Ярослав Дмитрович Антонович-Гординський (1882–1939) — видатний український літературознавець, славіст, перекладач та педагог.
Біографія
Походження: Народився 22 липня 1882 року в селі Шкло на Львівщині в родині священика.
Освіта: Навчався на філософських факультетах Львівського та Віденського університетів (1900–1904). Здобув ступінь доктора філософії у 1910 році.
Діяльність:
Викладав українську та класичні мови в гімназіях Коломиї (1905–1912) та Львова (Академічна гімназія, 1912–1938).
Був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка (з 1914 року).
У 1918 році обирався делегатом до Української Національної Ради ЗУНР.
Читав лекції у Львівському (таємному) українському університеті (1922–1923).
Смерть: Помер 5 липня 1939 року у Львові.
Творчість та наукова спадщина
Антонович-Гординський був автором численних праць з історії української літератури, теорії літератури та компаративістики.
Основні напрямки досліджень:
Класична література: Студії над «Енеїдою» І. Котляревського (1907), творчістю Т. Шевченка («Т. Шевченко і Ж. Красінський», 1917) та І. Франка.
Історія культури Галичини: Досліджував діяльність Маркіяна Шашкевича, Івана Гушалевича та культурно-політичне життя Галичини XIX ст..
Сучасна література: Одна з його найважливіших праць — «Літературна критика підсовєтської України» (1939), що стала фундаментальним оглядом літературного процесу та організацій 1920-х років в УСРР.
Перекладацька діяльність: Перекладав з німецької (Й. В. Гете), італійської та класичних мов.
