Використання притч у психологічному консультуванні

Опис документу:
Притчі – лише один з інструментів, що використовуються в роботі психолога. Але інструмент цей має необмежені можливості. Кожна притча – вияв духовного досвіду людей, який сприймається відразу на декількох рівнях: інтелектуальному, емоційному та ментальному. Будь-яка притча несе в собі величезний зміст і змушує людей задуматися про різні аспекти свого життя й своїх вчинків. Завдяки притчам, історіям на знайомі та звичайні речі ми починаємо дивитися по-іншому.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Бутмарчук С.В.

практичний психолог

КЗ КОР «Фастівський ліцей-інтернат»

ВИКОРИСТАННЯ ПРИТЧ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ

майстер–клас з оволодінням якісними технологіями психологічного консультування та психокорекції для практичних психологів

Прочитана книга – це ваш капітал,

а думки з приводу прочитаного –

це відсотки з капіталу.

  • Бехтерєв В. М.

МЕТА:

  • розкрити прийоми роботи з притчею, яка використовується у психологічному консультуванні з психодіагностичною та психокорекційною метою.

ЗАВДАННЯ:

  • показати на практиці, що даний вид роботи сприяє прийняттю клієнтом власної особистості, не зважаючи на певні зовнішні та внутрішні обставини;

  • використовуючи притчі, навчити учасників толерантності у стосунках з оточуючими.

РОЛЬ ПРИТЧ У РОБОТІ ПСИХОЛОГА

Притчі – лише один з інструментів, що використовуються в роботі психолога. Але інструмент цей має необмежені можливості. Кожна притча – вияв духовного досвіду людей, який сприймається відразу на декількох рівнях: інтелектуальному, емоційному та ментальному. Будь-яка притча несе в собі величезний зміст і змушує людей задуматися про різні аспекти свого життя й своїх вчинків. Завдяки притчам, історіям на знайомі та звичайні речі ми починаємо дивитися по-іншому.

У класичному розумінні притча – це коротка алегорична, образна розповідь, часто використовується в релігійно-філософських навчаннях для викладу повчальних істин. Всі подібні історії мають єдину фундаментальну рису: в них містяться важливі поради або повчальні звістки щодо тієї чи іншої специфічної проблеми. Хтось стикаючись з певною проблемою якимось чином або долає її, або зазнає поразки. Спосіб, за допомогою якого герой вирішує свою проблему, може в аналогічній ситуації бути підходящим і для інших. При цьому притча, як правило, не містить прямої настанови або моралі. Слухач сам може її вивести. Можливо, тому свої притчі Христос зазвичай закінчував словами: «Хто має вуха, щоб слухати, хай почує».

Деякі притчі несуть натхнення, інші спонукають сміятися, треті – замислитися. Вони відкривають нові життєві орієнтири, ненав'язливо пропонуючи шляхи майбутніх змін і особистісного зростання.

ПРИТЧА «ДВА ВЕРБЛЮДА»

Ідуть пустелею два верблюди. Утомилися. Зупинилися. Один верблюд дивиться на іншого, а потім як плюне на нього!

- За що? За що ти на мене плюнув? За те що я щодня працюю, без води, без їжі? Плюю на себе, на свої потреби, тягаю важкі вантажі… І за це ти на мене плюнув? – сказав ображений верблюд.

- Ти на себе плюєш – і іншим хочеться!

Притчі та інші історії активно використовуються психологами, психотерапевтами та тренерами в професійній практиці. Помічено, що вміло використані у психологічному консультуванні притчі майже не зустрічають опору і легко долають психологічні бар’єри, збудовані свідомістю клієнта. Своєчасно і правильно розказана притча може спричинити більший вплив на людину, ніж тривале пояснення причин наявних у нього проблем і можливих варіантів їх вирішення.

ПРИЙНЯТТЯ ПРАВИЛ. (5 ХВ.)

Мета: показати необхідність вироблення і дотримання певних правил для продуктивної роботи групи.

Ведучий. В пошуках істини ми часто звертаємося до мудрості минулих поколінь, до притч, легенд та приказок. Пропоную учасникам перефразувати мудрі вислови у правила роботи нашої групи.

  • Хочеш їсти калачі – не сиди на печі (народна мудрість) – Бути активним.

  • Щирість – це відкрите серце (Ф.Ларошфуко) – Бути щирим, відкритим.

  • Слухай, що говорять люди, але розумій, що вони відчувають (східна мудрість) – Проявляти співчуття, розуміння.

  • Справжня мудрість небагатослівна (Л.Толстой) – Дотримуватися регламенту.

  • У кожного своя правда (Наполеон Бонапарт) – Бути толерантним.

  • Щастя на боці тих, хто вміє радіти моменту (Арістотель) – Працювати тут і тепер.

Обговорення:

  • Які у вас є ще пропозиції щодо правил роботи?

  • Чи погоджуєтеся прийняти ці правила?

Правила записуються ведучим на імпровізованій грамоті. Приймаються чи доповнюються учасниками майстер-класу.

ВПРАВА «ОЧІКУВАННЯ» (5 ХВ.)

Мета: виявити сподівання учасників від роботи в групі й одержати зворотний звязок.

Ведучий пропонує учасникам кожному по черзі розповісти про свої очікування і побоювання щодо майстер-класу, а також про ресурси, які допоможуть у роботі.

ПОБОЮВАННЯ

РЕСУРС

ОЧІКУВАННЯ

ВПРАВА «АСОЦІАЦІЇ» (15 ХВ.)

Ведучий. Абуль-Фарадж називав притчі розповідями, що освіжають розум і видаляють з серця горе і печаль. «Нехай вони послугують втіхою для стражденних, цілющим бальзамом для людей з розбитим серцем, путівником для люблячих настанови і кращим другом для шанувальників смішного», – писав він.

Інструкція. Запишіть перші асоціації, образи, метафори, які прийдуть вам в голову, і таким чином продовжите розпочаті пропозиції:

  • «Якщо притча - геометрична фігура, то це ...»

  • «Якщо притча - їжа, то це ...»

  • «Якщо притча - фрукт, то це ...»

  • «Якщо притча - смаколик, то це ...»

  • «Якщо притча - птах, то це ...»

  • «Якщо притча - країна, то це ...»

  • «Якщо притча - історичний період, то це ...»

  • «Якщо притча - напій, то це ...»

  • «Якщо притча - тварина, то це ...»

  • «Якщо притча - колір, то це ...»

  • «Якщо притча - музика, то це ...»

  • «Якщо притча - настрій, то це ...»

  • «Якщо притча - погода, то це ...»

  • «Якщо притча - пора року, то це ...»

  • «Якщо притча - рослина, то це ...»

  • «Якщо притча - річ, то це ...»

  • «Якщо притча - сучасний ґаджет, то це ...»

  • «Якщо притча - предмет, то це ...»

  • «Якщо притча має смак, то це ...»

  • «Якщо притча - частина доби, то це ...»

  • «Якщо притча - ..., то це ...»

ВПРАВА «ЗНАЙДИ СВОЇХ» (15 ХВ.)

Мета: об’єднати учасників у групи для подальшої роботи.

Ведучий заздалегідь готує картки в кількості, що дорівнює кількості учасників. На картках надруковано різноманітні коротенькі притчі (по одній на картці). Притчі можна об’єднати в смислові групи (притчі в кожній групі пов’язані між собою за змістом, стосуються якоїсь однієї теми). Кількість притч у групі залежить від кількості учасників у команді. У результаті в групі має утворитися 3 мікрогрупи.

Групи притч:

  • Притчі про дружбу.

  • Притчі про щастя.

  • Притчі про стосунки в сім’ї.

КЛАСИЧНА ПРИТЧА ПРО ТРЬОХ МАВП. (20 ХВ.)

Ведучий демонструє учасникам керамічні фігурки трьох мавпочок. Потім ставить по одній фігурці на стіл учасникам і пропонує їм пригадати, що собою символізує кожна мавпочка.

Символи кожної з трьох мавп включено у стандарт Unicode: 🙈, 🙉, 🙊.

Ведучий. Три мавпи передусім пов'язані з одним з японських народних вірувань – Косин. Маючи в своїй основі китайський даосизм, віра Косин відносно проста: один з головних постулатів стверджує, що в кожній людині «живуть» три сутності-спостерігача («хробака»), що збирають на свого господаря компромат і регулярно (раз на два місяці) під час його сну вирушають з доповіддю до Небесного Владики.

Тому віруючі намагаються робити якомога менше зла, а приблизно раз в два місяці, в фатальну ніч, проводять колективні ритуальні ночі без сну – якщо не заснеш, твої сутності «хробаки» не зможуть вийти і виказати темні таємниці. Така ніч називається «ніч мавп», і найперші згадки про неї датуються ще IX ст.. Але популярними три мавпи стали набагато пізніше - в XVII столітті. Сталося це завдяки скульптурі над дверима стайні знаменитого синтоїстського храму Тосегу в японському місті Нікко.

То що ж символізують собою три мавпи? Сенс композиції часто тлумачиться не зовсім вірно: хибно можна побачити в трьох мавпах такого собі колективного страуса, який засунув голову в пісок перед проблемами.

Три мавпи (三猿, さんざる / さんえん) — уособлення ідеї буддистської мудрості, пов'язаної із відчудженістю від неістинного: «Якщо я не бачу зла, не чую про зло і нічого не говорю про зло, то я захищений від нього».

Зазвичай ідея ілюструється трьома мавпами: 

🙈 Мідзару (見ざる) — не бачу зла; 

🙉 Кікадзару (聞かざる) — не чую зло; 

🙊 Івадзару (言わざる) — не кажу зло.

Іноді додається четверта мавпа — Сідзару (し猿), що символізує принцип «не роблю зла». Вона може зображуватися у вигляді мавпи, що прикриває свій живіт або промежину.

Вибір мавп як символу пов'язаний із грою слів у японській мові. Фраза «нічого не бачу, нічого не чую, нічого не кажу» звучить як «мідзару, кікадзару, івадзару», закінчення «-дзару» співзвучне японському слову «мавпа».

Три мавпи навчають нас гігієні свідомості. Людям інстинктивно хочеться дивитися на зло і слухати історії про зло. Адже негатив сильніше стимулює нашу підкірку, він привертає нашу увагу. І протистояння цим імпульсам – це невід’ємна частина істинно людського мислення і культури. Думати і говорити про погане, в усьому бачити і чути тільки негатив – це основа того, що називають токсичним мисленням. Один із способів позбутися від «токсичного мислення» – це згадати про трьох мавпочок: «не бачу погане і зле», «не чую погане і зле», «про погане і зле не кажу».

Класична притча про трьох мавп приховує в собі глибоку мудрість, яка ніколи «не вийде з моди»: ми повинні повною мірою усвідомлювати те, що ми говоримо, те, що слухаємо, і те, що бачимо.

🙈 Рекомендується закривати очі перед пітьмою і спрямовувати погляд на те, що осяяне світлом. Що значиме і що дає надію ...

🙉 Ліпше «закривати вуха» перед певною інформацією, це допомагає зберегти рівновагу.

🙊 Не озвучувати «в голос» свої неприємності. Не висловлювати своє невдоволення. Не злословити, не поширювати чутки і плітки.

Історики і філософи вбачають також у цій притчі паралелі з ідеєю Сократа про три сита (через які потрібно «просівати» те, що збираєшся сказати).

ТРИ СИТА СОКРАТА

Один чоловік запитав у Сократа:

Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг? Джерело

Почекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита.

Три сита?

Перш ніж щось говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда?

Ні, я просто чув це.

Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просіємо через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше?

Ні, навпаки.

Отже, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда.

Спробуємо третє сито – сито користі. Чи так вже необхідно мені почути те, що ти хочеш розповісти?

Ні, в цьому немає необхідності.

Отже, – підсумував Сократ, – в тому, що ти хочеш сказати, немає ні правди, ні доброти, ні користі. Навіщо тоді це говорити?

Ці три «сита» спонукають нас бути більш обережними в своїх висловлюваннях. Уникати пустослів'я і лихослів'я, а ще відповідати за свої слова.

Мораль. Притча про трьох мудрих мавп і ідея Сократа про три сита вчать нас повною мірою усвідомлювати те, що ми говоримо, чуємо і бачимо.

ПРИТЧА – ПРЕКРАСНИЙ ІНСТРУМЕНТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РОБОТИ.

Яка основна задача психолога? Звичайно ж, допомогти клієнтові знайти ресурси (причому, в самому собі) для вирішення заявленої проблеми. Важко навіть припустити, наскільки результативними виявляться притчі, ставши частиною нашого професійного інструментарію.

Що робить притчу в руках (устах) психолога терапевтичною? Слухач притчі занурюється в світ, створений психологом за допомогою метафори. Таким чином, встановлюється найтісніший зв'язок між слухачем, психологом і розповіддю. Це дозволяє клієнту ототожнити себе з персонажами притчі і її подіями. У цьому відчутті тотожності, власне, і полягає сила притчі.

При ідентифікації клієнта з подіями і героями притчі замість почуття відособленості, яке виражається думкою-формулою «Нікому не було так погано, як мені!», У нього з'являється почуття розділеного переживання: «Виявляється, такі проблеми є не тільки у мене!». Сила притчі в тому, що сенс розказаного досягає мети не прямим шляхом, не «в лоб», а нібито, між іншим.

Свого часу, мені потрібно було знайти притчу, яка допомогла б клієнтці, що перенесла втрату дорогої для неї людини, усвідомити і прийняти, що вона не самотня в своєму горі..

ПРИТЧА «БІЛЬ ВТРАТИ»

У великого Вчителя було декілька учнів. Серед них особливою старанністю в пізнанні істини відрізнялися два брати. Трапилося так, що їх батьки померли майже одночасно, і брати занурилися в глибоку печаль від цієї втрати. Їх душевний біль був такий всепоглинаючий, що вони вже не могли цілком віддаватися навчанню.

Вчитель помітив це і сказав їм:

У мене є для вас доручення: вам треба піти в місто і принести мені зачахлу вуглинку. Але взяти цю вуглинку ви повинні тільки в тій сім'ї, в якій ніхто не переживав втрати близьких.

Брати відправилися в місто і обійшли безліч будинків, але скрізь, в кожній сім’ї, знаходилися люди, які розповідали їм про пережите горе. Вони повернулися до Вчителя, і старший брат сказав:

Ми не змогли виконати твоє доручення, у нас немає зачахлої вуглинки, але я зрозумів, що біль треба уміти пережити, оскільки відхід близьких – це частина долі будь-якої людини.

Проте молодший брат продовжував дуже засмучуватися і не бажав слухати слів підтримки і утіхи від брата та інших учнів. Він усамітнився в своєму будинку і занурився в переживання.

Одного разу старший брат сказав молодшому:

Біль втрати – важкий тягар, який доводиться нести кожному. Але якщо весь час нести його самому, то цей тягар рано чи пізно зламає людину. Навколо нас люди, які готові узяти частину цього вантажу. І якщо людина зуміє поділитися і нестиме стільки, скільки зможе, то вона стане сильнішою, а тяжкість поступово зникне. Брат обійняв брата, і вони разом повернулися до Вчителя.

Притчі часто використовуються для мотивації людини на подолання труднощів, пов’язаних з новим видом діяльності, і є прекрасним інструментом переконання. Вони допомагають усвідомити суть незрозумілої ситуації, побачити проблему під іншим кутом зору. Метафори, що в них містяться, не лише полегшують цей процес, розширюючи межі самосвідомості, а й зачіпають певні шари підсвідомості. Буквальний смисл притчі сприймається свідомістю, в той же час підсвідомість займається більш тонкою й копіткою справою: розгадуванням й обробкою метафоричних повідомлень, розшифруванням прихованої суті, другого плану, неочевидного змісту.

Сучасна людина змінює оточуючий світ швидше, ніж себе, свою свідомість, а тому не встигає вписуватися в цей світ. Слово «криза» звучить зараз частіше, ніж будь-які інші слова. З екранів телевізорів на нас ллється потік гнітючої інформації. Під таким могутнім пресингом недовго і самому впасти у відчай. Саме в таких ситуаціях і потрібні добрі психотерапевтичні притчі. Є стародавні, наповнені мудрістю століть, а є і нові, сучасні притчі – можливо вони, більш відповідають нинішній ситуації. Ось як ця, наприклад.

ПРИТЧА «ЗЕРНА КАВИ»

Приходить до батька молода дівчина і каже:

Батьку, я так втомилася. У мене дуже важке життя. Я весь час в напрузі, знервована сама, всі навколо мене. Що мені робити?

Батько, замість довгих розповідей, поставив на вогонь три каструлі з водою. Коли вода закипіла, в одну старий вкинув моркву, в іншу – яйце, а в третю – каву.

Що змінилося? – запитав батько в доньки. – Яйце і морква зварилися, а кава розчинилася, – відповіла здивована донька.

Це лише на перший погляд, – мовив тато. – Поглянь, раніше тверда морква стала м’якою. Рідке яйце – затверділо в окропі, хоч ззовні залишилося таким самим. Так і з людьми. У важких обставинах одні з них стають м’якими і вразливими, як морква. Інші – можуть ззовні не змінитися, зате з середини затвердіють, озлоблюються, втрачають себе.

А кава? – запитала донька.

О! То найцікавіше. Зерна кави в новому загрозливому для них середовищі розчинилися, змінили окріп на ароматних напій. Є особливі люди, яких не змінюють обставини та стреси. Вони самі змінюють їх на щось нове, прекрасне та корисне для себе.

Мораль. Важливо у нових для себе обставинах змінювали їх на свою користь. Щоб стрес вас мобілізував, додавав енергії, допомагав осилити те нове, що з’явилося і так злякало. Щоб стрес ставав ресурсом для руху вперед.

Ведучий роздає учасникам на згадку закладки для книг із зернятком кави із записаним висловом Ліни Костенко: «І треба жити, просто треба жити. І кожен фініш – це по суті старт…»

ПСИХОЛОГІЧНЕ СЕЛФІ. КОКО ТЕСТ «БУДУЄМО МІСТ» (15 ХВ.)

Мета: самодіагностика учасників щодо визначення особистостей характеру та власної поведінки.

ПРИТЧА «МІСТ, ЩО З’ЄДНУЄ СЕРЦЯ»

Колись давно двоє братів, які жили на сусідніх фермах, посварилися. Це був перший серйозний конфлікт за останні 40 років. До цього вони дружно жили, вели фермерське господарство пліч-о-пліч. Але тепер їхні стосунки розладналися. Це почалося з невеликого непорозуміння, і воно переросло в серйозну проблему, і, нарешті, все вилилося в обмін образами, за якими слідували кілька тижнів мовчання.

Одного ранку в двері старшого брата постукали. Він відкрив їх, і побачив там чоловіка з ящиком теслі. «Я шукаю роботу на кілька днів», – сказав він. «Можливо, вам потрібна пара робочих рук на вашій фермі. Можу я вам чимось допомогти?»

«Так», – сказав старший брат. «У мене є для вас робота. Подивіться на той струмок в кінці ферми, там живе мій сусід, насправді це мій молодший брат. Минулого тижня між нами був луг, але він вигнав свій бульдозер до річкової дамби, і тепер між нами протікає струмок. Ну, він, можливо, зробив це, на зло мені, але я піду йому назустріч. Бачиш цю купу дощок за сараєм? Я хочу, щоб ти побудував мені паркан – високий паркан – так щоб я більше не міг бачити його.

Тесляр сказав: «По-моєму, я розумію вашу ситуацію. Покажіть мені, де можна взяти цвяхи, і я зможу зробити роботу, якою ви будете задоволені».

Старшому братові необхідно було з’їздити в місто за припасами, тому він допоміг теслі підготувати матеріали, а потім поїхав на цілий день. Тесляр багато працював в той день, вимірюючи, розпилюючи, прибиваючи цвяхи. Коли фермер повернувся, тесля тільки закінчив свою роботу.

Очі фермера широко розкрилися, щелепа відвисла. Там взагалі не було паркану. Це був міст – міст, що простягнувся від одного берега струмка до іншого! Це була прекрасна робота. Але в цей момент фермер помітив на мосту сусіда – свого молодшого брата, який стояв там з простягнутою рукою. «Ти дуже хороша людина, так як побудував цей міст після всього, що я сказав і зробив». Брати стояли кожен на своєму боці моста, а потім вони зустрілися посередині, взявши один одного за руки.

Вони повернулись і побачили, як тесля піднімає свій ящик з інструментами на плече. «Ні, зачекайте! Залишайтеся на кілька днів. У мене є багато інших проектів для вас », – сказав старший брат. «Я б із задоволенням залишився, – сказав тесля, – але мені ще треба побудувати багато мостів».

Інструкція. Учасникам пропонується уявити собі двох людей, які стоять на різних берегах ріки. Необхідно уявити собі, який міст може допомогти їм зустрітися. Важливо уявити, якого він кольору.

Варіанти відповідей:

  • Червоний міст;

  • Синій міст;

  • Коричневий міст;

  • Зелений міст,

  • Сірий міст;

  • Чорний міст.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Червоний міст. Ти надзвичайно вперта особистість. Не в твоєму стилі зупинятися на шляху. У стосунках з людьми ти відверто показуєш своє до них ставлення. З одними ти милий, люб'язний і доброзичливий, з іншими – прямолінійний та різкий. Однак друзі поважають тебе за щирість і люблять таким, який ти є.

Синій міст. Ти благородна і поблажлива людина, романтична і мрійлива. Частенько пливеш за течією, потураючи своїм бажанням. Екстремальні ситуації тебе лякають. Межа мрій – спокій, гармонія і любов близьких. Свої власні думки і переживання хвилюють тебе більше, ніж те, що відбувається навколо.

Коричневий міст. Ти серйозна і працьовита людина. Не любиш порушувати встановлені правила, завжди відповідаєш за свої слова і дані зобов'язання. Можливо тобі трохи заважає відсутність гнучкості, широти поглядів і краплинки фантазії.

Зелений міст. Ти людина творча. Незвичайні речі, неймовірні події привертають твою увагу. Оточуючих людей в тобі привертає винахідливість, цікавість, широта поглядів і хороший смак. Ти легко придумуєш нестандартний вихід із ситуації, даєш нешаблонну пораду і захоплюєш друзів оригінальною ідеєю.

Сірий міст. Віра в добро і чистоту помислів оточуючих – ось твої характерні риси. У цьому відчувається якась часточка самовпевненості. Іноді ти любиш йти наперекір долі і змінювати ситуацію відповідно до свого настрою. Часом можеш зробити все навпаки просто через раптову зміну настрою.

Чорний міст. Маска байдужого спокою частенько присутня на твоєму обличчі. Ти щосили намагаєшся приховати від оточуючих свої справжні емоції, побоюючись, що вони сприйматимуть це як слабкість. Навіть якщо ти жартуєш і посміхаєшся, ніхто не може з упевненістю сказати, які почуття ти відчуваєш в цей момент. Закритість і стриманість – ось основні принципи, яких ти дотримуєшся.

ЯК ЗБИРАТИ ПРИТЧІ

Не тільки точну, але і приблизну кількість існуючих притч невідомо нікому. І скільки б у вашій колекції їх не було, завжди є та сама перша притча, з якої ви почали збирати ці повчальні історії.

Моя перша притча «ПЕРСТЕНЬ ЦАРЯ СОЛОМОНА».

За переказами, цар Соломон володів перстнем, на якому було вигравірувано вислів: «Все минає». В хвилину горя і тяжких переживань Соломон дивився на напис і заспокоювався. Але одного разу сталося таке нещастя, що мудрі слова, замість того щоб утішити, викликали у нього напад люті. Зірвав цар Соломон перстень з пальця й кинув його на підлогу. Коли воно покотилось, Соломон раптом побачив, що на внутрішній стороні перстня також є якийсь напис. Зацікавившись, він підняв перстень з підлоги і прочитав: «І це також мине». Посміхнувшись, Соломон одягнув перстень і більше з ним ніколи не розлучався.

З тих пір як я записала цю притчу, моя колекція притч неабияк поповнилася. Є серед них ті притчі, якими я «зловживаю» - використовую на багатьох тренінгах та батьківських зборах. Є притчі, які я розповідаю не так часто. Є й ті, яким «настане своя черга».

Перш ніж почати використовувати притчі в психологічному консультуванні або при проведенні тренінгів, слід накопичити в своєму арсеналі деяку їх кількість (пам'ятаєте при цьому, що кількість не завжди свідчить про якість!).

Коли ви володієте деяким запасом притч, саме час потренуватися в їх розповіданні. Нехай вашими першими слухачами стануть ваші рідні та близькі, друзі, колеги. Не варто підходити до вашого майбутнього слухача зі словами: «Я тобі притчу хочу розповісти, а ти послухай». Звичайно, хтось послухає вас, але, як правило, цим одним разом все і обмежиться. Потім вас просто не захочуть слухати («Чого час на дурниці витрачати!»). Вам знадобиться час для того, щоб навчитися «вставляти» свою притчу в потрібний момент. Наберіться терпіння. Згадайте, як ви або хтось із ваших знайомих розповідаєте анекдоти. Анекдот цінний тільки в тому випадку, якщо він «в тему». Інакше вийде анекдот заради анекдоту, а в нашому випадку - притча заради притчі. А де ж її суть і сіль?

Для того щоб і ваші притчі містили і суть, і сіль, потрібно потренуватися у використанні притч.

Універсальних інструкцій щодо використання притч немає, як немає і універсальних притч. Більш того, я переконана, що інструкції в такій тонкій справі, як використання притч, просто шкідливі. Справді, уявіть собі, наприклад, інструкцію: «Якщо клієнт вимовив фразу: "Я так більше жити не можу", ви розповідаєте йому притчу таку-то ...». На мій погляд, подібні інструкції абсурдні. Наведу цитату з роману американського письменника Джозефа Хеллера «ПОПРАВКА-22» (1961): «Існувала тільки одна поправка, і це була поправка-22, яка визначала, що в цілях особистої безпеки, реальної і невідворотної, необхідно діяти, керуючись розумом». Виходить, що в будь-якому випадку використовувати притчі психолог повинен, керуючись розумом. Для кожного клієнта психолог створює свою інструкцію, яку можна позначити так: «тут-і-тепер виключно-для-нього в-цьому-його-настрої».

ПРИТЧА ЯК ПРИЙОМ ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

Перед кожним психологом рано чи пізно постає питання: як зробити консультування з клієнтом максимально ефективним? Що робити, якщо психолог поставив перед собою завдання навчитися використовувати притчі в своїй роботі? Як використовувати притчі і як зробити їх використання результативним?

Особиста практика зміцнила мою впевненість в тому, що притча - чудовий засіб розбудити думку. Але для того, щоб успішно застосовувати притчі в консультуванні, їх в асортименті практичного психолога повинно бути достатньо. Афоризм невідомого автора стверджує: «Якщо хочеш, щоб у душі твоїй забило джерело натхнення, черпай побільше». Щоб забило ваше джерело натхнення, необхідно «черпати» притч якомога більше

Ця притча про зону комфорту, можливо, вам нагадає самих себе або когось із ваших рідних чи знайомих.

ПРИТЧА ПРО СОБАКУ.

Якось чоловік йшов повз один будинок і побачив бабусю в кріслі-гойдалці, поруч з нею дідуся, який читав газету, а між ними на ганку лежав собака і скавучав, ніби від болю. Чоловік про себе здивувався, чому собаці зле, а господарі йому не допомагають.

Наступного дня він знову проходив повз цей будинок. Запримітив старе подружжя в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той же жалібний звук. Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про неї у господарів.

На третій день на свою біду він побачив ту ж сцену: бабуся гойдалася в кріслі, дідок читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглив. Він більше не міг цього витримати.

  • Вибачте, пані, - звернувся він до старенької, - що сталося з вашим собакою?

  • З ним? - перепитала вона. - Він лежить на цвяхові. Збентежений її відповіддю чоловік запитав:

  • Якщо він лежить на цвяхові і йому боляче, чому він просто не встане? Старенька посміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:

  • Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця ...

Мораль. У цьому є правда, ми часто ниємо про те, що нас дістало, що треба щось міняти, але при цьому крім нашого ниття ми нічого не робимо!

Багато є різних думок щодо так званої «зони комфорту». Цей термін неоднозначний. Що таке зона? Зона – це обмежена територія. В якості ілюстрації наведу притчу: Одного разу жабу кинули в киплячу воду, і вона моментально звідти вистрибнула. Коли ж її кинули в холодну воду, вона там залишилася, і жабі було там дуже комфортно. Воду почали повільно підігрівати, жаба була не в змозі зрозуміти, в який момент вистрибувати з води, і просто зварилася.

Зона комфорту - підступна річ. Вона нас затягує, немов болото, і гальмує наш розвиток. Будь-якісний стрибок в особистісному зростанні пов'язаний тільки з виходом із зони комфорту. Але якщо вас не мотивують якісні зміни, можу сказати, що зона комфорту - це та золота клітка, в яку кожен замикає себе добровільно, навіть не помічаючи цього.

Більш того, більшість прагнуть туди. Тому що там зручно - немає ні стресів, ні хвилювань, ні неприємностей. У такій клітці відчуваєш себе безпечно і захищено. Ось у чому основна біда і небезпека: ти звикаєш і стаєш сліпим. Таким чином, звикаючи до своєї зони, люди перестають бачити інший світ, перспективи, що відкриваються перед ними, нові можливості. Вони перестають мріяти, буксують на одному місці, вже не прагнуть до кращого і взагалі не хочуть нічого робити. Їм добре і приємно в своїй зоні - у них є все, що треба. Зона комфорту гальмує наш розвиток.

Як говорив Джим Рон, якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, треба робити те, чого ніколи не робив. Саме про це наступна притча: Кожен день птах знаходив собі укриття в гілках сухого дерева, що стояло посеред величезної безлюдній пустелі. Одного разу налетів ураган і вирвав це дерево з коренем.

І довелося бідолашному птахові пролетіти сотні миль у пошуках укриття - поки він не прилетів, нарешті, в сад, де протікала ріка і було безліч плодових дерев.

Якби сухе дерево вціліло, ніяка сила не змусила б птаха покинути насиджене місце.

ВИКОРИСТОВУЄМО ПРИТЧУ НА ШЛЯХУ ДО ПОРОЗУМІННЯ З ДИТИНОЮ

Працюючи психологом я зіштовхнулась із таким питанням: як краще подати інформацію батькам? І не просто подати інформацію, а ще звернути їхню увагу на ту чи іншу проблему у сімейному вихованні. Наприклад ми не можемо просто сказати мамі чи батькові «Ви мало часу приділяєте своїй дитині», «Ви не розумієте своєї дитини», «Ви даремно караєте свою дитину». Зауваження щодо виховання дитини потрібно подати так щоб не відштовхнути та не образити батьків.

Я дійшла висновку, що батьки самостійно мають усвідомити помилки які вони роблять, а завдання психолога допомогти їм в цьому. Тому я в своїй роботі з батьками використовую притчі. За допомогою них я підштовхую батьків до аналізу своїх дій. Адже притчі – це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше – душу.

Використовувати притчі можна не лише під час консультування, а й у тренінговій роботі з батьками та під час батьківських зборів.

ІСТОРІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ «НЕ ПРОДАЄМО …» БРУНО ФЕРРЕРО

Молоде подружжя зайшло до крамниці дитячих іграшок. Подружжя довго вибирало подарунок, оглядаючи полиці і перебираючи забавки, підвішені до стелі чи розкладені просто на підлозі: ляльки, що плакали і сміялися, електронні іграшки, маленькі печі, що пекли торти…

Однак не могли вирішити, що купити. До них підійшла ввічлива продавчиня.

  • Розумієте, – почала пояснювати жінка, – ми маємо маленьку дівчинку, але цілий день нас не буває вдома.

  • Наша донечка рідко усміхається, – продовжував чоловік.

  • Ми хотіли б купити їй щось, що зробило її щасливою, – говорила далі жінка, навіть коли нас нема… Щось, що б її забавляло, розраджувало, коли вона сама.

  • Вибачте, – посміхнулася продавчиня, – ми не продаємо батьків.

Мораль. Народити дитину – це укласти з нею такий великий контракт, що більшого людський розум не може вигадати. Всі діти приходять до нас з карткою запрошення і кажуть: «Ти мене покликав, і я прийшов. Що ти даси мені?»

ПРИТЧА «КРАМНИЧКА МОЖЛИВОСТЕЙ»

Одному чоловікові наснилося, неначе він ішов містом і завітав до однієї крамнички. Він довго ходив поміж полицями, на яких лежали різноманітні овочі та фрукти. Плоди приваблювали його своїм незвичайним виглядом, яскравими кольорами, витонченими пахощами.

Але варто було чоловікові взяти з полички фрукт, як той одразу ж перетворювався на крихітне зернятко. Тоді він обурено звернувся до продавця:

- Дайте мені, будь-ласка, ось той фрукт!

Але господар відповів:

- Ми не торгуємо плодами, ми продаємо насіння. Лише від вас залежить, чи виросте з цієї насінини такий гарний фрукт.

Непорозуміння між людьми трапляються постійно. Коли дорослі не можуть налагодити контакт між собою, вони хоча б спілкуються однією «мовою» — на певному психологічному рівні. Однак непорозуміння між дитиною і дорослим відбувається за іншими правилами. У цьому разі налагодити контакт дадуть змогу притчі, оскільки їх метафорична основа проводить аналогії із життям.

ПРИТЧА «ПОКАРАННЯ»

Дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. «Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого ми любили, – від власних батьків – і потім понесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління в покоління!» – писала письменниця.

На підтвердження того, що покарання – надзвичайно важкий іспит для дітей, Астрід Ліндгрен розповіла повчальну історію, почуту від однієї жінки.

Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це дуже вірила. Одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлопчикові піти й самому зірвати різку. Той пішов і довго не повертався. Нарешті він прийшов увесь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути» мати розплакалася, бо раптом побачила свою ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: «Якщо мама хоче зробити мені боляче, для цього можна використати і звичайний камінь» жінка поклала той камінь на камінну поличку, де він лежав багато років як вічне нагадування про обіцянку, яку дала жінка сама собі: «Жодного насильства!»

Мораль. Тілесні покарання – хибний спосіб виховання. Якщо дорослі карають дітей «під гарячу руку», це означає, що він гірше володіє собою, аніж вимагає цього від дитини. Це робиться не для виправлення дитини, а щоб розрядити нервове напруження. Слід пам’ятати, що ми не можемо дати більше, ніж маємо самі.

ВПРАВА «З ЦЬОГО ПРИВОДУ Є ПРИТЧА ...» (20 ХВ.)

У вашому арсеналі - інтелектуальному багажі – має бути чимало притч. І це чудово! Спілкуючись зі своїми знайомими, уважно відзначайте, що і як вони вам повідомляють. Використовуючи фразу «З цього приводу є притча ...», вставляйте в свою бесіду ту чи іншу притчу.

Припустимо, ви - жінка. Ваша знайома розповідає про свого чоловіка і, як би між іншим, каже: «Ну, я вже й не знаю, як мені з ним поводитися тепер - бути ласкавою або ж жорсткою, різкою ...». Ви у відповідь вимовляєте: «А з приводу цього є притча ...» - і розповідаєте наступну притчу.

ПРИТЧА «СОНЦЕ І ВІТЕР»

Одного разу лагідне Сонце і сердитий Північний Вітер посперечалися, хто з них сильніший. Суперечка була запальною і довгою. Доводи кожного були вельми вагомі, але спір не закінчувався. У розпал суперечки на дорозі, що веде в гори, з'явився мандрівник.

- Дивись, як легко я зірву з нього плащ, - сказав Вітер Сонцеві і налетів на мандрівника.

Він дув щосили. Але чим сильніше дув Вітер, тим міцніше лаяв негоду мандрівник і закутувався в свій плащ. Вітер сердився, люто обсипав чоловіка дощем і снігом, але той їхав далі. Нарешті вітер переконався, що йому не зірвати з мандрівника плащ, і визнав своє безсилля.

- Дивись, що зроблю я, - сказало Сонце, виходячи з-за хмар. Воно Обігріло мандрівника, висушило на ньому одяг. Чим сильніше припікало Сонце, тим менше чоловік тримався за свій плащ. Відчувши неймовірне тепло, чоловік зняв свій плащ.

Приятелька поділилася своїми сумнівами щодо збереження стосунків зі своїм чоловіком. Ви вислуховуєте її та використовуєте свої знання в області притч, звертаєтеся: «З цього приводу є притча ...» - і розповідаєте їй наступну притчу.

СУЧАСНА ПРИТЧА «ВЧИСЯ ВИПЛЬОВУВАТИ КІСТОЧКИ»

- Адже ми весь час сваримося ... Розумієш ... Ми не можемо бути разом, так?

- А ти любиш вишню?

- Так.

- А ти випльовує кісточки, коли її їси?

- Ну так.

- Так і в житті ... Вчися випльовувати кісточки і одночасно любити вишню.

Наступна ситуація: ваша колега чи то жартома, чи то серйозно поскаржилася, що учням приділяє часу більше ніж власній дитині… Ви: «З цього приводу є притча ...»

СУЧАСНА ПРИТЧА «ТЕЛЕВІЗОР»

Одного разу вчителька початкових класів попросила учнів написати твір про те, що б вони хотіли, щоб Бог зробив для них. Увечері, коли вона перевіряла роботи, вона натрапила на один твір, який її дуже засмутив. В цей момент увійшов її чоловік і побачив, що вона плаче.

  • Що трапилося? - запитав він.

  • Читай. - відповіла вона, простягнувши твір одного хлопчика.

"Господи, сьогодні прошу Тебе про дещо особливе: перетвори мене в телевізор. Я хочу зайняти його місце. Хочу жити як живе телевізор в нашому домі. Хочу мати особливе місце і збирати сім'ю навколо себе. Щоб мене слухали, не перебиваючи і не задаючи питання, коли я говорю. Хочу бути центром уваги. Хочу, щоб мною займалися, як займаються телевізором, коли він перестає працювати. Хочу бути в компанії батька, коли він повертається додому, навіть втомлений. Щоб моя мама, замість того, щоб ігнорувати мене, йшла до мене, коли залишається одна і сумує. Хочу, щоб хоч іноді, мої батьки залишали все осторонь і проводили небагато часу зі мною. Боже, я не прошу багато... Я тільки хочу жити як живе будь-який телевізор."

  • Кошмар! Бідний хлопчик! - вигукнув чоловік вчительки. - Що ж це за батьки такі?!

  • Це твір нашого сина ... – відповіла вона зі сльозами на очах.

Інша ситуація: ви стали свідком сварки вашої подруги зі своєю дитиною і вирішуєте залагодити конфлікт. Ви: «З цього приводу є притча ...»

СУЧАСНА ПРИТЧА «Я СПРАВЖНІЙ!»

Одна сім'я - батько, мати і семирічний син - прийшла в ресторан пообідати. Офіціантка, прийнявши замовлення у дорослих, запитала хлопчика, що буде замовляти він. Хлопчик боязко подивився на батьків. Вони щось активно обговорювали і не звертали уваги на свою дитину. Тоді хлопчик сказав:

  • Я хотів би хот-дог і колу.

Коли офіціантка записувала замовлення дитини, мати вигукнула:

  • Ще чого! Ніяких хот-догів, ніякої коли! Принесіть йому картопляне пюре, шматок курки і салат з капусти!

Офіціантка, не звертаючи на жінку ніякої уваги, звернулася до хлопчика:

  • Вибачте, вам хот-дог з гірчицею або з кетчупом?

  • З кетчупом, - тихо відповів хлопчик, опустивши очі.

  • Ваше замовлення буде виконано через хвилину, - сказала офіціантка хлопчикові і пішла на кухню.

За столом запанувала мертва тиша, порушив яку боязкий голос хлопчика:

  • Мама, тато ... Офіціантка думає, що я - справжній.

Вам стало відомо, що клієнтка живе з сім’єю в однокімнатній квартирі. Через це вона весь час роздратована. Ви: «З цього приводу є притча ...»

ПРИТЧА «ТАЄМНИЦЯ МАЛЕНЬКОЇ МАВПОЧКИ»

У щасливих сімей є ще одна особливість: кожний член сім’ї має можливість виділяти в своєму житті простір і час, коли він може побути один. Це допомагає успішно відновлюватися. Під час першого плавання Тура Хейрдала на судні «Ра» була мавпочка, улюблениця екіпажу. На третьому тижні плавання вона захандрила, і хтось з членів екіпажу здогадався влаштувати їй будиночок в ящику з-під бананів. Мавпочка кожен день усамітнювалась там хвилин на сорок і невдовзі знову стала веселою і безтурботною. Тому дуже важливо, щоб у кожного в будинку був куточок, де він міг би побути один.

ПСИХОТЕРЕПАВТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРИТЧІ

Притча спонукає до перегляду і переоцінки своїх переконань, роздумів про вихід за межі певних уявлень. Метафорична форма спілкування практичного психолога з клієнтом особливо актуальна в умовах зростання кількості стресогенних чинників у сучасному суспільстві.

Під час інтерпретації притчі в межах консультації практичний психолог за допомогою кількох спрямовуючих запитань може досягнути психотерапевтичної мети: розширити розуміння клієнтом його проблеми і способів її подолання. Оскільки притча апелює до активної позиції людини як творця свого життя, то вона містить у собі активізуючий потенціал внутрішніх ресурсів особистості.

Притча та казка — це твори, що дають змогу по-новому поглянути на проблему. Завдяки такій історії життєва ситуація постає ніби під іншим кутом, у нових умовах.

Іноді критична ситуація існує лише в уяві людини, тому спілкування з практичним психологом дає змогу це виявити. Натомість клієнт має можливість змінити ставлення до самого себе, оточення, а також визначити шляхи самореалізації.

СУЧАСНА ПРИТЧА «А ВИ ТОЧНО У ВСІХ ЗАПИТАЛИ?»

Жінка сиділа на лавці в парку і гірко плакала. В цей час малюк їхав на триколісному велосипеді по алеї. І так шкода стало йому жінки, що він запитав:

- Пані, ви чому плачете?

- Ой, хлопче, ти не зможеш цього зрозуміти, - відмахнулася жінка.

Малюкові здалося, що після цього вона стала плакати ще сильніше. Він запропонував:

- У вас щось болить? Хочете, я подарую вам іграшку? У мене багато є ...

Ще більше розридалася жінка:

- Ой, хлопчик, - відповіла вона, - я не потрібна нікому, мене ніхто не любить ...

Хлопчик подивився серйозно і сказав:

- А ви точно у всіх запитали?

Під час інтерпретування притчі має значення відповідний настрій клієнта, бажання, наявність у нього інтересу до такої форми взаємодії. Однак вирішальну роль відіграє його готовність до розв'язання своєї проблеми, сприймання думок і рекомендацій практичного психолога. Розмірковування «на рівних» дасть змогу учасникам консультування визначити причини й передумови конфліктної ситуації, спрогнозувати можливий розвиток подій, окреслити конструктивні шляхи виходу з некомфортного становища.

Фахівець має добирати відповідну притчу до кожного конкретного випадку, щоб підвищити рівень ефективності консультування конкретного клієнта. Бесіда практичного психолога з клієнтом щодо розв'язання певної ситуації може бути нетривалою, однак ефективною.

ВПРАВА «ВМІЙ ПОБАЧИТИ СУТЬ» (20 ХВ.)

Ведучий. Притчі – це не просто оповідання, художній твір. Кожна притча, як духовний наставник, може допомогти щось усвідомити, підтримати, надихнути, подарувати надію. Особливість притчі полягає в тому, що істина в ній ніколи не лежить на поверхні, а відкривається кожній людині та відповідає рівню індивідуального розвитку її особистості. Сенс притчі людина розуміє не лише розумом, а й почуттями, усім своїм єством. Адже цей невеликий за обсягом алегоричний, а також символічний і метафоричний твір пропонує замислитися над смислом життя.

Якщо стильові особливості притчі привертають увагу слухача до її морально-етичного змісту то образна система спонукає замислитися над смислом особистісного існування, духовними цінностями та вічними істинами, такими як любов, добро, справедливість, вірність тощо. Головна ідея притчі може бути чітко сформульована або завуальована, тобто слухач має осягнути її з підтексту. Інколи у творі є лише натяк на головну ідею, яку слухач має визначити самостійно.

Я думаю, що у кожної притчі є так звана зворотна сторона. Розповідаючи притчу, ми часом маємо на увазі одне, а той, хто слухає нашу історію, - інше.

Завдання. Працюючи в групі учасники мають у запропонованій притчі побачити головну думку.

  • ПРИТЧА «СТРАШНИЙ СОН»

Король побачив страшний сон: у нього випали один за одним всі зуби. Король закликав до себе тлумача снів і розповів, що йому приснилося.

- О мій король, сон твій несе печаль, - сказав провидець. - Ти втратиш всіх своїх близьких.

Почувши це, король прийшов в лють і наказав кинути тлумачника до в'язниці. Після цього король дав наказ привести до нього іншого тлумачника снів. Цей віщун вислухав короля і сказав:

- О мій король, сон твій несе велику радість! Ти проживеш дуже довго і переживеш всіх своїх близьких!

Король на радощах щедро нагородив цього тлумачника. Коли король пішов, до віщуна підійшов один з королівських міністрів і пошепки, щоб ніхто не почув, запитав:

- Чому тебе нагородили, а попереднього тлумача кинули до в'язниці, адже ти сказав по суті те ж саме, що і він? В чому секрет?

- Немає ніякого секрету, - відповів провидець теж пошепки. - витлумачити сон короля абсолютно однаково, ми по-різному донесли до короля його сенс. Важливо не те, що сказати, а як сказати!

Ведучий. Думаю, що завдання це виявилося для вас надзвичайно легким. Дійсно, головну думку, яку несе в собі притча, позначив другий провидець в своїй відповіді міністру: «Важливо не те, що сказати, а як сказати!»

  • ДЕРЕВО БАЖАНЬ

Подорожував один чоловік по світу, та опинився випадково біля древа здійснення мрій. Про чарівну силу дерева він, звичайно ж, не знав. Стомившись з дороги, він заснув у тіні його крони.

Прокинувшись, чоловік відчув нестримний голод. Він подумав: «Який же я голодний! От було б добре щось поїсти.», – і несподівано з’явилися найрізноманітніші ласощі. Чоловік, не замислюючись про те, звідки взялася їжа, почав їсти.

Коли він наївся, йому захотілося пити. І знову його бажання миттєво здійснилося – перед ним з’явився глечик з чистою прохолодною водою.

Чоловік напився, і тут його осяяло: «Звідки взялися їжа і вода? Може я сплю? А можливо хтось жартує зі мною? Але нікого не видно, швидше за все, це привиди. Вони глузують з мене!»

І навколо чоловіка з’явились страшні безтілесні привиди з глузливими усмішками. Чоловік подумав зі страхом: «Вони ж просто вб’ють мене!»

І привиди таки вбили чоловіка.

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • ПРИТЧА «ЗАШМОРГ»

Один чоловік вирішив звести рахунки з життям. Занадто багато було невдач, занадто часто він розумів, що від нього нічого не залежить. Він взяв мотузку і вирушив за місто, в ліс. Деякий час він блукав лісом. Але не краса дерев, не гра світла, не спів птахів не притягували його увагу. Він шукав відповідний сук, на який можна було б накинути зашморг.

Нарешті він знайшов його. Накинув мотузку і встав на пеньок, тримаючи в руках петлю. І напевно, на якусь долю секунди його охопив страх, або, можливо, сумнів в правильності своїх дій, або якесь інше почуття. Але раптом...

Раптом його руки самі стали натягувати петлю на шию. Він намагався чинити опір, але не міг. У розпачі чоловік силою своєї волі боровся з непокірними йому руками і ногами, але виявився безсилим. Петля затягнулася на його шиї. Ще мить, і ...

Але тут він несподівано пригадав стару молитву. Він ніколи її не вимовляв і взагалі не часто згадував про Бога. Але зараз всі слова про Нього, які він колись чув, спливли в його голові. І він відчайдушно молився.

І чоловік відчув, що руки і ноги знову йому підкоряються. Він зняв з шиї мотузку, зістрибнув з пня. Він подивився на сук, де міг би висіти ще хвилину тому, кинув мотузку і пішов назад в місто. Він радів, що так щасливо уникнув смерті.

Повернувшись в місто і переходячи вулицю на зелене світло, він був збитий машиною. Водій потім розповідав, що у нього раптом відмовили гальма ...

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • СУЧАСНА ПРИТЧА ПРО ЖІНОК.

В одному місті відкрився магазин, де жінки можуть вибрати і купити собі чоловіка. Біля входу вивіска з правилами роботи магазину такого змісту:

  1. Ви можете відвідати магазин тільки ОДИН РАЗ.

  2. У магазині шість поверхів, якість чоловіків підвищується зі збільшенням порядкового номера поверху.

  3. Ви можете вибрати будь-якого чоловіка на поверсі або піднятися на верхній поверх.

  4. Забороняється повертатися на нижній поверх.

Одна жінка вирішила відвідати цей самий «Магазин чоловіків», щоб знайти собі супутника. Прочитавши біля входу на перший поверх вивіску: «Чоловіки, які мають роботу», – вона йде відразу на другий поверх.

Вивіска на другому поверсі: «Чоловіки, які мають роботу і люблять дітей». жінка йде на третій. Вивіска на третьому поверсі: «Чоловіки, які мають роботу, люблять дітей і надзвичайно красиві». «Ух ти», – подумала жінка, але все ж таки пішла на четвертий поверх. Вивіска на четвертому поверсі: «Чоловіки, які мають роботу, люблять дітей, сліпучої краси і допомагають по господарству». «Неймовірно! – Вигукнула жінка. – Мені дуже важко встояти!» Але все ж піднімається на п’ятий поверх. Вивіска на п’ятому поверсі: «Чоловіки, які мають роботу, люблять дітей, сліпучої краси, і допомагають по господарству і дуже романтичні ». Жінці дуже захотілося залишитися на цьому поверсі і вибрати собі пару, але, все ж вона, подолавши себе, пішла на останній поверх. І на шостому поверсі побачила вивіску наступного змісту: «Ви на цьому поверсі відвідувачка № 31456012, тут немає чоловіків, цей поверх існує лише для того, щоб зайвий раз довести, що межі жіночим запитам немає. Дякуємо за відвідування нашого магазину!».

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • ПЕРШ, НІЖ ГНІВАТИСЬ, ВАРТО ЗАДУМАТИСЯ.

Дівчина чекала на свій рейс у великому аеропорту. Її літак був затриманий, а отже доведеться чекати кілька годин. Вона купила книгу, коробку печива і вмостилась у крісло, щоб провести час.

Поруч з нею був порожній стілець, де лежав пакет печива, а на наступному кріслі сидів чоловік, який читав журнал. Вона взяла печиво, чоловік узяв теж! Її це роздратувало, але вона нічого не сказала і продовжувала читати.

Та кожен раз, коли вона брала печиво, чоловік продовжував теж брати.

Вона була не на жарт розлюченою, але не хотіла влаштовувати скандал в переповненому аеропорту. Коли залишилося тільки одне тістечко, вона подумала: «Цікаво подивитися, що зробить цей нахаба?».

Ніби прочитавши її думки, чоловік узяв печиво, розламав його навпіл і простягнув їй, не піднімаючи очей. Це було межею. Вона встала, зібрала свої речі і пішла.

Пізніше, коли вона сіла в літак, і відкрила сумочку, щоб дістати свої окуляри і витягла коробку печива … Вона раптом згадала, що поклала свою покупку в сумочку. І людина, яку вона вважала нахабою, ділилася з нею печивом, не проявляючи ні краплі гніву, просто з доброти. Їй стало так соромно. Але вже не було можливості виправити свою провину.

Перш ніж гніватися, задумайтеся. Можливо неправі саме ви …

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • СВІТ ТАКИЙ, ЯКИМ ТИ ЙОГО БАЧИШ

До оази прийшов юнак, попив води й запитав у старого, котрий відпочивав біля джерела:

  • Які люди тут живуть?

Старий і собі запитав у молодика:

  • А які люди живуть там, звідкіля ти прийшов?

  • Купа егоїстів з лихими помислами, - відповів юнак.

  • Таких само ти знайдеш і тут, - мовив старий.

Того - таки дня другий юнак підійшов до джерела втамувати спрагу після важкого шляху. Помітивши старого, він привітався і запитав:

  • Які люди мешкають у цьому місці?

Старий у відповідь поставив те ж саме питання:

  • А які люди живуть там, звідки ти прийшов?

  • Чудові! Чесні, гостинні, дружелюбні. Мені боляче було розлучатися з ними.

  • Таких само знайдеш і тут, - запевнив старий.

Чоловік, який чув обидві розмови, поцікавився

  • Як ти міг дати дві такі однакові відповіді на різні коментарі?

На це дідусь відповів:

  • Кожен з нас може бачити тільки те, що несе у своєму серці. Той, хто не знайшов нічого хорошого скрізь, де побував, не зможе знайти нічого іншого ані тут, ані в будь – якому іншому місці.

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • ПРИТЧА «ПРО КАМЕНЯРА».

Одного разу нарікав Каменяр на свою долю: «Чому я той, хто я є? Де моє щастя? Чому я не багатий? »Ангел, почувши ці слова, зробив Каменяра багатієм. І він відчув себе щасливим і був щасливий до тих пір, поки одного разу не побачив короля. Богатій зрозумів, що йому не бути щасливим без влади і ангел зробив багатія королем. Король став правити королівством, творити історію і розпоряджатися життями підданих. Він був щасливий до тих пір, поки одного разу, втомившись від державних справ, не подивився пильно на сонце. Король відчув заздрість, і ангел зробив короля сонцем. Сонце випромінювало своє тепло так, що річки і моря стали сохнути. Зелену траву полів воно перетворило в суху і спалило її, загорілися ліси. Сонце було щасливе до тих пір, поки не побачило хмару. Вона, не звертаючи ніякої уваги на сонце, зросила суху землю, наповнила річки і моря водою. Сонце захотіло стати хмарою. Ангел виконав і це бажання. Хмара насолоджувалася своїм щастям до тих пір, поки не побачила скелю. Міцна, стійка, вона гордовито височіла, впираючись в небо. Скеля не звертала ніякої уваги ні на пекуче сонце, ні на проливні дощі. «Ось воно, щастя», - подумала хмара і захотіла стати скелею. Ангел виконав це бажання, і хмара стала скелею. Скеля насолоджувалася своєю могутністю, зневажливо сміялася над сонцем, ігнорувала хмару, розриваючи її на шматки, які перетворювалися в легкі хмари. Скеля насолоджувалася щастям. Але одного разу до скелі прийшов каменяр ...

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • ПО СОБІ ЛЮДЕЙ НЕ СУДЯТЬ!

Дружина одного бідняка готувала масло, а він продавав його в місцевий магазин. Масло вона готувала в вигляді кіл вагою – один кілограм. Бідняк продавав їх в магазин, а за виручені гроші купував все необхідне для свого будинку.

Одного разу господар магазину засумнівався в вазі купленого масла і, зваживши кожне коло, виявив, що вони вагою по 900 грам. Він розлютився на бідняка і на наступний день, коли бідний чоловік прийшов до нього, він зло зустрів його і сказав: «Я більше не буду у тебе купувати масло, тому що ти продаєш мені його, кажучи, що воно важить один кілограм, а воно важить всього 900 грам.

Тоді бідняк, засмутившись і опустивши, голову сказав: «О мій пан, у мене немає ваг, але я купував у тебе цукор і зробив його для себе мірою, для того щоб зважувати нею масло…»

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

  • ІНОДІ ПОТРІБНО ПРОСТО ЗУПИНИТИСЯ, І ЗАДАТИ СОБІ ПАРУ ПИТАНЬ.

Йшов лицар по пустелі. Довгим був його шлях. По дорозі він втратив коня, шолом і обладунки. Залишився тільки меч. Лицар був голодний, і його мучила спрага. Раптом вдалині він побачив озеро. Зібрав він всі свої сили і пішов до води. Але у самого озера сидів триголовий дракон. Лицар вихопив меч і з останніх сил почав битися з чудовиськом. Добу бився, другі бився. Дві голови дракона відрyбав. На третю добу дракон впав без сил. Поруч впав знесилений лицар, не в силах вже більше стояти на ногах і тримати меч.

І тоді з останніх сил дракон запитав:

Лицар, а ти чого хотів?

Води попити.

Ну так і пив би собі …

А що, на ваш погляд, буде головним у цій притчі?

ОБГОВОРЕННЯ:

  • Які труднощі виникли у вас під час виконання цієї вправи?

  • З чим це пов'язано?

ІНТЕРАКТИВНА ГРА «ХАТИНА МУДРЕЦЯ» (30 ХВ.)

Мета: допомогти учасникам усвідомити життєві та професійні цінності, визначити пріоритети.

Ведучий:

  1. Напишіть на восьми окремих аркушах ваші професійні й життєві цінності. (Групі дається три хвилин методом «мозкового штурму». Після цього команда презентує свої напрацювання. Кожну цінність записують на окремому аркуші.)

  2. Уявіть, що одного чудового ранку пролунав телефонний дзвінок. Ви піднімаєте слухавку і чуєте дивну, але дуже цікаву пропозицію: всю вашу команду запрошують у незвичайну подорож. Вам пропонують вирушити в дорогу на зустріч до мудреця, який допоможе знайти відповіді на всі ваші запитання. Ви зацікавлені? У дорогу вам потрібно взяти тільки ваші цінності.

  3. Отже ваша дружна команда вирушає! Ви сідаєте в таксі, машина під’їжджає до аеропорту і водій просить вас віддати одну з тих цінностей, яку ви взяли з собою. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  4. Ви заходите до аеропорту і чуєте, як називають ваші прізвища по гучномовцю і просять підійти до каси. Там вас уже чекає конверт з квитками, який ви можете обміняти на одну з цінностей. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  5. І от ви вже летите в літаку, аж раптом літак входить у зону турбулентності. Виходить борт-провідник і повідомляє, що літаку загрожує небезпека. Але якщо ви віддаєте одну з цінностей, катастрофи не станеться. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  6. Ви приземляєтеся посеред пустелі. Уже темно. Ніхто не знає куди йти. І раптом з’являється людина, яка пропонує вам свої послуги поводиря в обмін на цінність. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  7. Провідник виводить вас з пустелі, і ви бачите перед собою гори. Ваш дальший шлях проходить у горах, але у вас немає ні спорядження, ні провізії. Біля підніжжя гір стоїть крамниця. Яку дві цінності ви обміняєте на спорядження і на провізію. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  8. Ви продовжуєте свій шлях по горах і вже бачите хатину мудреця. Але під вашими ногами глибока і широка прірва, подолати яку у вас немає жодної можливості. Раптом перед вами з’являється дракон і пропонує перенести вас усіх на той бік в обмін на цінність. (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно віддати)

  9. І от нарешті ви перед хатиною мудреця. Ви заходите до хатини і вас вітає мудрець. Із якою цінністю ви прийшли до нього? Мудрець дякує вам за візит і повертає на ваш вибір одну з тих цінностей, які ви віддали по дорозі до нього. Яку цінність ви візьмете з собою? (команді дається 3 хвилини, щоб спільно вирішити, яку цінність потрібно повернути)

ОБГОВОРЕННЯ:

  • Із чим важко/легко було розлучатися?

  • Що допомогло пройти грудо кінця?

  • Чому саме цю цінність ви залишили до кінця?

  • Чому саме цю цінність ви вирішили повернути?

  • Який сенс ви вкладаєте в ті цінності зараз з вами?

ПРИТЧА «ШУКАЙ ТЕ, ЩО ТОБІ ДО ДУШІ»

Якось до мудреця прийшов мандрівник і, виконавши ритуал привітання, попросив наставити його на шлях істини.

Я знаю, що займає твої думки і краде радість буття, – сказав мудрець. – Все своє життя ти шукаєш досконалості в людях і, не знаходячи її, не можеш знайти спокій. Але я знаю ліки від твоєї хвороби. У спілкуванні з кожним слід шукати лише те, що тобі до душі, доповнюючи доброти одного перевагами іншого і особливостями третього. Тоді серед дюжини чоловіків ти зможеш знайти хорошого друга.

Мудрість притч полягає в тому, що це не просто повчальні історії. У будь-якій з них можна знайти безліч прихованих змістів. Інколи притча – найкраща відповідь на поставлене життям питання. Притчі вчать розуміти, приймати і цінити найважливіше в житті – любов, щастя, розуміти неписані, але такі важливі закони життя. Але найцінніше – притчі не мають вікових обмежень. Вони цікаві всім!

ПРИТЧА «ЧАЙОВІ»

Один хлопчик років дев’яти увійшов в кафе і сів за столик. Офіціантка підійшла до нього.

Скільки коштує шоколадне морозиво з горішками? – запитав хлопчик.

П’ятдесят центів, – відповіла жінка.

Хлопчик витягнув руку з кишені і перерахував монетки.

Скільки коштує просте морозиво, без нічого? – запитав він. Деякі відвідувачі очікували за столиками, офіціантка почала висловлювати невдоволення:

Двадцять п’ять центів, – кинула коротко у відповідь. Хлопчик знову перерахував монетки.

Хочу просте морозиво, – вирішив він.

Офіціантка принесла морозиво, кинула на стіл рахунок і пішла. Хлопчик з’їв морозиво, оплатив в касі рахунок і пішов. Коли офіціантка повернулася прибирати стіл, у неї став клубок у горлі. Поруч з порожньою вазочкою лежали акуратно складені монетки, двадцять п'ять центів – її чайові...

Мораль. Ніколи не роби висновків про людину, поки не дізнаєшся причини його вчинків… ПО СОБІ ЛЮДЕЙ НЕ СУДЯТЬ!

ПСИХОЛОГІЧНЕ СЕЛФІ. КОКО ТЕСТ «МАНДРІВКА» (15 ХВ.)

Мета: створити умови для визначення рівня домагань у досягненні цілей і особливостей характеру, що сприяють або перешкоджають цьому.

Учасникам пропонується уважно подивися на список і обрати засіб пересування, який є для кожного найбільш привабливим. «Отже, яким із запропонованих видів транспорту ти здійсниш мандрівку з більшим задоволенням?

Варіанти відповіді:

  • Велосипед

  • Автомобіль

  • Автобус

  • Потяг

  • Яхта

  • Літак

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ВІДПОВІДЕЙ

ВЕЛОСИПЕД. Поставлені цілі будуть досягнуті шляхом власних зусиль. Сподівайся тільки на себе, дій самостійно. Навряд чи тобі допоможуть оточуючі. У тебе є достатньо мужності, хоробрості і віри, так що – вперед! Сила волі, завзятість і праця приведуть тебе до перемоги. Твої шанси дуже великі.

АВТОМОБІЛЬ. Внутрішня сила і енергія штовхає тебе вперед. Ти досягнеш своїх цілей, якщо не будеш занадто поспішати. Іди до своєї мети спокійно, невеликими кроками. Шанси у тебе, безсумнівно, великі.

АВТОБУС. Ти дуже цінуєш своїх рідних і друзів. Допомагаючи іншим, ти працюєш над собою, що наближає тебе до досягнення заповітної мети. Але не дозволяй оточуючим відволікати твою увагу і змінювати обраний маршрут. Твої шанси досить великі, але тільки в тому випадку, якщо ти не дозволиш іншим втручатися в твої плани.

ПОТЯГ. Хоча біля тебе повно людей, ти повністю ігноруєш їх думку і їх роль в своєму житті. Не варто зациклюватися на собі. Озирнись навколо і зверни увагу на ідеї оточуючих. Може, серед їх різноманіття ти побачиш щось цінне для себе, і твої шанси на успіх зростуть.

ЯХТА. Ти людина незалежна і досить байдужа до того, що відбувається навколо. Раціоналізм і розсудливість – ось твої принципи. Тебе не легко відвернути і збити з обраного шляху. Ти складаєш план, стратегію і чітко їх дотримуєшся, не звертаючи уваги на мінливі обставини. Постарайся помічати і аналізувати різноманітні варіанти рішень. Це обов'язково підвищить твої шанси на успіх.

ЛІТАК. Ти хочеш досягти своєї мети неймовірно швидко і постійно мрієш про це замість того, щоб приступити до реальних дій. Твоя фантазія в даному випадку – твій ворог. Ти то мандруєш в хмарах, то боїшся здійснення своїх бажань. Шансів на успіх поки замало.

ПРИТЧА «ВСЕ У ЖИТТІ ВІДНОСНО»

Мета: формувати уміння цілісного бачення проблеми.

Дуже давно в одній країні на півночі Китаю жив-був старець, у котрого був прекрасний кінь. Він був настільки красивим, що люди здалеку приходили, щоб ним помилуватися. Вони говорили господарю, що це благословення мати такого коня. – Можливо, воно і так, – відповідав господар, – але навіть благословення може бути прокляттям!

І ось одного разу кінь утік. Люди стали співчувати старцю, говорити, що його спіткала невдача. – Можливо, воно і так, – відповідав він, – та навіть прокляття може стати благословенням.

Через деякий час кінь повернувся. Та не один. Він привів із собою ще 25 диких коней. За законом тієї держави, усі вони стали власністю старця. Він розбагатів! Сусіди прийшли поздоровити його з такою вдачею: – Ти дійсно благословенний! – Можливо, воно і так, відповідав він, – але навіть благословення може стати прокляттям.

Пройшло декілька днів і єдиний син старця хотів об’їздити одного із диких коней. Він виявив непокору і скинув його. Хлопець зламав ногу. Сусіди знову прийшли поспівчувати старцю. Без сумнівів, на нього було наслано прокляття. – Можливо, воно і так, відповів старець, – та навіть прокляття може стати благословенням. Наступного дня повз містечко, у якому проживав старець, проїжджав цар і збирав під свої знамена усіх здорових чоловіків для військового походу. Була жорстока війна, і усі, хто пішов із того містечка, загинув. Уцілів лише син старця, тому що у нього була зламана нога і його не призвали. До сьогоднішнього часу люди цього містечка говорять: «Те, що здається благословенням, може бути прокляттям. А те, що здається прокляттям, може бути благословенням».

Мораль. Все у житті відносно. Та головне, не треба панікувати, якщо з нами відбуваються якісь неприємності. Але при цьому не можна залишати ситуацію без уваги. В будь якій ситуації є мінімум три вирішення. Все, що з нами відбувається – це той досвід, який робить нас мудрішими, сильнішими, розвиває нові риси, і в результаті розвиває нашу особистість. Труднощі розвивають нові здібності і наші ресурси зростають. НОВІ ШАНСИ ЧАСТО ДАЮТЬСЯ НАМ ПІД ВИГЛЯДОМ НЕПРИЄМНОСТЕЙ.

«Те, що здається благословенням, може бути прокляттям. А те, що здається прокляттям, може бути благословенням».

РЕФЛЕКСІЯ

  • Що сподобалось?

  • Що зрозуміли?

  • Що візьмете з собою?

ГОЛОВНЕ ПРАВИЛЬНО ДИХАТИ! ВДИХАЙТЕ РАДІСТЬ, ВИДИХАЙТЕ ДОБРО!

🙈 🙉 🙊

20

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»