Вплив постаті В.Нестайка на формування духовних цінностей та романтичних почуттів школярів

Опис документу:
Вплив постаті В.Нестайка на формування духовних цінностей та романтичних почуттів школярів. Пригодами, описаними Нестайком, захоплюються люди різних поколінь, його твори залюбки читають діти, які живуть за межами України. Творчість цього письменника надихає. Творити починають самі учні. Декілька творчих робіт пропонуємо вашій увазі, вони ввійшли в роботу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Матвейцова А.В.,

вчитель української мови та літератури

Москалівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Ярмолинецького району

Вплив постаті В.Нестайка на формування духовних цінностей та романтичних почуттів школярів

Український дитячий письменник Всеволод Нестайко переконаний, що в пошуках пригод не обов’язково відправлятися в морські подорожі чи шукати екзотичні острови. Варто лише захотіти, як це роблять герої його творів. Пригодами, описаними Нестайком, захоплюються люди різних поколінь, його твори залюбки читають діти, які живуть за межами України. Мабуть, секрет такої широкої популярності і в особистості самого автора, який, на відміну від багатьох дорослих, ніколи не переставав розуміти дітей.

Є важливе правило поведінки: поводься з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою. Якщо не знаєш, як вчинити у складній ситуації, то скористайся цим правилом. Треба прислухатися до свого внутрішнього голосу — свого сумління, інтуїції. Потрібно вміти виявляти почуття радості, не бути егоїстом.

Особливо треба бути терплячим, доброзичливим і щедрим до рідних. Лагідне слово, безкорислива допомога, уважне ставлення і взаємна любов створюють затишний мікроклімат в родині.

Усьому цьому нас вчить чарівний світ Всеволода Нестайка. Адже неможливо виростити повноцінну людину без виховання в неї почуття прекрасного. Він був і столяром, і слюсарем, візником, репетитором. Та найбільшу втіху одержував від зізнання маленьких читачів, що вони беруть в руки його книжечки, коли залишаються самі або хворіють.

Кожна людина народжується для якогось діла. Однак перш ніж стати дитячим письменником, закінчив філологічний факультет Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Потім працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь», де й було надруковано його першу книжку «Шурка і Мурко». Почин був добрий – слідом посипалися одна за однією повісті, оповідання для дітей: «В країні сонячних зайчиків», «Космо-Натка», «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири», «Таємниця трьох невідомих», «Пригоди близнят-козенят», «Тореадори з Васюківки», «Пригоди з хвостиком» та багато інших. У них – дотепні, жваві, веселі, розумні, кмітливі, сміливі маленькі герої в різних життєвих ситуаціях, часом і драматичних, і зовсім химерних, сфантазованих. А поряд – добрий, лагідний дух самого автора, що несе в наш непростий світ добро і любов.

В Старому Завіті (Екл.3. 22) сказано: «І я бачив – нема кращого, як ділам своїм радіти, бо це доля його!» І справді, популярність письменника поширилася далеко за межі України. За повість-казку «Незвичайні пригоди у лісовій школі» він удостоєний премії імені Лесі Українки, фільм за твором «Тореадори з Васюківки» одержав Гран-Прі на Міжнародному фестивалі в Австралії, фільм за твором «Одиниця з обманом» - спеціальний приз на Міжнародному фестивалі в Габрово. Рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури книжку «Тореадори з Васюківки» включено до особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена.

Ще в давні часи говорилося, що крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням.

Саме такі привабливі твори, праці В.Нестайка легко даються дітям в розумінні і читанні, формується їхній внутрішній світ. Духовність – храм душі людської, а душа дитини – святе. Вони починають під враженнями творити самі. Франків В., учень 5 класу написав казку про Добрика.

Добрик

Був собі хлопчик. Його прозвали Добриком за корисні справи. Він усім робив добро.Хлопчик завжди допомагав стареньким людям. Давав поради учням та маленьким діткам. Ніколи не ображав тварин, а захищав їх.Ходив Добрик з краю в край і всім допомагав. Прийшов він у одне село і побачив, що всі люди сумують, діти плачуть, матері голосять.

-Що сталось? Чому ви такі сумні? – запитав Добрик.

Люди відповідали, що на їхні краї налетів Змій – Зловій, він кожного дня вимагає собі одну людину на обід. Послухав їх Добрик і вирішив допомогти. Він пішов до коваля, щоб той викував йому велику булаву, добрі люди обсмолили її, і пішов він битися зі Змієм.

Прийшов Добрик до палацу Зловія. А той саме сідав обідати.

- Чого хочеш Добрику? Швидше говори, мені ніколи! – кричить Змій.

Прийшов битися з тобою, щоб ти ніколи не робив людям зла, - відповів Добрик.

Думав Зловій, що переможе хлопця, і розпочали бій. Добрик як замахнувся булавою – так і увігнав противника у землю. Почав змій проситися. Добрик запропонував йому мир і порадив їсти рослинну їжу. Люди приносили триголовому капусту і помідори. А найбільше Зловій полюбив моркву.

З того часу жили всі у злагоді і мирі. Змій – Зловій захищав село від ворогів, а Добрик пішов далі робити добро.

Пучок Ю., учениця 6 класу склала казку про тварин.

Мишка і Їжачиха

В одному лісі на великій сонячній галявині жили-були Мишка і Їжачиха. Мишка була привітна, щедра, працьовита. Вона раділа життю, сонечку, літньому вітерцю, лісовим квітам.

Поряд у своїй домівці мешкала Їжачиха. Вона була непривітна, скупа, сварлива. Як тільки їй щось не подобалось. Зразу ж згорталася у клубок і показувала свої колючки.

Якось, гуляючи по лісі, Мишка підійшла до струмка. Він співав свою веселу пісеньку і радісно посміхався усьому живому. Водичка у ньому була така чиста, що у ній Мишка побачила своє відображення. Вона так захотіла подружитися з цим маленьким звірятком, що нахилилася і впала у воду.

Неподалік прогулювалася Їжачиха. Вона бачила як маленька перелякана сусідка безпорадно бовтається у воді і кличе на допомогу. Але попрямувала собі далі, сміючись над чужою безпорадністю.

Крутою стежиною біг Зайчик. Почувши крик переляканого Мишеняти, швидко кинувся на допомогу.

Врятована Мишка не тямила себе від щастя.

-Дякую тобі, Зайчику! Ти врятував мене від наглої смерті.

-Нема за що. Друг пізнається в біді, - відповів Зайчик і пострибав собі далі.

Пройшов час. Їжачиха ішла по їжу для своїх діток. Схил був стрімкий. Вона спотикнулася і покотилася вниз. довго б вона котилася, але на шляху була глибока ямка, в яку вона і впала. Згадуючи про своїх голодних діток, безпорадна мати старалася вилізти, але все дарма. Раптом вона почула пісню, яка линула згори. Її співали веселі Зайчик і Мишка. Перелякана Їжачиха стала кликати на допомогу.

Друзі прибігли. Пригнули гілку берези. Їжачиха міцно вхопилася і вибралася з западні. Згадавши про те, що вона на допомогла Мишці, Їжачиха засоромилася.

Пучок Ю. написала казку про Бляшанку.

Щаслива Бляшанка.

Я – Бляшанка. Усі за мене забули. Вже вкотре пробігають учні повз,але ніхто не звертає уваги. Сумно-сумно, не затишно.

Яскраве сонце виглянуло з-за хмар. На перерву вибіг Дмитрик. Він щосили ударив по мені ногою. Було трохи боляче, але самотність – гірше.

-Дмитрику, привіт! – озвалася Бляшанка.

-Сар-р-ди-на! Привіт, Сардино! Тебе й не упізнати, - сказав Дмитрик.

-Так, звичайно. Коли вивозили сміття, то мене загубили. І я стала некорисною, - відповіла Бляшанка.

Неподалік, за школою, красувалася ділянка 6 класу. Туди постійно прибігали кури баби Фросини, переривали усю землю і потрібно було знову сіяти насіння. Дмитрик обережно взяв мене, прив’язав до куща, що ріс посеред ділянки і побіг, бо вже пролунав дзвінок на урок. Там було багато моїх подруг. Самотність... про неї ніхто і не згадав. Кури баби Фросини боялися підходити до ділянки, адже я виблискувала на сонці і щосили сміялася, дотуляючись до інших Бляшанок.

Одного разу я прокинулася і побачила безліч різнокольорових квітів. Я потрапила у казкову країну. Я – щаслива.

Ми теж щасливі, що маємо такого письменника, який пропагує дітям прості цінності – дружбу, взаємодопомогу, доброту, тонко вплітаючи мораль в опис захоплюючих світів та подій. В свій час Всеволод Нестайко побажав своїм читачам: «Не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні». Коли Нестайко став по-справжньому дорослим, йому захотілося повернутися назад у дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати. Він збагнув, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. Йому дуже захотілося повернутися назад. Назад – у дитинство. Та нема у часу дороги назад. І все ж таки Всеволод Зіновійович Нестайко знайшов цю дорогу. А пролягла вона через уяву і фантазію. Він почав подумки повертатися у дитинство – почав писати для дітей веселі і мудрі книги. Він знайшов вихід вічно залишатися у країні дитинства – став дитячим письменником.

Список використаних джерел та літератури

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток особистості на всіх вікових етапах життя»
Черниш Олена Степанівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.