ВИДИ ДИКТАНТІВ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ОРФОГРАФІЧНИХ НАВИЧОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
Орфографічна грамотність учнів – це одна з актуальних проблем, що стоїть перед школою протягом усього її історичного поступу. Але попри її вік, проблема орфографічною грамотності досі не вирішена.
Орфографічний навик – це складний навик, який створюється у процесі тривалих вправ і полягає в простіших навичках і уміннях, таких як: навик письма; аналізувати слово з фонетичного боку; вміння встановлювати морфемний склад слова; визначати у слові орфограму, що вимагає перевірки; вміння підвести орфограму під відповідне їй правило.
Диктанти – активна форма тренувальних вправ, яка вимагає уваги, зосередженості, активної розумової діяльності. Ми використовуємо їх для роботи на уроці під час вивчення теми, а також для контролю за засвоєнням навчального матеріалу з граматики та правопису.
Таким чином, існує чимало підходів щодо класифікації й систематизації диктантів, однак у процесі роботи для себе визначила 4 аспекти, які можна взяти за основу:
1. За призначенням: навчальні диктанти, навчально-перевірні, перевірні (контрольні).
2. За часом запобігання помилок і закріплення граматичного та правописного матеріалу: попереджувальні, пояснювальні.
3. За характером відтворення на письмі: без зміни тексту (диктанти-завдання, диктанти-переклади), зі зміною тексту (вибіркові, словникові, творчі,
вільні).
4. За сприйманням тексту : зорово-слухові, слухово-зорові, слухові, зорові (диктант з пам'яті).
У шкільній практиці застосовуються різні види диктантів з урахуванням усіх цих аспектів.
