і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

«ЗАСТОСУВАННЯ БІОНІЧНИХ ФОРМ »

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №OD857917
За публікацію цієї методичної розробки Тетяна Коломійченко Віталіївна отримав(ла) свідоцтво №OD857917
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

ЗАСТОСУВАННЯ БІОНІЧНИХ ФОРМ

АВТОРЕФЕРАТ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ. Сучасний дизайн охоплює фактично всі сфери діяльності людини. Його розглядають як стратегічний інструмент у гармонії організації природно – архітектурного простору, формуванні збалансованого середовища життєдіяльності людини.

Усвідомлення інноваційного формування унікальності простору середовища. Зумовленого організацією використанням природних форм і структур живих організмів, наукових здобутків біології та біоніки, архітектури й урбосинергетики предметного та середовищного дизайну, породжує нові структури і концептуальні підходи до формоутворення, організації та трансформації навколишнього середовища.

Освоєння аналогів у біодизайні вирішується порівняльним зіставленням штучних і природних різноманітних форм та систем живих організмів. Єдність в матеріального світу обох систем уможливлює зовнішню імітацію – від прямого копіювання форми, структури і колористики до аналізу та інтерпретації різноманітних систем на загальному і клітинному рівнях у нових матеріалах та умовах функціонування, тобто «від форм» і фактури в живій природі до форми та фактури в дизайні і архітектурі.

Біоніка є основою біодизайну і розширює можливості об’ємно просторових вирішень, яка підказує проектувальникам нові форми, конструкції і організацію. Використання біоніки у середовищі формоутворення запозичуючи у природи саму ідею об’ємно – просторового вирішення об’єкту і можливу форму архітектурної пластики допомагає створених гармонічних просторових образів .

Основна ідея біодизайну – використання природних об’єктів як зразків для штучного формоутворення – має дуже давнє походження, оскільки такий вид діяльності почали застосовувати люди ще на світанку свого існування.

Запозичуючи відповідну форму живої природи в архітектурі або дизайні проектувальникові необхідно врахувати всі вимоги щодо умов формоутворення в даному середовищі: тяжіння землі (тектонічність об’єкта), закони гідродинамікі та закони архітектурної композиції.

Вивчення природних форм і живих організмів проходить з метою застосування біонічних принципів і закономірностей у формоутворенні середовища.

Актуальною стає необхідність осмислення та практичного використання природних аналогів, закономірностей розвитку природних форм у творчій діяльності.

Проблема біодизайну, основні принципи його підходу до проектування знаходять відгук у художньо – проектної діяльності, спрямованій на використання природних закономірностей роботи біологічних систем в організації великих архітектурних об’єктів і значних населених територій, природо – інтегрованійиархітектурі, біонічній урбаністиці й дизайні ландшафту.

Актуальність обраної теми обумовлена стрімким розвитком будівельної галузі та пошуком головних ідей об’ємно – просторового вирішення сучасних архітектурних ансамблів та окремих будинків. Сучасний біодизайн покликаний трансформувати формотворчі ідеї живої природи з метою їх реалізації та втілення в умовах конкретного проектування.

СТУПІНЬ ДОСЛІДЖЕНОСТИ ПРОБЛЕМИ

Під час наукових дослідів і роботи над проектною частиною була опрацьована значна кількість першоджерел (монографій, підручників, статей, авторефератів дисертацій) з історії та теорії біоніки.

Яскравим виявом природних аналогій в архітектурі були і лишаються споруди іспанського архітектора Антоніо Гауді (1852 – 1926).

Творча спадщина А. Гауді – справжня лабораторія природних досліджень і створення формотворчих архітектурних засобів.

Основи архітектурної біоніки сформульовані в роботах вітчизняних учених Ю. С. Лебедєва, В. В. Зефельда, В. Г. Темнова, О. І. Лазарєва, Ю. І. Блинова, С. Б. Вознесенського й ін.; а також зарубіжних – Ф. Отто, П-Л. Нерві, П. Солері, С. Калатрава, Е. Хемске, М. Мутняковича, М. Матєєва й ін.

Теоретичною основою, на яку спиралися автори роботи з теорії та історії дизайну В. О. Глазичева, А. В. Єфімова, А. В. Іконнікова, Г. Б. Мінер віна, В. Ф. Рунге, В. В. Сеньківського, В. Т. Шимка.

Теоретичні та прикладні аспекти архітектурної біоніки заклали відомі архітектори та інженери: П. Л. Нерві, Е. Саарінен, Ле Корбюзьє, С. Калатрава та інші.

Концепція «органічної архітектури» простежується у творчості американського архітектора Франка Ллойда Райта (1869 – 1959), який був основоположником і провідним майстром організації архітектурного простору. Його характерною рисою стало поєднання архітектурних форм з природним ландшафтом та кліматичними умовами місцевості із розкриттям специфічних властивостей будівельних матеріалів і конструкцій. В інтер’єрі будівель він застосовує колони, що нагадують стебла рослин або грибоподібних парасольок, стіни конфігурації мушлі, сітчасті стелі на зразок павутиння.

При проведенні дослідження було проаналізовано літературу, присвячену біоніки, серед якої більшу частину займають публікації та фотоальбоми сучасних іноземних авторів Л. Альберті, Л. Саллівена, А. Гауді, Ф. Райта, Ле Корбузьє, Ф. Отто, П. Солері, А. Мутняковича, М. Матєєва, В. Калатрави, Ю. Лебедєва, В. Колейчука, О. Лазарєва та ін.

Оскільки максимальна відповідність форми і функції є основним принципом природи, Ф. Райт в своєму проекті висотної будівлі «Іллінойс» (висота 1609 м) застосував принцип будови кореневої системи рослин. Структура висотного будинку Піреллі в Мілані (П. Нерві) свідчить про творче використання тектонічних основ природних «висотних споруд».

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ став провідний принцип поєднання науково – дослідних пошуків з перевіркою їх правомірності та результатів в експериментально – проектних авторських проробках.

На основі дослідження біологічного прототипів здійснювалася розробка нових і вдосконалених існуючих архітектурних та інженерних об’єктів. Поєднання теорії з практикою в архітектурно-біонічному експерименті проводилось дослідженням об’єктів в різних видах і станах:

а) як явище живой природи, прояв того або іншого ефекту згідно з гіпотезою (наприклад, дослідження демпферних властивостей вузлів стебла злаку та їх поведінка при вітрових навантаженнях коливальних рухів стебла до вертикальної осі);

б) як об’єкт живой природи, аналіз його властивостей тобто - як замінник;

в) як модель - штучного носія властивостей живої природи (зліпок форм листя дерева, форма гриба або випробування механічних властивостей конструктивних моделей);

г) як архітектурний об’єкт, що виявляє проблеми за допомогою методи архітектури біоніки.

Окремим питанням було дослідження спіральних закономірностей в архітектурному формотворенні, які віддзеркалюють закономірності формотворення у живій природі. Метою цих досліджень було визначення можливості отримання розмаїтих структур, які мають естетичні переваги, характерні для форм природи, функціональну гнучкість і закономірність побудови.

Предметом дослідження біоніки є біологічні системи форм, структур, конструкції живих організмів і механізмів, пристосування їх у навколишньому середовищі, а також студіювання принципів побудови «біологічного матеріалу» з властивими йому природними характеристиками: трансформацією, мобільністю, виживанням та адаптуванням у середовищі. За допомогою природних аналогій проблеми людини можуть бути вирішені оптимально. Біоніка припускає використання біологічних прототипів для створення людиною власних, штучних систем. Тут слід зазначити, що застосування біоніки в архітектурі та дизайні не припускає копіювання візуальної аналогії. Швидше відшукується основний, базовий органічний принцип його застосування. Основні дослідження архітектурної біоніки були здійснювані протягом 1970 - 1980-х рр. 

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: закономірностей у розвитку природних форм, які шляхом біотектонічного моделювання регенеруються та використовуються у формоутворенні архітектури та дизайну. Зокрема методика біонічного моделювання форм може використовуватись у пошуку остаточної об’ємно – просторової ідеї великих сучасних загальних структур (основою яких є один або декілька великих залів): театрів, кінотеатрів, аквапарків, цирків, виставкових центрів, художніх галерей, виробничих цехів підприємств, великих спортивних центрів.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ:

- дослідити історію розвитку біоніки як окремої науки;

- виявити та розкрити зміст формотворчих принципів аналізу біопрототипів і їх впровадження в архітектуру та дизайн ;

- охарактеризувати основні формоутворюючі чинники, що впливають на структури форм в архітектурі і дизайні ;

- розглянути систему адаптації законів розвитку природи до проектування об’єктів дизайну;

- розкрити ергономічні основи біонічного моделювання в дизайні

середовища;

- виявити та розкрити зміст методів поступової адаптації і трансформації біоформ в архітектуру та дизайн;

- визначити особливості об’ємно – просторової організації сучасних спортивних центрів запроектованих на основі біонічного методу проектування;

- проаналізувати особливості функціонально – планувальна організації спортивних центрів в Україні та за кордоном;

- розробити можливі конструктивні схеми з використання місцевих будівельних матеріалів;

- прокласифікувати спортивні центри, що використовують

біопрототипів;

- охарактеризувати середовищний підхід у біоніці та дизайні інтер’єру;

- виявити вплив біонічних форм на організацію простору загальних приміщень;

- визначити особливості впливу кольору на формування інтер’єру приміщень;

- розробити дизайн інтер’єру та екстер’єру спортивного центру.

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ – дизайн інтер’єрів і екстер’єрів спортивних центрів, а також їх об’ємно – просторове вирішення, сформоване в процесі біотектонічного моделювання та комплексного аналізу можливих біопрототипів.

ПРЕДМЕТ особливості біотектонічного моделювання простору в процесі проектування сучасного спортивного центру.

КОНЦЕПЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає в аналізі та виявленні особливостей формоутворення в живій природі й архітектурі шляхом послідовних стадій біотектонічного моделювання об’ємно – просторового вирішення спортивного центру.

ТЕОРИТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає у розробці авторкою теоретичної моделі біотектонічного моделювання в рамках конкретного проектного вирішення архітектури та дизайну інтер’єру сучасного спортивного центру.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ полягає у розробці підходів до проектування спортивних центрів і рекомендації щодо біонічних методів штучного формоутворення.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ :

  • метод системного аналізу сприяє у систематизації та виявленні спільних рис та відмінностей формоутворення в живій природі й архітектурі, він також дозволяє систематизувати існуючі літературні джерела з метою упорядкування методологічних основ біонічного моделювання;

  • метод порівняльного аналізу дозволяє виявити особливості формоутворення в живій природі з метою їх адаптації в архітектурі та дизайні;

  • графоаналітичний метод дозволяє детально проаналізувати зовнішню геометричну форму обраних природних прототипів із метою розробки базових графічних моделей можливого об’ємно – просторового вирішення проектованих об’єктів або предметів;

  • метод біотектонічного моделювання розкриває об’ємно – просторові особливості запозиченої форми природного прототипу, який поступово трансформується й адаптується до існуючого архітектурного середовища. Метод біотектонічного аналізу передбачає середвищний підхід до адаптації проектованої моделі в існуюче середовище.

МАТЕРІАЛ РОБОТИ: літературні першоджерела, ілюстрації книг з історії та теорії біоніки, власні спостереження й натурні обстеження біоніки і об’єктів.

МЕЖІ ДОСЛІДЖЕННЯ. На основі досліджень біологічних прототипів здійснювалася розробка нових і пропозиції вдосконалення існуючих архітектурних та інженерних об’єктів.

Поєднання теорії з практикою в архітектурно-біонічному експерименті

проводилось дослідженням об’єктів в різних видах і станах:

а) як явище живої природи, прояв того або іншого ефекту згідно з гіпотезою (наприклад, дослідження демпферних властивостей вузлів стебла злаку та їх поведінка при вітрових навантаженнях коливальних рухів стебла до вертикальної осі);

б) як об’єкт живої природи, аналіз його властивостей тобто – як замінник;

в) як модель – штучний носій властивостей живої природи (зліпок форм листя дерева, форма гриба або випробування механічних властивостей

конструктивних моделей);

г) як архітектурний об’єкт, що виявляє проблеми за допомогою методів архітектурної біоніки.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ: дослідженням виявлені напрямки використаних біонічних принципів в архітектурі і дизайну, екологічний принципи формування середовища, пізнання процесів методом біотектонічного моделювання навколишнього середовища з представленням обгрунтованим простору організації спортивного урбосистеми.

Принципи гнучкого пристосування, ефективні функціональні зв’язки, динамічна рівновага, економія простору, мінімізація енергетичних витрат, адаптаційні механізми, що характеризують надійність організації, повинні знайти практичну реалізацію в містобудівних утвореннях майбутнього.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ полягає у їх використані в проектній частині магістерської роботи при корегуванні за науковими рекомендаціями проекту відповідно темі роботи – застосування біонічних форм у проектуванні спортивного центру.

ОСОБЛИВОСТЕЙ ВНЕСОК МАГІСТРАНТА. Проведений аналіз сучасної проектної практики біоніки. Крім існуючих літературних матеріалів, у науковий обіг вперше введений аналіз з авторськими висновками біоніки об’єктів на основі їх порівняння і співставлення, надані рекомендації щодо використання різних станів біоніки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі коротко обґрунтовується актуальність теми і соціальна значимість роботи, визначені мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, методика, наукова новизна та практичне значення роботи.

Розділ I «ІСТОРІЯ І ОСОБЛИВОСТІ БІОНІКИ» магістерської роботи проаналізовано історія розвитку біоніки, виникнення біоніки, освоєння природних аналогів в біодизайні вирішується зіставленням штучних і природних різноманітних форм і систем живої природи.

Архітектурно – біонічна наука є сплавом відповідної практики та теорії. Якщо архітектурно – біонічна практика являє собою процес використання законів формобразованія живої природи, що відбувалося і відбувається часто інтуїтивно, підсвідомо, то архітектурно – біонічна наука усвідомлює цей процес і направляє його по тому руслу, якого вимагає життя. Таким чином, в завдання архітектурно – біонічної науки входить оцінка архітектурно – біонічної практики, її характеру і місця серед інших архітектурних явищ; з'ясування методу практичного використання законів формоутворення природи з найбільшою користю для архітектури; визначення можливостей їх практичного здійснення; виявлення нових, перспективних напрямків архітектурної біоніки; дослідження зв'язків з іншими науковими напрямками.

Яскравим виявом природних аналогій в архітектурі були і лишаються споруди іспанського архітектора Антоніо Гауді (1852 – 1926). Експериментальність – визначальна риса його творів, які нагадують подобии черепах, жаб чи то риб. В екстер’єрі та в інтер’єрах– хвилясті стелі, стовбури дерев, а кольорові дахи будівель асоціюються з риб’ячою лускою або гребенем півня. Творча спадщина А. Гауді – справжня лабораторія природних досліджень і створення формотворчих архітектурних засобів.

Вивчення конструкцій, форм, кольорів живої природи з метою застосування результатів такого вивчення у творенні нових штучних предметів супроводжує людину з давніх-давен. Ще за прачасів люди свідомо та підсвідомо зверталися по допомогу до природи, коли ставали перед необхідністю створення нових матеріальних об’єктів. Та це й зрозуміло. Адже природні конструкційні форми добре пристосовані до життя. Вони перевірені тисячоліттями на різні навантаження і “експлуатаційні”, і снігові, і дощові, і вітрові і т.ін.

Закони гармонії живої природи, що використовуються в архітектурі, роблять значний внесок в процес формоутворення як мистецтва. Це включає закономірності побудови форми: гармонійний сумарний абрис-контур як система просторової об’єднавчої організації, узгодження масштабів, співпідпорядкованість елементів біоніки.

Про значення інтуїції в будівельному конструюванні говорить Курт Зігель: «Оскільки технічні вирішення просторових конструкцій поки що не опрацьовані, остаточне судження про їх форму в більшості випадків неможливо. Але іноді зрозумілість форми, штучно створеної в результаті змодельованої конструкції, може стати визначальним етапом для її розвитку.

Розділ II «МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ БІОНІКИ В ДИЗАЙНІ» наводиться методологічний аналіз природи як науки системних закономірностей побудови природи.

Архітектурно – біонічна наука має всі підстави для самостійного існування.

Вона має:

1) практичну основу, яка склалася історично протягом всієї практики будівництва і архітектури, починаючи від будівель древніх людей і закінчуючи сучасними будівлями і спорудами;

2) у безперервний спосіб розвиваються протягом багатьох століть знання в галузі використання законів формоутворення живої природи в архітектурі;

3) свої методи дослідження, специфіка яких визначається особливим характером архітектурно – бионического процесу;

4) свій особливий джерело накопичення матеріалу для вирішення поставлених перед архітектурою проблем - жива природа.

В архітектурно – бионическом процесі неминучий спосіб відтворення цікавлять архітектуру природних систем за допомогою об'ємно моделей. Моделювання є тут засобом не тільки пізнання законів формоутворення живої природи, але інструментом безпосереднього вирішення практичних завдань, що стоять перед архітектурної біоніки.

Біонічне метод за допомогою моделей пов'язує живу природу з архітектурною практикою. На цьому етапі біонічний метод бере на озброєння емпіричні методи проб і випробувань моделей, наприклад на їх механічні якості, а також математичні розрахунки, що підтверджують творчі здогадки.

Методичні вивчення елементів біологічних систем до більш складних досліджень їхніх комбінацій, зв’язків і взаємодії. Дійсно, в останні роки перед біонікою виникли принципово нові задачі по вивченню властивостей біологічних об’єктів з метою їхнього адекватного сполучення з технічними пристроями в єдині біотехнічні системи.

Використовувати системний підхід до проектування спортивного центру важливо, в процесі творчості. Під час проектування знижується узагальненість рішень, що приймаються, для одночасного підвищення рівня конкретизації.

Розділ III «ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ БІОНІКИ У ФОРМУВАННІ СПОРТИВНОГО ЦЕНТРУ» присвячений визначенню подальших шляхів розвитку біоніки в живій природі повинні обов’язково відповідати використаній ними роботі. Разом з практикою архітектурної біоніки поступово складається і архітектурно – біонічна наука, з одного боку, як галузь архітектурної науки і, з іншого, як частина нового наукового напрямку – загальної біоніки.

Прикладом ефективного застосування біонічних прототипів в архітектурі може слугувати розроблений Ю. С. Лебедєвим який було аналогією зі структури стебла злакових рослин.

Розділ є прикладом, бо зорієнтований на практичне впровадження отриманих в магістерському дослідженні наукових результатів в концептуальну проектну розробку, їх практичну перевірку, корегування, поточнення й на їх основі – формування рекомендації з удосконалення сучасних підходів до планувально – просторової організації застосування біоніки у формуванні спортивного центру.

Розділ IV «КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПОШУК ОБРАЗУ СПОРТИВНОГО ЦЕНТРУ НА ОСНОВІ БІОДИЗАЙНУ». Концептуальні рішення головний аспект архітектурного благоустрою та ландшафтного дизайну в проекті спортивного центру.

Об’єкт дослідження є головною задачею, які ставлять при розробці проектного рішення можна віднести комфорту спортивного центру.

Головним у виявлення сучасних формотворчих аспектів біодизайну є виявлення основних його проблем, пов’язаних з переходом від природного прототипу до предметного або об’єкта штучного формоутворення. Основними тут є переходи від форми, фактури, матеріалу та кольору в живій природі до форми, фактури, матеріалу та кольору в архітектурі та дизайні.

Виходячи з умов формоутворення та чинників, що справляють вплив на них можна сформувати основні принципи застосування біотектонічного моделювання в архітектурі та дизайні: принципи універсальності, принципи комплексності, принцип відкритості та інформативності, принцип трансформативності, принцип адаптації законів розвитку природи до проектування архітектурних об’єктів та елементів дизайну, принцип врахування ергономічних вимог в проектуванні середовища.

Всі перераховані принципи справляють безпосередній вплив на формотворчі процеси в сучасних архітектурі та дизайні, що обумовлює актуальність їх дослідження в рамках біотектонічного моделювання.

Таблиця 1

Основні принципи дослідження в біоніки:

Проаналізувавши вплив дослідження біоніки форм, структур, конструкції живих організмів і механізмів пристосування їх у навколишньому середовищі, а також студіювання принципів побудови «біологічного матеріалу» з властивими йому природними характеристиками: трансформацією, мобільністю, виживанням та адаптуванням у середовищі. За допомогою природних аналогії проблеми людини можуть бути вирішені оптимально. Біоніка припускає використання біологічних прототипів для створення людиною власних, штучних систем. Тут слід зазначити, що застосування біоніки в архітектурі та дизайні не припускає копіювання візуальної аналогії.

Таблиця 2

Принципи дизайну споруд спортивного центру:

Архітектурна біоніка будови стебел злаків і сучасних висотних споруд. Стебла злакових рослин здатні витримувати великі навантаження і при цьому не ламатися під вагою суцвіття. Якщо вітер пригинає їх до землі, вони швидко відновлюють вертикальне положення. Виявляється, їх будова схоже з конструкцією сучасних висотних фабричних труб - одним з останніх досягнень інженерної думки. Обидві конструкції всередині порожні. Склеренхімние тяжі стебла рослини відіграють роль поздовжньої арматури. Міжвузля (вузли) стебел - кільця жорсткості. Уздовж стінок стебла знаходяться овальні вертикальні порожнечі. Стінки труби мають таке ж конструктивне рішення.

На першому етапі аналізу процесу біотектонічного моделювання в архітектурному формоутворення необхідно передбачає середовища підхід до створення означальної форми у відповідному навколишньому середовищі.

Об’єкт сучасного дизайну може розташовуватись на землі, під землею, на воді, під водою та в повітрі (або в космосі). Запозичуючи в архітектуру або дизайн проектувальникові необхідно врахувати всі вимоги щодо умов формоутворення в даному середовищі: гравітація, закони статики, гідродинаміки та закони архітектурної композиції.

На другому етапі вирішення питання функціонального характеру, враховуються просторово – організуючі властивості біоніки: створення композиції для розчленовування просторів або їхньої ізоляції, огорожі і захисту від шуму, пилу та ін.

На третьому, етапі, запозичуючи процес біотектонічного моделювання в архітектурному формоутворенні, використовується рух підхід до створення визначне форми у відповідному навколишньому середовищі. Кожен матеріал і конструкції, як в живій природі так і в дизайні повинні обов’язково відповідати. Якщо міцність конструкції не забезпечує умови експлуатації будівлі, то вона повинна бути замінена на іншу, більш надійну.

У широкому спектрі сучасної архітектурної біоніки спостерігається багато різновидів вибору творчих пошуків, серед яких можна виділити основні напрями досліджень у дизайнерській біоніці.

Проектувальне рішення біоніки. Аналізуючи планувальні системи, можна відзначити, що вони будується за класичним варіантом.

Алгоритм. Використання наукового апарату в біотектонічного моделювання

Таблиця 3

Постановка проблеми. Вплив сучасної індустрії корегує склад життя людини. Технічний прогрес, стрімкий розвиток інформаційних технологій сприяють суттєвим змінам життєвого середовища. Одноманітне і агресивне оточення спортивних центрів є фактором дискомфорту, причиною психологічних розладів у людини. В зв’язку з цим зміни характеру життя людини або осередку людей, їх взаємозв’язок з природою, набуває важливого значення та стає актуальною проблемою сьогодення. Вирішенню цієї проблеми сприяють засоби «зеленого дизайну», головним пріоритетом яких є гармонія штучного середовища з природою.

У проектуванні спортивного центру та його обладнання було враховано особливості психологічного сприйняття форм, принципи дизайну, загальні аспекти кольорографічного рішення, систему освітлення та інші фактори, що впливають на психологію відвідувачів.

Конструктивні елементи спортивного центру в основному розроблені з урахуванням ергономічних вимог: гігієнічних (використано екологічно чистий матеріал – переважно метал та дерево; психічних (особливості сприйняття кольорів і самих форм інтер’єру).

Створення у спортивного центру відповідної атмосфери, використання сучасних якісних матеріалів, доцільне і цікаве планування забезпечують психологічний, тактильний і візуальний комфорт.

Таблиця 4

Класифікація спортивних центрів

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

На підставі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:

1. Історія розвитку біоніки показала, що дана тема залишається актуальною й нині. Більше того, використання біоніки набуває більшого у сучасному світі.

2. Сучасні біонічна структура в архітектурі можуть розвиватись як по вертикалі так і по горизонталі, наприклад практика породила нові, незвичні архітектурні форми, доцільні в функціонально утилітарному відношенні і оригінальні за своїми естетичними якостями. Це не могло не викликати до них інтересу з боку архітекторів та інженерів.

3. Біоніка спирається на теоретичну і експериментальну базу таких наук, як кібернетика, теорія інформації, біологія, філософія, естетика, фізика, хімія, математика (особливості геометрії), механіка та ін. Ідеї біодизайну реалізується в художньо – технічній творчості до методом використання природного формоутворення.

4. Процесс проектування з використанням біоформотворення проходить три основні стадії: аналіз, синтез, проектування. Узагальнено послідовність виконання подібного дослідження можна охарактеризувати як: «аналіз – синтез – відтворення». Але відтворення це не формальне, а з детальним врахуванням вимог до нової форми: конструктивно-технологічних, функціональних, антропометричних (ергономічних) тощо.

5. Використання природних об’єктів як зразків для споруд і предметів побуту зародилося ще на ранніх стадіях усвідомленої людської діяльності і продовжується донині, змінюючи лише рівень, на якому досліджуються і впроваджуються у виробництво властивості біологічних прототипів: від прямого копіювання форм, структури і колористики до аналізу та інтерпретації у нових матеріалах принципів функціонування різноманітних систем живих організмів на загальному і клітинному рівнях.

6. Основним напрямком досліджень у дизайнерській біоніці є вивчення біоформ, коли йдуть від функції природного об’єкта до його форми з подальшим з’ясуванням закономірності формоутворення. Процес освоєння законів формоутворення не виключає і зворотнього ходу тоді, наприклад, коли зовнішні характеристики форми дозволяють просякнути у функціональний зміст об’єкта. Але це вже робоча методика освоєння біоформ. Дизайнерська біоніка допомагає вдосконалювати ще одну складову національного дизайну завдяки інтерпретації місцевих форм живої природи. Ці місцеві форми складають невід’ємну частину того середовища, у якому формується національний характер.

7. Сучасні методи аналізу форми дозволяють всебічно дослідити структуру будови найрізноманітніших видів живої природи на рівнях від мікроструктури до їх макроструктури. Якщо в давні часи існували лише примітивні засоби вивчення об’єктів, то сучасні технічні засоби візуалізації та моделювання дозволяють максимально прослідкувати морфологічний розвиток об’ємно-просторового вирішення відповідної системи і процес її послідовного перетворення в нову остаточну систему або форму.

8. Проектувальники та дизайнери найчастіше змушені працювати з двома видами головних зображень об’єктів (площинним і об’ємним), необхідними для подальшої розробки та аналізу форми, які найкращим чином характеризують і розкривають остаточний задум митця.

9. В архітектурній біоніці відтворенню в натурі форм живої природи передує етап об’ємного моделювання. Для реалізації біонічних досліджень в архітектурі важливим є моделювання живих систем.

Математичні моделі в архітектурній біоніці можуть мати часткове застосування, оскільки вони є складними функціональними системами, що гармонізовані з зовнішньою формою їх прояву. Проблема моделювання в архітектурній біоніці повинна розглядатись диференційовано і комплексно, оскільки є можливість скористатись існуючим практичним досвідом архітектурно-будівельного моделювання в науці і в практиці.

10. Таким чином, можна припустити, що наступний етап утвердження біоніки як науки та біотектонічного методу моделювання в штучному формотворенні будуть супроводжуватись такими можливими напрямами (векторами): об’єднання систем (спадкоємність та новаторство в архітектурі й дизайну); індивідуалізація проектування на основі базових моделей; диференціація за величиною ансамблів (комплексів) і типами планувальних сіток; уніфікація та систематизація біотектонічних структур за призначенням і величиною; модернізація різних типів форм; укрупнення й комплексність проектованих містобудівних ансамблів.

Усі переховані напрями можливо розвитку передбачають застосування ряду принципів об’ємно – просторової організації композиції проектованого об’єкта в процесі штучного формоутворення: принцип універсальності та комплексності проектованої системи; принцип гармонізації та наслідування подібності виразності; принцип комунікативності й доступності; принцип візуальної проникності й гнучкості простору; принцип повторюваності елементів комплексу та стильових закономірностей внутрішніх структур; принцип варіативності та модельної комбінаторики; принцип просторової ієрархії; принцип компактності й виразного взаємозв’язку функції та форми.

Для формування об’єкту з використанням біотектонічного моделювання проходить три основні стадії: «біотектонічний аналіз», «біотектонічне моделювання» і «біотектонічне проектування». Узагальнено послідовність виконання подібного дослідження можна охарактеризувати як: «аналіз – синтез – відтворення». Але відтворення це не формальне, а з детальним врахуванням вимог до нової форми: конструктивно-технологічних, функціональних, антропометричних (ергономічних) тощо.

АНОТАЦІЯ

КОЛОМІЙЧЕНКО Т. В. ЗАСТОСУВАННЯ БІОНІЧНИХ ФОРМ У ПРОЕКТУВАННІ

Робота присвячена дослідженню особливостей будови, розвитку і функціонування живих організмів, систем та процесів, які утворились і розвивалася протягом еволюції та їх трансформації. Формування середовища життєдіяльності людини, що гармонійно поєднується з природним, з активним використання біоніки у контексті концепції сталого розвитку та трансформації системи дизайнерських цінностей стає визначальним у структурі сучасного дизайну.

Для розв’язаних поставлених завдань у магістерській роботі було узагальнено досвід проектування спортивних центрів з використовуванням принципів біонічного проектуванням та конструювання середовищних об’єктів. Гармонія з природою стає визначальним у структурі сучасної дизайнерської діяльності та проектної культури. Проектування сучасниого спортивного центру, соціально – культурного простору неможливо уявити без мистецтва дизайну, мета якого полягає у формуванні середовища життєдіяльності, де гармонійно поєднуються проектні, матеріальні та духовні прагнення людини.

Проектне рішення дизайнера найчастіше змушені працювати з двома видами головних зображень об’єктів (площинним і об’ємним), необхідними для подальшої розробки та аналізу форми, які найкращим чином характеризують і розкривають остаточний задум митця.

У магістерській роботі розкрито сучасні методи та принципи біоніки в проектуванні просторово – предметного середовища. Проаналізовано історичний аспект розвитку біоніки. У результаті дослідження розроблено рекомендації щодо ефективного застосування біоніки в проектуванні спортивних центрів.

Рекомендаціями біодизайну можливо створити ефективний, досконалий дизайн на основі моделювання раціональних кількісних або якісних характеристик для розробки спортивного центру, моделювання як спосіб організації просторових форм.

Аналіз з точки зору біонічного рішення до біотектонічного моделювання та прикладного проектування в аспекті виявлення особливостей системи трансформації від пропорцій форм живої природи до гармонізації співвідношень форм в дизайні об’ємної композиції.

Ключові слова: біоніка, історичний аспект розвитку біоніки, методи та принципи біоніки, біонічне моделювання, біодизайн просторово – предметне середовища, проектування спортивних центрів.

27

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Наука
  • Клас
    12 Клас
  • Тип
    Наукова робота
  • Переглядів
    561
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    2
  • Номер матеріала
    OD857917
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти