Загальні закономірності росту й розвитку дитини

Опис документу:
Загальні закономірності росту й розвитку дитини: ріст, розвиток, формотворення.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Загальні закономірності росту й розвитку дитини

Дитячому організмові, як і будь-якому живому організмо­ві, у процесі розвитку притаманні три основні закономірності: ріст, розвиток і формотворення.

Під ростом розуміють збільшення кількості клітин, маси тіла та його розмірів. Росте дитина безперервно, але нерівномірно, і це приво­дить до зміни пропорцій окремих частин її тіла. Ріст відбувається одно­часно в усіх тканинах і органах, хоч і з неоднаковою інтенсивністю, і звичайно закінчується в жінок у 20-22 роки, у чоловіків - у 23-25.

Під розвитком розуміють скостеніння скелета, формування м'я­зів, нервової системи, зміну функцій залоз внутрішньої секреції, стате­вий розвиток. Розвивається людський організм постійно: у дитинстві, юності й зрілому віці, тобто протягом усього життя людини.

Формуванням називається процес зміни пропорцій організму в процесі росту. Незакінченість формотворення дитини раннього віку проявляється у своєрідному окресленні окремих частин тіла (велика голова, довгий тулуб, короткі ноги та ін.), що відрізняє її від дітей стар­шого віку і дорослої людини. Це називається зміною пропорцій орга­нізму, який росте. Отже, процес росту і морфологічного ускладнення, тобто розви­ток, відбувається одночасно з функціональним удосконаленням усіх органів і тканин. Розвиток дитячого організму відбувається під впливом як біоло­гічних, так і соціальних факторів. Перші закладені в самому орга­нізмі й виявляються в яскраво вираженій мінливості, яка піддається кількісному облікові, другі - у принципах суспільного виховання та навчання. У регуляції й координації розвитку організму провідна роль належить центральній нервовій системі. Ріст і розвиток - складний процес. У ньому приховані кількісні зміни ведуть до відкритих якісних змін і проявів. Тому в рості й роз­витку дітей і підлітків виділяють окремі періоди росту (витягування тіла в довжину) і періоди розвитку (округлення форм, удосконалення функцій м'язової і нервової систем, дія залоз внутрішньої секреції).

Перший такий період витягування характерний для старшого дошкіль­ного віку, другий - для перехідного віку (13-15 років). В основі цих періодів лежить закономірність стрибкоподібності розвитку, коли поступове накопичення кількісних змін у певний момент перехо­дить у новий якісний стан. Наприклад: поява досконалої коорди­нації рухів, підвищеної уваги, інтересу. Ріст і розвиток відбуваються тим інтенсивніше, чим менша дити­на. Так, у дитини ясельного або дошкільного віку щомісяця змінюється довжина тіла, відзначаються нові якісні прояви. При цьому наростання довжини поступово зменшується до юнацького віку і періоду закінчен­ня росту.

Початковий зріст (тобто зріст при народженні) подвоюєть­ся найчастіше до 4,5-5 років і потроюється до 14-15.

У молодшому шкільному віці довжина тіла збільшується в середньому на 4-5 санти­метрів.

У період статевого дозрівання величина річного приросту до­вжини — 6-8 сантиметрів. Кількісні та якісні показники росту й розвитку дітей молодшого шкільного віку залежать як від біологічних (генетичних), так і від соціальних факторів. Нерівномірність росту й розвитку організму позначається не тільки на фізичному, а й на психічному розвитку, рівень якого у дітей одного віку може бути різний. Це залежить не тільки від темпів індивідуально­го розвитку інтелекту, а й від тих умов, у яких виховується дитина. Ріст і розвиток дитини залежить не тільки від соціального середо­вища, а й від спадковості. Передача спадковості від батьків (тобто передача спадкової інформації) потомству є доведеним фактом. Але визначальна (детермінуюча) роль спадковості та середовища для різ­них ознак й особливостей дитини дуже різноманітна. Деякі власти­вості, особливості, ознаки і хвороби виникають винятково внаслідок дії якихось факторів середовища, а роль спадкової основи (генотипу) залишається другорядною, який має тільки видозмінюючий (моделю­ючий) вплив. Інші властивості, ознаки і хвороби майже завжди визна­чаються генотипом, тобто спадковими факторами чи навіть одним фак­тором. Наприклад група крові людини визначається наявністю певного генотипу. Тепер наука про спадкові особливості та хвороби людини (медична генетика), ґрунтуючись на даних хромосомної теорії спадковості, має велику кількість фактів і використовує різні методи дослідження, які мають важливе практичне значення для профілактики і лікування спад­кових захворювань, організації режиму та гігієни побуту, вивчення фі­зичного розвитку і стану здоров'я дітей та підлітків

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
4
міс.
0
3
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!