і змінюють з часом [21].

Метою фізичних вправ при вродженій клишоногості дітей раннього віку є розвиток рухових функцій (навичок), корекція їх порушень з подальшим розвитком до норми. Фізичні вправи (заняття) є основним специфічним фізичним засобом, за допомогою якого досягається спрямований вплив на рух дитини. Заняття проводять 2-3 рази на день. Оскільки точно визначити групи спазмованих і розслаблених м’язів може тільки фахівець, що призначає комплекс ЛФК [11, с.16].

Завдання ЛФК полягає у створенні сприятливих фізіологічних умов для нормального росту і розвитку стопи, закріплення результатів корекції, підвищення адаптації організму до фізичних навантажень, розвиток рухових навичок [21].

Методичні рекомендації:

• комплекс вправ виконують після теплових процедур;

• дотримуються обережності, щоб не заподіяти больових відчуттів;

• всі рухи повинні бути плавними і м’якими;

• заняття повинні приносити задоволення [15].

Імперативність – основний принцип організації виконання вправ. Це означає, що дитині у вигляді необхідних зовнішніх умов, задаються всі параметри виконання вправи: траєкторія і амплітуда руху, силові характеристики, частота і кількість повторень, інтенсивність і т.д. Така форма організації реабілітаційного процесу забезпечує методичну, планомірну, багатогодинну роботу на позитивний результат [11, с.17].

Виконують прийоми розтягування, погладжування, поплескування, легкої вібрації. Тривалість роботи зі стопами не менше 5-7 хвилин. Кожен прийом виконують по 10-12 разів для однієї ноги і стільки ж для іншої. Спочатку дитину укладають на пеленальний столик на спинку. Для розминки згинають і розгинають почергово ніжки в колінах, прямі ніжки піднімають під кутом 90° разом і по-чергово [21].

У віці до 3 місяців використовують викладання на живіт, рефлекторні вправи, після 3 місяців включають повороти тулуба і пасивні вправи для кінцівок. Після переходу до іммобілізації змінною шиною використовують спеціальні вправи для стоп на відведення і приведення, супінація і пронацію, розгинання [21].

Для дітей від 1 до 3 років розроблений спеціальний курс ЛФК, спрямований на загальне зміцнення м’язів і зв’язок, поліпшення кровообігу. Він враховує зростаючі здібності дитини та її бажання гратися. Вправи виконуються вдома без взуття. На початковому етапі виконуйте вправи по три рази, довівши згодом кількість повторень до восьми [15].

Крім доступних активних вправ, широко застосовують пасивні вправи на розтягування скорочених м’язів і зв’язок (розгинання, відведення і пронація стопи). У період етапної корекції заняття лікувальною фізкультурою поєднують з масажем і спеціальними вправами для хворої кінцівки [21].

Комплекс вправ

Вправа 1

В.п. лежачи на животі, нога зігнута в коліні (дод. А, рис.3). Однією рукою утримують гомілку, а долонею іншої руки м’яко натискають на стопу дитини, направляючи її в тильну сторону. Ця вправа сприяє розтягуванню сухожилля і усунення підошовного згинання стопи.

Вправа 2

В.п. лежачи на спині (дод. А, рис.4). Однією рукою притискать гомілку дитини до поверхні столу, фіксуючи її в області кісточок. Іншою захоплюють стопу таким чином, щоб долоня впиралася в підошву. Обережно згинати стопу в тильну сторону з одночасним натиском на її зовнішній край. Ефективно поєднувати згинання стопи з одночасним точковим масажем в місці переходу тилу стопи в гомілку.

Вправа 3

В.п. лежачи на спині (дод. А, рис. 5). Зафіксувати стопу дитини в області гомілковостопного суглоба. Іншою рукою м’яко робити випрямляючий рух, поступово відводячи передній відділ стопи назовні.

Вправа 4

Обертальні рухи стопи назовні вздовж поздовжньої осі (дод. А, рис. 6). Обертальні рухи стопи назовні проводять дуже обережно, поступово опускаючи внутрішній і піднімаючи зовнішній край стопи.

В якості розминки (дод.А, рис 7.) Використовуються варіанти ходьби, кожен з яких триває по 1-3 хвилини:

• балетний крок з відведенням носка в сторону і висуненням п’яти вперед;

• клоунський крок ходьба з положення п’яти разом, носки в сторони зі збереженням напрямку стоп;

• на п’яту з розведенням носків в сторони;

• на внутрішній стороні стопи;

• солдатський крок з високим підняттям колін.

Після розминки:

Вправа 1

За 20-40 секунд дитина повинна стояти на зовнішніх і внутрішніх сторонах стоп. Перші проби можна зробити за підтримки батьків.

Вправа 2

Дитина ставить стопи паралельно і, не відриваючи п’яти від підлоги, піднімає пальці ніг якомога вище (дод. Б, рис. 8).

Вправа 3

В.п. як і у вправі 1. Слід піджати пальці, не відриваючи п’яти від підлоги.

Вправа 4

Кожною ногою окремо треба підняти з підлоги камінчик, мотузочку.

Вправа 5

Вчимося ходити спиною вперед. В.п. ноги разом, праву ногу ставимо на носок далеко позаду. Переносимо вагу тіла на відставлену ногу, при цьому опускаємо стопу на п’яту. Повторюємо рух лівою ногою.

Вправа 6

У В.п. сидячи, дитина по черзі обертає стопи назовні (дод. Б, рис. 9)

Вправа 5

В.п. сидячи між п’ят (дод. Б, рис. 10). Дитина стоїть на колінах, стопи розведені в боки носками нарізно. Повільно опуститися і сид між п’ят. Сидячи таким чином дитина може грати досить довгий час.

Вправа 6

Дитина присідає без відриву п’ятки від підлоги (дод. Б, рис. 11). Як варіант можна практикувати присідання з перехрещеними ногами. Для утримання рівноваги перші спроби роблять, тримаючись за руки батьків або за спинку стільця.

До комплексу можна додати наступні вправи:

Вправа 7

Присідання у стіни. Нога спирається на повну стопу (дод. Б, рис. 12).

Вправа 8

Опускання п’ят зі сходинки (дод.Б, рис.13). Ці вправи зручніше робити, тримаючись за опору, розташовану на рівні грудей, або за допомогою дорослого [15].

При хірургічній корекції за допомогою лікувальної фізичної культури забезпечують передопераційну підготовку, що включає вправи, спрямовані на зниження ступеня деформації і зменшення контрактур [21].

В післяопераційному періоді ЛФК спрямована на забезпечення післяопераційного перебігу і відновлення функцій оперованої стопи, нормальної рухової активності, вдосконалення ходьби і бігу. Вправи підбирають у відповідності з віком хворого, його фізичним розвитком, загальним станом і періодом лікування. ЛФК поєднують з носінням ортопедичного взуття [21].

На заняттях із фізичної реабілітації щодо поліпшення вродженої клишоногості також можна використовувати стрибкові вправи. Спочатку потрібно виконували вправи для розвитку швидкості, потім сили і витривалості. Така черговість зумовлена особливостями нейродинаміки і станом периферичного рухового апарату [22, с.161].

Заняття включали значну кількість стрибкових вправ:

1. Стрибки на місці;

2. Стрибки вперед, відштовхуючись обома ногами, 3-4 м;

3. Стрибки на правій або лівій нозі;

4. Стрибки з ноги на ногу;

5. Підстрибувати на місці – ноги разом/нарізно;

6. Стрибки з поворотом на 90° наліво/направо;

7. Стрибок через кожну мотузку (4-6) (відстань між ними до 50 см);

8. Стрибки в довжину з місця;

9. Стрибки вгору;

10. Стрибки з глибокого присіду.

Необхідною умовою ефективного виконання швидкісних і силових вправ є висока функціональна лабільність і збудливість рухових центрів та достатня сила нервових процесів. Розвиток витривалості сприяє підвищення функціональнихможливостей центрів [22, с.161].

У раньому віці стрибки переважно розвивають спритність, швидкість рухів і гнучкість. Із в.п. ноги на ширині плечей діти спочатку виконували вправу без допомогирук (руки на поясі, потім опущені вздовж тулуба). Для цього вони згинають ноги в колінах до напівприсіду, потім розгинають і підстрибують угору, приземляючись на пальці в положення напівприсіду, спина випрямлена. При виконанні вправи з допомогою рук руки опущені вздовж тулуба, одночасно, згинаючи ноги в колінах, їх треба відвести назад, а в момент відштовхування – підняти вгору дугою вперед, під час приземлення – витягнути вперед [22, с.161].

Після цього переходили до засвоєння стрибка вниз. Спочатку діти зістрибували з гімнастичної лави (В.п. напівприсід на пальцях, руки спереду, намагатися зберегти рівновагу) [22, с.162].

По мірі оволодіння стрибком руки відводять назад, потрібно змахувати ними і відштовхуватися треба одночасно. Потім діти стрибають з гімнастичних матів, колод, збільшуючи поступововисоту. Навички закріплювали в рухливих іграх. При стрибках у довжину з місця треба відштовхуватись обома ногами одночасно [22, с.162].

Дитину потрібно ставити обличчям до напряму стрибка, стопи паралельні і на ширині плечей, руки опущені вздовж тулуба. Підводячись на пальці, вона одночасно піднімає руки вгору дугою вперед, потім згинає ноги до напівприсіду і в цей самийчас відводить руки дугами вперед-униз-назад, відштовхується вперед-угору з різким рухом руками вперед-угору. У польоті дитина виносить ноги вперед і згинає їх під час приземлення на гімнастичні мати, руки в цей момент також простягує вперед [22, с.163].

Основна причина незадовільного виконання стрибкових вправ при клишоногості:

  • погано розвинені м’язи нижніх кінцівок;

  • недостатня амплітуда руху в гомілково-стопному суглобі;

  • невміння виконувати активний рух із достатньою амплітудою в гомілковостопному суглобі.

Отже, можна сказати, що стрибкові вправи позитивно впливають на розвиток м’язів нижніх кінцівок при вродженій клишоногості та утримання ноги в правильному положенні, відзначається збільшення рухливості та амплітуди активного руху в гомілковостопних суглобах, поліпшення рівноваги [22, с.164].

Підводячи підсумки, можна сказати, що шанси на одужання вроженої клишоногості дітей раннього віку дуже великі. ЛФК в цьому процесі відіграє важливу роль. Крім впливу фізичного навантаження, в лікуванні допомагає захоплююча гра і бажання бути красивим.

2.2. Застосування масажу при вродженій клишоногості дітей раннього віку

Лікувальний масаж нижніх кінцівок проводити разом із загально-тонізуючим масажем всього тіла. Особливу увагу приділяти масажу попереку, сідничної ділянки та ніг. Масаж задньої поверхні ніг. Спочатку проводиться прогладжування по всій довжині ноги, потім почергово масажують стегно, гомілку, ахіллове сухожилля [17].

Завдання лікувального масажу за вродженої клишоногості дітей раннього віку: розслаблення внутрішньої та задньої груп м’язів гомілки, у яких відзначається підвищений тонус (погладжування, потрушування м’язів, розтягання з вібрацією), зміцнення розтягнених і ослаблених передніх та зовнішніх груп м’язів гомілки (розтирання й розминання, можливо, легке постукування пальцями) [17].

Масаж стегна. Поглажування проводять знизу нагору від підколінної ямки по задній-зовнішній поверхні до підсідничної складки. Розтирання – енергійне. Розминання – у сполученні з порушуванням для кращого розслаблення м’язів [17].

Масаж гомілки. Назадній поверхні гомілки проводять диференційований масаж, тому що стан литкового м’яза неоднорідний. Після загального поглажування від п’яти до підколінної ямки проводять різний вплив на литковий м’яз. По внутрішній поверхні виконують легке розтирання подушечками пальців, широко використовують розслаблюючі прийоми: поглажування, потрушування, м’яке та глибоке розминання, розтягання в сполученні з вібрацією: по зовнішній – тонізуючий масаж, інтенсивне розтирання, пересікання, енергійне розминання, легкі ударні прийоми [17].

Масаж ахіллового сухожилля. Ахіллове сухожилля вкорочене, тому ми широко використовуємо щіпцеподібне поглажування, розтягнення з вібрацією [17].

Масаж підошви стопи. Положення стопи під час масажу – легка пронація (підйом зовнішнього краю). Масажуючи, необхідно розтягувати внутрішній край стопи й тонізувати зовнішній [17].

Масаж передньої поверхні ніг – поглажування по всій довжині ноги, потім почерзі: тильна поверхня стопи, гомілковостопний суглоб, гомілка, колінний суглоб, стегно [17].

Масаж тильної поверхні стопи. Проводиться в положенні, що коригує: стопа під кутом 90° до гомілки із нормальним положенням переднього відділу. Проводиться тонізуючий вплив, особливо по зовнішньому краю стопи. Застосовують енергійні прийоми розтирання, розминання, ударні прийоми [17].

Масаж гомілково-стопного суглоба – інтенсивне розтирання в ділянці суглоба, кругове розтирання щиколоток, тонізуюче точкове натиснення навколо зовнішньої щиколотки. Стопу необхідно втримувати в положенні легкої пронації [17].

Масаж передньої поверхні гомілки – тонізуючий, тобто слід застосовувати енергійне розтирання, розминання за типом ритмічного струшування, тонізуюче натиснення й легкі ударні прийоми. Масаж передньої поверхні стегна. Масажують досить енергійно, використовуючи всі основні прийоми [17].

Масаж застосовується, як частина загального комплексу лікування та профілактики вродженої клишоногості у дітей раннього віку клишоногості у дітей, який спрямований на утримання досягнутої корекції стопи, зміцнення м’язів нижніх кінцівок, попередження рецидиву [15].

Основні види масажних рухів на нижніх кінцівках:

• безперервне легке обхватування однією рукою;

• спіралеподібне розтирання трьома пальцями;

• легке поглажування з обхватуванням і розтиранням;

• глибоке поглажування великим пальцем;

• спіралеподібне розтирання;

• натиснення одним або двома великими пальцями;

• коригуюче поглажування;

• заключне поглажування.

Мязи pовнішньої частини гомілки, навпаки, слід стимулювати (різні види розтирань і погладжувань). Потрібно обережно масажувати гомілку в області розташування великогомілкової кістки, де немає м’язової тканини, так як натискання викликає сильний біль у дітей.

Завершуються процедура зазвичай розтягненням м’язів по внутрішньому краю ступні тривалістю близько 3 хвилин) [15].

Комплекс масажу при вродженій клишоногості:

1. Покласти дитину на живіт. Однією рукою зігнутив коліні, а другою намагайтеся втримати гомілку. Відпустити коліно і натискати на стопу малюка, а потім ніжно зігніть в тильному напрямку. Під час цих процедур руки повинні повністю проходити по всій поверхні гомілки і стопи.

2. Масаж ніг в положенні на спині дозволяє поліпшити кровопостачання задньої групі м’язів гомілки. Для цих цілей спочатку фіксується гомілка до поверхні підлоги. Упираючись долонею в підошву і поступово здійснювати точковий масаж в області між гомілкою і тильною стороною ступні.

3. Поглажування в області гомілки і масаж стегна по черзі, це дозволить поступово перерозподілити кров з судин гомілки в дрібні артерії підошви.

4. Масаж стегна слід проводити рухами знизу-вгору в напрямку від підколінної області до паху. У задній частині стегна шкірні покриви ущільнені, тому для масування застосуються розтирання, поштовхи і розминка.

5. Диференційований масаж проводиться вибірково для м’язів, які знаходяться в стані сильного скорочення. Для цього спочатку ніжно масажувати контури кожного м’яза. Якщо вона знаходиться в стані гіпертонусу, слід проводити більш сильні надавлюючі рухи.

6. Ахіллове сухожилля при клишоногості частіше виявляється занадто скороченим, а масажні рухи подовжують його, що супроводжується усуненням підйому ступні вгору.

7. Поглажування передньої поверхні ноги по всій довжині, а потім аналогічним чином масажувати її тильну поверхню. Виконувати кожен рух дуже акуратно, так як на підошві розміщено близько 90 рефлексогенних точок, при стимуляції яких деякі хвороби можуть загостритися.

8. Для гомілково-стопного суглобу застосовується розминання, штрихування, граблеподібне розтирання.

9. Колінний суглоб масажується круговими рухами, а потім розтирання.

10. Передня стегнова поверхня повинна піддаватися пасивним рухам (поглажування).

Вибір рухів і області проведення масажу у дітей при вродженій клишоногості здійснюється індивідуально фахівцем на першому етапі процедур області стопи, гомілки і стегна з аналізом стану м’язів. У тих місцях, де м’язи знаходяться в стані гіпертонусу, проводиться найбільш масований вплив [31].

Вчений С.С. Беренштейн запропонував метод мануальної терапії в комплексному лікуванні дітей з вродженою клишоногістю. Мануальна терапія складається з трьох етапів, до кожного з яких входить декілька вправ.

І етап підготовчий полягає в розтягуванні сумково-зв’язкового апарата на рівні суглобів Шопара та Лісфранка.

Завдання II етапу усунення окремих компонентів деформації. При цьому усунення деформації розпочинається з дистального відділу стопи і завершується усуненням еквінуса.

III етап спрямований на ліквідацію всієї деформації в цілому, кожна вправа повторюється 5-7 разів, із збереженням досягнутої корекції протягом 15-20 секунд [31].

Таким чином, одна вправа займає 2,5 хвилини, а весь комплекс 25-30 хвилин. Усі вправи виконуються із вихідного положення лежачи на спині, і тільки вправу 8 можна виконувати з вихідного положення (В.п.) на животі.

І етап (підготовчий) складається з трьох вправ [31].

  1. Вправа полягає в розтягненні м’яких тканин у суглобі Шопара, при цьому п’яткова ділянка утримується між І і II пальцями, а середній відділ стопи фіксується другою рукою. Виконуються рухи «від себе і на себе».

  2. Вправа розтягнення сумково-зв’язкового апарата в заплесно-плесновому суглобі. Для цього однією рукою фіксується задній відділ стопи. Перша плеснова кістка захоплюється між І і II пальцями іншої руки. Виконується рух «догори і від себе».

  3. Вправа спрямована на розтягнення сумково-зв’язкового апарата в суглобі Лісфранка. При цьому одна рука лікаря захоплює середній відділ стопи дитини, а іншою рукою фіксувати передній відділ стопи і робить рухи у фронтальній площині

II етап. Під час цього етапу проводиться усунення окремих компонентів клишоногості. Так для усунення контрактури пальців стопи здійснюються такі маніпуляції:

  1. Вправа середній відділ стопи фіксується кистю реабілітолога, І пальцем протилежної кисті виконується розгинання пальців стопи дитини.

  2. Згинання І пальця стопи дитини усувається за допомогою 5 вправи: однією рукою фіксується стопа дитини, І і II пальцями протилежної кисті проводять розгинання І пальця деформованої стопи.

  3. Для усунення приведення (6 вправа) задній і відділ стопи фіксується між І і II пальцями лікаря, а тими ж пальцями іншої руки здійснюється тиск на передній і середній відділ стопи, що приводить до відведення останньої.

  4. На усунення супінації стопи спрямована 7 вправа, що полягає в стимуляції малогомілкових м’язів. Для цього потрібно фіксувати гомілку дитини, а великим пальцем вільної руки подразнювати бічний край стопи дитини, на що вона, внаслідок особливостей нервової системи, відповідає абдукційно-пронаційними рухами.

Основний принцип масажу, який використовується в цей період, полягає в нормалізації тонусу мязівгомілки, а саме в седатації м’язів задньої та присередньої поверхонь гомілки і стопи шляхом застосування прийомів погладжування, потряхування, легкого розминання та легкої безперервної вібрації [31].

На передній і бічній поверхнях гомілки і стопи застосовують тонізуючі прийоми: погладжування, розтирання, активне розминання, преривчасту вібрацію. Тривалість сеансу масажу залежить від віку дитини, 12-15 сеансів на курс, повторення курсу через 2-3 тижні [31].

Отже, застосування лікувального масажу та мануальної терапії при вродженій клишоногості, у дітей раннього віку значно покращується рухливість у гомілково-стопному суглобі, покращує приведення переднього відділу стопи під час ходьби.

2.3. Фізіотерапія та ортопедичне взуття при вродженій клишоногості дітей раннього віку

Фізіотерапія відіграє допоміжну роль у лікуванні вродженої клишоногості, і застосовується у дітей віком старше двох років.

Метою фізіотерапії при діагнозі вроджена клишоногість в активній фазі захворювання є досягнення стабілізації і регресування процесу[31].

Із засобів фізіотерапевтичного впливу доцільно застосовувати електростимуляцію (м’язів і нервів), парафінові (до 3 років) та парафіно-озокеритові аплікації(2-3 курси по 15-25 процедур, на гомілковостопний суглоб), загальні і місцеві ванни, електрофорез, фонофорез, електропунктуру, магнітотерапія (на гомілковостопний суглоб електромагнітним полем) [5].

Електростимуляція м’язів (ЕСМ) стимуляція скорочення м’язів за допомогою нашкірних електродів, через які пропускається електричні імпульси. Різновидом методу є електростимуляція м’язів в ходьбі або штучна корекція рухів (ІКД) з синхронізацією стимуляції відповідно до фізіологічної активністю м’язів в процесі кроку [5].

Парафіно-озокеритові аплікації на ніжки (чобітки). Після них бажано зробити масаж. Так він буде у багато разів ефективніше. Хвойно-сольові ванни, температура яких 37°C. Тривалість прийому ванни 15-20 хв, 15 процедур через день. Курсами через місяць протягом 6 місяців. Ці ванни знімають гіпертонус і зміцнюють весь організм, при вродженій клишоногості. Застосовувати на 1-1,5 склянки морської солі на половину великої ванни [13].

Електрофорез з еуфіліном або прогрівання парафіном покращують кровообіг, який при таких деформаціях особливо страждає. Так само призначається фіксація стопи «чобітком» [23].

Електро/Фонофорез метод введення лікарських препаратів через шкірні покриви з електромагнітним або ультразвуковим впливом. Найчастіше проводиться з лідазою, гідрокортизоном [5].

Фонофорез вводяться в область стопи і гомілки через шкіру, за допомогою електромагнітного або ультразвукового випромінювання), електропунктуру для стимуляції рухових центрів м’язів, магнітотерапія (на гомілковостопний суглоб електромагнітним полем), парафінові аплікації на гомілковостопний суглоб. Вони покращують кровопостачання, побічно впливає на еластичність тканин і скоротливу здатність м’язів [5].

Нейроелектростімуляція електромагнітний вплив в проекції периферичних рухових нервів для посилення м’язової активності [5].

Магнітотерапія вплив електромагнітним полем, що проводиться в області гомілковостопного суглоба [5].

Фізіотерапія при вродженій клишоногості дотримується таких принципів, як «універсальності» і «єдності» механізмів лікувальної дії фізичних факторів. Провести межу між специфічною і неспецифічною дією багатьох лікувальних факторів фізіотерапії складно [30].

Обов’язково всім дітям з вродженою клишоногістю призначають ортопедичне взуття. Що стосується ортопедичного взуття, то погляди ортопедів на це питання є різні. Більшість сходиться на тому, що при клишоногості оропедичним взуттям діти, як правило, не користуються [31].

Для вирівнювання висоти каблука рекомендується в звичайному взутті піднімати передній відділ черевика шляхом підклеювання гуми. Підклеювання набойок у бічній частині підошви черевика по типу пронатора не застосовується. Це підклеювання підошви не досягає мети і підсилює аддукцію стопи. Якщо дитина при ходьбі трохи ротує стопи всередину, їй призначають деротаційні тянки [31].

У зв’язку зі схильністю до рецидивування вродженої клишоногості, діти раннього дошкільного віку після закінчення лікування та комплексу реабілітаційних заходів повинні постійно знаходитися під контролем лікаря-ортопеда та регулярно проходити з профілактичною метою курси відновного лікування [31].

Масаж і фізіотерапевтичні заходи, спрямовані на поліпшення трофіки тканин і усунення м’язової дистонії, вплив лікарських речовин, що сприяють усуненню ригідності м’язово-зв’язкового при вродженій клишоногості і постійна механічна дія, наприклад динамічним коректором, спрямоване на виправлення виявлених деформацій стопи положення щодо гомілки.

ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ

Отже, застосування засобів фізичної реабілітації, таких як: лікувальна фізична культура (ЛФК), масаж, мануальна терапія, фізіотерапія та ортопедичні засоби, позитивно впливають на дітей раннього віку при вродженій клишоногості, а саме: спостерігається зміцнення м’язів нижніх кінцівок, збільшення рухливості та амплітуди активного руху у гомілково-стопних суглобах, покращення рівноваги. Також особливо необхідний періодичний контроль із метою своєчасної діагностики неповної корекції і профілактики рецидиву.

Що стосовно лікувальної фізичної культури, то вона відіграє важливу роль, що включає загально-розвиваючі та корекційні вправи, надання нижнім кінцівкам лікувального положення, перебування у допоміжних засобах для корекції стоп.

Говорячи про застосування лікувального масажу та мануальної терапії при вродженій клишоногості, у дітей раннього віку значно покращиться рухливість у гомілково-стопному суглобі, покращиться приведення переднього відділу стопи під час ходьби.

Фізіотерапія та засоби ортопедичної корекції, спрямовані на поліпшення трофіки тканин і усунення м’язової дистонії, сприяє вираженому збільшенню обсягу рухів у гомілково-стопних суглобах дітей раннього віку з вродженою клишоногістю.

Таким чином, можна сказати, що за допомогою засобів фізичної реабілітації можливе повне відновлення рухових функцію при вродженій клишоногості. Оптимізація фізичної реабілітації спрямована нормалізацію рухових функцій, оволодіння руховими навичками.

ВИСНОВКИ

Отже, вроджена клишоногість деформація стопи, при якій вона відхиляється всередину від поздовжньої осі гомілки. Дефект може бути у легкій чи більш тяжкій формі, може бути ураженою одна кінцівка чи обидві.

На сьогоднішній день клишоногість можна виправити до хорошого або задовільного стану. Чим раніше розпочати лікування захворювання, тим більше шансів на успішне лікування. У процесі усунення варто набратися терпіння і результат неодмінно порадує, мало хто помітить, що у дитини був якийсь дефект стоп.

Застосування засобів фізичної реабілітації довело позитивний вплив при вродженій клишоногості дітей раннього віку: відмічається зміцнення м’язів нижніх кінцівок, збільшення рухливості та амплітуди активного руху у гомілково-стопних суглобах, покращення рівноваги. Для досягнення ефективності фізичної реабілітації необхідний періодичний контроль із метою своєчасної діагностики неповної корекції і профілактики рецидиву.

Підводячи підсумки, можна сказати, що це величезна, важка робота, що вимагає від дитини терпіння і наполегливості, а від реабілітолога, який керує процесом реабілітації, спеціальних знань, умінь, навичок, наявності в арсеналі необхідного реабілітаційного обладнання та пристосувань.

ДОДАТКИ

Додаток А

Рис. 3 «Вправа 1»

Рис. 4 «Вправа 2»

Продовження додатку А

Рис. 5 «Вправа 3»

Рис. 6 «Вправа 4»

Продовження додатку А

Рис. 7 «Розминка перед гімнастикою»

Додаток Б

Рис. 8 «Вправа на пятках»

Рис. 9 «Обертання стопами»

Продовження додатку Б

Рис. 10 «Сид, між п’ятами»

Рис 11. «Присідання з опором»

Продовження додатку Б

Рис. 12 «Присідання біля стінки»

Рис. 13«Вправа ступенька»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Башкін І.О. Зміни опорно-рухового апарату в дітей за наявності клишоногості, що детермінують проведення фізичної реабілітації// Лікувальна фізична культура, спортивна медицина й фізична реабілітація. Львів. – 2012. – с. 66-69.

2. Вроджена клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studopedia.su/13_171465_vrodzhena-klishonogIst.html.

3. Вроджена клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://

medukr.ru/pediatrija/7186-vrodzhena-klishonogist.html.

4. Врождённая косолапость [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ilive.com.ua/health/vrozhdyonnaya-kosolapost_107457i15937.html.

5. Врожденная косолапость клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ploscostopie.ru/specialists/articles-spec/articles-spec_46.html.

6. Вроджена м’язова клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://pidruchniki.com/71557/meditsina/vrodzhenamyazova_klishonogist.

7. Вроджена клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.studfiles.ru/preview/1551834/.

8. Врожденная косолапость у детей и ее лечение [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ploskostopiya.net/vrojdennaya-kosolapost-u-detey/.

9. Врожденная косолапость: родителям на заметку [Електронний ресурс]. –

Режим доступу:http://deti.healthua.org/faq/detskayvmatologiyaiortope/180.html.

10. Вроджена клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://oplib.ru/random/view/140911.

11. Головаха М.Л. Оптимізація проведення фізичної реабілітації при вродженій клишоногості//Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2013. – № 9 – с. 16-19.

12. Історія хвороби діагноз вроджена клишоногість[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.toyhealth.ru/page/istorija-hvorobi-diagnoz-vrodzheshonogist.

13. Клишоногість у дітей, лікування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://info-mir.com.ua/klishonogist-u-ditej-likuvannya/.

14. Каджая Л. К. Современный подход к лечению пациентов от 3-х до 14 лет с врожденной косолапостью:дис. канд. мед. наук:14.01.15, 14.03.11/ Каждая Леван Карлоевич. – М., 2011. – 118 с.

15.Как делать лечебный массаж при косолапости (косолапии) у детей [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://legsgo.ru/ortopediya/clubfoot/

massazh-pri-detskoj-kosolaposti.html.

16. Клишоногість та інші деформації стопи[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ibis-birthdefects.org/start/ukrainian/uclubf.htm.

17. Клишоногість у дітей, вроджена клишоногість: фото, лікування, масаж при клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medico.akak.org/entsyklopediya/102-klishonogist.html.

18. Клишоногість у дітей: лікування[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://deti4mam./ditina/novonarodzhenij/12167-klishonogist-u ditejlikuvannjahtml.

19. Косолапость у детей и виды ее лечения [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zdorovie-sustavov.ru/kosolapost-u-detej-i-vidy-ee-lecheniya.html

20.Косолапость у детей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bezboleznej.ru/kosolapost-u-detej.

21. Лікувальна фізична культура при вродженій клишоногості клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://neolivetoday.ru/medicina/lfk-likuvalna-fizkultura/2464-likuvalna-fizichna-kultura-pri-vrodzhenij.html.

22. Михойлова Н. Є. Стрибки як засіб фізичної реабілітації при вродженій клишоногості // Молода спортивна наука України.2011. – № 3. с. 160-164.

23. Михайлова Н. Є. Методи лікування вродженої клишоногості та засоби фізичної реабілітації / Н. Є. Михайлова, І. М. Григус // Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні :зб. наук. пр. – Вип. VІ. – Рівне :б. в., 2009. – Ч. 2. – С. 13–22.

24. Михайлова Н.Е. Основные компоненты программы физической реабилитации детей с врожденной косолапостью//Спортивная медицина. Спортивная наука України. – 2012. – № 1. – с. 66-69.

25. Михайлова Н. Є. Особливості проведення лікувального масажу за вродженої клишоногості //Лікувальна фізична культура, спортивна медицина й фізична реабілітація. Рівне. – 2010. – с. 67-71.

26. Питання про дитячу клишоногість [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://dieta.rv.ua/zdorovya/pytannya-pro-dytyachu-klyshonohosti/

27. Самые эффективные упражнения при косолапости у детей[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://legsgo.ru/ortopediya/clubfoot/lfkprikosolaposti-u-detej.html

28. Природжена м’язова кривошия, клишоногість, деформації грудної клітки, сколіоз та порушення постави. Клініка, діагностика лікування[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://nmu-s.net/load/detskaja_khirurgija/53-1-0-513

29.Фізична реабілітація при вродженій клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://studcon.org/fizychnareabilitaciyapryvrzheniyklonogosti.

30. Фізіотерапія при вродженій клишоногості клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://physis.ru/content/view/836/44.

31. Фізична реабілітація при вродженій клишоногості [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://mir.zavantag.com/astromoiya/20455/index.html.

32. Як позбутися від клишоногості у дитини [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://vidpoviday.com/yak-pozbutisya-vid-klishonogosti-u-ditini.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.