В презентації описані особливості поведінкових проявів дітей, які пережили травматичний досвід, з урахуванням віку.
Поведінкові особливості дітей, які пережили травматичний досвід.
Через розрив у стосунках з близьким дорослим у дитини можуть спостерігатися негативні зміни поведінки. Привтраті об’єкта прив’язаності (сім’ї як сфери формування прив’язаності) у дитини виникає порушення прив’язаності.
Негативна (невротична) прив’язаність – дитина постійно шукає уваги від дорослих, навіть і негативної, провокуючи покарання, дратуючи дорослих.
Амбівалентна прив’язаність – дитина постійно демонструє подвійне ставлення до близького дорослого: то пеститься до нього, то грубіянить, уникає. Компроміси у стосунках відсутні, а сама дитина не може пояснити свою поведінку і страждає від цього.
Уникаюча прив’язаність – дитина замкнена, понура, не допускає довірливих стосунків із дорослими й дітьми. Основний мотив такої поведінки – «нікому неможна довіряти».
Дезорганізована прив’язаність – дитина навчилася виживати, порушуючи усі правила і кордони людських стосунків. Їй не потрібно, щоб її любили – вона хоче, щоб її боялися. Такий тип прив’язаності характерний для дітей, котрі зазнавали жорстокого поводження.
