У молодшому шкільному віці не можливо розглядати самопроектування як цілеспрямований процес. Схильність молодшого школяра до самопроектування безпосередньо залежить від розвитку певних навичок, здібностей, особистісних характеристик, які можуть сприяти розвитку здатності дитини до самопроектування. Зокрема, достатньо важливим для даного процесу є:
достатній рівень розвитку мовлення дитини, зокрема, достатній рівень володіння мовними засобами, багатим і добре активізованим словниковим запасом, розвинута здатність швидко і безпомилково утворювати граматичні форми, будувати речення і зв’язувати їх у текст;
підвищення самооцінки дитини, зняття рівня тривожності, що у даному віці часто перешкоджає її особистісному розвитку;
адекватний рівень домагань, що відповідає здібностям та можливостям дитини на даному етапі розвитку;
вміння ставити цілі, знаходити ресурси для подолання перешкод, що дитині молодшого шкільного віку досить складно досягнути без участі та допомоги дорослого;
усвідомлення молодшими школярами своєї ролі у створенні власного майбутнього, що передбачає розвиток навичок планувати на найближчу перспективу (день, тиждень, місяць тощо). Однак чим молодша дитина, тим часовий проміжок, який можна планувати менший, оскільки молодший школяр ще не здатний без допомоги дорослого чітко підпорядковувати дій власним планам;
усвідомлення дитиною цінності часу та розвиток вміння раціонально його використовувати, що на даному віковому періоді також не можливе без участі дорослого.
Старший підлітковий вік є найбільш сензитивним для перших спроб самопроектування. Початок процесу самопроектування залежить від рівня розвитку особистості та її успішності в соціумі.
