Основою наукових, життєвих та особистих інтересів ученого стали дошкільне дитинство, доля дитини, її виховання, формування й розвиток, щасливе дитинство. О. Запорожець надавав виняткового значення періоду дитинства, зазначаючи, що «протягом дитинства засвоюється суспільний досвід, накопичений попередніми поколіннями. Наслідуючи дорослих, вислуховуючи їхні словесні вказівки та пояснення, дитина оволодіває новими знаннями й уміннями, вчиться правильно логічно мислити, а також довільно керувати своєю поведінкою»; «протягом дитинства суттєво змінюються взаємостосунки дитини з оточуючими людьми і навколишнім предметним середовищем. Змінюється і характер її діяльності». Окрім того, вчений зазначав, що саме в дитинстві «закладаються основи правильного ставлення до оточуючих, до самого себе, до своєї справи», інтенсивно розвиваються здібності, формуються нові потреби й інтереси, риси характеру, визначається спрямованість особистості.







