Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Природотерапія для дітей, що постраждали внаслідок воєнних дій
»
Взяти участь Всі події

Власна методична розробка "Розвиток художньо-творих умінь і навичок учнів на уроках образотворчого мистецтва засобами паперопластики"

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Опис документу:

Паперопластика - особливий жанр, особлива область в мистецтві. Цей жанр має свої напрацювання. Як показує досвід, найцікавіші роботи виходять в результаті синтезу різних прийомів паперопластики, використання найрізноманітніших видів паперу: від товстого картону до прозорого пергаменту.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

ВІДДІЛ ОСВІТИ

КАЛУСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

СТУДІНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІ СТУПЕНІВ








Власна методична розробка





"Розвиток художньо-творих умінь і навичок учнів на уроках образотворчого мистецтва засобами паперопластики"




Підготувала:

Мирон Наталія Володимирівна вчитель образотворчого мистецтва

Студінської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

Калуської районної ради

Івано-Франківської області





с. Студінка

2017 рік


Зміст

Анкета

І. Опис власної методичної розробки

1.1. Огляд і аналіз літератури з розглянутої теми……………………………..3

1.2. Опис і обґрунтування роботи з виділенням новизни, актуальністі та та практичної значущості……………………………………………………………8

1.3. Оцінка і аналіз результативності на основі наукових методів збору і обробки інформації………………………………………………………………. 11

1.4. Рекомендації з впровадження ВМР в практику………………………… 13

1.5. Висновки…………………………………………………………………… 20

ІІ. Список використаних джерел……………………………………………….21

ІІІ. Додатки

3.1. Моделі уроків………………………………………………………………..22

3.2. Виховний захід «Українські обереги»………………………………………39

3.3. Квест з образотворчого мистецтва «Архітектура рідного міста»...........43

3.4. Фотоматеріали………………………………………………………………52

3.5. Нагороди……………………………………………………………………..87



1.1. Огляд і аналіз літератури з розглянутої теми

Сьогодні не можна залишити поза увагою те, що у світі зростає роль особистості. ХХІ століття ставить нові вимоги перед освітою, перед учителем. Як іти в ногу з часом, як у погоні за новим не розгубити вже накопичений позитивний досвід, як забезпечити рівний доступ до якісної освіти в усіх навчальних закладах, як результативно надати освітні послуги кожному учаснику навчально-виховного процесу – усі ці питання хвилюють учительство України.

У Концепції розвитку загальної середньої освіти зазначається, що «основними завданнями загальноосвітньої школи є: всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб...»

Поетапним кроком у цьому напрямі стала розробка «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті», в якій наголошується на необхідності у обов'язковому переході від інформаційно-репродуктивного навчання до особистісно-орієнтованого.

Незважаючи на непрості соціально-економічні умови, необхідно все робити для того, щоб мистецька освіта й надалі залишалася духовною потребою людей, відігравала помітну роль у формуванні громадянина України, творчої особистості, здатної жити й творити в умовах глобалізаційних процесів, інтеграції держави у світове співтовариство.

Новій Україні потрібні нові люди, тобто такі її громадяни, які мають глибоко осмислену життєву позицію. Проблема формування творчої особистості набуває особливої актуальності на сучасному етапі розбудови Української держави і виступає домінантою сучасного освітнього процесу в Україні. Основою для розвитку творчого потенціалу є художньо-творчий процес, де визначальним чинником постають особистісні якості людини, її самобутність. Проблемі творчості першочергову увагу приділяв один із найвидатніших педагогів ХХ століття В.О.Сухомлинський: «Творчість є діяльністю, у яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа.»

Сучасна школа сьогодення повинна забезпечити освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів, можливостей, щоб сприяти насамперед вихованню загальнолюдських цінностей особистості (доброти, милосердя, толерантності тощо), стимулювання її внутрішніх сил та саморозвитку і самовиховання, формування яскравої, самобутньої індивідуальності. Однією з педагогічних умов розвитку інтересу до праці є впровадження у навчально-виховний процес принципу гуманізації освіти, коли в центрі уваги педагогів знаходиться особистість учня з його потребами, особистими інтересами і можливостями, а вчитель не допускає згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей школярів.

Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку - знання, уміння, навички залежать від здібностей - здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку. У період дитинства закладаються основи розвитку особистості і формуються творчі здібності. Шкільний вік - сприятливий період для розв итку творчості. Саме в цей час відбуваються прогресивні зміни у багатьох сферах, удосконалюються психічні процеси (увага, сприйняття, пам'ять, мова, мислення, уява), активно розвиваються особистісні якості, а на їх основі - здібності і задатки. Як же зробити так, щоб зберегти бажання дитини розвиватися не тільки в ранньому дитинстві, але і зберегти це бажання розвиватися в шкільному віці. На даному етапі в головній ролі виступають учителі образотворчого мистецтва, на плечі яких лягає не тільки вміння навчити і зрозуміти, але дати так званий поштовх до мети пізнавати світ через творчість. Творчий розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва — це засвоєння нею необхідних художніх навичок і прийомів, розвиток фантазії та уяви.

Одним із засобів розвитку художньо-творих умінь і навичок учнів на уроках образотворчого мистецтва є паперопластика (паперове моделювання).

До нашого часу художня трансформація паперу має стихійний характер, бо вчені не привертають належної уваги до розробки методологічних підходів стосовно роботи школярів з папером. Хоча педагоги-практики, такі як Ш.А.Амонашвілі, В. О. Сухомлинський, І. П. Волков та К.Д.Ушинський, наголошували на великому впливі роботи з папером на розвиток творчих здібностей учнів шкільного віку.

Творчість це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного значення. Здатність до творчості – головна властивість людини. Концептуальні положення педагогіки творчості відображені у працях науковців В. П. Андрущенка, Д. Б. Богоявленської, В. Ю. Бикова, Н. В. Гузій, С. О. Сисоєвої, Е. Ландау, В. С. Лутая, В. Г. Кременя, А. Дж.Кроплі, В. О. Моляко, Я. О. Пономарьова, Ю. Л. Трофімова, К. Шмідта, Д. В. Чернилевського, Ю. О. Жук, І. А. Зязюна, Ю. В. Копиленко та інших.

На думку В. Й. Векслера та П. Л. Капиці, здатність до творчості є вродженою. Більшість науковців (С. Л. Рубінштейн, Г. С. Костюк, А. А. Нейфах, Н. О. Славська та ін.) вважають, що творчі здібноті формуються за життя, тобто у процесі виховання. Ми дотримуємося думки О. М. Леонтьєва про те, що кожна дитина має здібності до творчості, які можна розвивати в умовах навчального процесу.

Т. Носаченко в своїх працях висвітлювала нові підходи до змістового наповнення проектно-художньої діяльності та технології вивчення паперопластики. Розглядала педагогічне значення паперопластики, яке полягає у розвивальній ролі взаємозв’язку пізнавальної та художньої діяльності, в яких охоплювала різні техніки обробки паперу: квілінг, різні види оригамі, створення конструктивних форм з паперу, торцеву та об’ємну паперопластику, паперову скульптуру. Тихонюк О.В. своїх роботах досліджував пластичні якості паперу як основного формотворчого матеріалу в освітньому процесі графічних дизайнерів. Визначав засоби його виразності, технічні прийоми, різновиди. Розкривав дидактичні властивості роботи з папером й обґрунтовував важливість застосування даного матеріалу в практичній діяльності.

Провідними мотивами цього виду діяльності для дітей є прагнення до творчої самореалізації, бажання створювати нове, оригінальне. Разом з тим, вироби паперопластики мають яскраво виражене, утилітарне значення: це іграшки, подарунки близьким.

Паперопластика - особливий жанр, особлива область в мистецтві. Цей жанр має свої напрацювання. Як показує досвід, найцікавіші роботи виходять в результаті синтезу різних прийомів паперопластики, використання найрізноманітніших видів паперу: від товстого картону до прозорого пергаменту.

Рзглянемо найбільш розповсюджені напрямки паперопластики.

Кусудама (японською-лікарська куля) – один з найдавніших декоративних традиційних японських виробів у техніці оригамі. «Кусурі» японською мовою означає «ліки», «тама» – «куля». Отже, слово «кусудама» можна перекласти як «лікарська куля». Разом з тим, так називаються декоративні кулясті конструкції, зібрані з паперових квіток, розеток або збірних модулів іншої форми.

Квілінг – це мистецтво робити справжні шедеври зі скручених у спіраль смужок кольорового паперу. Вважається, що мистецтво квілінгу виникло в середньовічній Європі (за іншими відомостями на Близькому Сході і в Стародавньому Єгипті), де черниці створювали медальйони, обрамлення для ікон та обкладинки для книг, закручуючи на кінчику пташиного пера паперові смужки із позолоченими краями, що створювало імітацію золотої мініатюри (особливо часто використовувалося в бідних церквах).

Паперокручення (також квілінг англ. quilling – від слова quill (пташине перо) – мистецтво виготовлення плоских або об'ємних композицій зі скручених у спіральки довгих і вузьких смужок паперу.

З паперових спіралей створюють квіти та візерунки, які потім використовують зазвичай для прикраси листівок, альбомів, подарункових упаковок, рамок для фотографій. Квілінг ще називають «паперовою філігранню». Це простий і дуже красивий вид рукоділля, що не вимагає великих витрат. Вироби з паперових стрічок можна використовувати також як настінні прикраси або навіть біжутерію.

Паперокручення в наші дні найбільш поширене в країнах Сходу, особливо в Кореї. На відміну від європейців, східні майстри володіють просто унікальним терпінням і ніколи не поспішають при створенні своїх виробів.

Орігамі («складений папір») – вид декоративно-прикладного мистецтва; древнє мистецтво складання фігурок з паперу. Мистецтво орігамі своїм корінням сягає в Стародавній Китай, де і був винайдений папір.

Слід зазначити, що спочатку з паперу створювалися найпростіші фігурки, орігамі, шляхом згинання аркуша паперу. Історія орігамі йде вглиб століть, нерозривно пов'язуючись з історією виникнення самого паперу. Вважається, що папір був виготовлений уперше в Китаї. Китайські літописи повідомляють, що папір був винайдений у 105 році н. е., коли чиновник Цай Лунь зробив офіційну доповідь імператору про існування технології виготовлення паперу. Однак у 1957 р. у печері Баоця північної провінції Китаю Шаньсі виявлена гробниця, де були знайдені обривки аркушів паперу. Папір досліджували і встановили, що він був виготовлений у II столітті до нашої ери. До Цай Луня папір у Китаї робили з волокон коноплі, а ще раніше з шовку, який виготовляли з бракованих коконів шовкопряда. Такий папір був дуже дорогий. Цай Лунь подрібнив волокна шовковиці, деревний попіл, ганчірки і волокна коноплі. Все це він змішав з водою і масу виклав на форму (дерев'яна рама і сито з бамбука). Після сушіння на сонці, він цю масу розгладив за допомогою каменів. У результаті вийшли міцні аркуші паперу. Після винаходу Цай Луня процес виробництва паперу став швидко вдосконалюватися. Стали додавати для підвищення міцності крохмаль, клей, природні барвники і т. д.У Китаї виробництво паперу стало дуже поширеним. Багато років створення паперу зберігалася в найсуворішій таємниці. Але поступово таємниця стала подорожувати до Японії разом з китайськими монахами. Згодом японські монахи почали складати аркуші паперу в будь-які фігурки. Такі фігурки з паперу мали символічне значення. Ними прикрашали храми, вони брали участь у релігійних церемоніях. Починаючи з XII століття орігамі виходить за межі храмів і досягає імператорського двору. Аристократія і придворні повинні були мати певні навички в мистецтві складання. Це було свідченням гарної освіти і вишуканих манер. Саме тоді з'явилося мистецтво самураїв. Орігамі займало значне місце в японських церемоніях, самураї обмінювалися подарунками, прикрасами, складеними з паперу. Знатні сім'ї використовували фігурки орігамі в якості герба або печатки.

У XVII столітті почалося масове виробництво паперу, ціни на нього впали, і орігамі проникло в побут простого народу. Саме тоді, триста - чотириста років тому, зявляються нові фігурки, які з часом стають класичними. Серед них японський журавлик (цуру) – традиційний японський символ щастя та довголіття. Мистецтво орігамі в Японії стало традицією, яка передається з покоління в покоління в основному по жіночій лінії. Історики орігамі стверджують, що за стилем складання і набором фігурок можливо було встановити провінцію Японії, в якій виховувалася дівчина В Японії видавались книжки, присвячені техніці складання фігурок. Так у 1797 році була видана книга «Семба-цуру ориката» (як скласти тисячу журавликів), яка вважається першим виданням присвяченим орігамі. Автором книги вважається настоятель храму Рокан. У тому ж 1797 році він випустив книгу «Чашингура оріката». У 1845 р. в Японії видається книга «Кан-но-мадо», що означає «око середини зими». Ця книга включає словесні інструкції і графічні ілюстрації готових моделей. Саме в цей час орігамі перетворюється з храмово-ритуального дійства в популярне дозвілля. У 1879 р. директор школи для дівчаток Сакі Нобузоу видав для своїх маленьких учениць книгу по орігамі, на сторінках якої було розміщено інструкції до 20 нескладних класичних фігурок. У 1885 р. Окамото Консекі видав книгу для дітей з орігамі «Оріката», яка згодом була перекладена на англійську мову. Однак незалежні традиції складання з паперу, хоч і не так розвинені, як в Японії, існували в Китаї, Кореї, Німеччині та Іспанії. Європейські традиції складання з паперу менш задокументовані, аніж східні. Відомо, що технологія виготовлення паперу досягла арабів у VIII ст. н.е., маври принесли папір в Іспанію біля XI ст. З цього часу в Іспанії і з XV ст. у Німеччині почало розвиватися складання паперу. Як і в Японії, в Європі складання з паперу також було частиною церемоній. Звичай складати особливим чином свідоцтва про хрещення був поширений у центральній Європі в XVII – XVIII ст. До XVII ст. в Європі існував цілий ряд традиційних моделей: Іспанська Пахарита, капелюхи, човни і будиночки. Та все ж папір був матеріалом дорогим і рідкісним, найчастіше в Європі складали тканину –комірці (у костюмах XVI – XVII ст.), чепці та інші головні убори, які носили сестри милосердя, черниці, покоївки. На початку XIX ст. Фрідріх Фрьобєль зробив вагомий вклад у розвиток складання з паперу, запропонував це заняття в якості навчального в дитячих садочках для розвитку дитячої моторики.

Новий етап у розвитку орігамі почався після другої світової війни і пов’язані з ім’ям відомого японського майстра Акіро Йошизава. За допомогою винайдених ним нескладних умовних позначень процес складання будь-якого виробу стало можливим представить у вигляді серії малюнків-креслень. Акіро Йошизава винайшов сотні нових, раніше не відомих, фігурок.

У 1960-х мистецтво орігамі стало поширюватися по всьому світу, зараз орігамі перетворилося по-справжньому в міжнародне мистецтво.

Процес навчання трансформувати папір в художній образ є складним, але дуже цікавим. Оригінальна англійська назва техніки tunnel book перекладається як книжковий або «паперовий тунель». Суть техніки добре простежується з англійської назви tunnel - тунель - наскрізний отвір.

Багатошаровість добре передає відчуття тунелю. «Паперовий тунель» вдало поєднує різні види технік, такі як - скрапбукінг, аплікація, вирізування, створення макетів і об'ємних книг. Перший «паперовий тунель» був датований серединою ХVII Iстоліття і був втіленням театральних сцен. Основною ознакою техніки є силуетність візерунка, площинне розміщення художнього образу, кольорова обмеженість. Особливість конструювання з паперу в тому, що з площинного аркуша паперу створюється об'ємний або напівоб'ємний предмет, від найпростіших листівок до складних виробів художнього виконання. Конструювання з паперу один з видів образотворчої діяльності, який притягує до себе увагу не тільки дітей, але й дорослих. Папір за своїми властивостями гнучкий, м'який, пластичний, що дає змогу створювати різноманітні вишукані вироби, які достатньо реалістично передають природні форми в художньому образі, що задумав майстер. Створюючи виріб з паперу технікою «паперовий тунель» дітям доводиться продумувати задум, виконувати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не тільки у відношенні форми, але і додаткових деталей та кольору, вибір паперу за кольором та якістю, виготовлення об'ємних деталей, оформлення готової роботи.

Паперопластика, сама назва вже чітко дає зрозуміти, що ми маємо справу з папером. Залежно від ідеї і призначення виробу, застосовується папір, розрізняється по товщині, текстурі, фактурі й кольору. Папір – один з найпопулярніших сучасних матеріалів, чудові декоративні якості якого давно оцінили майстри різних країн. Як матеріал для різних виробів, папір не можна зрівняти ні з чим, враховуючи його доступність, легкість в обробці та здатність зберігати надану форму. Папір дуже пластичний і володіє «пам'яттю», тобто будь-яка операція з листом залишає на нім сліди.

Найбільше відкриттів якостей паперу людина робить у дитинстві, коли вивчає різні види творчості, до яких належить і декоративно-ужиткове мистецтво. Для виконання поробок у техніці паперової пластики можна використовувати такий папір — кольоровий, тонкий, письмовий (ксероксний), а для виконання конструктивних елементів — цупкий ватман, картон. Результати дитячої творчості в роботі з папером, звичайно, залежать від матеріалу. Якщо для роботи брати папір різної товщини, то діти зможуть створювати легкі або грубі, масивні форми. У паперовій пластиці існують деякі технологічні особливості, пов’язані зі специфікою паперу. Тому учнів доцільно ознайомлювати з його текстурними особливостями.

Рівний плоский папір можна перетворити у тримірний предмет, розрізаючи його, складаючи, перегинаючи, згортаючи або склеюючи. Аркуш паперу надає можливість художнику створити найрізноманітніші предмети, як декоративн і, так і необхідні у побуті. Немає стандартів і обмежень, немає межі фантазії! Необхідно лише трохи терпіння - і оригінальна творча робота, готова!


1.2. Опис і обґрунтування роботи з виділенням новизни, актуальності та практичної значущості

Практична художня творча діяльність є одним з розділів програми з образотворчого мистецтва, яка передбачає максимально широкий спектр художніх технік та матеріалів та включає роботу на площині і в обємі. Тому володіння техніками та прийомами різноманітних видів роботи з папером відіграє велику роль у формуванні в школярів здібностей до продуктивної художньої творчості.

Творчість неможливо обмежити. Постійний пошук нових форм, об’ємів, способів складання призвели до виникнення нових технік трансформації паперу. Останнім часом папероплaстика набула поширення у декоративно-прикладному мистецтві, дизайні, моделюванні. І дійсно, в наші дні паперову пластику дуже часто можна зустріти як у вітрині магазину, так і на виставкових стендах, у павільйонах. Це дивує і захоплює.

Проблема використання паперопластики у навчальному процесі протягом тривалого часу була у центрі уваги педагогів, інженерів, архітекторів, психологів, конструкторів, художників.

Паперопластика більше нагадує скульптуру на площині, де форма виникає за рахунок об’єму, тому картини, що створені дітьми виглядають як твори мистецтв. В них відчувається простір, образ, стиль, витонченість, композиція. Вони змістовні та цілісні у сприйманні. Необмежена тематика виконуваних виробів: іграшки-саморобки, транспорт, меблі, будівлі, тварини, рослини, декоративні прикраси тощо .

Конструювання в залежності від використовуваного матеріалу розподіляється на три види:

- конструювання з паперу та картону;

- конструювання з природного матеріалу;

- конструювання з готових форм.

Кожний з цих видів мають свою особливість у застосуванні інструменту та обробки цих матеріалів.

Особливість конструювання з паперу в тому, що з площинного аркуша паперу створюється об’ємний або напівоб’ємний предмет. Від найпростіших іграшок до складних виробів художнього виконання. Конструювання з паперу один з видів образотворчої діяльності, який притягує до себе увагу не тільки дітей, але й дорослих. Папір за своїми властивостями гнучкий, м’який, пластичний, що дає змогу створювати різноманітні вишукані вироби, які достатньо реалістично передають природні форми в художньому образі, що задумав майстер. Тому мабуть і виникла назва — паперопластика. Значення цього слова не відрізняється від значення поняття конструювання з паперу. Для трансформації паперу застосовують прийоми:

  • складання аркуша паперу навпіл (найпростіші вироби);

  • згортання стрічок паперу;

  • складання, надрізання та склеювання (складні та міцні конструкції);

  • складання за допомогою різних комбінацій (тільки в певній послідовності);

  • використання креслень (складні, об ємні вироби).

Створюючи виріб з паперу технікою паперопластики дітям доводиться продумувати задум, виконувати ескіз у вигляді малюнка на папері, вирішувати оформлення предмета не тільки у відношенні форми, але і додаткових деталей та кольору, вибір паперу за кольором та якістю, накладання фону на основу (ватман, картон), виготовлення об’ємних деталей (конструкцій), розкладання їх на фоні, наклеювання деталей на фон, оформлення готової роботи у рамку. Тому вироби з паперопластики вважаються високо спеціалізованою формою декоративної роботи з папером. Паперопластику можна ще назвати художньою технікою трансформації паперу. Спостерігається тенденція до виготовлення поробок шляхом склеювання або складання у певному порядку, тому доцільно будувати паперову пластику за принципом художнього комбінування. Принцип художнього комбінування застосовується під час виконання навчальних завдань у техніці паперової пластики і сприяє здійсненню поетапного переходу від роботи на площині до роботи в об’ємах. По закінченні початкової школи за програмою учні мають знати усі основні прийоми роботи у техніці аплікації, витинанки, обємної та напівоб`ємної паперопластики, мати належні навички роботи. Мають бути ознайомлені з прийомами трансформації паперу за допомогою перерізування та складання “від себе” та “до себе” для створення ребра жорсткості; мати уявлення про трансформацію як засіб формотворення.

Доступність паперу як матеріалу, простота його використання зацікавлює дітей . Працюючи з папером, вони оволодівають різними способами та прийомами : згинання, різання, склеювання, складання паперу.

Паперопластика розвиває у учнів моторику рук, чіткі рухи пальців, окомір, здатність працювати свідомо .

Паперопластика сприяє концентрації уваги.

Паперопластика має велике значення в розвитку мислення , фантазії , естетичного та художнього смаків.

Паперопластика розвиває память.

Паперопластика знайомить дітей з основними геометричними поняттями( кут, сторона, квадрат, трикутник…) .

Паперопластика формує культуру праці, вдосконалює трудові вміння та навички дитини.

Паперопластика сприяє створенню ігрових ситуацій.

Залежно від етапу уроку методи допомагають реалізувати :

- освітню мету (скласти уявлення про образ, подію, поглибити зміст вивченого матеріалу, використовувати набуті знання, закріплювати знання, вміння та навички );

- розвивальну мету ( допомагає формувати та розвивати вміння );

- виховну мету ( виховувати культуру праці та естетичну культуру).

Отже, використання паперопластики у навчальному процесі сприяє розвитку учнів глибокого розуміння проблеми, виробленню самостійної позиції, формуванню власного погляду на світ, вміння працювати з різними джерелами інформації.

Мета розробки – естетичний розвиток, просторової уяви, фантазії, художнього смаку і творчих здібностей учнів, набуття вмінь і навичок в образотворчій діяльності засобами паперопластики.

Ідея методичної розробки полягає в тому, що теперішнє суспільство потребує креативних, творчих людей, конструктивно та нестандартно мислити, створювати нові ідеї в різних галузях знань, а це, в свою чергу, ставить нові вимоги перед суспільством і учителем, зокрема.

Новизна методичної розробки полягає в розробці та обгрунтуванні доцільності використовувати техніку паперопластики "паперового тунелю" на уроках образотворчого мистецтва:

  • визначено особливості використання паперопластики на уроках образотворчого мистецтва;

  • розроблено власні методичні підходи і практичні рекомендації використання даної техніки в навчально-виховному процесі;

  • висвітлено умови розвитку творчої особистості засобами даної техніки на уроках та в позакласній діяльності;

  • проаналізовано результативність даної методики в ході апробації у Голинській ЗОШ І-ІІІ ст., Добрівлянському НВК, Боднарівській ЗОШ І-ІІІ ст., Студінській ЗОШ І-ІІ ст. Калуського району в учнів підвищилася навчальна мотивація, творча орієнтація, прагнення постійно збагачувати знання, адаптація до навколишнього середовища, сформованість ключових та предметних компетенцій

Система уроків та позакласної роботи сприяє всебічному розвитку особистості. Застосування паперопластики у навчальному процесі дійсно відкриває великі можливості і дає результати покращення якості вивчення предмету . Паперопластика є важливим явищем під час вивчення образотворчого мистецтва.

Дана методична розробка є актуальною, оскільки:

  • має важливе значення для розвитку особистості учня в процесі вивчення образотворчого мистецтва відповідно до завдань шкільної освіти та останніх нормативних вимог;

  • процес розвитку особистості застосовуючи дану методику є важливою умовою виховання естетичних смаків дітей шкільного віку, становлення їх інтересів, прихильності до творчості;

  • залучення учнів до діяльності у техніці паперопластики викликає у дітей позитивні емоції, підвищує якість їх навчальних досягнень, стимулює захопленість творчою діяльністю, що сприяє сформованості у них творчих здібностей;

  • застосування даної методичної розробки формує творче середовище, яке дає підґрунтя для активного спілкування та ефективної взаємодії учнів між собою та вчителя з учнями;

  • в процесі практичної діяльності розвиває дрібну моторику рук у учнів.

Головний напрямок дослідження полягає у визначенні педагогічних умов і методів, які спрямовані на формування образотворчих умінь і навичок в учнів при роботі з папером, а також розробці системи вправ до визначеної теми.

Завдання власної методичної розробки у дослідженні та визначенні засобів художньої виразності у створенні виробу методом паперопластики:

  • проаналізувати засоби художньої виразності на прикладі робіт майстрів паперопластики;

  • виявити характерні особливості використання паперопластики на уроках образотворчого мистецтва;

  • визначити рівень та особливості мотивації навчальної діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва;

  • розробити методику застосування паперопластики у навчальному процесі;

  • розробити рекомендації щодо використання паперопластики на уроках образотворчого мистецтва.

Обєкт дослідження – процес начання образотворчого мистецтва у загальноосвітніх навчальних закладах; паперопластика .


1.3. Оцінка і аналіз результативності на основі наукових методів збору і обробки інформації

Образотворче мистецтво є навчальним предметом, який поряд з іншими предметами сприяє виконанню головного завдання загальноосвітньої школи – всебічному розвитку особистості учня .

Власна методична розробка дає можливість розвинути сприйняття, память, увагу.

За результатами дослідження можна зробити висновки про доцільність використання паперопластики у навчальному процесі школи .

Після спостереження за навчальним процесом я отримала порівняльні результати рівнів сформованості позитивної мотивації та підвищення інтересу на уроках до і після впровадження даної методики.




Було проведено опитування учнів, щодо застосування в навчальному процесі паперопластики, у якому більшість учнів дали схвальну оцінку.

Проаналізувавши отримані результати, мижна зробити висновк, що впровадження даної методики у навчальний процес значно покращив рівень знань учнів: середній рівень значно зменшився, а достатній та високий – збільшився.

Рекомендую застосовувати дану методику на уроках образотворчого мистецтва та в позакласній діяльності в загальноосвітніх навчальних закладах.



1.4. Рекомендації з впровадженя власної методичної розробки в практику

Важливою умовою розвитку інтересу учнів до праці виступає особистість вчителя, який організовує пізнавальну діяльність школярів, рівень його педагогічної майстерності. Зацікавленість учителя, емоційність викладання, ораторська обдарованість педагога, вміння організовувати диференційоване навчання є важливими умовами розвитку учня .

Саме педагог має організувати і спрямовувати діяльність учнів, активізувати і заохочувати їх, створювати нові та цікаві ситуації, що забезпечують сприятливі умови розвитку творчих здібностей .

Не менш важливим для досягнення високої результативності у творчій роботі учнів є створення таких умов:

-       високий рівень науково-методичного забезпечення навчального процесу;

-       якісне матеріально-технічне оснащення занять у навчальних майстернях;

-       правильний і творчий підбір методів навчання;

-       активізація міжпредметних зв’язків;

-       організація групових та колективних творчих справ;

-       включення школярів у рольові та ділові ігри;

-      використання особистісно-орієнтованого підходу до учнів на уроках;

-       використання нетрадиційних форм і методів проведення занять.

Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.

Щодо змісту навчання, то зміст предмета пізнання повинен бути зрозумілим, доступним і цікавим, яскраво та логічно викладеним, актуальним та практично орієнтованим.

На уроках образотворчого навчання потрібно не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу взнати». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити», вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.

Художньо-мистецькі завдання пропоную цікаві в пізнавальному плані і доступні даному віку. Посильність роботи з поступовим зростанням складності сприяють розвитку інтересу, навиків роботи, мобілізують творчу активність і уяву дітей.

Копцев В. П. запропонував наступну систематизація типів виробів з паперу в умовах уроку :

  • вироби в техніці рваної і різаної аплікації;

  • вироби в техніці тиснення;

  • вироби із смужок;

  • вироби на основі коробок;

  • вироби на основі циліндра;

  • вироби на основі конуса;

  • вироби на основі прямої складки;

  • вироби на основі кривої складки;

  • рельєфні вироби;

  • вироби на основі геометричних тіл;

  • виготовлення різноманітних макетів.

Послідовність пропонованих типів виробів говорить сама за себе, демонструючи зростаючий ступінь складності. Художньо-мистецькі завдання також повинні послідовно включати різні види композиції: фронтальну, об'ємно-просторову.

Оптимальними умовами педагогічного керівництва процесом розвитку художньо-образного мислення школярів є:

драматургічна цілісність уроку, що створюється шляхом залучення казки, музики, елементів театралізації, різноманітних ефектів, сприяючих розкриттю художньо-образного ладу об'ємно-просторових видів мистецтва, для взаємодії сприйняття і практичної діяльності;

залучення справжніх творів скульптури малих форм, дизайну і творчих робіт учнів, виконаних в об'ємі (макети, скульптури і інші об'ємні вироби), стимулюючих творчу уяву, здатність перетворювати зорові уявлення, продуктивно комбінувати відомі образи і створювати нові;

створення проблемних ситуацій шляхом організації ігрових моментів, що розвивають здатність дітей виражати свої відчуття, думки, уявлення про сприймані або задумані образи пластикою власного тіла.

Розвиток художньо-образного мислення школярів проходить від цілісного сприйняття простору до поодиноких об'єктів.

Школярі моделюють і конструюють об'єкти навколишнього світу більш пропорційно, ніж малюють. Вони легко «обживають» будь-який заданий простір і в той же час зазнають труднощі при зображенні його на площині. Тому об'ємне втілення просторово-пластичних об'єктів повинне випереджати зображення їх на площині або здійснюватися паралельно.

Таким чином, робота в техніці паперового моделювання цілеспрямована: учні бачать кінцевий результат діяльності і прагнуть вирішити поставлену задачу. У ході роботи дитина вчиться уважно слухати усні інструкції вчителя, послідовно виконувати дії. Паперопластика покращує просторову уяву, окомір, розвиває вміння подумки оперувати об'ємними предметами, знайомить на практиці з основними геометричними поняттями, вчить акуратності, послідовності, формує терпіння, кмітливість.

Спільність творчих та освітніх інтересів дітей, їх батьків, вчителів сприяє створенню педагогічного середовища, стимулюючи формування творчих здібностей та інтересів особистості з урахуванням її можливостей і бажань, а також соціальних вимог.

Паперопластики як вид діяльності займає проміжну позицію між навчанням і грою і відповідає умовам, які забезпечують ефективність розвитку творчої активності дітей:

    • уможливлює оволодіння дітьми досвідом самостійної, нової для них діяльності;

    • забезпечує спільну діяльність педагога і дитини;

    • сприяє активізації розумової та творчої навчальної діяльності;

    • робить сприятливий вплив на психічний розвиток особистості дітей.

Таким чином, робота з паперопластики є ефективним засобом розвитку творчих здібностей дітей.

Розвиваючи творчі здібності в процесі паперопластики, дитина активно включається в продуктивну діяльність, отримує знання, вміння та навички, які стануть надбанням його на все життя. Учень набуває досвіду, який згодом стане фундаментом, на який буде спиратися обсяг його нових уявлень, умінь, що здобуваються в навчанні, в праці, в житті. Ця робота, як ніяка інша, задовольняє пізнавальну активність дитини, сприяє розвитку технічного мислення. Дитина починає аналізувати свою діяльність (порівнює, виділяє, узагальнює). Активно розвивається її просторове, математичне мислення, здатність до експериментування та винахідництва. Учень отримує уявлення про різновиди паперу (газетний, пакувальний, калька, картон, оксамитовий, гофрований і т. д.). Паперопластика - це синтез різних видів образотворчої діяльності: аплікація, малювання, конструювання з паперу. Паперопластика допомагає проявити дітям найрізноманітніші здібності: і творчі, і конструктивні, і оформлювальні, і навіть організаторські. Доступний матеріал, нескладна техніка виконання робіт не перевищують можливостей дітей шкільного віку. Займатися паперовою пластикою не тільки цікаво і захоплююче, але й корисно. Педагоги, що працюють з дітьми, знають, як важко дітям виконувати дії, що вимагають точності руху рук, пальців.

Залучаючи дитину до такого виду продуктивної творчості як паперопластика, розвивається ряд психічних процесів: мислення, пам'ять, сприйняття, дотик. Діти через практичну діяльність краще сприймають просторові відносини навколишнього світу, у них розвивається аналітичне та просторове мислення, сприйняття і відтворення деталі і цілого предмета, обсягу і площини. Розв'язуються й інші важливі педагогічні завдання: розвиток дрібної моторики пальців рук, уваги, посидючості, старанності, акуратності, співпраці і багато іншого. Усіх переваг паперопластики для розвитку дитини і не перерахувати.

Тому я вибрала саме творчий розвиток дітей у процесі паперопластики пріоритетним напрямком своєї роботи.

Своєю метою я поставила творчий розвиток застосовувань навичок, умінь і знань, отриманих на заняттях з паперопластики, формування громадської свідомості, виховання ініціативи, творчого підходу до справи, розвиток дрібної моторики пальців рук.

Таким чином, під час занять паперопластики вирішуються як практичні, так і виховні та навчальні завдання, що в цілому дозволяє всебічно розвивати особистість дитини, її творчі здібності, вміння спілкуватися з іншими людьми. Паперопластика розвиває: конструктивне мислення, творчу уява, художній смак; стимулює розвиток пам'яті; закріплюються основні геометричні поняття; активізуються розумові процеси.

Кожне заняття стараюсь проводити у формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання - це значною мірою підвищує інтерес до уроку.

Ще К.Д.Ушинський писав: «...навчання без всякого інтересу і взяте тільки силою примушення... вбиває в учневі тягу до навчання, без якого він далеко не піде.»

Старайюсь, щоб на кожному уроці панувала атмосфера творчості, атмосфера співрпраці вчителя та учнів. При викладенні нового матеріалу задаю дітям питання, які активізують мислення: «Де можна застосувати той чи інший виріб?», «Як ви собі уявляєте той чи інший процес?», «Що отримаємо, якщо зробимо навпаки?» Ііажаю , що без цілеспрямованої підтримки вчителя діти втрачають природну допитливість, діяльність. Адже мислення учнів відточується в процесі постійного тренування.

Під час мотивації навчальної діяльності перед виконанням практичного завдання наголошую дітям, що в даному випадку вони творці. Розвиток інтересу та творчих здібностей - процес тонкий, індивідуальний, тому важливо підтримувати в дітях навіть найменший прояв зацікавленості, найменші спроби творчого підходу до праці.

В умовах особистісно-зорієнтованого підходу до навчання не учень повинен пристосовуватися до стилю роботи вчителя, а вчитель зі своїм «арсеналом» форм, методів і засобів повинен знайти особистий підхід до учня.Тому вважаю, що мета будь-якого уроку не може бути досягнута без умілого урізноманітнення способів і методів навчання з урахуванням вікових особливостей учнів, змісту творчих робіт, можливостей отримання самостійно додаткових відомостей, побажань учнів, особливостей виконання творчої роботи. Поєднання різних форм і методів навчання дає змогу ефективніше спрямувати творчу діяльність учнів у процесі навчання, використовувати їхні потенційні творчі здібності.Тому на уроках використовую різні ігрові моменти, мозаїку, незакінчені речення, кросворди, проблемні ситуації, диктанти. Використання таких завдань дає можливість:

- за короткий проміжок часу виявити рівень знань та вмінь учнів;

- формувати навички самоаналізу та самоконтролю;

- забезпечити як індивідуальну, так і фронтальну роботу на уроці;

- здійснювати диференційований підхід до кожного учня.

Щоб навчання в максимальній мірі сприяло розвитку учнів, пропоную дітям випереджаючі завдання, які учні можуть виконати застосовуючи інформаційні технології - це можуть бути мультимедійні презентації, web-сайти, публікації, буклети та інше .

При поясненні нового матеріалу потрібно памятати , що викладення повинне бути достовірним, науково обґрунтованим, логічно послідовним.

Перевірка, оцінка знань, умінь і навичок - суттєвий компонент навчальної діяльності. У структурі сучасного уроку перевірку потрібно розглядати не тільки як контролюючий етап, а як продовження всього навчально-виховного процесу. На цьому етапі відбувається остаточне осмислення, систематизація і узагальнення знань. Для перевірки знань можна застосовувати задачі, програмовані завдання, кросворди, шаблон-тести. Урок узагальнення та систематизації знань варто проводити у формі гри, яка складається з декількох турів.

Участь дітей в шкільних олімпіадах, конкурсах також сприяє зацікавленості предметом і, як наслідок, розвиткові творчих здібностей. Діти, які, можливо, мають досить низький рівень знань з інших предметів на уроках художньо-естетичного циклу мають змогу самореалізуватися і досягти достатнього та високого рівня знань.

Стараюсь щоб на уроці панувати атмосфера взаєморозуміння та доброзичливості, адже кожна дитина - унікальна особистість зі своїми перевагами та недоліками.

Для зацікавленості до предмету, розвитку творчих здібностей практикую проведення нетрадиційних уроків.

Дітей треба знайомити з прийомами формотворення паперу в художній образ, послідовно виконуючи тренувальні вправи спочатку на площині, потім під час виконання напівоб’ємних та об’ємних виробів.

Цей процес має охоплювати такі етапи:

  • первинне ознайомлення;

  • тренувальне навчання;

  • корекція знань;

  • творча діяльність.

Я вважаю, що для кращого формування навичок доцільно буде виділити більше часу на виконання вправ під контролем вчителя, виконання самостійних вправ та творчого завдання.

З огляду на це пропоную побудувати уроки таким чином, щоб учні виконували завдання:

  • за зразком вчителя;

  • самостійно-тренувальні вправи: 2-3 варіанта з поясненням вчителя;

  • творче виконання завдання.

На мою думку, такий підхід до побудови навчального процесу буде ефективним під час формування навичок та вмінь трансформації паперу.

Вважаю, що доцільно будувати уроки спарені, таким чином, щоб учні сприймали новий матеріал, споглядали та милувались творами митців, порівнюючи з природними формами, аналізуючи та досліджуючи формували своє бачення на запропоновану тему. Щоб вдосконалювати технічні вміння та навички необхідно мати час для виконання тренувальних вправ, не швидко, а саме в тому темпі, який притаманний цій дитині. Цінність виробу не в швидкості його виконання, а в якості та оригінальності задуму під час створення творчої роботи. Оскільки у процесі навчання особливу увагу слід звернути на знання і точне дотримання вихованцями правил безпечної праці, виробничої санітарії та особистої гігієни, наступна інструкція повинна бути на видному місці у кабінеті.

Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги при роботі з ножицями та гострими предметами.

  1. Ножиці кладуть, зімкнувши леза, гострими кінцями від працюючого.

  2. Передавати ножиці, тримаючи за зімкнуті леза.

  3. Зберігати ножиці у робочій коробці.

  4. Ножиці брати лише для роботи.

  5. Клей тримати закритим, відкривати тільки при необхідності.

  6. Під час роботи з клеєм витирати руки і залишки клею чистою ганчіркою.

  7. Під час роботи з клеєм стіл застилати клейонкою або поліетиленовою плівкою.

  8. Інструменти і пристосування потрібно зберігати в пеналі або коробочці.

  9. Під час виконання роботи сидіти рівно, не напружуючись, злегка нахилитися над роботою.

  10. Волосся прибрати так, щоб не заважало працювати.

  11. Перед виконанням поробок з паперу треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити папір.

  12. На робочому місці слід дотримуватися чистоти і порядку.

  13. Обрізки паперу слід прибирати в корзину для сміття.


Перш ніж розпочинати роботу, готують для цього робоче місце. Воно повинно бути добре освітлене і звільнене від усього зайвого. Виберіть місце, де будуть зберігатися усі потрібні матеріали та інструменти. Для зручності роботи стіл і стілець повинні відповідати один одному по висоті. Стілець має бути зручним і мати спинку для сидіння. Сидіти треба прямо, не сутулячись, притулившись до спинки стільця.

Освітлення має бути хорошим, бажано природним, тому стіл краще поставити біля вікна, а для роботи ввечері обладнати стіл лампою потужністю 75 Вт. Слід пам'ятати, що навіть при гарному освітлені під час роботи м’язи очей втомлюються. Тому через кожну годину необхідно робити невелику перерву на 5–10 хв., давати очам відпочити. Корисно також використати цей час на виконання гімнастики для м'язів очей. Такі перерви добре впливають на результати роботи.

Правила, яких дотримуюсь у своїй роботі і усім рекомендую:

- поважайте працю учня; якою б вона не була , ніколи не нехтуйте доробком дитини. У кожній роботі є раціональне зерно;

- дайте можливість учневі відстояти свою роботу, вислухайте його аргументи;

- допомагаючи учневі у виконанні навчального завдання, конкретно спрямовуйте його на правильний шлях;

- частіше проявляйте зацікавленість результатами роботи учня, це стимулює його творче зростання;

- допоможіть учневі вчасно зупинитися, щоб не зіпсувати роботу;

- ніколи не підганяйте учня; можливо він не може швидко виконувати завдання через особливості фізіологічного розвитку;

- використовуйте різноманітні техніки, матеріали мистецтва, щоб дитина мала можливість обрати те , що знадобиться їй у майбутньому, незалежно від її подальших занять;

- постійно працюйте над розвитком індивідуальних здібностей своїх вихованців;

- враховуйте, що від рівня подачі нового матеріалу вчителем залежить і результативність роботи учнів;

- уникайте одноманітності, сухості під час подання нового матеріалу, спробуйте запалити в дитячих серцях творчу іскорку.

ВИХОВУЙТЕ, ТВОРІТЬ, ДОПОМАГАЙТЕ УЧНЕВІ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЙОГО КОРИСТІ, А НЕ ЗАРАДИ СЕБЕ – у цьому покликання педагога.

Навчання у школі складне… Іноді воно викликає захоплення і цікавість , іноді сльози і обурення. Тому завданням педагога є навчати дітей відтворювати навколишній світ, творчо мислити, уявляти, а також позбуватись негативних емоцій та переживань. Заняття з папером перетворюють дітей у маленьких чарівників, які вміють створювати чудові вироби з паперу.

1.5. Висновок

Систематичний розвиток мислительських операцій якісно впливає на процес формування творчого мислення, котре можна охарактеризувати, як рух до створення художнього образу.

Підвищення ефективності формування вмінь трансформувати папір відбувається за умов послідовного комплексного вивчення теоретичних основ роботи з папером.

Отже, у процесі формотворення паперового виробу в учнів народжуються нові ідеї, активізується просторово-образне мислення, розвивається вміння роботи з додатковими джерелами інформації, підвищується якість засвоєння матеріалу. Методична розробка спрямована на активізацію навчального процесу та підвищення його якісних показників, матеріал якої може використовуватися у практичній діяльності вчителів образотворчого мистецтва у загальноосвітніх навчальних закладах та подальших розробок навчально-методичних програм.


ІІ. Список використаних джерел

1. Авторські уроки образотворчого (візуального) мистецтва в 5-7 класах: Посібник для вчителя: У 2ч.Ч.2/ Упоряд. Ж.С.Марчук, О.В.Ночвінова-Х. Веста: Видавництво «Ранок», 2005.

2. Веремійчук І.М. Творчість на кінчиках пальців: навч.-метод.посібник Тернопіль: Мальва—ОСО,2004.

3. Веремійчик І.М. Трудове навчання. Майстровиті руки: Підруч.з трудового навчання для 3 кл. початкової шк.—Пер.з укр.—К.: Педагогічна думка, 2003.

4. Георгій Іванеску. Система завдань з паперопластики// Мистецтво та світа.—2006.

5. Кириченко М.А., Кириченко І.М. Основи образотворчої грамоти: Навч. посіб.—К.: Вища шк., 2002.

6. Мельник В. М. Мистецтво витинанки та аплікації: Навчальний посібник.—Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2006.

7. Мельник В.М., Трач С. К. Витинанки на уроках образотворчого мистецтва: Навч. посібник.—Тернопіль.:Навчальна книга,-Богдан, 2005.

8. Образотворче мистецтво: Підруч. для 5 кл. загальноосвіт. шк./ Е. В.Бєлкіна, А.А.Поліщук, Л.В.Фесенко.— К.: Промінь, 2005.

9. Носаченко Т. Формування дизайнерських умінь засобами паперопластики / Т. Носаченко // Рідна школа. - 2012. - № 11. - С. 56-59. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsh_2012_11_14

10. Образотворче мистецтво: Підручники для 2,3,4, класів Л. М. Любарська, М. І. Резніченко, О. М. Протопопова. – К.: Форум, 2004.

11. Пасічний А.М. Образотворче мистецтво. Словник-довідник.—Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003.

12. Педагогічна практика: методика спостереження та проведення уроків. Автор-укладач В.І.Галіна.: Навч.посібник, 2006.

13. Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-2 класи, 3-4 класи. К. : «Початкова школа». – 2003.

14. Тягур В. Робота в техніці паперової пластики // Мистецтво та світа.—2005.

15. Тихонюк О.В.Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури. Папір як формотворний матеріал в проектній діяльності студентів кафедри графічного дизайну

16. Уроки образотворчого мистецтва. 1 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навч. Книга – Богдан, 2005.

17. Уроки образотворчого мистецтва. 4 клас: Посібник для вчителя. – Тернопіль: Навч. Книга – Богдан, 2005.

3.1

6 клас

Тема уроку: Паперове мистецтво. Виготовлення сувінірів у техніці «паперовий тунель»

Мета:

  • засвоєння знань учнів про техніку паперопластики (паперовий тунель);

  • розвивати в дітей комбінаторні здібності, розвивати окомір, образне мислення, просторову уяву, навички та вміння стилізувати природні форми, передавати простір та плановість у техніці паперового тунелю;

  • виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу, інтерес до мистецтва паперопластики.


Тип уроку: засвоєння нових знань і умінь.


Обладнання: навчальні плакати; вироби в техніці «Паперовий тунель»; ТЗН, демонстративні матеріали послідовності та техніки виконання роботи; технологічна карта;


Матеріали та інструменти: білий та кольоровий папір (А4); кольоровий цупкий картон; простий олівець; фломастери; ємність для води; клей ПВА; пензель для клею; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.


Хід уроку

І. Організація уваги учнів, оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь.

Учитель

• Який вид мистецтва називають паперопластикою?

• Де використовуються твори цього виду мистецтва?

• Якими матеріалами та інструментами користуються під час

створення виробів у техніці паперопластики?


Перегляд відео-презентації «Паперова творчість»

Учитель пропонує учасникам озвучити види паперопластики, про які йшлося у презентації. Педагог підбиває підсумок.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель

Отже, паперове мистецтво!

Видів паперового мистецтва є багато, і сьогодні я розповім про кілька з них. Що тільки з паперу не роблять, що тільки ним не прикрашають і що тільки з нього не виготовляють в нашому житті!

Уся поліграфія, усі видавництва, рекламна продукція, упаковка - усі завдячують паперу.  Та й образотворче мистецтво його дуже полюбляє. Художники з паперу виготовляють не тільки картини, листівки, плакати, а й біжутерію, одяг та взуття, меблі, аксесуари інтер'єру, наприклад люстри чи годинники, і навіть скульптури, будинки, та паперові інсталяції. Крім того зразки флори і фауни.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Папір на стільки популярний у світі, що у Швейцарії, а саме в місті Базель, зробили музей паперу. Що б там не говорили, але китайців є за що хвалити! Бо ж саме вони винахідники цього водночас побутового і мистецького матеріалу. Трошки про папір: вперше виготовили папір у Китаї у 105 році. До цього сувої з папірусу були в стародавньому Єгипті: ці сувої до певної міри також можна вважати папером, за технологією виготовлення обидва види паперу були дуже схожими, хоча різниця полягала у матеріалі.

Сьогодні основними компонентами паперу є целюлоза та деревна маса.

Ви, мабуть, дещо чули про об'ємну паперову пластику, орігамі, вирізання з паперу  чи витинанку, аплікацію, квілінг, паперовий живопис та інші види паперового мистецтва? Якщо ні, то сьогодні ви матимете можливість дещо почути про ці цікаві види паперового мистецтва.

Вирізання з паперу в Китаї є популярним народним мистецтвом, яке користується широкою любов'ю. Своєрідне зображення і його багатий зміст втілює прагнення до щасливого життя. «Чуанхуа» робить свято радіснішим, додає святкового настрою. А у нас, зазвичай, таке мистецтво має назву "витинанка", і, переважно, вони у двох кольорах - колір самої витинанки і колір тла. Вирізані мереживом з кольорового чи білого паперу квіти, дерева, птахи, тварини, козаки й дівчата – та й взагалі різні сюжетні й змістовні зображення здавна прикрашали хати – печі, вікна, одвірки, божники, мисники, стіни.  Слугували вони за декоративну й оберегову річ.Перші паперові витинанки (які походять від слова витинати, тобто вирізати) з'явилися в Україні у 19 столітті й найбільш поширеними були на Поділлі, Подніпров'ї та Прикарпатті.

Що ж до Origami (орігамі) - це японське мистецтво складання фігур з паперу. І видів орігамі - багато - класичні, модульні, рухливі, декоративні, кусудами, і ще багато інших! Цим мистецтвом захоплюються у багатьох країнах світу. Наприклад, цікавий вид орігамі - кірігамі - це розрізання паперу в такий спосіб, щоб при складанні утворювалась 3D картинка. Щодо класичного орігамі, то можна згадати Санбо - це японська ритуальна коробочка. 

Незважаючи на те, що папір був винайдено в Китаї, саме Японія стала батьківщиною мистецтва складання.  По-японські "орі" - складений, "камі" - папір. Цікаво, що в японській мові слова "папір" і "бог" подібні по звучанню - "камі". Тим самим у японців виник якийсь містичний зв'язок між релігійними ритуалами та виробами зі складеного паперу. Один з таких ритуалів полягав у виготовленні невеликих паперових коробочок Санбо, в які клали невеликі шматочки риби і овочів, підносили їх у якості жертвоприношення в храмах.

Аплікація - це виготовлення орнаментів чи будь-яких художніх зображень з паперу і наклеювання їх на папір чи іншу основу.

Ще є дуже цікава техніка iris folding (айріс фолдінг) - складання паперу.

Ну і, звичайно, паперова об'ємна пластика також користується популярністю у світі. А вона буває різною, як я вже розповідала на початку, і набуває різних форм і різного змісту.

І, нарешті, квілінг. На английській мові мистецтво крученого паперу називається "quilling" - від слова quill - пташине перо.

Квілінг - це можливість побачити незвичайні можливості звичайного паперу. Якщо батьківщиною орігамі є Японія, то мистецтво крученого паперу виникло в Європі в кінці 14 - початок 15ст.

В середньовічній Європі монахині створювали витончені медальйони, закручуючи на кінці пташиного пера смужки паперу з позолоченими краями. З близька ці мініатюрні паперові шедеври створювали повну ілюзію того, що вони виготовлені з тоненьких золотих смужок.

На жаль, папір недовговічний матеріал і мало що збереглося від середньовічних шедеврів. Однак ця древня техніка збереглася і до наших днів, і навіть є популярною в багатьох країнах. 

Техніка крученого паперу швидко поширилася в Європі, але, тому, що папір, особливо кольоровий і високої якості, був дуже дорогим матеріалом, паперова пластика стала мистецтвом для багатих дам.

В наші дні техніка крученого паперу широко відома і популярна як хобі в країнах Західної Європи, особливо в Англії та Германії. Але, найпопулярнішим це мистецтво стало тоді, коли воно «переїхало» на Схід. І багаті традиції витонченої графіки та пластики, виготовлення паперу та роботи з ним дали мистецтву паперової пластики нове життя.

Ще багато можна говорити про цікаві і неймовірні техніки, види і прийоми в паперовому мистецтві, бо справді є про що поговорити. 

Tunnel book – це один з різновидів паперових виробів. Своїм виглядом вироби в техніці «tunnel book» нагадують невелику книжечку з отвором всередині. Саме завдяки цій особливості техніка отримала свою оригінальну назву, що перекладається з англійської мови як «книжковий тунель». Саморобки в стилі «tunnel book» поєднують в собі різні паперові техніки: орігамі, вирізування, аплікація, скрапбукінг.

Перші вироби, що нагадують сучасні tunnel book, почали створюватися ще в 18 столітті, вони зображували сцени з театральних постановок. З розвитком цієї творчості «tunnel book» стали виготовляти на честь якої-небудь важливої ​​події або заходу.

У 1840р. був створений перший у світі підводний тунель, який перебував під річкою Темзою в Лондоні. Ця дата була відзначена створенням традиційної книги з зображенням всередині, з того часу мистецтво створення подібних книг і стали називати «tunnel book».

Нове життя в даний вид творчості вдихнула Керол Бартон, автор книги «Скульптурні форми».

Виріб у стилі «tunnel book» в залежності від складності композиції може служити листівкою, фоторамкою або невеликою сувенірної книгою.

Учитель

Кожний із нас любить отримувати подарунки, але не менш приємно дарувати їх самим. Власноручно зроблений подарунок до дня народження або іншого свята дасть можливість зрозуміти вашим друзям або близьким, що ви пам’ятали про цю подію. І не тільки пам’ятали, але й готувалися до цієї важливої миті, вигадували, фантазували, вклали душу і серце, щоб вийшов гарний подарунок. А чому просто не зробити приємне молодшим сестриці або братику, підняти їм настрій, подарувавши забавний сувенір? Отже, нам сьогодні знадобиться білий, кольоровий папір, ножиці, ніж для паперу, і, щоб ваш подарунок був оригінальним, проявіть свою фантазію і творчість.


Робота над формуванням навичок і вмінь

Учитель за допомогою технологічної карти виконує сувенір з поетапним коментарем та демонструванням наочності.

V. Практична діяльність учнів

Учні виконують сувенір-подарунок з білого та кольорового паперу в техніці паперопластики затехнологічними картами. Учитель наголошує на тому, що, проявивши фантазію, творчий підхід, вони зможуть створити оригінальний, неповторний образ свого подарунку.

VI. Завершення уроку.

Учитель

– Що найбільше сподобалося на уроці?

– Які емоції викликав урок?

– Кому подаруєте роботу?

Учитель підводить підсумки: оцінює діяльність учнів на уроці; організовує виставку кращих робіт.

VIІ. Домашнє завдання.

Поцікавитись про інші цікаві види паперопластики.




















6 клас.

Тема уроку : Пейзажний жанр. Мальовнича Україна!

Мета:

  • закріплювати знання учнів про жанр образотворчого мистецтва - пейзаж, ознайомити з художниками-пейзажистами;

  • розвивати в дітей творчі здібності, навички та вміння передавати плановість за допомогою кольору та паперу, засвоєння учнями знань та навиків володіння засобами художньої виразності;;

  • виховувати естетичне сприймання навколишнього світу, виховувати почуття патріотизму, національної гордості та любові до Батьківщини, шанобливе ставлення до творів художників..


Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок.


Обладнання: карта України, аудіо записи пісень, Державні символи та Державний гімн України, мультимедійна техніка, виставка малюнків «Подорожуємо Україною», технологічна карта.


Матеріали та інструменти: білий та кольоровий папір (А4); кольоровий цупкий картон; простий олівець; фломастери; ємність для води; клей ПВА; пензель для клею; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.


Хід уроку

І. Організація уваги учнів, оголошення теми і мети уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і уміь.

- Що таке пейзаж?

- Де і коли виник цей жанр образотворчого мистецтва?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

Сьогодні наш урок – це урок патріотизму, єдності українського народу. Наша країна – це щедра земля під волошковим небом, це задумливі степи, широкі поля, густі ліси та гірські вершини. Це сині озера й річки, калина край вікна, журавель у небі і соловей у лузі. Це рідний дім, дорога в школу, це рідна мова й пісня колискова, це мама й тато й вся родина. Це все наша Батьківщина, наша земля, наша Україна.

Ми повинні вчитися любити свою землю, свій народ, культуру, як її любили ті, хто загинув за нашу незалежність.

Зараз наша держава переживає тяжкі часи і кожен намагається допомогти, внести свій вклад у майбутнє. Ми серцем і душею з тими, хто й ці дні боронить нашу свободу на сході України, пам’ятаємо тих хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього.

Мати Україно! Берегине долі народної! Це ти в часи лихоліть підносила дух дітей своїх, сповнюючи їх гордістю і повагою. Це твої згорьовані очі йшли за нами всіма великотрудними дорогами, не давали забути, хто ми є, чиї ми діти.

Кожен народ, кожна людина має свої святині. Для нас, українців, найбільшою святинею є наша родина. Родина – це не тільки наша сім’я, це наша Батьківщина – Україна. І символом цієї святині є дерево життя.

(презентація: Дерево життя)

Учитель

Зверніть увагу на це деревце. Воно заквітчане. Завдяки чому?

(відповіді учнів)

Учитель

Забудеш рідний край — твоє всохне коріння. (П. Тичина) Отже, для того, щоб наше дерево життя процвітало, не в’януло, росло могутнім нам з вами потрібно пам’ятати своє минуле, цінувати своє теперішнє і думати про щасливе майбутнє.

Перед вами тьмяне, всохше дерево життя. І сьогодні нам з вами доведеться пройти три випробування для того, щоб воно перетворилось на життєдайне деревце. Перше з яких стосується минулого нашої держави. Історія нашої країни сягає глибини віків. Це держава із цікавим минулим, багатою культурною спадщиною, давніми народними традиціями.

( Учні вибирають сувої, зачитують питання і дають відповіді на них)

- Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя, на долю, відряджаючи у далеку дорогу (рушник).

- Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями (коляда).

- Кущ оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди (калина).

- Дерево-символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат (тополя).

- Український народний духовий інструмент з дерева або очерету, що має форму трубки з отворами (сопілка).

- Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок).

Учитель:

Молодці. Ви дуже добре впорались з завданням. Наше дерево життя починає оживати.


- Давайте спробуємо себе у ролі поетів і підберемо риму до вірша про Україну.

(Учитель зачитує вірш з незакінченими рядочками,а учні римуючи його доповнюють.)


ВІРШ ПРО УКРАЇНУ

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Україна найкраща у …. (світі!)

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні … (джерельця.)

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і річки… (глибокі.)

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня … (весела.)

Це щира, багата, як світ її мова,

Крилата така, мелодійна … (чудова.)

Її обереги верба і калина,

Найкраща у світі – …( моя Україна.)

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати!

Моя Україна – козацькая слава!

Така волелюбна й мирна … (держава.)

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати, … (відкрила.)

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти у світі – … (єдина.)


Ви впорались з другим випробуванням. Тому наше деревце починає вбиратися у зелен-листя.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель:

А ще наша земля багата різними талантами. Українська земля поетами оспівана в піснях, художниками змальована у картинах.

(презентація: мальовнича Україна)

Можливо, хтось назве прізвища українських художників-пейзажистів?
А чи звертали ви увагу на те, що кожний художник-пейзажист захоплюється і зображає тільки певні пейзажі? Хтось милується гірськими краєвидами, комусь до вподоби розбурхане море, а хтось не може відвести погляду від могутніх дерев...Усі художники поділяють пейзажі на певні види. Ознайомимося з цими видами!


Види пейзажу:
- Морський
- Сільський
- Гірський
- Міський

Морський пейзаж — це картини із зображенням моря. Видатний художник-пейзажист, який писав море у будь-яких його проявах,— Іван Костянтинович Айвазовський. Він народився у Криму, у Феодосії, та провів усе своє дитинство біля хвиль — ласкавих та бурхливих, каламутних та прозорих. Хлопчиком сидячи на березі, він вбирав і запам'ятовував усе, що бачив, маючи чудову пам'ять художника, щоб потім стати визнаним живописцем-мариністом, мабуть, одним із найвідоміших художників.

(Учитель демонструє наочність.)


Іншим різновидом пейзажу є гірський пейзаж, який розкриває красоту та могутність гір. Зараз ми розглянемо деякі з робіт видатного закарпатського художника Йосипа Йосиповича Бокшая, який із великою любов'ю змальовував свій рідний край («Озеро в горах», «Отара на полонині», «На перевалі», «Ужгородська гребля», «Сине-вир» та ін.). Майбутній художник народився 2 жовтня 1891 року в с. Кобилецька Поляна Рахівського району Закарпатської області. Ім'я Йосипа Бокшая нині відомо як у нашій країні, так і за її межами. Його полотна зберігаються у найкращих приватних колекціях світу, та найбільше зібрання його творів — у фондах Закарпатського обласного художнього музею, названого 1990 року іменем Йосипа Бокшая. Загалом Йосип Бокшай був дуже плідним митцем, написавши за життя понад тисячу живописних полотен. Найбільше з-поміж пір року він любив осінь.

(Учитель демонструє наочність.)

Сільський пейзаж — пейзаж, який оспівує безкраї поля, сільські краєвиди з хатинками. Саме такі пейзажі приваблювали Сергія Івановича Васильківського. Він народився 7 жовтня 1854 року у тихому містечку Ізюмі. Це був один із наймальовничіших куточків Харківської губернії. Хата, де з'явився на світ майбутній художник, стояла на головній Громадянській вулиці, поблизу від Спасо-Преображенського собору. Поряд — дивної краси Ізюм, лука Сіверського Дінця, гора Кременець, оспівана у «Слові о полку Ігоревім» як прикордонний пагорб, який поділяє Велику Русь і Великий Степ. Тонка, поетична натура хлопчика формувалася серед прекрасної слобожанської природи. С. Васильківський створив картини, що згодом отримали статус класичних взірців українського пейзажу. Це «Залишки віковічного лісу», «Ловлять снігура», «Коробів хутір», «Весна в Україні». (Учитель демонструє наочність.)

За своє життя С. І. Васильківський створив 3000 картин.
Існує ще такий різновид пейзажу, як міський пейзаж, який розповідає про життя міста. Міський пейзаж отримав своє втілення у роботах таких відомих французьких художників-імпресіоністів, як Каміль Піссарро («Краєвид. Руан», «Площа французького театру»), Клод Моне («Собор в Руані», «Бульвар Капуцинок»). Після чого почався пошук найкращих колірних рішень, способів відображення, можливості якомога точніше зобразити міста. Але який би пейзаж не змальовували художники, вони завжди дотримуються певних правил. Зверніть увагу на їхні роботи. Предмети, що знаходяться ближче до нас, розташовуються на першому (передньому) плані картини і частково загороджують предмети другого та третього планів. Усі зображення першого плану детальніше промальовують — на відміну від предметів, розташованих на інших планах картини. Запам'ятайте це!

Фізкультхвилинка:

Учитель

- Якщо ви вважаєте, що кольори нашого державного прапора синьо-жовті, плесніть у долоні

- Якщо ви вважаєте, що потрібно пам’ятати звичаї і традиції свого народу, підстрибніть.

- Якщо ви вважаєте, що потрібно добре вчитися, один раз присядьте.

- Якщо ви вважаєте, що ми один одного повинні любити і поважати, посміхніться і обніміть свого друга по парі.


V. Практична діяльність учнів.

Учитель

Пропоную створити композицію «Український краєвид» технікою паперового тунелю. Для передавання простору використовуйте прийом загороджування. Детально зобразіть передній план. Пам'ятайте про правила розташування предметів. Усі предмети, які знаходяться ближче до нас, є більшими за розміром від предметів, які знаходяться на задньому плані, та частково загороджуватимуть ті предмети, що знаходяться далі від нас.

Учитель

А краса живе в усьому

На землі і в небесах

В світлі сонечка ясному

У замріяних лісах

У степу, на хлібній ниві

Там, де пташка п’є росу

І щоб ви були щасливі

Вчіться бачити красу,

Вчіться слухати і чути

Пташку в хорі веснянім

І для себе світ відкрити

І себе знайти у нім.


Отож, беріть до своїх рученят олівчики і нехай вони допоможуть вам творити дива.


VI. Закріплення нових знань і умінь.

Учитель

Завершіть речення:
□  «Сьогодні я дізнався (-лась)...»;
□  «Я вже давно знав (знала) про...»;
□  «Мене здивувало...»;
□  «Мені захотілось...»;
□  «Було цікаво...»; 
□  «Було складно...»;
□  «Мені довелося пригадати...»; 
□  «Маю запитання щодо...»; 
□  «Тепер я можу...».

Ви впорались з останнім завданням. Наше дерево життя розквітнуло, завдяки вам. Адже усі ви пам’ятати своє минуле, цінувєте своє теперішнє. Я надіюсь, що майбутнє кожного з вас буде щасливим.

Дуже хочеться щоб в нашій країні панував мир… Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.


VII. Завершення уроку.

Виставка дитячих робіт.

Оцінювання.
Підбиття підсумків.

VIIІ. Домашнє завдання.

Дослідити творчість найвідоміших український художників-пейзажистів, та ознайомитись з їхніми творами.




6 клас

Тема уроку: Квітковий натюрморт.


Мета:

навчальнаперевірка знань учнів про жанр образотворчого мистецтва - натюрморт, навчити учнів стилізувати природню форму та колір, навчити учнів виконувати натюрморт у техніці паперового тунелю, познайомити учнів і з творами натюрморту виконані і різних видах образотворчого мистецтва, поглибити знання про народних майстрів та їхні принципи та підходи до роботи;

розвивальна розвинути вміння спрощувати природні форми, розвинути навички використовувати різні техніки та матеріали у процесі виконання натюрморту, розвивати творчу уяву, образне мислення;

виховна – виховувати в учнів естетичне сприйняття навколишнього світу засобами мистецтва, стимулювати розвиток допитливості, вміння побачити красу у буденних речах



Тип уроку: урок застосування умінь і навичок.


Обладнання: репродукції творів українських художників у жанрі - натюрморт, таблиці, творчі роботи учнів.



Матеріали та інструменти: білий та кольоровий папір (А4); кольоровий цупкий картон; простий олівець; фломастери; ємність для води; клей ПВА; пензель для клею; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

.

Хід уроку

І. Організація уваги учнів , оголошення теми і мети уроку.

Учитель.

Продзвенів уже дзвінок,

Він покликав на урок.

Станьте діти всі рівненько,

Посміхніться веселенько,

Привітайтесь : Добрий день !


Урок сьогодні незвичайний. Розраховую на вашу підтримку і допомогу. А кожному з вас бажаю бути Уважними ,

Слухняними ,

Працьовитими ,

Інформативними,

Хорошими.

Інакше кажучи, бажаю вам успіху. А свої очікувані результати від сьогоднішнього уроку запишіть, будь ласка, на паперових квітах, які містяться у вас на партах.

( Запис учнями очікуваних результатів).

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь.

  • Що таке натюрморт?

  • Де та коли виник цей жанр образотворчого мистецтва?

  • З якою метою створювали натюрморти?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

На дворі весна. Вже сама згадка про неї пробуджує у серці радість. Це свято оновлення природи. Кожна пора року має свої природні особливості, свою красу, але жодна з них не оспівана так багато, весело і ніжно, як весна. Весна – це зелен цвіт і пахощі квітів. І, напевне, немає жодної людини на світі, яка б не зупинила хоч на мить свій погляд на чудових, ніжних, духмяних, різнокольорових квітах, які надовго западають у душу. Квіти ми даруємо своїм близьким, друзям на знак поваги та любові. Кожна квітка є неповторною. Про квіти люди пишуть вірші, пісні, казки, увіковічнюють їх у творах мистецтва.

Сьогодні ми полинемо у чарівний світ краси – у царство квітів. Яке воно? Як впливає на душу людини? Як людина може ввібрати в себе і подарувати іншим незрівняну чарівність квітучої краси?Отже тема сьогоднішнього уроку «Квітковий натюрморт».

Квіти – це наші обереги, окраса нашого життя, символ української землі, історія нашого народу. А як прекрасно вони звучать у віршах українських поетів.

А у нашому садочку

Квітнуть квіти в холодочку,

Матінка їх доглядає,

Кожний вечір поливає.

Ось стоїть, мов на сторожі,

Соняшник стрункий та гожий,

Рожа по драбині пнеться

Біля неї бджілка в’ється.

Під віконцем пахне м’ята,

Оксамитна, пелехата,

І барвінок невеличкий –

На весілля для сестрички.

Незабудок два рядочки

Насторожили листочки,

А на кущику в куточку

Пахнуть китиці бузочку.

Хто лиш гляне, той зрадіє,

Сонечко крізь квіти гріє.

Щастя в наш садочок лине,

Це ж бо квіти України. Іванна Савицька

Учитель.

Діти, давайте пригадаємо, які квіти ви знаєте, розгадавши загадки «Квіти України» . Той, хто швидше здогадається, шукає відгадку серед паперових квітів, які розташовані на моєму столі і прикріплює у наш віночок. Отож, уважно слухаємо.


На сонечко я схожий і сонечко люблю ,

До нього повертаю голівоньку свою. (соняшник)


В капелюшок пишний вбрався і морозу не злякався,

Невеличкий цей сміливець золотавий (чорнобривець).


Весна війнула вже крилом, пташки співають голосно

І на узліссі за селом з’явились перші (проліски).


На квітнику яскравому квіти розквітають,

Пишні , круглі і духмяні, різний колір мають. (айстри)


Запалали в чистім полі,  наче галстуки червоні.
То палає в полі так польовий червоний ...  (мак)

( Учні відгадують загадки, а учитель допомагає вплітати квіти у віночок.)

Учитель.

Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами. Особливе місце займали рослини-символи у сімейних обрядах. Жодне весілля на Україні не обходилось без барвінку і калини, якими прикрашали коровай та вінок молодої. На свято Івана Купала дівчата плели вінки з квітів, ворожачи на щасливу долю. Квіти добирали у вінок з урахуванням народної квіткової символіки. Адже вінок на Україні завжди був жіночим оберегом. За народним повітрям, у ніч на Івана Купала розцвітає золотим цвітом папороть. Той, хто побачить ці квіти, обов’язково знайде скарб. Але, щоб розбагатіти, потрібно до сходу сонця піти у поле, знайти житній колос з двома колосками і у цьому місці копати, не думаючи про гроші, бо скарб пропаде.

Запитання до учнів

Діти, а які квіти - символи ви знаєте?

Відповідь учнів.

Барвінок – символ життя і безсмертя, тому що навіть під снігом його листя зберігає зелений колів; ромашка – символ ніжності, доброти і юності; любисток – символ відданості; вусики хмелю – символ гнучкості і розуму.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя

О собливим царством краси можна назвати квіти у роботах українських художників. Чаруючу красу квітів кожен із них намагається передати у своїй творчості по-своєму. Їхні твори чарують глядачів щедрістю веселкових барв та радісним світосприйняттям.

Саме таку красу квітів створила у своїх картинах художниця-чарівниця, так її звали у народі, Катерина Білокур.

Ї ї твір ,,Цар-колос’’ написано майстерно, витончено, правдиво, але напрочуд поетично. Барвистим килимом зобразила художниця знайомі з дитинства, невибагливі, але такі прекрасні у своїй простоті польові квіти: волошки, незабудки, ромашки, барвінок, орлики… Художниця ніби гладить пензликом кожну стеблинку, кожну квіточку, кожну ягідку. Вона все так реально промальовує, що здається зараз прилетить метелик і сяде на ці чудові квіти.

Квітень сонечком голубить і пташок, і діточок.

І метелик кольоровий сів погратись на пеньок,

Крильцями тріпоче, а летіть не хоче.

Картини Катерини Білокур, а саме ,,Квіти за тином’’, ,,Жоржини’’, ,,Цар – колос’’, створюють особливий заспокійливий настрій, викликають почуття ніжності до чудової країни квітів, милують серце споконвічною красою рідної землі.





Учитель

  • Діти, розгляньте уважно творчі роботи.

  • Що на них зображено?

Відповідь учня.

  • Різноманітні квіти.

Учитель

  • До якого виду образотворчого мистецтва належать дані роботи?

Відповідь учня.

  • До декоративно-прикладного мистецтва, графіки та живопису.

Учитель

  • Чим подібні і чим відрізняються дані роботи?

Відповідь учня.

  • Подібні тим, що на усіх роботах зображено квіти, а відрізняються технікою виконання.

Учитель.

Отож, можна зробити висновок, що зображення квітів ми зустрічаємо у багатьох видах мистецтва. За допомогою різноманітних технік можна створити цікаві художні твори з зображенням квітів.

V. Практична діяльність учнів.

Учитель.

Сьогодні ми виготовимо з вами символічну роботу. У наших предків було дві улюблені рослини - калина і мак. Мак вважають символом роду Саме завдяки ідеї родючості мак часто використовували як обрядовий атрибут в сімейних і календарних святах. Сьогодні ж в усьому світі мак вважається символом пам'яті про загиблих солдатів. Пшениця - символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного багатства. 

Пропоную створити декоративний квітковий натюрморт у техніці паперовий тунель, дотримуючись етапів роботи. Отож, беріть до своїх рученят матеріали та інструменти і нехай вони допоможуть вам творити дива.

Звучить музика . Учитель допомагає учням практичними порадами.

VІ. Закріплення нових знань і умінь.

Запитання до учнів.

  • У якій техніці ви сьогодні працювали?

  • У якому виді мистецтва жанр натюрморту найпоширеніший?

  • Про що нового на сьогоднішньому уроці ви дізналися?

  • Чи справдились ваші очікувані результати, які ви записували на початку нашого уроку?

VІІ. Завершення уроку.

Учениця

Я для мами квітку зірвала,

Щоб з весною її привітати,

Ну а мама на те відказала:

Ой , не треба природи псувати.


Хай би квітка росла – підростала,
Ще не день милувалась в садочку,
Краще б ти її малювала,
Олівцями на чистім листочку ”. 

Я не буду більш квітів зривати,

Намалюю букетик у вазі,

Мамі треба тепло дарувати,

І не в квітах тепло, а в увазі.

О.Вишневська

Виставка дитячих робіт.


Учитель підводить підсумки: аналізує характерні помилки в роботах учнів, дає загальну оцінку виконаним роботам, оцінює діяльність учнів на уроці.

Учитель.

Я щиро дякую за працю на уроці, за увагу на уроці усім присутнім у нашому класі. Ліна Костенко сказала такі чарівні слова:

Хто музики і квітів в серці не несе,

Хто цю гармонію зневажити зуміє,

Той просто не живе,

Він просто животіє.

VІІІ. Домашнє завдання.

Знайти інформацію про квіти поширені у вашій місцевості, які б могли стати символом вашого краю.


Нехай ніколи у вас не зникає бажання творити прекрасне!













3.2

Сценарій виховного заходу на тему:

«Українські обереги»

(За кулісами звучать слова вчителя) Батьківська хата, мамина пісня, бабусина вишиванка, старі жорна, що годували і тяжке лихоліття, портрет на стіні найдорожчої людини – усе це наші символи-обереги. Тож запрошую вас на слово щире, на бесіду рідну.

(На сцену виходять троє учнів)

Учень 1:

Я – землі цієї паросток зелений,

яцієї хвилі крапля дощова.

Заплелись у мене, приросли до мене

жито і пшениця, квіти і трава.


Учень 2:

Виблискують на сонці струни

і музика з-під пальців ллється,

лунає українська пісня,

і світ увесь навкруг сміється.

Не зупиню я ніколи

пісню рідну солов’їну,

буду дарувати людям,-

Прославляти Україну


Учень 3:

Що таке Україна?

За віконцем калина

тиха казка бабусі,

ніжна пісня матусі

дужі руки у тата,

під тополями хата,

під вербою криниця,

в чистім полі пшениця,

серед лугу лелека і діброва далека.


Ведуча: Обереги – наші давні і добрі символи, їхнє коріння сягає глибини століть. Обереги - це наша оселя, усе що в ній є, що ми нажили Що одержали в спадок від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися і освятилися: хатнім пожитком, піснею, добрим словом, спогадам – все це, щоб ви знали, є нашими оберегами.

Ведучий: Ще для наших прабабусь і дідусів хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок зілля, а також вітання «Добрий день!», «Бувайте здорові» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами.

Ведуча: Рідна хата! Оспівана і піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м’ята, мальви цвітуть край вікна…» З кожним днем віддаляється від нас біла хата у вишневому садкуз колискою та мудрим словом, посмішкою батьків. Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам’ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя. Адже у цій хатині наш корінь роду, щось одвічне, як життя, як мамина пісня.

Звучить пісня «Рідна хата моя»

Ведучий: Пісня – це також оберіг. Велику силу має українська пісні! Існує легенда: «Коли Бог наділяв країни певними дарами, то Україна через свою соромязливістьпідійшла останньою і отримала єдине, що що залишилося у Всевишнього – пісню. От і співала віками. І в щасливу днину, і в негоду, і на свята, і в полі, і на роботі… З піснею повставало Запорожжя на турків, татар і поляків, з піснею йшли нащадки козаків-січовиків - стрільці-січовії на бій з ворогом, з піснею на вустах помирали за волю України патріоти. Чи не з піснею й вижила Україна : то під татаро-монголами, то під литовцями, то під російською імперією… Чи не тому, знаючи живильну силу пісні, зберігав її у себе до останнього Отець Небесний.» Нажаль, доля нашої пісні не менш сумна, ніж доля матері-України.

Виконання музичного твору.

Учень:

О музико!Чарівних звуків ти ріка безмежна,

Гармонія тих фарб, що з сонцем грає джерело.

Душі людської казка безсловесна

Чарує і манить, як восени тепло.

Вона саме життя, що жити всім велить!

Вона надія й щастя мить!

Виконання твору «Веселкова пісня»

Ведуча: Без рушника, як без пісні не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості. Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Рушник здавна був оберегом, який оберігав хату від усього поганого, бо кожен узор ніс якусь інформацію. Рушником накривали діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покутті, чарунковим рушником перевязували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.

Дівчинка підносить гостям коровай на рушнику:

Гостя ми завжди стрічаєм

Круглим, житнім короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль,

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим:

Любий гостю наш, приймай

Дружби символ – коровай!

Ведучий: За звичаєм, коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб оберігав сина від лиха. А весільний рушник кожна дівчина вишивала сама. Рушник. Він пройшов крізь віки. І хотілося б, щоб цей оберіг завжди прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові і незрадливості. «Хай стелиться Вам доля рушниками…» - казали, бажаючи людині щастя.

Учень 3:

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую, гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута-мята,

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась любо мати.

І біль із серця раптом зник,

Так тепло-тепло стало.

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала.


Учень 1:

Шануйте друзі рушники,

Квітуйте ними свою хату,

То обереги від біди.

Шануйте те, що дала мати.


Звучить пісня «Рушники»


Виходять чотири дівчини у руках з калиною.

Дівчина 1: майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а у нас – верба і калина. Правду каже українська прислів’я : «Без верби і калини – нема України». З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівував у піснях, малював на картинах. Калина – це символ дівочої вроди, вірності, чистоти.

Дівчина 2:

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали.

Як символ долі, щастя і краси

І чистої дівочої краси.


Дівчина 3:

Її вплітали у вінок дівчата,

Садили кущ калини коло хати:

Прикрасить і подвіря навесні,

І знадобиться у зимові дні.


Дівчина 4

Бо чай з калини - ліки від застуди:

Шанують цю красуню пишну люди

І лагідно калинонькою звуть,

Цілющий чай і сік калини пють.


Звучить пісня «Червона калина»

Дівчина 1: Дівчата калину вплітали у вінки, які також належать до українських символів оберегів. Вважалося, що вінок з живих квітів захищає дівчину від напасників і лихого ока. Народ вірив, що дівчина, маючи на своїй голові вінок, володіє чарами. А ще вінок на голові і для здоровя.

Дівчина 2: До українського вінка вплітали різноманітні квіти, а всього у одному вінку могло бути до 12-ти квіток. Кожна квітка у віночку щось символізувала. Троянда - кохання, біла лілія – символ чистоти і невинності, волошка – простота, ніжність, вереск – самостійність, дзвоник польовий – вдячність, лавр – успіх, мальва – краса… Калина – символ краси, дівочої вроди, символ України.

Звучить пісня « Україночка»

Ведучий: Оберегом України вважають лелеку. Лелека – символ щастя і родини, любові до своєї батьківщини, добробуту, продовження життя. Символ нації, віри в майбуття.

Ведуча: Та головним оберегом українського народу є Берегиня. Це богиня добра і захисту людини від усякого зла. Щодень ми звертаємось до неї в думках по допомогу.

Вишивки, ґердани, глиняний посуд, лозоплетіння, вишиті рушники, писанки, на стінах петриківський розпис, витинанки, ткані рядна, різьблений посуд, ковані речі, тиснені і гаптовані…усе це обереги! Все, що зроблене власними руками та наповнене позитивною думкою має величезну оборонну силу. Не нехтуймо цим. Не замінить куплений штампований рушник, вишитого материнськими руками. Кожен з нас зобов’язаний зберегти хоча б частинку тих знань, умінь, які передали нам наші предки.

Вчитель : Я хочу, діти, щоб для вас, коли ви станете дорослими, дорогими залишились рідна домівка, рідний край, звичаї і традиції, мова наша солов’їна.

Тож пам’ятаймо, хто ми є, бережімо наші звичаї, шануймо наші обереги!

Звучить пісня "На нашій Україні"













3.3

Квест з образотворчого мистецтва

«Архітектура рідного міста»


«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.»

М. Рильський


Мета:

- розширити і закріпити знання учнів про архітектурні пам’ятки рідного міста;

- розвивати вміння працювати в групах, орієнтуватися в просторі, творчо мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, чітко й швидко формулювати думку, логічно міркувати, давати конкретні відповіді на поставлені запитання;

- продовжувати формувати в учнів почуття патріотизму, поваги до історичного минулого українського народу. Розвивати любов до рідного міста. Виховувати естетичний смак.


Порядок проведення гри:

Підготовчий етап;

організаційний;

діяльнісний («Гра - подорож», виготовлення творчої роботи);

підсумковий етап (підведення підсумків та нагородження переможців).



Зміст роботи на підготовчому етапі:

формування команд;

вибір капітанів команд;

створення символіки команд (емблема, девіз);

визначення відповідальних на станціях («Керівників станцій»);

розробка завдань «на станціях»;

визначення місця проведення, де і будуть розташовуватися самі «станції».

Організаційний етап:

У призначений день і годину всі учасники гри збираються в одному місці, де і відбувається знайомство з командами, вітання команд, роз'яснення правил гри.

Правила гри:

1. На відвідування кожної з «станцій» команді відводиться рівно 5 хвилин. Учасники гри не можуть залишати станцію до того моменту, поки не прозвучить умовний сигнал. Якщо команда впоралася із завданням достроково, то учасники знаходяться на «станції» до моменту закінчення відведеного часу. У разі якщо команда не закінчила виконання завдання за відведений проміжок часу, «Керівник станції» зупиняє роботу і визначає кількість зароблених командою балів відповідно до обсягу виконаних завдань.

2. Сигналом до початку і закінчення часу перебування на тій чи іншій «станції» служить дзвінок (або інший сигнал).

3. За чітким дотриманням часу перебування на «станції» та часу переходу від «станції» до «станції» стежить «Контролер часу».

4. Сигнал до початку виконання завдань «Контролер часу» дає тільки після того, як переконається, що всі команди благополучно дісталися до «станцій».

5. «Керівник станції» пояснює завдання для команд суворо після сигналу дзвіночка.

6. Перед початком подорожі кожна з команд отримує «Лист - дороговказ», в якому фіксується назва команди. У «дороговказному лисі» чітко визначено маршрут (черговість) відвідування «станцій» кожної з команд. У бланку «Дороговказу» є поле для виставлення зароблених командою балів на кожній з «станцій». Бали виставляє керівник і підтверджує їх кількість особистим підписом.

7. Правило останнє і найголовніше! Протягом усієї подорожі команди дотримуються правил ТБ і дисципліни.

8. Команда, яка порушила правила гри підлягає дискваліфікації.



«Гра - подорож»

Сценарій

Координатор:

- Вітаю учасників квесту – чудової пригодницької гри. На вас чекає весела подорож-змагання. Це – інтелектуально-розважальна гра. Можливо, сьогодні хтось із вас дізнається багато нового, а хтось просто продемонструє ерудицію та покаже свій талант.

- Наше рідне місто має багатовікову історію. Перша письмова згадка про Калуш була знайдена у дванадцятитомнику Галицьких грод 1437 р.
Назва міста походить від слова «калюші» – природні сольові джерела, у яких у давнину добували сіль. У XV ст. Калуш стає значним поселенням, яке володіло соляними промислами. Новозбудованому костелові дарується перша солеварня. До 1549 р. Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства. У 1549 Калуш стає «вільним містом» на магдебурзькому праві з власним гербом, який трьома топками солі на червоному тлі свідчить про солеваріння як основний промисел. За розпорядженням короля на узгір’ї було збудовано замок, який від самих низин оточували вали. Будівлі, що належали замку, були сполучені підземними ходами. Калуш перетворився на фортецю для боротьби проти турецьких і татарськихнабігів. Калушани доклали чимало зусиль, аби звільнитися з-під польської опіки за часів визвольної війни українського народу під проводом БогданаХмельницького. У 1808р. калушани, брати Фельчинські, започаткували у Калуші фабрику, що відливала знамениті дзвони. Дзвони Фельчинських здобували гран-прі на світових виставках.
Зараз прогулюючись містом можна милуватись куполами новозбудованого храму усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату; відреставрованим римо-католицьким костьолом Святого Валентина; справжньою окрасою міста є греко-католицька церква святого Михайла. Віруючі всіх конфесій мають змогу задовольнити свої духовні потреби. Мистецьке життя Калуша ще активніше розвивається після відкриття музею І.Я.Франка, картинної галереї.

Координатор:

- Отже, я оголошую перше завдання. Прошу кожну команду озвучити назву і девіз. Поки журі оцінює яскравість та влучність назв та девізів команд, прошу капітанів отримати «Лист - дороговказ», та вирушати по станціях. Назва наступної точки пересування розрізане на окремі букви, правильно склавши які, учасники дізнаються, куди йти далі.

Станція 1 «Україна - єдина країна»

Керівник станції:

- Наше місто є частинкою України. Отже, перше командне завдання – скласти карту України з усіх її областей.

Команди отримують кольорові карти областей і виконують завдання на швидкість.


Станція 2 «Музей І.Франка»

Керівник станції:

- Музей було відкрито 1992 року. Будинок теперішнього музею побудував Омелян - наймолодший син брата Івана Франка - Онуфрія. В експозиційних залах та фондах музейних зібрань зберігаються листи та інші родинні документи, предмети побуту, одяг, картини. Музейна експозиція розташована в чотирьох залах. Матеріали першої кімнати розповідають про життєвий та творчий шлях Івана Франка. Тут представлені фотоматеріали дитячих, студентських та зрілих років життя письменника, родинне дерево Франкового роду та полотна Тараса Франка, сина Каменяра.

Команди роблять начерк архітектурної споруди.

Розгадують кросворд:











м


















уу


















зз





















ее


















йй












1. Основа художньої культури - …

2. Сукупність матеріальних і духовних цінностей людства – це…

3. Іван Франко для дітей писав…

4. Мистецтво проектування й будівництва споруд та їхніх комплексів, що формують просторове середовище для життя і діяльності людини.

5. Назва казки Івана Франка «… лис».

Станція 3 «Калуська ратуша»

Учасники повинні відгадати назву споруди за цифровою шифровкою слова ( замість кожної літери написаний її порядковий номер в алфавіті).

Керівник станції:

Кожне порядне місто, котре поважає власну історію, повинне мати ратушу, вважають на Галичині. Не став винятком і Калуш, який колись пишався красивою ратушею в стилі класицизму. Міська ратуша, за словами краєзнавця Андрія Костишина, додавала Калушеві певної солідності й шарму. За різними версіями, ратуша в Калуші була побудована на початку 20 або в останні роки 19 століття. Проте її історія починається ще в середньовіччі, оскільки відомо, що ще в 1549 році Калуш отримав магдебурзьке право і збудував першу дерев’яну будівлю ратуші. На площі перед нею проводили велелюдні ярмарки. На жаль, не залишилося інформації, ні як виглядала калуська ратуша, яка згоріла під час Хмельниччини, ні кам'яна споруда, яка існувала до 19 століття. Класицистична ратуша з елементами модернізму та куполом, прикрашеним чотирма годинниками, найімовірніше постала в місті на початку 20 століття. Проте елегантну будівлю використовували не лише для засідань міської ради, а й для утримання в’язнів. Найчастіше це були непокірні селяни, яких пересилали до Дрогобича або Станиславова (нині Івано-Франківськ). Під час Другої світової війни в ратуші влаштували німецьку управу, а за радянської влади – райком партії. Від 1970-х років і аж до 2005 року будівля калуської ратуші знаходилася під опікою управління сільського господарства. На початку 2000-х у Калуші вирішили почати реконструкцію ратуші, проте будівництво надовго затягнулося. А цінна пам'ятка архітектури місцевого значення почала руйнуватися. Врешті руйнацію довершив вогонь. На сьогодні в Калуші діє ініціативна група, яка прагне залучити громадськість і владу міста, щоб відновити Ратушу, а з нею – і автентичне обличчя Калуша. Звичайно, повністю повернути втрачене вже неможливо, проте за допомогою істориків та архітекторів можливо відбудувати оновлену копію міської ратуші міста Калуш.


Учасники квесту роблять начерк архітектурної споруди.

Станція 4 «Народний дім»



Керівник станції:

Народний дім у Калуші являє собою чудовий зразок архітектурного мистецтва, що став символом національної культури кінця 19 століття. Його побудували в 1880 році для проведення творчих вечорів та ідеологічних зборів культурної еліти українського суспільства тих років. Головним надбанням вечорів став виступ видатного патріота і народного активіста Івана Яковича Франка. Подробиці зустрічі можна дізнатися з інформаційної таблички-пам`ятки, яка розміщена на стінах будинку. Витончена архітектура будівлі привертає увагу за сотні метрів від нього. У центрі вибудувана конусна вежа зі шпилем. Даний відмітний знак робить народний дім несхожим на інші будівлі в місті. Виступаюча вежа з візерунчастим балкончиком добре помітна з усіх боків вулиці. Стиль архітектури визначається як ранній модерн.

Команди роблять начерк архітектурної споруди.

Станція 5 «Костел»

Учасникам потрібно відгадати назву костелу. Підказка, написана на папері за допомогою розтопленого воску. Щоб дізнатися відповідь,потрібно зафарбувати листок кольоровими фарбами.




Керівник станції:

Костел св. Валентина розташований в центрі міста Калуш . У 15 столітті в період правління польського короля Казимира Ягеллончика було споруджено два дерев`яних католицьких храми. На місці одного з них в 1841 році був закладений католицький костел на честь Святого Валентина. Будівництво завершилося в 1845 році. Архітектура нового кам`яного храму набула рис стилю неоготики. У 1874-1875 роки будівля піддавалося ремонтним роботам. Через рік з`явилася нова вежа, а ще через 10 років побудували нові вівтарі. Грунтовний ремонт був проведений в 1903 році, а наступні реконструкції були в період з 1910 по 1912 роки. За проектом були побудовані дві каплиці, бічні вівтарі, перекрито дах, збільшені вікна, а також добудовані вежа і деякі елементи, які представлені сьогодні. У наступні роки оснащення святині доповнювалося деякими більш дорогими предметами. В період військових дій в 1917 році була зруйнована одна каплиця, а дзвони і частини органу вилучено. Брати Фельчінскіе сприяли відновленню храму, яке відбулося в 1921 році. До початку Другої світової війни у ​​костелі з`явився новий головний вівтар і було проведено електрику. По закінченні війни будівлю храму використовувалося як спортивного залу, після чого костел був переданий УАПЦ. З 1999 року костел належить римо-католицькій парафії. Освятили костьол Святого Валентина в 2008 році.

Учасники команд роблять начерк архітектурної споруди.

Станція 6 «Церква»

Учасникам потрібно відгадати назву церкви.
Підказка наноситься на папір за допомогою лимонного соку або молока. Разом з листком учасникам даються свічка і запальничка, завдяки теплу від вогню яких слово повинно проявитися .







Керівник станції:

Як і багато церкви України, церква Святого Миколая в селищі Хатинь (сьогодні - район міста Калуш ) пережила чимало за свою історію. Ця   дерев`яна церква в стилі українського бароко була зведена в 1888 році   і була головною церквою. Разом з церквою була зведена дзвіниця, в якій спочатку розташовувалося два малих литих дзвони. Іконостас церкви можна по праву вважати її прикрасою і однією з унікальних особливостей. Ікона «Таємна вечеря» відрізняється від традиційних зображень цієї події: стіл, за яким сидить Христос і його учні, розташований під кутом, що нехарактерно для інших ікон. У церкві також зберігалися мощі Святого Миколая, привезені Андреєм Шептицьким в 1938 році, мощі Святих Луки і Йосафата, привезені в храм в 1990-х роках. За воротами церкви сьогодні можна бачити символічну насип, яка зроблена в пам`ять про всіх борців за свободу і незалежність української держави. Настінні розписи з`явилися в 30-х роках минулого століття завдяки старанням місцевим майстрів живопису. Церква пережила злети і падіння, але завжди залишалася центром життя мешканців Хатині. Аж до початку Другої світової війни церква також сприяла і курирувала діяльність громадських організацій. Вона користувалася увагою і розташуванням митрополита Андрея Шептицького, який відвідував її в 1934 і 1938 рр. Церква діяла аж до 1946 року, коли вона була передана під контроль РПЦ. У 1961 році церква була закрита, а в 1961 її перетворили на музей атеїзму. Тільки в 1989 році церква знову повернули громаді Хатині. У грудні цього ж року вона перейшла в лоно ГКЦ. У 1991 році Янушем Фельчінскім церкви був подарований дзвін. У 2013 році вдень 125-річчя церкви була зведена ще одна дзвінниця, освячена митрополитом Олегом Каськовим. Будівництво дзвіниці не залишилося без уваги і допомоги громадськості. Миряни храму, громадські діячі, бізнесмени та підприємства активно спонсорували прикраса і реставрацію храму.

Команди роблять начерк архітектурної споруди

Назва наступної точки пересування розрізане на окремі букви, правильно склавши які, учасники дізнаються, куди йти далі (зашифроване слово – рідна школа). Отже, учасники повертаються до навчального закладу, де продовжують змагатися. Виготовляють творчу роботу технікою паперового тунелю, використовуючи начерки однієї з архітектурних споруд.

Станція 7 «Рідна школа»



Підведення підсумків та нагородження переможців

Після закінчення подорожі всі команди і «Керівники станцій» збираються в одній з аудиторій для підведення підсумків гри. Капітани команд здають маршрутні листи для підрахунку балів.

Поки йде підрахунок балів виповнюється номер художньої самодіяльності.

Після того, як підсумки гри підведені, відбувається нагородження команд.







































1


Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.

Нещодавно завантажили