Презентація у стилізованому форматі для батьків майбутніх першокласників, яка допоможе проаналізувати та з'ясувати, чи готова дитина до школи та як батькам допомогти підготуватись.
Текст виступу:
Батьки, чи готові ви до школи?
Уже зовсім скоро у вашому житті відбудуться зміни. Свого маленького сина чи доньку ви приведете до першого класу. Усі тут присутні розуміють, що навчання - справа не проста, а особливо для тих, кого зараз тут немає - для першокласників.
Пропоную разом з вами зараз за 7 хв дізнатися та проаналізувати, чи ваша дитина готова до навчання та знайти відповідь на питання: як допомогти дитині успішно розпочати навчання.
Для успішної адаптації дитини до школи вирішальне значення має «рівень шкільної зрілості» або «готовність до школи».
Готовність до школи - це не лише вміння читати, писати та рахувати.,
Дитині буквально з перших годин перебування у школі знадобляться вміння слухати та слухатися, готовність прийняти нову ситуацію і виконувати загальні правила, уміння утримувати увагу, мотиваційна готовність, достатня розвиненість дрібної моторики рук.
На компонентах шкільної зрілості зупинимось детальніше.
Перший компонент – фізична зрілість. Фізична готовність полягає в тому, що дитина повинна досягти фізичної зрілості для навчального процесу. Сюди можемо віднести досягнення дитиною повних 6 років, рівень розвитку дрібної моторики, зорово-рухова координація.
В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який полягає у суттєвому подовженні рук і ніг.
Для того, щоб дізнатися пройшов цей скачок зросту чи ні, потрібно попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.
після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до посидючої, досить тривалої роботи в рівному темпі
Другий компонент – інтелектуальна готовність. Вона передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища. У 6 років дитина повинна мати елементарні знання про навколишню дійсність, про простір, час, живу і неживу природу.
Навички з самообслуговування
Навички з догляду за собою: уміння надіти сорочку, штанці, застібати гудзики, кнопки, вішати одяг, мити обличчя, шию, вуха, витирати ніс хусткою, чистити зуби, зачісувати волосся, користуватися туалетом.
Навички, пов'язані з харчуванням: уміння намазати хліб маслом, налити чай, накрити стіл, прибрати зі столу, роздати їжу, їсти ложкою, пити з чашки і т.д.
Елементарні рухи: уміння витерти ноги при вході, сісти на стілець, підніматися по сходах і т.д.
Дитина, що має навички самостійності, зазнаватиме менше стресу у школі, не почуватиметься безпорадною, і в крайньому випадку - не проситиметься додому.
Мотиваційна готовність. Майбутній учень повинен хотіти навчатися, очікувати від школи цікавих знань, а не тому, що за це він отримає винагороду від дорослих.
Дитина йде до школи, щоб глибше і краще пізнати світ, кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки.
З різних джерел діти можуть почути, що школа - то нудно, важко, часто сварять та соромлять.
ЩО РОБИТИ? Мотивувати до навчання.
Неправильна мотивація: бо це треба батькам, бо вчитися “це як робота”, щоб не працювати (так сприймають діти фразу “а то станеш двірником”), бо вже виріс.
Найкраща мотивація першокласника: у школі цікаво, а те, що вивчаєш там, - корисно. Поділіться, приміром, як вивчали на географії країни, які потім побачили під час туристичних подорожей, як навчилися розмовляти іноземною мовою і це допомогло спілкуватися, як опанували цікаві спортивні ігри.
Соціально-комунікативна готовність полягає в уміннях дитини будувати взаємини із однокласниками та дорослим (вчителем), спілкуватися, вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…
Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, підкорятися загальним правилам і відстоювати власну думку.
Емоційно-вольова зрілість проявляється наскільки дитина вміє регулювати власну поведінку, вміє робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити.
Ваша дитини прийде до школи навчатись, а навчаючись, не все одразу виходить. Кожен має право на помилку, а тим паче дитина. Підтримуйте майбутнього першокласника у його бажанні досягти успіху. У кожній справі знайдіть те, за що можна похвалити дитину. Пам’ятайте, що емоційна підтримка та похвала здатні підвищити інтелектуальні здібності людини.
Читайте із дітьми, обговорюйте прочитане. Малюйте та займайтеся ліпленням, аплікаціями – це розвиває м’язи пальців, які допоможуть дитині легше оволодіти письмом.
Ваша увага та підтримка, ваше позитивне ставлення до школи та вчителів, спокійне ставлення до шкільних турбот та шкільного життя дуже допоможуть вашим дітям пристосуватися до навчання.
(Тести)
«Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити сьогодні те, що робив вчора, нехай нове з’являється в його житті поступово і не приголомшує його лавиною вражень»
