Працюючи вчителем початкових класів я поступово набувала досвіду у своїй педагогічній діяльності. І з’ясувала , що, незважаючи на дуже низьку, а, часом, зовсім відсутню підготовку шестирічних дітей до школи, мені цікаво спілкуватися з ними, радісно бачити, як поступово засвоюють вони необхідні загальнонавчальні навички та вміння.
Я багато вивчала спеціальної методичної літератури, виправляла прогалини і помилки у своєму викладанні, навчалась планувати навчальну програму так, щоб враховувати особливості кожної дитини особисто та класу в цілому . Врешті решт я усвідомила, що ступінь здібностей дитини, її особистий світогляд потребують такого ж особистого спілкування на рівні вчитель-учень. Теорія для мене поступово зливалася з практикою. Мені подобалось шукати „підхід” до кожного учня, розкривати його індивідуальні можливості, використовувати ті чи інші елементи цікавих педагогічних технік, методів навчання і отримувати бажаний результат.
Завдяки цим чинникам я прийшла до розуміння, що саме втілення системи особистісно зорієнтованого навчання у мою роботу може привести мене до головного – дати дітям початкові знання про реальний світ, суспільство, навчити їх свідомій активній особистій діяльності, і, в решті решт, спілкуванню з дорослими та однолітками.
Свою викладацьку діяльність я намагаюсь вистроїти так, щоб, з допомогою зазначеної системи:
• забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості дитини, виходячи з її індивідуальних особливостей;
• дати кожній дитині змогу, спираючись на свої здібності, нахили, інтереси, особистісні цінності, суб'єктивний досвід, можливість реалізувати себе в пізнавальних та інших видах діяльності;
• зміст і форми навчального процесу намагаюсь вибирати з урахуванням мети розвитку кожної дитини, її психологічної, педагогічної підтримки в процесі пізнання й складних життєвих ситуаціях, через навчання та оволодіння знаннями, вміннями, навичками забезпечення соціальної адаптації особистості в суспільстві.
Краще всього це завдання реалізується на уроках , що призначені формувати світогляд дитини – Я і Україна, рідна мова, читання та постійному спілкуванню у позаурочний час. До того ж я практикую відвідування родин, запрошення батьків на свята, спілкування з вихованцями інших шкіл
Зміст освіти, її форми і методи намагаюся підбирати і організовувати так, щоб дитина могла проявити вибірковість стосовно предметного матеріалу, його виду, форм як індивідуальної, так і колективної роботи. Тоді дитина краще засвоює матеріал, робить більші успіхи, які постійно оголошуються мною в класі
У зв'язку з цим основне завдання початкового навчання бачу у підготовці дитини до життя в сучасному суспільстві, навчанню її використовувати набуті знання, вміння, досвід для свого існування. Тому розумію, що вчити на заняттях треба не просто групу, а особисто кожну дитину. Підбираю матеріал до уроку саме так, щоб зробити наголос на практичному застосуванні навичок і умінь.
Багато уваги у своїй роботі я приділяю опануванню та використанню порад і методик таких допоміжних наук, як практична психологія, фізіологія. Розробки фахівців цієї галузі допомагають мені зекономити час та зусилля, щоб довідатися про те, як краще використовувати і розвивати можливості кожної дитини. Знайомство з основними принципами психофізіологічних процесів розумової діяльності дуже допомогло мені у викладацькій діяльності. Я усвідомила, як відбувається розвиток інтелекту і які засоби треба застосовувати для його розвитку.
Так, діти по-різному сприймають та обробляють навчальну інформацію. Наприклад, є слухняні, дисципліновані, які легко, із задоволенням вчаться, швидко засвоюють абетку, але більшість моїх учнів під час засвоєння абетки довго на можуть запам’ятати літери, цифри, їм складно розрізняти, поєднувати та запам’ятовувати образи літер, так „Д” – завжди „дах” і в слові „діти”, і в слові „дорога”. Тобто слова такі діти складають із різних звуків „ді”, „до”. Ї для поєднання зорового образу літери з його слуховим аналогом потрібен час. З такими дітьми я займаюсь на додаткових заняттях. Малюємо „живі” літери, застосовуємо пантоміму.
Звісно, що читання – базовий елемент залучення людини в сучасну цивілізацію. Вчити дітей читати цікаво і складно водночас тому, що всі вони починають читати неодноразово, знову ж – по – різному. І кожному потрібна особиста увага. Деякі віддають перевагу читанню мовчки 2-3 слів, а потім промовляють їх по-своєму. Таких в мене мало. Головна маса мусить водити пальцем рядок за рядком під час читання. Варто тільки попросити когось прибрати палець, як він плутається. Це показує відсутність координації очей і мови. Таким дітям дуже складно освоїти читання, вони нервують, відмовляються повторювати, втрачають інтерес.
В такому разі використовую різноманітні і веселі вправи для формування навичок читання автора Є.Заїки, спрямовані на формування в дитини цікавості до процесу читання, на зняття пов'язаних з ним емоційної напруги та тривожності.
Вправа «Читання «зашумлених» слів.
Завдання: дитині пропонують картки зі словами, прочитання яких має утруднення через різні лінії, малюнки, перехрещені літери тощо (ступінь складності підбирають індивідуально). Можна сказати дітям, що слова зачарував злий чарівник, але вони мають прочитати їх, незважаючи на чари.
Мета вправи: закріпити в пам'яті дитини цілісний образ літер, розвивати другорядну зону потиличної кори лівої півкулі, нормальне функціонування якої є нейропсихологічною основою сприймання вербального матеріалу.
Вправа «Пошук у тексті декількох слів».
Завдання: дитині дають 1—3 слова, які вона має швидко відшукати в тексті. Спочатку слова пропонують для зорового сприймання, а потім на слух. Бажано, щоб слова траплялися декілька разів. Необхідно знайти та підкреслити їх.
Мета вправи: формує здатність сприймати цілісні образи слів і спиратися на них, виконуючи пошукове завдання.
Вправа «Читання рядка з прикритою нижньою (або верхньою) половиною».
Завдання: чистий аркуш паперу слід накласти на рядок так, щоб верхню (нижню) частину було добре видно, тобто відкрито оку, а нижня (верхня) знаходилася під папером. Дитині пропонують, незважаючи на таку деформацію, прочитати текст. Після цього аркуш паперу пересувають униз (вгору) на наступний рядок. (Відкриваємо секрет вправи. Під час пересування аркуша рядок відкривається повністю, винахідлива дитина встигне прочитати відкритий варіант). Починати треба з текстів, трохи знайомих дитині.
Мета вправи: формування ігрової мотивації, яка потребує швидкого сприймання одразу декількох слів (доки відкрито рядок), словесно-логічної пам'яті, її обсягу.
Ігрову мотивацію я намагаюсь використовувати у всіх доречних випадках, щоб максимально наблизити процес навчання до усвідомлення його дитиною, забезпечити розуміння учнями навчально матеріалу, а потім – заучування його. Щоб завчити, треба запам’ятати, а для цього я використовую вправи для розвитку пам’яті на підвищення точності впізнавання об’єктів, полегшення запам’ятовування. Наприклад.
1. Утворення смислових фраз із початкових літер запам'ятованої інформації («Кожен мисливець хоче знати, де сидить фазан» — про послідовність кольорів у спектрі.)
2. Ритмізація — переклад інформації у вірші, пісеньки, в рядки, пов'язані певним ритмом або римою.
3. Запам'ятовування довгих термінів за допомогою співзвучних слів (наприклад, для іноземних термінів шукають схожі за звучанням російські слова).
4. Знаходження яскравих, незвичайних образів, картинок, які за «методом зв'язку» сполучають з інформацією, яку треба запам'ятати.
5. У процесі запам'ятовування цифр, чисел можна використовувати прийоми: «метод зачіпок» — заміна цифр образами. Наприклад, 0 — коло, 1 — олівець, 2 — окуляри, З — люстра, 4— стілець, 5 — зірка, 6 — жук, 7 — тиждень, 8 — павук тощо.
У молодшому шкільному віці відбувається закріплення й подальший розвиток тільки тих пізнавальних процесів (сприйняття, уваги, пам'яті, уяви і мислення), необхідність яких пов'язана з навчанням у школі.
Увага в молодшому шкільному віці стає довільною, але ще досить довго, особливо в початкових класах, міцною залишається мимовільна увага дітей, що конкурує з довільною. Обсяг і стійкість, переключення й концентрація довільної уваги до четвертого класу школи в дітей майже такі самі, як і в дорослої людини. Що стосується переключення уваги, то воно в цьому віці навіть вище, ніж у дорослих. У шкільні роки триває розвиток пам'яті. А.Смирнов здійснив порівняльне дослідження пам'яті в дітей молодшого і середнього шкільного віку і дійшов таких висновків: з 6 до 14 років у дітей активно розвивається механічна пам'ять на не пов'язані логічно одиниці інформації; всупереч поширеній думці про переважання з віком осмисленого запам'ятовування матеріалу фактично виявляється зворотне співвідношення: чим старшим стає молодший школяр, тим більше в нього переважає осмислене запам'ятовування матеріалу над неосмисленим.
Загалом пам'ять дітей молодшого шкільного віку досить хороша, що за перші три-чотири роки навчання в школі прогресує досить швидко. Дитина, будучи зайнята навчанням, працею, грою і спілкуванням, цілком обходиться механічною пам'яттю.
За перші три-чотири роки навчання в школі прогрес розумового розвитку дітей буває досить помітним. У цьому віці досить добре розкриваються загальні та спеціальні здібності дітей, що дають змогу судити про їхню обдарованість. Одним словом, в молодшому шкільному віці відбувається комплексний розвиток дитячого інтелекту. До всього сказаного слід додати вміння міркувати логічно і користуватися поняттями.
З метою розвитку інтелекту для молодшого шкільного віку використовую такі методики:
Методика 1. Матриця Равена
Ця методика призначена для оцінювання наочно-образного мислення в молодших школярів. Тут під наочно-образним мисленням слід розуміти таке мислення,
яке пов’язано з оперуванням різними образами і наочними уявленнями під час вирішення завдань.
Дитині пропонують серію з десяти поступово ускладнених завдань однакового типу: на пошук закономірностей у розташуванні деталей на матриці і підбор одного з восьми малюнків як відсутньої вставки до цієї матриці, що відповідає її малюнку. На виконання всіх десяти завдань — десять хвилин.
Методика 2. Уміння лічити подумки
За допомогою даної методики перевіряють здатність дитини робити розумові арифметичні дії з числами і дробами різного типу: простими, десятковими, а також зі складними дрібно-цілими числами.
Методика 3.Формування понять
Методика являє собою набір площинних фігур: квадратів, трикутників і кіл трьох різних кольорів і трьох різних розмірів. Ознаки цих фігур — форма, колір і величина — утворять трибуквені штучні поняття. Перед дитиною в довільному порядку розкладають картки з кольоровими фігурами, подані таким чином, щоб усі картки дитина могла бачити і вивчати одночасно. За командою вчителя, піддослідний відповідно до отриманого завдання починає шукати задумане ним поняття. Коли всі картки буде відібрано, дитина має дати визначення відповідному поняттю, тобто сказати, які конкретні ознаки йому належать. Вчитель на початку дослідження задумує поняття, втримуючи тільки одну ознаку, потім — дві і нарешті — три.
На вирішення кожного з трьох завдань дано три хвилини.
Розвиток інтелекту – важливий чинник, завдяки якому людина може „пристосуватися до умов життя”. Сьогодні більшість психологів погоджується з визначенням Векслера, що „інтелект – це здатність розумно діяти, раціонально мислити і добре справлятися з життєвими обставинами”, а, іншими словами, цієї здатності і прагне досягти в учнях система особистісно зорієнтованого навчання.
Особистісно зорієнтоване навчання містить:
• диференціацію навчання;
• навчальне спілкування;
• систему корекції знань, умінь, навичок;
• оновлення змісту навчання;
• розвиток дитини як активного учасника навчального процесу на заняттях та в ігровій діяльності.
Диференціація навчання в загальношкільних навчальних закладах полягає в урахуванні індивідуальних особливостей дітей на кожному занятті. Вона передбачає використання методів, форм, спрямованих на реабілітацію дітей, які повільно засвоюють навчальний матеріал, і на поглиблення знань тих дітей, що навчаються з випередженням. Має два види: диференціація за мірою педагогічної підтримки та за рівнем навченості.
Навчальне спілкування містить: ставлення дітей до навчального матеріалу, партнерську взаємодію (вихователь — дитина, дитина — дорослий, дитина — дитина), мотивованість навчання (рівновага між «хочу« і «треба«).
Система корекції знань, умінь і навичок — це форми своєчасного контролю та підтримки вихованця. Розвиток дитини як активного учасника навчального процесу на занятті та в ігровій діяльності потребує передусім виховання потреби постійно здобувати знання з різних джерел і віру в свої сили.
Усі складові особистісно зорієнтованого навчання нерозривно взаємопов'язані у навчальному процесі. В особистісно зорієнтованому навчанні треба насамперед розвивати критичне мислення. Для досягнення цієї мети використовую такі методи як теорія розв'язку винахідницьких завдань (ТРВЗ), самостійна пошукова робота, тренінги, міні-лекції, мозкові атак тощо. Це допомагає активізувати діяльність дітей, формуючи в них потребу та вміння мислити самостійно і критично.
Основою успішного навчання є любов до дитини. Саме вона лежить в основі особистіснозорієнтовaного навчання.
Будувати педагогічний процес необхідно з урахуванням унікальності кожного вихованця, оскільки:
• це потрібно для успішного розвитку дитини: у неї формуються особливі якості, які забезпечують досягнення життєвого успіху, створення своєрідного стилю діяльності та поведінки;
• це важливо для суспільства, бо державна освітня політика України спрямована на підтримку демократичних, гуманістичних тенденцій, упровадження яких передбачає особливу увагу до питань індивідуального розвитку кожної дитини;
• індивідуалізація дошкільної освіти передбачає здійснення індивідуальної роботи не тільки з кожною дитиною, а й з кожною родиною, беручи до уваги її культурну самобутність, педагогічні погляди на виховання дитини;
• це корисно для педагогів, бо поглиблено вивчаючи індивідуальні особливості своїх вихованців, педагог набуває надзвичайно важливого досвіду, що спонукає до систематичного самовдосконалення професійної майстерності.
Отже, - результатом особистісно зорієнтованого навчання є особистість, яка має високий освітній рівень, може самостійно визначити вид діяльності, знаходити адекватні відносно соціальних норм форми поведінки, вміє раціонально спланувати та організувати свою діяльність у досягненні мети, готова відповідати за результати своєї діяльності.
Я підтримую взаємини вчитель - дитина, як рівноправних суб’єктів освіти, намагаюсь допомогти учневі розкрити свій потенціал, розвивати творче мислення,
вважаю за необхідне у процесі навчання і виховання враховувати всі чинники, що взаємопов’язані з розвитком дитини.
Я вважаю, що роблю тільки перші кроки на шляху до педагогічної майстерності. В мене є досягнення й прорахунки. Досягненням я вважаю те, що використання ігрових елементів дає непогані результати у навчанні, до того ж дуже подобається учням. Я завжди вчасно помічаю, як тільки появляються перші ознаки втоми дітей і намагаюсь зразу переключити їх увагу. Це дає змогу не переривати навчальний процес. Постійно проводжу профілактику щодо відвідування навчальних занять. В минулому році мої учні не пропускали занять з неповажних причин, мали гарні показники навчальних досягнень, приймали участь у міській олімпіаді.
Щодо прорахунків, то можу сказати, що мені ще треба працювати над поглибленням методики викладання, урізноманітненням методів залучення учнів у творчий процес навчальної діяльності, удосконаленням форм організації процесу навчання (більше уваги приділяти груповій), формуванням у учнів умінь і навичок самостійної навчальної праці, уміння аналізувати, узагальнювати, уділяти більше уваги диференціації навчання, вивчати та застосовувати досвід педагогів – майстрів.
