Юрко Позаяк (справжнє ім'я Юрій Васильович Лисенко) — культовий український поет, перекладач, науковець та дипломат. Він є одним із найяскравіших представників українського літературного андеграунду кінця 1980-х та 1990-х років, відомим своєю іронічною, гротескною та ексцентричною поезією.
Біографія
Народився 9 травня 1958 року в Києві в родині письменника Василя Лисенка.
Освіта: У 1980 році закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю «слов'янська філологія» (фахівець із сербохорватської мови). Згодом захистив дисертацію, ставши кандидатом філологічних наук (1989), та отримав звання доцента (1995).
Дипломатична кар'єра: Поєднував творчість із державною службою. Працював у МЗС України (1998–2008), зокрема в українських посольствах у Хорватії та Сербії. [1]
Державна служба: Протягом 2008–2010 років очолював Службу підготовки виступів Президента України.
Творчість
Юрко Позаяк увійшов в історію української літератури як співзасновник легендарної літературної групи «Пропала грамота» (разом із Віктором Недоступa та Семеном Либонем), яка виникла наприкінці 1980-х років.
Поетичний стиль: Творчість автора побудована на бурлеску, сатирі, тонкій іронії, чорному гуморі та використанні міського жаргону. За радянських часів його вірші сприймалися як виклик системі та руйнування мовних і суспільних табу. Позаяк свідомо розмивав межі між «високою» та «низькою» культурою.
Головна книга: Основний масив його віршів зібраний у збірці «Шедеври», яка вперше вийшла 1997 року, а згодом була перевидана у розширеному вигляді видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Книга традиційно ділиться на тематичні розділи: алкогольний («Алкостихи»), еротичний, урбаністичний, політичний та екзистенційний.
Перекладацька діяльність: Як професійний філолог, Юрко Позаяк перекладає з кількох європейських мов. Одним із найвідоміших його здобутків є віртуозний переклад експериментального твору французького письменника Раймона Кно «100 000 мільярдів сонетів»
