“Використання аудіовізуальних засобів навчання у процесі навчання англійської мови.”

Опис документу:
Наукова робота покликана показати можливість використання аудіовізуальних засобів на уроках англійської мови в сучасній школі, спрямованої на формування комунікативної компетенції учнів і розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Тема

Використання аудіовізуальних засобів навчання у процесі навчання англійської мови

Виконала:

Свіца Альона Володимирівна

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………….. 5

I Теоретична частина

1.1. Характеристика дидактичних засобів сучасного уроку…………….. 10

1.2. Роль аудіовізуальних засобів в процесі навчання англійської мови…. 19

1.2.1. Використання пісенного матеріалу на уроках англійської мови…… 21

1.2.2. Використання відеофільмів на уроках англійської мови…………… 29

1.2.3. Використання мультимедійних презентацій на уроках англійської

мови……………………………………………………………………… 35

1.2.4. Використання ресурсів Internet на уроках іноземної мови…………. 39

II Практична частина

2.1.Розробка завдань для опрацювання джазового ритму…………………. 47

2.1.1. Рецептивне опрацювання джазового ритму…………………………. 47

2.1.2. Репродуктивне опрацювання джазового ритму…………………….. 49

2.1.3.Продуктивне опрацювання джазового ритму……………………….. 56

Висновки та рекомендації………………………………………………… 57

Література…………………………………………………………………... 60

Вступ

Починаючи з 1991 року, коли Україна набула статусу незалежної держави, з року в рік розширюються міжнародні зв'язки, відбувається інтернаціоналізація усіх аспектів суспільного життя, тому іноземна мова є реально необхідною в різних сферах діяльності людини, вона стає дійовим фактором соціально-економічного, науково-технічного та загальнокультурного прогресу суспільства. До цього часу головним завданням радянської освіти було оволодіння учнями спілкуванням іноземною мовою, що передбачало досягнення школярами мінімально достатнього рівня комунікативної компетенції.

Наша держава взяла курс на гуманізацію освіти, а це зумовлює відмову від вузьких прагматичних цілей вивчення іноземної мови. У сучасних концепціях навчання іноземна мова розглядається як відображення культури відповідного народу – як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. Таким чином, соціальне замовлення передбачає не тільки формування в школярів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок та вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю.

Специфіка предмету «іноземна мова» полягає в тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземній мові є не основи наук, а способи діяльності – навчання різним видам мовної діяльності: говорінню, аудіюванню, читанню, письму.

Більш широко впроваджуються в школу й аудіовізуальні засоби особливо у викладанні гуманітарних предметів і в музичному вихованні, та й у викладанні інших предметів часто використовуються програвач, магнітофон або радіо. Традиційний програвач, перетворений у сучасний стереофонічний чи квадрофонічний пристрій, дозволяє прекрасно відтворювати музичні записи. Магнітофон, особливо в касетному варіанті, являється прекрасним засобом, що дозволяє зберігати і відтворювати звукові записи [12, с. 96]. Входить у вживання для дидактичних цілей і телебачення. Важко переоцінити ці можливості при вивченні іноземних мов. Радіо вводить нас безпосередньо в галузь засобів масової інформації, крім радіо до них відносяться телебачення, кіно, книги і журнали. Тому сучасна дидактика віддає їм данину поваги з двох причини. Перша зводиться до того, що засоби масової інформації впливають на удосконалювання виховно-дидактичного процесу в школах і відіграють важливу роль у процесах сучасної освіти.

Останнім часом помітно зростає інтерес до навчальних відеофільмів як ефективного засобу навчання іноземної мови. Магнітофонний навчальний запис на сьогодні є найрозповсюдженішим засобом слухової наочності. Однак, не слід забувати про певну обмеженість аудіозапису, а саме – відсутність зовнішньої сторони природної мови: міміки, жестів, рухів. Більші можливості надають аудіовізуальні засоби: кіно, навчальне телебачення, відеозаписи, що мають великі переваги порівняно з фонозаписами, де відсутність зорової наочності заважає сприйняттю іноземної мови.

Відеофільми, кінофрагменти, кінокільцівки використовуються з метою інтенсифікації навчального процесу і надання йому максимальної комунікативної спрямованості. Вони створюють додаткове мовне середовище і відтворюють мовну ситуацію звуковими і зоровими засобами. За короткий проміжок часу, відведений на перегляд відеосюжету або відеофрагменту, учень одержує великий обсяг інформації одразу по двох каналах: зоровому і слуховому. Зоровий ряд допомагає краще запам'ятати мовні структури, розширити вокабуляр і стимулює розвиток мовленнєвих навичок і навичок аудіювання.

Специфіка відео полягає в тому, що воно дає можливість поєднати зорові та звукові образи в типових обставинах, запропонувати учням мовленнєву ситуацію, в якій вони за допомогою викладача можуть опиниться у ролі активних учасників комунікації.

Ефективність цього засобу навчання іноземної мови сприяють також технічні можливості відео, які дозволяють зупиняти та повторювати дію. Не слід, однак, забувати, що учні звикли до пасивного перегляду телепрограм. Тому при всіх можливостях відео центральною фігурою на занятті залишається викладач, який повинен організувати активне сприйняття фільму та наступну комунікативну діяльність учнів.

Для навчання учнів різним видам мовленнєвої діяльності необхідно надати практику кожному учню в тому виді мовленнєвої діяльності, який він у даний час опановує. Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні. А для цього потрібний партнер. Комп'ютерна програма, комп'ютерні диски можуть забезпечити лише спілкування з машиною, а не з живою людиною. Виключення складають комп'ютерні телекомунікації, коли учень вступає в живий діалог з реальним партнером – носієм мови. Система навчання іноземній мові повинна бути побудована таким чином, щоб учневі була надана можливість знайомства з культурою країни досліджуваної мови. Необхідно навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатним до міжкультурної взаємодії [13, с. 20].

Тема: „Аудіовізуальні засоби навчання іноземної мови ”.

Об'єктом роботи стали аудіовізуальні матеріали, які можливо застосовувати на уроках англійської мови.

Мета - показати можливість використання аудіовізуальних засобів на уроках англійської мови в сучасній школі, спрямованої на формування комунікативної компетенції учнів і розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності.

Поставлена мета досягається через наступні завдання:

1. Проаналізувати методичну літературу з проблеми;

2. Виділити види аудіовізуальних засобів і дати їм методичну характеристику;

3. Виявити особливості роботи з відеоматеріалами, презентаціями та пісенним матеріалом на уроках англійської мови;

4. Відібрати відеоматеріали та підготувати вправи з використанням аудіозаписів.

Актуальність дослідження. Необхідність навчити якомога більшу кількість людей говорити іноземною мовою і розуміти іноземну мову зростає з кожним роком у зв'язку з розвитком міжнародних, політичних, економічних і культурних зв'язків. У цьому і полягає актуальність обраної теми даного дослідження, тому що провідну роль у розвитку навичок оволодіння англійською мовою, особливо в молодших класах, відіграють технічні засоби слухової, зорової і зорово-слухової наочності.

При цьому варто обов'язково підкреслити, що актуальність даного дослідження обумовлена ще і тим, що останніми роками піднімається питання про застосування нових інформаційних технологій у педагогічній діяльності вчителя іноземної мови в школі. Це не тільки нові технічні засоби, але і нові форми і методи викладання, новий підхід до процесу навчання. Основною метою навчання іноземним мовам є формування і розвиток комунікативної культури школярів, навчання практичному оволодінню іноземною мовою.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб створити умови практичного оволодіння мовою кожним учнем, вибрати такі методи навчання, які дозволили б кожному учню виявити свою активність, свою творчість. Завданням вчителя є і те, щоб активізувати пізнавальну діяльність учня в процесі навчання іноземним мовам.

Для цього вчитель іноземної мови у своїй педагогічній діяльності може використовувати сучасні методики – такі, як навчання в співробітництві, проектна методика з використанням нових інформаційних технологій і інтернет-ресурсів, що допомагають реалізувати особистісно-зорієнтований підхід у навчанні, забезпечують індивідуалізацію і диференціацію навчання з урахуванням здібностей дітей, їх рівня навченості, схильностей, інтересів.

Одним із засобів, які перетворюють навчання іноземній мові на живий творчий процес, є використання комп'ютерних інформаційних технологій у педагогічній діяльності вчителя іноземної мови. Таким чином, комп'ютер – це найкращий помічник для вчителя в навчанні іноземній мові, метою якого є інтерактивне спілкування.

Необхідно відзначити, що дану проблему розробляли багато дослідників та педагогів-практиків, серед яких можна виділити наступних, котрі досліджували певні проблеми: Березина Н. – про використання лінгафонного устаткування в початковій школі; Басіна А. – про особливості викладання іноземної мови в школі; Григор'єв М.К. – про інтернет-технології для працівників системи освіти; Карпенко О. О. – про вивчення іноземної мови через пісню й музику; Луцько Н. П. – про використання мультимедійних презентацій на уроках англійської мови та ін.

Методи дослідження: обробка наукових джерел; аналіз і узагальнення матеріалу науково-практичних джерел, психолого-педагогічної літератури з проблеми використання аудіо- та відеоматеріалів на уроках англійської мови; синтез отриманих результатів під час дослідження.

.

1.1. Характеристика дидактичних засобів сучасного уроку

Серед багатьох типологій дидактичних засобів простотою відрізняється класифікація, здійснена Едвардом Флемінгом і Яном Якобі. Вони підрозділяють дидактичні засоби на три групи.

1. Природні засоби, що безпосередньо представляють саму дійсність.

2. Технічні засоби, що побічно відображають дійсність. До цієї групи відносять візуальні, аудіовізуальні, маніпуляційні, автоматичні засоби і моделі.

3.Символічні засоби, що представляють дійсність за допомогою відповідної символіки, наприклад живого і друкованого слова, звуків, технічних малюнків, графіків і т. п. [8, с. 30-31].

Ця класифікація, так само як і багато інших, не відповідає всім логічним вимогам, оскільки між технічними і символічними засобами лінію демаркації установити важко. Представляючи трохи ширше власну класифікацію, я усвідомлюю її відносну недосконалість. Але вона необхідна для характеристики найчастіше використовуваних на всіх щаблях школи дидактичних засобів.

Ця класифікація включає шість наступних категорій:

А. Прості засоби

1.Словесні засоби: насамперед підручники й інші друковані тексти.

2.Прості візуальні засоби: оригінальні предмети, моделі, картини, діаграми, карти.

Б. Складні засоби

3.Механічні візуальні засоби, що дозволяють передавати зображення за допомогою технічних пристроїв, наприклад фотоапарата, діаскопа, епідіаскопа, мікроскопа, телескопа.

4.Аудіювальні засоби, що дозволяють передавати звуки і шуми – за допомогою програвача, магнітофона або радіо.

5.Аудіовізуальні засоби, що об'єднують зображення із звуком: звуковий фільм чи телебачення.

6. Засоби, що автоматизують процес навчання, до яких можна віднести дидактичні машини, лінгвістичні кабінети, називані мовними лабораторіями, а також комп'ютери чи електронні й аналогові цифрові машини [8, с. 34].

Ця класифікація підкреслює певну особливість перерахованих засобів, послідовність її позицій вибудована від простого до складного, що дозволяє усе більш повно заміняти усе більше дій вчителя й учня. Якщо в тексті підручника друковане слово тільки заміняє живу мову вчителя, то візуальні й аудіювальні засоби з третьої і четвертої груп дозволяють одержати нову якість, що жива мова могла тільки описати, але не відтворити. Легко собі уявити, як ці засоби збагачують дидактичний процес і підвищують його ефективність. Ще більші можливості містяться в засобах п'ятої і шостої груп. Вони можуть репродукувати усі вербальні дії вчителя і, крім того, усе багатство звуків і зорових образів. У зв'язку з цим як складні засоби вони можуть у значно більшому ступені збагачувати дидактичний процес, ніж засоби, віднесені до першої і другої груп, що ми називаємо простими засобами [8. с. 35].

Більш докладній характеристиці простих засобів можна приділити порівняно менше уваги, оскільки вони не вимагають докладних рекомендацій. Сполуки, що входять в їх склад вербальні і візуальні засоби застосовуються в школах усіх типів, причому, напевно, немає предмета, для якого вони були б чимось зайвим.

Засоби, які експонують словесний зміст, а особливо шкільним підручникам приділялося дотепер багато уваги; з моменту винаходу друкування Яном Гутенбергом (1492) узяли верх над іншими засобами. У цілому в школі існує упередження проти ефективності цих засобів.

Незважаючи на це, кількість сторінок підручників і інших робіт, що рекомендуються учням для самостійного вивчення, досягає іноді надмірних обсягів. Це, зрозуміло, і нереально і неефективно. Навчання в школі базується не тільки на зборі "готової" інформації, але і на самостійному "формуванні" знань, а також на оволодінні різними уміннями, на розвитку здібностей і талантів, на формуванні власної позиції й у цілому особистості учнів [2, с. 65].

Прості візуальні засоби включають групу засобів, називаних науковою допомогою. Із фізіолого-психологічної точки зору – як у повному значенні цього слова оглядові засоби – вони відіграють значну роль у дидактичному процесі: зв'язують між собою розумове і почуттєве пізнання, зміст роботи нашого розуму із дійсністю. Розумове пізнання, засноване на мові і мисленні, має сенс настільки, наскільки воно зв'язано із предметами і явищами. З цього випливає, що в дидактичному процесі завжди повинні бути в достатній кількості візуальні засоби, щоб за словами, що використовує учень, як говорив Павлов, "ховалася дійсність" [2, с. 66].

Ця дійсність, експонована в ході викладання за допомогою візуальних засобів, може виявлятися в безпосередньому, непрямому чи узагальненому вигляді.

Візуальні засоби відображають дійсність у безпосередньому вигляді, коли вони становлять:

а) природні об'єкти в природному середовищі, наприклад дерева в лісі, у саду й у полі, тварин на лоні природи або принаймні в зоопарку, географічні чи геологічні об'єкти в місці їхнього постійного перебування.

Пізнаючи природні предмети в їхньому звичайному середовищі, учень може одержати самі точні враження і поняття про них, зрозуміти зв'язки і залежності, що мають місце між досліджуваними предметами і навколишнім середовищем. Такому пізнанню особливо сприяють добре організовані екскурсії, а також індивідуальне або групове спостереження;

б) природні об'єкти в штучному середовищі, наприклад екземпляри, перенесені в предметну лабораторію, на виставку або в музей;

в) предмети, приготовлені у вигляді сухих (муляж тварин або засушені рослини), мокрих (законсервованих у відповідних рідинах) або мікроскопічних препаратів [2, с. 67].

Непрямий вигляд візуальні засоби приймають у тому випадку, коли представляють дійсність у вигляді:

а) моделі, тобто засобів, що заміняють, по можливості точно відображає реальні предмети. Моделі застосовуються тоді, коли ми хочемо представити дійсність у зменшеному вигляді, наприклад модель міської забудови, селища, заводу, будинку, машини. Крім того, модель уживається там, де ми маємо у своєму розпорядженні не натуральний екземпляр, а тільки його репродукцією, що зображує, наприклад, частини людського організму, тварини, рослини, частини дорогих механізмів і т.п.;

б) картин, тобто плоского зображення, що апелює винятково до зору, у той час як перераховані вище засоби могли також служити вивченню об'єктів з використанням інших аналізаторів, наприклад, бути предметом маніпуляції [2,с. 68].

Візуальні засоби узагальнюючого характеру використовуються в школах у залежності від рівня розвитку учнів і характеру предмета. Чим старший клас, тим частіше учні можуть користуватися цими засобами, хоча в деяких предметах, як, наприклад, у математику, вони можуть з'являтися вже в початковій стадії навчання. Ці засоби включають:

а) знаки, що символізують умовний зміст, наприклад дорожні знаки чи математичні символи;

б) карти, що показують дійсність за допомогою умовних візуальних знаків;

в) кібернетичні моделі, що умовно представляють відносини між інформацією, рішеннями і діями;

г) схеми, графіки і діаграми [2, с. 70].

Усі перераховані тут візуальні засоби, так само як і засоби вербальні, прості в експлуатації, не вимагають ні машин, ні електронних пристроїв. Однак ці засоби постійно удосконалюються: щорічно пишуться всі кращі підручники, для ведення записів із друкованих праць вводяться сегрегатори, книги заміняються мікрофільмами. Сучасна промисловість випускає візуальні засоби навчання усе більш високої якості, використовуючи синтетичні матеріали. Навіть дошка, найбільш традиційний реквізит колективного викладання, почала піддаватися стрімким перетворенням. Спочатку з'явилися фланелеві дошки, що дозволяють вільно прикріплювати і пересувати відповідно підготовлені елементи. Потім стали вводити магнітні дошки, на яких можна вільно розміщати візуальні елементи із вбудованими в них дисками зі сталі. Нарешті, приступили до створення графоскопов, що дозволяють викладачеві експонувати тексти, малюнки, предмети або підготовлені заздалегідь фоліограми, не відходячи від кафедри або столу, а учням бачити їхнє зображення на екрані в природних фарбах і у відповідному збільшенні. Одночасно завдяки в основному раціоналізаторським зусиллям учителів, з'являються нові ідеї візуальної допомоги, більш коштовні з погляду дидактики допомагають учням вникнути в різні галузі науки, мистецтва і техніки глибше і з більшою економією часу.

Дидактичні засоби, які ми називали простими, постійно удосконалюються, здобуваючи нову якість без принципових змін свого характеру. Деякі з них перетворяться в складні, потребуючі застосування електроустаткування, як, наприклад, що зчитують пристрої або графоскопи.

Засоби, що відносяться до цієї групи, засновані на застосуванні механічних, а точніше, електротехнічних пристроїв. Вхідні в їхній склад візуальні, аудіювальні й аудіовізуальні засоби і засоби, що автоматизують дидактичний процес, існують порівняно недавно завдяки прогресові науки і техніки, причому темп їхнього розвитку дуже високий. Щорічно з'являються все нові ідеї, а засоби навчання, введені раніше, піддаються модернізації. Від винаходу фотокамери Дагером протягом більш ста років ми прийшли до кольорового телебачення, до відеомагнітофонів, дидактичним машинам і комп'ютерам, і ці засоби знаходять усе більш широке застосування в шкільній практиці [12, с. 93].

Механічні засоби: візуальні, аудіювальні й аудіовізуальні – ми розглянули в цілому. Незалежно від того, на які аналізатори вони впливають, з певної точки зору вони аналогічні, тому що засновані на механізмах, що заміняють слухові і зорові дії людини, вони можуть ніби бачити і чути за нього. Завдяки фотоапаратові, діаскопові, кінокамері і проекційному апаратові ми одержуємо фотографії, показуємо діапозитиви, картини, кінофільми; завдяки програвачеві, магнітофонові і радіо ми одержуємо звукові записи, телебачення і відео передають нам озвучене зображення.

Механічні візуальні засоби являють собою відносно старою групою складних засобів. Свій початок вони беруть з моменту створення в 1839 р. так називаної дагерротипія. В даний час багатство ідей і їхнє застосування, наприклад, у вигляді фотоапарата, кінокамери, телеприймача або відеомагнітофона виходить за рамки звичайної уяви. Ми уміємо фотографувати не тільки Землю і її об'єкти, але і Сонце і Місяць, причому вже маємо у своєму розпорядженні знімки другої – невидимої із Землі – сторони Місяця, фотографуємо об'єкти мікроскопічних розмірів, а також явища із тривалістю в частки мікросекунд, більш того, за допомогою мікроапаратів, введених усередину людського організму, або апарата Рентгена ми одержуємо знімки всіх органів людини [12, с. 95].

Таким чином, сучасна техніка створила величезні можливості для удосконалювання роботи вчителів й учнів. Сьогодні важко було б уявити собі навчання особливе природничим наукам, технічній або художній творчості і навіть навчання історії чи філології, яке б відбувалося без використання цих можливостей. Причому, зрозуміло, використання цього багатого арсеналу засобів залежить від змісту навчання, від дидактичного уміння і технічної підготовленості вчителя.

Більш широко впроваджуються в школу й аудіовізуальні засоби особливо у викладанні гуманітарних предметів і в музичному вихованні, та й у викладанні інших предметів часто використовуються програвач, магнітофон або радіо. Традиційний програвач, перетворений у сучасне стереофонічне чи квадрофонічний пристрій, дозволяє прекрасно відтворювати музичні записи. Магнітофон, особливо в касетному варіанті, являється прекрасним засобом, що дозволяє зберігати і відтворювати звукові записи [12, с. 96]. Входить у вживання для дидактичних цілей і касетне телебачення. Важко переоцінити ці можливості при вивченні іноземних мов. Радіо вводить нас безпосередньо в галузь засобів масової інформації, крім радіо до них відносяться телебачення, кіно, книги і журнали. Тому сучасна дидактика віддає їм данину поваги з двох причини. Перша зводиться до того, що засоби масової інформації впливають на удосконалювання виховно-дидактичного процесу в школах і відіграють важливу роль у процесах сучасної освіти. Утім, ці функції вони виконують поряд із іншими засобами навчання. Разом з тим засоби масової інформації заслуговують на особливу увагу з боку школярів через свою важливу суспільну функцію, яку вони виконують, як засоби безперервного навчання. Учні як майбутнє самодіяльне населення будуть коли-небудь ними користуватися в професійних цілях, а також для підвищення своєї загальної кваліфікації. Обов'язок школи і полягає в тому, щоб запровадити їхнє часте і уміле вживання.

Засоби масової інформації здійснюють непрямий вплив одних людей на інших. Розмаїтість інформації, яка надається включає слова, звуки, шуми і зображення, може ефективно впливати на людей, збагачувати їхнього знання, розвивати уміння, формувати принципи і переконання. При цьому сила впливу побічно залежить від якості переданого змісту і від підготовки слухача.

Іншою характерною рисою впливу засобів масової інформації являється відсутність безпосереднього зворотного зв'язку між передачею інформації і її сприйняттям. Своєрідним замінником цього зв'язку є являється суспільна думка, що хоча і не робить зворотного впливу на дану експозицію, однак дозволяє враховувати в ході наступних експозицій потреби і смаки виразників цієї думки.

У зв'язку із широким розповсюдженням і автономністю радіо є особливо зручним для використання як дидактичний засіб. Широкий діапазон передавальних станцій, розмаїтість музичних, театральних і інших програм, а також час радіопередач дозволяють повсюдно використовувати радіо. Завдяки цим перевагам, радіо широко використовується в загальноосвітній школі, значно менше в професійній і найменше – у вищій.

Велику зацікавленість у дидактиків викликає зв'язок між процесом навчання і використовуваними в ньому дидактичними засобами; позитивному впливові цих засобів на результати навчання сприяє їхній динамічний розвиток і усе більш широке застосування в школах усього світу. Приймаючи до уваги цей зв'язок, спробуємо розглянути основні функції, що виконує процес навчання, а також допомогу, що він одержує з боку технічних засобів. До найважливіших , але не єдиних функцій процесу навчання відносяться: можливість учнів пізнавати навколишню їхню дійсність, здобувати знання про цю дійсність, формувати їхнє розуміння і відчуття дійсності і залучати їх до діяльності, що перетворить дійсність. У зв'язку з роллю, що грають дидактичні засоби, підсилюючи ці функції процесу навчання, можна говорити про чотири функції технічних засобів навчання.

Вони полегшують і поглиблюють:

- пізнання дійсності,

- одержання знань про дійсність,

- формування принципів емоційного ставлення до дійсності,

- розвиток діяльності, що перетворить дійсність.

Огляд функцій дидактичних засобів мав на меті показати деякі можливості використання сучасної техніки в дидактичному процесі для збільшення його ефективності при впливі на людину, його впливу на всебічний розвиток особистості. Мова йшла про те, щоб насамперед виступити проти однобічного розуміння функцій цих засобів, щоб відкинути переконання в тім, що вони призначені тільки для посилення "привабливості" процесу навчання, для полегшення придбання знань і умінь.

Концепція багатобічного навчання пориває з таким вузьким значенням поняття "технократизація" дидактики. Вона ґрунтується на тому, що метою будь-якої освіти є здійснення змін різних складові особистості. Ці зміни здійснюються не через пасивне придбання знань, а на шляху вирішення різнорідних завдань суб'єктом, що навчається. Навчання, позбавлене цих багатих засобів, якими може забезпечити сучасна дидактика, не створює умов для такої активності. Зазначені функції сучасних дидактичних засобів повинні привернути увагу до розмаїтості можливостей створення таких ситуацій, при яких той, якого навчають, може виконувати різні завдання за допомогою багатьох засобів. Одні з цих ситуацій зв'язуються із самостійним придбанням знань, інші – з вирішенням проблем, з дидактичною грою, з інсценізацією літературного твору і переживанням яких-небудь цінностей, а треті – з роботами, що перетворюють навколишню дійсність. Чим більше функцій виконують дидактичні засоби в процесі навчання, тим важливіша їхня роль у формуванні повноцінної людини. Особливо велике значення таких функцій, як допомога в створенні проблемних ситуацій, у формуванні емоційного життя, принципів і мотивацій, у перетворенні дійсності. У цьому насамперед варто бачити гуманістичний зміст використання техніки в процесі навчання [12,с.101].

1.2. Роль аудіовізуальних засобів в процесі навчання англійської мови

Мова є найважливішим засобом спілкування, без якого неможливе існування та розвиток людського суспільства. В сучасному світі знань тільки рідної мови недостатньо, тому все більше уваги приділяється вивченню іноземних мов в школі. Іноземна мова - обов'язковий предмет навчального плану, він вивчається протягом багатьох років, вимагає особливої методики й майстерності викладання від вчителя, але заволодіння ним поза середовища мови представляє велику трудність. Чимало зусиль потрібно від самого учня, але більша частина відводиться ролі вчителя. Для того щоб сформувати стійку позитивну мотивацію учнів щодо іноземної мови, щоб добитися найбільш оптимального рівня засвоєння навчального матеріалу вчителю слід використовувати нестандартні форми роботи, включати в процес навчання нові прийоми і методи навчання іноземним мовам, звертатися до нових технічних засобів навчання.

Володіння іноземною мовою підвищує рівень гуманітарної освіти учнів, сприяє формуванню особистості і її соціальної адаптації до умов постійно мінливого полікультурного, післяязичного світу. У сучасному світі знання іноземних мов є необхідністю, більшою популярністю користується англійську мову, так як має статус міжнародної мови. Виходячи з вимог до сучасної освіти і необхідності виконання соціального замовлення виховання компетентної особистості, кожен учитель змушений вирішувати багато завдань з пошуку сучасних шляхів навчання, роблячи його захоплюючим і відповідним стандартам.

Незважаючи на певний прогрес (використання Internet, різних програм і т. д.), однією з труднощів навчання іноземної мови є вельми обмежена можливість спілкування з носіями мови і використання навичок розмовної мови поза школою. Тому важливим завданням вчителя є створення реальних і уявних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови з використанням різних прийомів роботи. Не менш важливим також вважається залучення школярів до культурних цінностей народу-носія мови. У цих цілях велике значення мають автентичні матеріали - відеофільми і різні відеоматеріали. Їх використання сприяє реалізації найважливішого вимоги комунікативної методики - представити процес оволодіння мовою як збагнення живої іншомовної культури; індивідуалізації навчання і розвитку і вмотивованості мовної діяльності учнів [1, с. 21].

1.2.1. Використання пісенного матеріалу на уроках англійської мови

Протягом століть люди вивчали вплив музики на свій організм, самопочуття. Перші досліди належать Авіценні, який започаткував лікування неврологічних захворювань музикою. У порівнянні з іншими видами мистецтва музика відрізняється надзвичайно сильним психофізіологічним впливом та емоційною реакцією, яка нею викликається.

Встановлено, що музичний слух, слухова увага знаходяться у безпосередньому зв’язку з розвитком артикуляційного апарату. Розучування і виконання коротких, нескладних по мелодійному малюнку, але з чіткіим ритмом, з частими повторами пісень допомагають швидше й надовго запам’ятати артикуляцію, наголоси, вимову звуків і слів. Завдяки використанню музики і ритму психологічний клімат класу значно поліпшується, зникає напруження, підвищується емоційний тонус у дітей, підтримується зацікавленість до предмету; навіть учні, що не виявляли високих досягнень, почувають себе більш впевнено і комфортно. Цілою плеядою психологів - науковців доведено, що емоції, які стимулюють пізнавальні процеси дитини, є однією із найважливіших умов, що забезпечують ефективність процесу навчання і виховання.

Педагоги шкіл переконались, що без виховання у ді­тей людяності та високих почуттів, їхні знання певно­го предмету нічого не варті. Для того, щоб збагатити духовний світ школярів, розвинути їхню творчу активність і створити у них позитивний емо­ційний настрій, радимо використовувати у навчально­му процесі кращі зразки англійської та американської поезії. Вона збагачує душу дитини, вчить її бачити красу людини і природи, розвиває любов до слова, ра­дує і дивує мелодійністю та яскравістю мови [7, с.315].

Значну роль у цьому може відіграти використання автентичних зразків музичної та частково пісенної творчості на уроках. Пісенний жанр, як один із важ­ливих жанрів музичної творчості, завдяки вербально­му тексту здатний точно і образно відтворити різнома­нітні сторони соціального життя народу країни, мова якої вивчається; впливати на інтелект, емоції дитини та образно-художню пам’ять; сприяти естетичному вихованню дітей. Використання пісенного матеріа­лу стимулює мотивацію, і тому сприяє кращому за- своєнню мовного матеріалу завдяки дії механізмів мимовільного запам’ятовування, яке дозволяє збіль­шувати об’єм запам’ятованого матеріалу. Пісня з од­нієї сторони, є зразком іншомовної вимови, а з іншої – носієм культурологічної інформації. До принципів відбору пісенного матеріалу можна віднести:

– принцип автентичності – забезпечує розширення лінгвокраєнознавчого кругозору учнів; у відповіднос­ті з цим, вихідним принципом відбору пісенного ма­теріалу служать народні пісні, короткі римування та приспівки;

– принцип впливу на емоційну і мотиваційну сфе­ру особистості з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей; даний принцип дозволяє відібрати із великої кількості автентичного матеріалу пісні з яскравою мелодією, котрі легко запам’ятати;

– принцип методичної цінності для формування і удосконалення базових мовних навичок і умінь дітей, які забезпечуються відповідністю пісенного матеріалу тематиці усної мови і читання на даному етапі на­вчання з урахуванням діючих навчальних програм, а також методичних умов даного уроку.

Використання пісень мовою, яку вивчаємо, є ак­туальним на початковому етапі навчання іноземної мови. По-перше, діти з самого початку привчають­ся до культури країни, мова якої вивчається, так як діти, на думку психологів, особливо чутливі до чужої культури. По-друге, при роботі з лінгвокраїнознавчим матеріалом створюється гарна передумова для всебіч­ного розвитку школяра, бо спеціально відібрані піс­ні стимулюють образне мислення і формують гарний смак [3, с.2].

Що стосується етапів заняття, на яких може бути

використаний пісенний матеріал, то вони різноманіт­ні. У залежності від методичної задачі окремого етапу пісенний матеріал використовується:

– для фонетичної зарядки на початковому етапі за­няття;

– на етапі введення, первинного закріплення, а та­кож тренування дітей щодо лексичного і граматично­го матеріалу;

– на будь-якому етапі уроку як стимул для розви­тку мовних навичок та вмінь;

– як певного роду релаксація в середині або кінці заняття, коли дітям необхідна розрядка, котра знімає напругу та поновлює їх працездатність.

Гарному запам’ятовуванню пісенних текстів спри­яє комплекс таких факторів, як рима, лад, тональ­ність, мелодія. Багаточисельні повтори, сприяють легкому мимовільному запам’ятовуванню лексико- граматичних конструкцій, тим самим підвищуючи ефективність тренування. На основі пісенних текстів можна провести найрізноманітнішу роботу з форму­вання і вдосконалення лексико-граматичних навичок говоріння, яку доречно поєднувати з традиційною ме­тодикою роботи. Методика використання кожної піс­ні передбачає попереднє введення, активізацію і за­кріплення лексичного і граматичного матеріалу.

Наведемо приблизну послідовність роботи над піс­нею:

– учитель дає стислу інформацію про пісню, її ха­рактер, основний зміст, історію виникнення і логічно пов’язує попередній етап заняття з роботою над піс­нею. Для забезпечення розуміння кожного слова та граматичної конструкції краще використовувати до­слівний переклад рідною мовою;

– перед першим пред’явленням пісні учням пропо­нується звернути увагу на її характер (лірична, жар­тівлива і т.д.) і засоби, які на це вказують, на акомпа­немент і манеру виконання;

– діти прослуховують пісню;

– після першого прослуховування учитель за до­помогою питань перевіряє ступінь розуміння тексту пісні;

– для забезпечення цілковитого розуміння змісту учитель виділяє в тексті пісні граматичні явища, нові слова і забезпечує їх закріплення на іншому етапі навчання. Корисно звертати увагу учнів на способи вираження тієї чи іншої думки засобами іноземної мови;

– фонетичне відпрацьовування тексту пісні: учи­тель звертає увагу дітей на темп і правильність ви­мови окремих слів і тексту в цілому;

– на наступних уроках пісню повторюють один-два рази до остаточного її засвоєння. В пам’яті дітей за­кріплюються необхідні для мови словосполучення і граматичні структури [5, с.2].

Пісні можуть бути використані як елемент релак­сації на уроці, а також бути включеними у програ­му позакласних заходів

Також ефективним способом вивчення англійської мови є використання римівок. Римування та вірші на уроці можуть використовуватись з різною метою: фонетичні зарядки та опрацювання окремих звуків, для опанування англійської інтонації, під час першо­го представлення теми; під час проведення ігор; фіз­культхвилинок; при вивченні граматичного матеріа­лу тощо. Вірші та римівки при вивченні англійської мови є цікавою формою роботи з віршованим текстом, що сприяє формуванню і вдосконаленню мовних та мовленнєвих навичок дітей, а також підвищенню мо­тивації до вивчення англійської мови. Завдання вчи­теля полягає у тому, щоб підібрати вірші та вправи до них відповідно до рівня підготовленості дітей, теми чи ситуації на занятті, етапу навчання, вікових осо­бливостей школярів тощо [1, с.24].

Британський викладач і автор багатьох публікацій Alan Maley вказує на дві головні переваги використання музики і пісень в навчальному процесі:

- Музика легко запам'ятовуєтся.

- Музика забезпечує високий рівень мотивації, особливо для дітей, підлітків і молоді.

Автор книги "Music&Song" Tim Murphey, наголошує, що у викладанні мови все, що ми можемо робити з текстом, ми можемо також робити з піснями, або з текстом про пісні[ 14, c 6].

Вивчати граматику.

Розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова.

Читати пісні з лінгвістичними цілями.

Складати пісні, статті про пісні, листи співакам, анкети.

Обговорювати пісні.

Перекладати пісні.

Писати діалоги, користуючись словами пісень.

Розігрувати рольові п'єси (як герої пісень або співак-кореспондент).

Диктувати пісню.

Використовувати пісню для вправ на заповнення пропусків у тексті або для виправлення помилок.

Використовувати музику як фонову при різних видах діяльності.

Інтегрувати пісні в проектну роботу.

Активувати або розслаблювати клас розумово.

Практикувати вимову, інтонацію і наголос.

Практикувати хорове повторення.

Вчити лексику.

Вчити культуру.

Пізнавати більше про своїх учнів і від своїх учнів, дозволяючи їм вибирати і пояснювати свою музику.

Розважатися.

Tim Murphey підкреслює, що музика і пісні не відносяться до звичайних категорій вивчення мови, таких як граматика, лексика, читання, аудіювання, говоріння. Але вони можуть включатися у зміст цих категорій, і ми можемо зосередитися на них, коли використовуємо пісні [ 14, c 74].

Вправи з піснями в останні 5 хвилин уроку – легкий спосіб побачити, як музика і пісні можуть підсилити інтерес учнів і мотивацію до навчання.

Музика і пісні це не "нова методика" в вивченні мов, але скоріше інструмент, з допомогою якого ми можемо оживити і прискорити процес навчання. Це залежить від вчителя і учнів, наскільки і як вони скористуються перевагами, які музика і пісні можуть запропонувати[ 14, c 76] .

Музика і пісні можуть використовуватися в класі, які вправи можна виконувати з текстом пісень.

I. Вправи на заповнення пропусків в тексті

Виберіть пісню відповідно до мовного рівня учнів.

Надрукуйте текст, пропускаючи деякі слова, або фрази, залишаючи пропуски, які учні зможуть заповнити. Ви можете сфокусуватися на певному класі слів ( дієслова, прийменники, прикметники).

Роздайте копії пісень з пропусками учням. Учні працюють в парах. Вони спочатку читають текст і думають, які слова можуть бути пропущені.

Учні слухають запис пісні і заповнюють пропуски.

Нарешті, перевіряються відповіді. Якщо є якісь сумніви, програється ще раз відповідна частина аудіограми.

З класом низького рівня ви можете надрукувати глосарій пропущених слів під текстом пісні. Глосарій може містити не тільки пропущені слова, але й підбірку інших слів для вибору.

Ви можете залишити також таку саму кількість рисочок, скільки й літер в пропущеному слові, або полегшити завдання для класів низького рівня, написавши першу букву пропущеного слова. Ви можете пропустити більш ніж одне слово, особливо для ідіоматичних виразів, і написати цифру в дужках, яка відповідає кількості пропущених слів.

В класах середнього рівня можна пропустити слова, що римуються (або тільки одне з пари), в кінці кожної строфи. Ці слова вгадуються з контексту. Якщо це допоможе, спочатку дайте римуючу схему.

Залежно від рівня підготовленості класу ви можете пропустити кожне п'ятє, сьомє, або дев'яте слово.

Готуючи тексти пісень, ви можете вставити зайві слова замість пропусків. Завдання учнів – викреслити слова, які вони не чують.

Вибіркове аудіювання можна проводити без опори на текст. Завдання учнів – почути певні фрази, граматичні структури або слова і порахувати скільки разів вони зустрічаються. Крім того, учні можуть пронумерувати слова в тому порядку, в якому вони їх чують.

Є також можливість для фотокопіювання помилок і зіпсованого тексту. Ви можете стерти перші або останні декілька літер кожної строфи або намалювати пряму чи зигзагоподібну лінію посередині тексту білою фарбою. Це швидкий і легкий спосіб зробити вправу веселою і цікавою. Але дайте учням час вгадати пропущені букви перед прослуховуванням пісні.

Для учнів високого рівня підготуйте незакінчений текст разом з глосарієм, який містить не тільки пропущені слова, але й набір синонімів до них. Учні можуть обговорювати поетичну цінність кожного синоніма перед кінцевим вибором.

II. Вправи з переплутаним текстом пісні

Виберіть пісню і надрукуйте текст.

У вас є два вибори.

a) Зробити копії слів і потім розрізати кожну строфу, або куплет на дві половини горизонтально, або вертикально, залежно від рівня складності, і покласти всю пісню в конверт.

b) Передрукувати пісню з реченнями в іншому порядку – цілі речення, строфи, або навіть половини речень і зробіть копії для всього класу.

Роздайте конверти парам учнів і попросіть скласти слова в правильному порядку.

Програйте запис пісні, але зупиняйтеся після кожного другого рядка.

Нарешті програйте всю пісню.

Для менш підготовлених учнів ця вправа може виконуватися зі строфами, або зі словами в межах строф.

Дайте кожному учню слово, вираз або строфу пісні. Програйте запис. Коли учні слухають, вони стають в тому порядку, який вони чують в пісні.

Підготовлені учні працюють в малих групах, кожному дається строфа, і їх завдання – стати в правильному порядку до прослуховування пісні.

У цьому сенсі дуже цікавою і ефективною при оволодінні англійською, а також розмовною американською мовою є авторська джазова методика Carolyn Graham (Керолін Грем), професора Нью-Йоркського університету, яка викладає в американському Лінгвістичному інституті в Гарварді. Треба відмітити, що Керолін, окрім цього, сама є видатною піаністкою і джазовою співачкою, а всі її “chants” (наспіви) озвучені всесвітньо відомими музикантами, такими як Дік Хайман, секстет Джека Джефферса та ін.

Керолін Грем є автором таких цікавих підручників як Jazz chants, Jazz chants for children, Jazz chant fairy Tales. Це казки, вірші, пісні, покладені на джазову музику для дітей та підлітків. Надзвичайною подією з точки зору новаторства у викладанні англійської стала її збірка “Small Talk or More Jazz Chants” для дорослих, з чудовим музичним оформленням. Правду кажучи, це не просто музика, пісні, рифмовки англійською. І це зовсім не пісні. Просто ідея методики та техніки вивчення англійської та американської мови лежить в музичній джазовій основі. Smаll Talk (невеличкі діалоги) Керолін Грем – це найкраща колекція Jazz Chants (джазових наспівів).Такі розмовні тренувальні вправи, монологи, діалоги, фрази, що повторюються багато разів під джазову музику у різному темпі та ритмі, – це дійсно унікальна техніка поєднання american English з ритмом джазу, яку треба побачити, почути, щоб до кінця зрозуміти і оцінити. Керолін Грем геніально використовує ритми джазу для викладання американської англійської ось уже 30 років. Такі мовно-музичні тренування допомагають учням засвоїти важку звукову систему розмови, вимови і просто мови. Необхідні в житті складні фрази, які сам не побудуєш і не перекладеш (кліше, які просто необхідно вивчити, знати і використовувати), запам’ятовуються під ритмічну музику швидко і легко, і легко згадуються (почув чи згадав музику - згадав і фразу). Тобто, пам’ять активізується музичним ритмом. Ця методика дає можливість тренувати і слух, і відчуття ритму, музичні, танцювальні, рухові здібності. Тут доречною є гра, рольові та дидактичні ігри на уроках. І, що дуже важливо для нас, - це навчання із задоволенням, з радістю, в позитиві. Це розвиток творчої сторони особистості як в музичному, так і в мовному, авторському, режисерському сенсі. Діти самі із задоволенням створюють “chants” різними мовами, свої сценки і під свою музику.

1.2.2. Використання відеофільмів на уроках англійської мови

Найбільш поширеним серед інших джерел інформації є відеофільми. Не так важливо, якою мовою знято фільм, скільки необхідно визначити доцільність використання того чи іншого відеопродукту на уроці та в позаурочний час, а також обрати методику роботи з матеріалом. Використання художніх фільмів виправдане на етапі «занурення» в тему, тоді як тематичні програми ТВ (краще – англомовні й у запису) проду­ктивніше використовувати на уроках. Так, під час роботи з відеопрограмами, присвяченими стравам Шотландії (щось на зразок програм українського ТБ, але краще інформаційно оформлених), учні мали змогу побачити краєвиди країни, почути розповідь про особливості сільського господарювання, клімат та рослинність, свята та страви, що готуються до них. Відеофрагмент має бути не довгим (до 5-7 хв.); перший перегляд пропонує відповіді на запитання, підбір малюнків з назвами, виділення в тексті відео певних слів та визначення ситуації для їх використання. Перед повторним переглядом рекомендується роздати підготовлені таблиці з текстом у відповідності до матеріалу відео, текстові ряди (“правильно-неправильно”), таблиці для експертів, які діти будуть заповнювати під час або після перегляду матеріалу (на свій розсуд) [2, с. 46].

Важливо звертати увагу учнів на деталі, що мають додаткову інформацію: музичне оформлення фільмів, одяг та зачіски людей, посуд, оформлення приміщення, краєвиди. Деталі, підмічені у відеоматеріалі, пізніше можуть стати темами для дискусій. Організація роботи з рекламою є також цікавим моментом уроку. Специфіка рекламного ролика (короткий час перегляду, деталі стилізації, що не потребують уваги, характер ситуації) дають змогу зосередити увагу на основному тематичному матеріалі, який нас цікавить, вчити учнів логічності та лаконічності висловлювань [2, с. 46].

Слід зазначити, що відеофільм - це не тільки ще одне джерело інформації. Використання відеофільму сприяє розвитку різних сторін психічної діяльності учнів, і перш за все, уваги і пам'яті. Під час перегляду в класі виникає атмосфера спільної пізнавальної діяльності. У цих умовах навіть неуважний учень стає уважним, тому що для розуміння змісту фільму учням необхідно прикласти певні зусилля. Так мимовільна увага переходить в довільне, а інтенсивність уваги впливає на процес запам'ятовування. Використання різних каналів надходження інформації (слуховий і зоровий канали, моторне сприйняття) позитивно впливає на міцність запечатленія країнознавчого та мовного матеріалу.

Таким чином, психологічні особливості впливу навчальних відеофільмів на учнів (здатність керувати увагою кожного учня і групової аудиторії, впливати на обсяг довготривалої пам'яті і збільшення міцності запам'ятовування, надавати емоційний вплив на учнів і підвищувати мотивацію навчання) сприяють інтенсифікації навчального процесу і створюють сприятливі умови для формування комунікативної (Мовної та соціокультурної) компетенції школярів [1, с. 22-23].

Відеофільм має досить сильний емоційний вплив на учнів, впливає на формування особистісного ставлення до побаченого. Ще однією перевагою відеофільму є безпосередність зображення реальної дійсності, особлива манера спілкування ведучого з глядачами (якщо це телепередача або телешоу), використання крупного плану, ненав'язливе пред'явлення інформації, барвистість, наявність музичного фону. При зіткненні з тим, що відбувається на екрані створюються умови найбільш наближені до природних (природне мовне середовище - сукупність мовних і немовних умов, які відображають побут, історію, культуру і традиції носіїв мови в фактах даної мови) [11, с.220-221].

На відміну від аудіо чи друкованого тексту, які можуть мати високу інформативну, освітню, виховну і розвиваючу цінність, відеотекст має ту перевагу, що сполучає в собі різні аспекти акту мовного вза... ємодії. Крім змістовної сторони спілкування, відеотекст містить візуальну інформацію про місце події, зовнішньому вигляді і невербальному поведінці учасників спілкування в конкретній ситуації, обумовлених найчастіше специфікою віку, статі та психологічними особливостями особистості мовців [4, с. 13].

Використання відео на уроках допомагає вирішенню наступних завдань:

1. Підвищення мотивації навчання,

2. Інтенсифікація навчання,

3. Активізація учнів,

4. Самостійна робота учнів,

5. Підвищення якості знань учнів.

Існує величезна кількість відеоматеріалів, які можна використовувати на уроках англійської мови. Це можуть бути рекламні ролики або інтерв'ю з відомими людьми, мультфільми чи сюжет з світових блокбастерів, фрагменти новин та телепередач. У науково-методичній літературі суворої класифікації відеоматеріалів не існує. Виходячи з технічного боку, можна провести розмежування між відеозаписом, тобто матеріалами, записаними на інформаційний носій, і тими, які безпосередньо транслюються в ефір. Завдяки сучасним технологіям і інтернету, практично будь-яку інформацію можна знайти в глобальній мережі та записати на носій.

Найбільш важливою в методичному плані є наступна класифікація відеоматеріалів [8, с. 62-63]:

1. Спеціально призначені для навчання іноземної мови (відеокурси та інші навчальні фільми);

2. Призначені для носіїв мови або автентичні, включаючи художні фільми і пряму трансляцію телепрограм в ефір;

3. Розроблені самими викладачами та учнями;

Відеоматеріали, що відносяться до перших двох категорій, широко використовуються в процесі навчання через доступність і меншої складності в використанні. Відеоматеріали, розроблені самостійно, можуть вирішити більшу кількість завдань, поставлених вчителем, так як вчитель сам вибирає фрагменти для зйомки і може вплинути на сам процес, направити його в потрібному напрямку. Для створення таких матеріалів необхідно багато часу, ретельне планування та наявність технічного обладнання. Як і сюжети, спеціально призначені для навчання іноземної мови, самостійно розроблені фрагменти відрізняються від штучно створеної мовної ситауції.

Доступними на всіх епатах навчання англійської мови є навчальні відеоматеріали. Вони складаються з невеликих епізодів і мають додатковий дидактичний матеріал. Згідно Б.Томаліну, можна виділити 2 типу навчальних відеоматеріалів:

а) безпосередньо повчальні мови (Direct teaching video)

б) виступають в якості додаткового джерела для навчання мови (resource video)

Для навчального матеріалу першого типу характерно навчання прямо з екрану, де ведучий демонструє зразки структур. Роль вчителя зводиться до того, щоб за допомогою книги для вчителя та допоміжних засобів удосконалювати навички та вміння учнів.

Відеоматеріали другого типу містять більше пізнавальну інформацію, яка показує, як використовується мова на різних рівнях. Це зазвичай незв'язані за змістом епізоди, де враховується ступінь складності і мовні функції [8, с. 63].

З точки зору методики, навчальний фільм (відеофільм) - це спеціально підготовлене в методичному і режисерському плані аудіовізуальний засіб навчання, призначене для створення природних ситуацій мовного спілкування і володіє великою силою емоційного впливу на учнів за рахунок синтезу основних видів наочності (зорової, слуховий, моторної, образної, екстралінгвістичної та ін) [11, с. 222].

Автентичні відеоматеріали пропонують більшу різноманітність зразків мови і мовлення, включаючи різні регіональні акценти, загальновживану і спеціальну лексику, ідіоми і т.д., причому в реальному контексті, як їх використовують носії мови. Вони забезпечують широкі можливості для оволодіння іншомовною культурою. У той же час ці відеоматеріали орієнтовані головним чином на учнів з хорошою мовною підготовкою, так як для початківців вивчати мову вони представляють значні труднощі, пов'язані зі швидкістю мови, її індивідуально-типологічними характеристиками, діалектами особливостями, фоновим шумом і т.д.

Автентичні відеоматеріали володіють різними методичними особливостями. Згідно жанрово-тематичної спрямованості їх можна розділить на 3 групи [8, с. 64]:

а) розважальні програми (Драматичні твори усіх видів, шоу, відео, спортивно-розважальні програми та ін)

б) програми, що базуються на фактичнії інформації (документальне відео, теледискусії та ін)

в) «Короткі програми» (shorties), тривалістю від 10 секунд до 10-15 хвилин (новини, прогноз погоди, результати спортивних змагань, рекламні оголошення тощо)

Демонстрація відео, відноситься до будь наведеним вище категорій, має величезне значення в процесі навчання іноземним мовам. Під час перегляду відеоматеріалів відбувається слухо-зоровий синтез, одночасна трансляція звуку і зображення, що сприяє розвитку навичок і вмінь сприйняття мови на слух і стимулює усно-мовне спілкування учнів, яке відбувається у формі висловлення власної думки, відносини, пошуку аргументів і доказів. Практика показує, що учень запам'ятовує те, що він чує і бачить в п'ять разів краще того, що він тільки чує.

Для того щоб процес навчання іноземних мов з допомогою відеоматеріалів був ефективним необхідно систематичне і раціональне використання відео на уроках. Також слід визначити місце відеоуроків в системі навчання і частоту пред'явлення. У зарубіжній методичній літературі рекомендується використання відеоматеріалів один раз в тиждень або, щонайменше, один раз в два тижні. Тривалість заняття з використанням відео від 45 хвилин до 1 години. Перевага віддається коротким по тривалості відеоматеріалів: від 30 секунд до 5-10 хвилин, при цьому вважається, що 4-5 хвилин, демонстрації відео можуть забезпечити напружену роботу групи протягом цілої години. Це обумовлено такої специфічної особливістю відеоматеріалів, як щільність і насиченість інформації. В силу цієї особливості доцільніше використовувати короткий уривок для інтенсивного вивчення, ніж більш тривалий відеоепізод - для екстенсивного [8, с. 62].

Успішне використання відео гарантовано практично на всіх етапах процесу навчання іноземної мови [8, с 63.]:

а) для презентації мовного матеріалу в реальному контексті

б) для закріплення і тренування мовного матеріалу в різних ситуаціях спілкування

в) для розвитку умінь усно-мовного спілкування

г) для навчання іншомовный культурі і виявлення міжкультурних відмінностей

Відео можна використовувати при навчанні всім видам мовленнєвої діяльності, особливо при навчанні сприйняття мови на слух і говорінню, також у вправах для навчання аспектам мови.

1.2.3. Використання мультимедійних презентацій на уроках англійської мови

Розвиток системи освіти вимагає від педагогічної науки практики вивчення й впровадження нових методів навчання і виховання учнів.

Щоб успішно розвивати пізнавальні процеси у навчальній діяльності, необхідно шукати більш сучасні засоби і методи навчання. Використання комп'ютера з його величезними універсальними можливостями і є одним з таких засобів.

Застосування комп'ютерних інформаційних технологій у навчанні - одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу. Інформаційна технологія навчання - це процес підготовки і передачі інформації учню засобом здійснення якого є комп'ютерна техніка та програмні засоби.

На мою думку мультимедійна форма вираження навчальної інформації найбільш актуальна на сьогоднішній день у зв'язку з комп'ютеризацією процесу освіти. З метою розвитку особистості потрібна інша тактика пред'явлення навчального матеріалу: вона повинна сприяти розвитку мислення та пізнавальної активності, забезпечувати індивідуальну траєкторію навчання.

Мультимедійна презентація іншомовного матеріалу – спосіб пред'явлення творчо переробленого вчителем, адаптованого для певного віку учнів мовної інформації у вигляді логічно завершеної добірки слайдів з певних тем. Мультимедійна презентація базується на використанні аудіовізуальних можливостей комп'ютерних технологій. Технологія безпосереднього використання мультимедійних презентацій в навчальному процесі включає в себе кілька етапів: підготовчий, перед демонстраційний, демонстраційний, після демонстраційний, рефлексивний [ 6, с.1 ].

Найбільш доступним засобом для створення власних комп'ютерних навчальних продуктів є програма Power Point - майстер створення презентацій. Умілий вчитель може перетворити презентацію в захоплюючий спосіб залучення учнів в освітню діяльність. Причому презентація може стати своєрідним планом уроку, його логічною структурою, тобто може бути використана на будь-якому етапі уроку або на будь-якому типі уроку, будь то: вивчення нового матеріалу або закріплення, контроль знань або домашнє завдання та ін..

Презентація дає можливість вчителю проявити творчість, індивідуальність, уникнути формального підходу до проведення уроків. Вона забезпечує вчителю можливість для:

• інформаційної підтримки;

• ілюстрування;

• використання різноманітних вправ;

• економії часу і матеріальних засобів;

• побудови канви уроку;

• розширення освітнього простору уроку.

У переддемонстраційнний етап входять: зняття мовних труднощів, перевірка розуміння раніше вивчених лексичних одиниць, повторення необхідного граматичного матеріалу й формулювання цілей і завдань для учні. На демонстраційному етапі відбувається пред'явлення нового матеріалу з паралельним коментарем вчителя, робота над змістом кожного слайда, при необхідності повтор потрібних слайдів. Післядемонстраційнний етап охоплює питально-відповідні вправи, підведення учнями підсумків, самостійне формулювання ними правила, повторення лексичних одиниць.

Рефлексивний етап включає аналіз і висновки вчителя про результативність підготовки й показу мультимедійної презентації, моніторинг. Також проводиться критичний аналіз результатів проробленої роботи, і внесення корективів у презентацію з урахуванням виявлених недоліків; вдосконалення її наступних показів.

Для розробок презентацій допомагають наступні технічні можливості програми Power Point: шаблони – надають можливість підібрати відповідний дизайн зразка слайда відповідно до теми презентації, дозволяючи не замислюватися над його оформленням і не витрачати час на створення власного шаблона; макет слайда – це набір заповнювачів структури слайда, у якості яких виступають текст, картинки, таблиці, діаграми, графіки, аудіо- і відеофайли.

Макет визначає також розташування інформації на слайді. Фон слайда – це основа для значеннєвого наповнення. Фон може бути однотонним, багатобарвним, мати текстуру або візерунок. Як фон можна використати малюнок або фотографію. Фон слайдів буває різним, але звичайно всі слайди презентації мають однакові кольори, що забезпечує цілісність сприйняття. Сховані слайди – з їхньою допомогою можна використати ту саму презентацію на різних етапах роботи над темою. При цьому він свідомо приховує слайди, які планує використати на іншому уроці, наприклад, для розширення або поглиблення раніше вивченого матеріалу. Це заощаджує час, затрачуваний на підготовку презентації. Ефекти кадрових переходів – це способи переходів від одного кадру до іншого, у результаті яких відбувається відокремлення значеннєвих фрагментів презентації. Ефекти анімації об'єктів у кадрі. Вони є інструментом для дозованої подачі інформації усередині кадру. Найбільш оптимальними для навчальних і навчальних цілей представляються так називані «прості» ефекти; для функції «вхід» й «вихід»: вицвітання, прояв зі збільшенням, прояв з обертанням, розгортання; для функції «виділення»: вицвітання, затемнення, додаткові кольори, підкреслення, підведення до сірого; функція «шлях переміщення». Замітки – їхня основна функція – графічні пояснення до кожного слайда презентації. Замітки можна зробити розгорнутими й короткими. В область заміток кожного слайда можна внести цілий конспект уроку або окремі його етапи. Замітки не відображаються на слайдах, а друкуються окремо. З кожним слайдом презентації пов'язана окрема сторінка заміток, на ній розташовується зменшена копія слайда, з яким вона пов'язана. Дану технологію можна використати при виготовленні роздавального матеріалу. Примітки – вони не відображаються в режимі показу презентації й можуть бути корисні на етапі технічного втілення слайд-шоу, тому що дозволяють зробити позначки щодо того або іншого об'єкта на слайді. Наприклад, у процесі перевірки підготовлених навчальних презентацій вчитель за допомогою приміток може додавати свої корективи в презентацію, не займаючись її виправленням [ 6, с.3].

1.2.4. Використання ресурсів Internet на уроках іноземної мови

Інтернет – найширша комп’ютерна мережа світу (або як її називають “павутина”), що володіє колосальними інформаційними можливостями. Інтернет дає унікальну можливість для вивчаючих іноземну мову користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Але як ним користатися? Як його використати в реальному навчальному процесі?

Як вже згадувалося вище, основна мета навчання іноземних мов – формування комунікативної компетенції. Всі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії.

У наш час саме ця мета є найбільш затребуваною учнями.

Навіть якщо подальша спеціалізація випускника школи не зв'язана з закордонними поїздками, контактами з іноземними фахівцями, користування всесвітньою мережею Інтернет стає усе більш необхідною умовою одержання і передачі інформації з будь-якої спеціальності. Сучасні засоби зв'язку з партнерами, доступ до інформаційних ресурсів мережі Інтернет передбачає досить вільне володіння не тільки комп'ютерними технологіями, але й іноземною мовою. Це реальність, яку ми повинні прийняти, та, очевидно, одна з причин, через яку ЮНЕСКО оголосив ХХІ сторіччя століттям поліглотів [20, с. 19]. Пріоритетна цінність у століття інформатизації – інформація. Шлях до успіху в багатьох областях – доступ до інформації й уміння працювати з нею, зрозуміло, не тільки рідною мовою.

Специфіка предмету «іноземна мова» полягає в тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземній мові є не основи наук, а способи діяльності – навчання різним видам мовної діяльності: говорінню, аудіюванню, читанню, письму. Для навчання учнів різним видам мовленнєвої діяльності необхідно надати практику кожному учню в тому виді мовленнєвої діяльності, який він у даний час опановує. Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні. А для цього потрібний партнер. Комп'ютерна програма, комп'ютерні диски можуть забезпечити лише спілкування з машиною, а не з живою людиною. Виключення складають комп'ютерні телекомунікації, коли учень вступає в живий діалог з реальним партнером – носієм мови. Система навчання іноземній мові повинна бути побудована таким чином, щоб учневі була надана можливість знайомства з культурою країни досліджуваної мови. Необхідно навчити школярів поважати прояви цієї культури, тобто бути здатним до міжкультурної взаємодії [13, с. 20]. Частково ця задача виконується за допомогою добору змісту в підручниках, навчальні посібниках. Але справжнього знайомства все-таки не відбувається.

Саме тому, готуючись до чергового уроку, плануючи ланцюжок уроків по темі усного мовлення і читання, вчителю важливо мати на увазі дидактичні властивості і функції кожного з засобів навчання, що відбираються, чітко уявляючи собі, для вирішення якої методичної задачі той чи інший засіб навчання може виявитися найбільш ефективним.

Що стосується Інтернету, наведемо нижче приклади, для яких цілей ми можемо використовувати його можливості:

- для включення матеріалів мережі в зміст уроку (інтегрувати їх у програму навчання);

- для самостійного вивчення, поглиблення першої чи другої досліджуваної іноземної мови, ліквідації пробілів у знаннях, уміннях, навичках;

- для самостійного пошуку інформації учнями в рамках роботи над проектом;

- для самостійної підготовки до здачі кваліфікаційного іспиту екстерном;

- для систематичного вивчення курсу іноземної мови дистанційно під керівництвом викладача.

Інтернет може мати величезний спектр використання і можливостей. Учитель може до уроку в медіатеці школи чи зі свого домашнього комп'ютера, якщо такий є, підібрати ті чи інші автентичні матеріали для читання по досліджуваній темі усного мовлення. Якщо комп'ютер має звукову плату, можна записати (за наявності технічних умов) і звукову інформацію (мова політичних чи державних діячів, цікаві виступи на різні теми носіїв мови з найрізноманітніших питань), скоротивши її до потрібних меж на своєму магнітофоні [13, с. 21]. Викладач може провести усне обговорення отриманих електронною поштою листів від партнерів по проекту, провести в групах співробітництва обговорення, дискусії по тій чи іншій проблемній інформації, отриманої з ресурсів мережі Інтернет, а потім організувати загальну дискусію всього класу. В Інтернет містяться фразеологізми, реалії, ідіоми, прислів'я, приказки, неологізми, що відбивають специфіку функціонування досліджуваної мови і культурі народу, у віртуальних бібліотеках знаходяться художні та публіцистичні твори авторів країни досліджуваної мови, а також довідники країнознавчого характеру.

Якщо учень хоче обмінятися думками по тій чи іншій проблемі з громадянами країни, мову якої він вивчає, до його послуг є безліч “чатів”, чи телеконференцій по електронній пошті, і він може обговорити на уроці різні точки зору на ту саму проблему (наприклад, вибори Президента країни, події в різних куточках світу, думки про прочитану книгу, особливість утворення у Франції національної кухні, традиції святкування тих самих свят, наприклад Різдва). Можна при цьому підібрати дуже цікаві ілюстрації. У цьому ми бачимо діалог двох культур, стимульований реальними контактами з представниками цієї культури.

Таким чином, використовуючи інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна більш ефективно вирішувати цілий ряд задач, серед яких і задачі лінгвокраїнознавчого характеру, як, наприклад, знайомитися з культурознавчими відомостями, що включають у себе мовний етикет, особливості мовного поводження носіїв мови, особливості культури, традицій країни досліджуваної мови.

Основні дидактичні частини комп’ютерного уроку:

  • вступ, організаційна частина;

  • актуалізація зон актуального та найближчого розвитку (засвоєних опорних ЗУН);

  • вивчення нового матеріалу (формування нових ЗУН);

  • закріплення матеріалу - повторення та застосування;

  • контроль засвоєння; корекція; узагальнення; домашнє завдання [13,с.22].

Усі дидактичні частини уроку можуть бути комп’ютеризовані (здійснюватися цілком або частково за допомогою та за підтримки комп’ютерних засобів).

При використанні нових «комп’ютерних» засобів навчання вчитель перестає бути для учня єдиним джерелом інформації, носієм істини та стає партнером.

Вид комп’ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку; варіанта використання засобів ІКТ; обсягу делегованих комп’ютеру функцій учителя (формули, комп’ютерного уроку); виду використовуваних комп’ютерних засобів (текстові, відео, аудіо) [13, с. 22].

Сам же урок, укомпонований у систему якої-небудь педагогічної технології, підвищує ефективність засвоєння навчального матеріалу.

Вивчення (пояснення) нового матеріалу. Учитель не «скасовується», він координує, направляє, керує й організовує навчальний процес, виховує. А «розповідати» матеріал замість нього може комп’ютер. Звичну чорну дошку заміняє величезний електронний екран. На цьому екрані відбувається за допомогою відеоряду, звуку та тексту віртуальна «подорож за часом і простором»… Багатство змістовної підтримки робить урок не тільки значно більш засвоюваним, а й незмірно більш захоплюючим [10, с. 177].

Первісне ознайомлення з новим матеріалом відбувається фронтально, без комп’ютера або з комп’ютером. Індивідуальне спілкування з комп’ютером має ту перевагу, що лоно інтерактивне (діалог, лекція-бесіда, тренінг, тест, проблематизація, гіпертекст, гипермедіа). Взаємодія здійснюється одночасно по всіх каналах сприйняття «текст-звук-відео-колір» [10, с. 178].

Закріплення. Основний недолік класичного традиційного уроку – труднощі обліку індивідуальних особливостей засвоєння матеріалу учнями (гендерні розходження, індивідуалізація труднощів матеріалу, темпу засвоєння, типологічних особливостей особистості дитини). Застосування комп’ютера дозволяє або застосувати індивідуальне програмування, розгалужену програму закріплення, або організувати внутрішньокласну групову диференціацію. При цьому структура уроку стає нелінійною. Звичайно клас поділяється на три групи:

1) учні з низькою успішністю, не впевнені у своїх знаннях, які не вміють їх застосовувати;

2) учні із середньою та достатньою успішністю, здатні осмислити зв’язки між поняттями та навичками самостійної роботи;

3) учні, які вміють узагальнювати, виділяти головне, відшукувати нешаблонне, раціональне рішення.

Кожна група працює за своїм варіантом і своєю програмою. Одна або дві групи сідають за комп’ютери, із третьою працює вчитель (потім відбувається зміна груп). Частина учнів може освоювати індивідуальні освітні програми.

Комп’ютер дозволяє провести експрес-діагностику засвоєння в залежності від її результатів відповідну корекцію.

Повторення. У першій частині уроку в комп’ютерному варіанті може бути представлене в будь-якому форматі (текст – звук – зображення): репродуктивним тестуванням, експериментальними задачами, проблемними ситуаціями, що розвивають іграми тощо. Таким чином, усі учні виявляються включеними в миследіяльність, готовими до сприйняття нового. Вони можуть самостійно ставити цілі, шукати рішення поставленої задачі, творчо працювати, виводити формули, піти у вільну подорож.

При узагальнюючому повторенні для узагальнення та систематизації навчальної інформації використовуються графічні можливості комп’ютера, а для досягнення гарантованих результатів навчання – програми-тренажери.

Контроль навчальних досягнень. Комп’ютерний контроль у порівнянні із традиційним має істотні переваги: ураховується різна швидкість роботи учнів, завдання диференціюються за ступенями труднощів; підвищується об’єктивність оцінки; учень бачить детальну картину власних недоробок; оцінка може видаватися (причому швидко) не тільки по закінченню роботи, а й після кожного питання [10, с. 180].

Форми контролю: завдання, задачі, тести (відкриті, закриті), самоконтроль, взаємоконтроль, завдання на репродукцію, застосування, творче застосування, рейтинговий контроль.

Комп’ютер допомагає педагогові в керуванні навчальним процесом, видає результати виконання учнями контрольних завдань з обліком допущених у темі помилок і витраченого часу; порівнює показники різних учнів за рішенням тих самих задач або показники одного учня за визначений час.

Домашнє завдання. Кожен учень може одержувати відеокліп, з якого він повинен змонтувати свої «відповіді», озвучивши його текстом відповідно до пройденого на комп’ютерному уроці матеріалу. Це документальний комп’ютерний кліп, фільм, чиїм автором стає сам учень.

Усі ці якості визначають багатомірну структуру особливостей комп’ютерного уроку.

Проектування комп’ютерних уроків починається зі складання календарно-тематичного плану вивчення теми (використання засобів ІКТ оптимально розподіляється за всіма уроками).

При цьому враховується зміст досліджуваного матеріалу; основна педагогічна технологія; наявність у школі комп’ютерних, програмних і аудіо- та відеозасобів; психологічні, соціометричні характеристики групи та кожної дитини; необхідність чергування різних типів комп’ютерних засобів тощо [10.с.182].

Для плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель:

- складає тимчасову структуру уроку, намічає задачі та необхідні етапи для їхнього досягнення;

- із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш ефективні засоби, розглядає доцільність їхнього застосування в порівнянні із традиційними;

- відібрані матеріали оцінює в часі: їхня тривалість не повинна перевищувати санітарних норм; рекомендується переглянути та прохронометрувати всі матеріали, урахувати інтерактивний характер матеріалу;

- складає тимчасове розгорнення (похвилинний план) уроку;

- при недостатності комп’ютерного ілюстративного або програмного матеріалу проводить пошук у бібліотеці, Інтернеті або складає авторську програму;

- зі знайдених матеріалів (файлів) складає презентаційну програму. Для цього пише її сценарій. Під час презентації на великому екрані можна з’єднати разом карти та схеми, діаграми та фото, фільми й аудіо записи — усе це при необхідності доповнити підписами та коментарями, виділити шрифтом, кольором і світлом найбільш важливу інформацію. А комп’ютерна «миша» може використовуватися як указка, що звертає увагу учнів на найбільш важливі місця на екрані;

- плануючи досягнення визначених цілей, передбачає їх поетапну та результуючу діагностику. Використання комп’ютера дає можливість підсилити та поглибити контроль. Для цього застосовується ігрова програма або розробляється авторська, котрі також включаються в презентаційну програму.

Згідно з опублікованими в літературі даними, оптимальна частота та тривалість застосування традиційних ТЗН у навчальному процесі визначаються віком учнів, характером навчального предмета та необхідністю їхнього використання в пізнавальній навчальній діяльності учнів. Для фізико-математичних предметів експериментально визначена оптимальна частота їхнього використання дорівнює 1:8 (для учнів 15-18-ти років) [9, с. 214].

Ефективність застосування аудіовізуальних засобів залежить також від етапу уроку. Не слід використовувати їх більше 20-ти хвилин: учні втомлюються, перестають розуміти, не можуть осмислити нову інформацію. Найкраще використовувати ТЗН на початку уроку (5 хвилин – це скорочує підготовчий період з 3 до 0,5 хвилини, а втома та втрата уваги настають на 5-10 хвилин пізніше звичайного), а також в інтервалах між 15, 20, 30 і 35-ма хвилинами, що дозволяє підтримувати стійку увагу учнів практично протягом усього уроку, тому що під час кожного уроку в учнів періодично змінюються характеристики зорового та слухового сприйняття (їхня гострота, пороги, чутливість), увага, стомлюваність. При монотонному використанні одного засобу вивчення нового матеріалу в учнів уже до 30-ї хвилині виникає позаграничне гальмування, що майже цілком виключає сприйняття інформації. У той же час правильне чергування засобів і методів навчання може це виключити. Періоди напруженої розумової праці та вольових зусиль необхідно чергувати з емоційною розрядкою, релаксацією зорового та слухового сприйняття [9, с. 215].

2.1.Розробка завдань для опрацювання джазового ритму

2.1.1. Рецептивне опрацювання джазового ритму

  1. Listen to the chant and tap your feet if you hear the sounds

a) [ i: ] ([ o: ], [ Ι ],[ æ ], [ ә: ])

b) [ ð ] ( [ ], [ d ])

  1. Listen to the chant and clap your hands one time if you hear [ І ] ( [ e ], [o:]) and twice if you hear [ i: ] ([ æ ], [ ә: ] )

3. Listen to the chant and raise the cards with the sounds

  1. [ i: ] ([ Ι ])

  2. [ æ ] ([ e ])

  3. [ o: ] ([ ә: ] ) if you hear them.

4.Listen to the chant and put a tick to the words with the sounds [ i: ] ( [ o: ], [ æ ], [ І ], [ d ], [ ð ], [ ], [ ә: ] )

5.Listen to the chant and pick up the clothes you hear

6.Listen to the chant and colour the clothes

7.Listen to the chant and tick the right answers

8. Read the chant with some movements.

2.1.2. Репродуктивне опрацювання джазового ритму

  1. Listen to the chant and stick the lines on the board (The chant is divided into the lines and the pupils stick them on the board)

  1. Mime the chant

  1. look at the my movements and rearrange the lines of the chant in the order of the actions to restore the whole story.

  1. Read the chant in turns

These are my blue jeans

1) That.s my shirt.

This red shirt? No, that brown shirt.

2) Those are my shoes.

These brown shoes? No, those black shoes.

3)This is my jacket.

That green jacket? No, this blue jacket.

4) That.s my t-shirt.

This white t-shirt? No, that red t-shirt.

5)These are my jeans.

Those black jeans? No, these blue jeans.

6)Those are my shorts.

These green shorts? No, those white shorts.

  1. Read the chant with different emotions

- joy - anger - sadness- fear - surprise

These are my blue jeans

That is my shirt.

This red shirt? No, that brown shirt.

Those are my shoes.

These brown shoes? No, those black shoes.

This is my jacket.

That green jacket? No, this blue jacket.

That is my t-shirt.

This white t-shirt? No, that red t-shirt.

These are my jeans.

Those black jeans? No, these blue jeans.

And now read the chant with the perfect English

  1. Read the chant with the help of the pictures

1) These are my blue jeans

That is my .

This red shirt? No, that brown shirt.

Those are my .

These brown shoes? No, those black shoes.

This is my .

That green jacket? No, this blue jacket.

That is my .

This white t-shirt? No, that red t-shirt.

These are my .

Those black jeans? No, these blue jeans.

Those are my .

These green shorts? No, those white shorts.

2) These are my blue jeans

That is my .

This ? No, that .

Those are my .

These ? No, those .

This is my .

That ? No, this .

That.s my .

This ? No, that .

These are my .

Those ? No, these .

Those are my .

These ? No, those .

  1. Look at the chant and fill in it. Reproduce it with the help of the prompts

1)

That is my …………..

This red ……………? No, that brown ………...

Those are my ……………...

These brown …………….? No, those black……………..

This is my ……………..

That green ……………….? No, this blue ……………….

That is my ………………..

This white………………? No, that red …………………..

These are my ……………...

Those black ……………? No, these blue……………...

Those are my ……………...

These green ………………? No, those white ……………….

2)

That is my shirt.

This …………. shirt? No, that ………….. shirt.

Those are my shoes.

These ……………… shoes? No, those …………shoes.

This is my jacket.

That ……….. jacket? No, this …………… jacket.

That is my t-shirt.

This ………….. t-shirt? No, that ………… t-shirt.

These are my jeans.

Those ………….jeans? No, these………….. jeans.

Those are my shorts.

These ………… shorts? No, those ………… shorts.

  1. Read the chant with the missing words( the teacher dusts more and more words and do it until all the words will be wiped)

That is my …………..

This red ……………? No, that brown ………...

Those are my ……………...

These brown …………….? No, those black……………..

This is my ……………..

That green ……………….? No, this blue ……………….

That is my ………………..

This white………………? No, that red …………………..

These are my ……………...

Those black ……………? No, these blue……………...

Those are my ……………...

These green ………………? No, those white ……………….

  1. Change the underlined parts of the chant into the interrogative ones

Are these my jeans? Are those my shoes?

Are those my shorts? Is that my t-shirt? Is that my shirt? Is that my jacket?

That is my shirt.

This red shirt? No, that brown shirt.

Those are my shoes.

These brown shoes? No, those black shoes.

This is my jacket.

That green jacket? No, this blue jacket.

That is my t-shirt.

This white t-shirt? No, that red t-shirt.

These are my jeans.

Those black jeans? No, these blue jeans.

Those are my shorts.

These green shorts? No, those white shorts.

10.Listen to the chant and fill in the table

That

Those

  1. Pair up with your friend and add more information to the lines of the jazz chant

For example : old beautiful bad nice new

  1. Pair with your friend and make up an opposite story

  2. Look at my movements and reproduce the chant.

      1. Продуктивне опрацювання джазового ритму

  1. Make up your own chant. Use the clothes which we wear in winter

  1. Make up your own chant. Use the clothes and the colours you wish.

  1. Design a poster about the clothes you wear.

  1. Make up a chant about the clothes you are wearing now.

Висновки та рекомендації

У зв'язку з розвитком та зміною освітньої системи, розробкою нових методик, багато вчителів починають перебудову і у навчанні іноземної мови. У чому вона полягає? Насамперед, у великій увазі до дітей, у прагненні розвинути в них мотивацію, інтерес до оволодіння іноземною мовою, у спробах перебороти формалізм в організації навчально-виховного процесу й оцінці діяльності учнів, перейти від авторитарного стилю спілкування з учнями до справжнього спілкування, діалогу. Вчителі намагаються залучати додаткові цікаві країнознавчі матеріали, спонукають учнів до самостійного пошуку таких матеріалів значно раніше, ніж це передбачено програмою, організовують на уроках роботу з газетою, піклуються про створення сприятливого психологічного клімату на уроці. Пісні, вірші, театралізація на позакласній роботі все більше проникають на урок, стають обов’язковими його елементами. Починається це для того, щоб “зробити навчання більш інформативним, змістовним, щоб підсилити вплив на особистість школяра засобами навчального предмета, щоб розвивати не тільки його світогляд, але й світовідчування” [11, с. 155].

Цьому служить і прагнення в більшій мірі спиратися на свідомість в оволодінні іноземною мовою, розвивати мислення, пам'ять, формувати загальні і специфічні навчальні уміння, наприклад, уміння користатися словником, підручником.

В Україні постійно зростає інтерес до вивчення іноземної мови і у зв’язку з цим з'явилася об'єктивна необхідність розширити наявні шляхи підготовки з цього предмету. Насамперед, виявляється можливим почати більш раннє вивчення іноземної мови там, де для цього є відповідна кадрова і матеріальна база. Багато педагогів вважають, що на ранньому етапі оволодіння іноземною мовою найбільш ефективною формою навчання є гра. За допомогою гри в школярів розвивається інтерес до іншомовного спілкування, залучаються елементи культури спілкування, формуються деякі уміння, здійснюється інтернаціональне, естетичне виховання, створюється іншомовна інформаційна база, формуються мовні механізми. Усередині існуючих організаційних форм можуть бути різні варіанти навчання іноземної мови, що відрізняються тривалістю курсу, терміном і характером його початку і завершення.

Усе це пошуки наявних резервів підвищення якості і результативності навчання, а також бажання створити умови, що дозволяють дітям легше опанувати основи іншомовного спілкування.

В інтенсивних методах велику методичну цінність представляють використання зв'язного фабульного тексту, розмаїття способів і багаторазовість пред'явлення тексту, широке використання групових форм роботи. При інтегруванні положень інтенсивності методів у систему шкільного навчання необхідно враховувати наявність у кожному учнівському колективі некомунікативних типів школярів, а також тих, що недостатньо володіють методичною майстерністю.

Отже, важливо створювати диференціальні і індивідуалізовані програми навчання. Різноманітне сполучення усіх форм роботи: індивідуальної, самостійної, парної, групової являє собою важливий засіб підвищення якості навчання і виховання школярів, дозволяє краще враховувати їхні індивідуальні відмінності, сферу інтересів. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і забезпечити учню можливість досягти планований результат. Навчання робить вкрай активним більш широке впровадження елементів самонавчання і взаємопов’язаного навчання.

Надзвичайно перспективними є ідеї створення навчальних програм з використанням комп'ютерів і відеозаписів, і впровадження їх у практику школи. Інтенсифікація навчання як одна з важливих сучасних тенденцій, диктує необхідність модифікувати урок іноземної мови – перетворювати його в урок – екскурсію, в урок – конференцію, урок – телеміст. Особливе значення має вихід в інші практичні види діяльності, у процесі яких відбувається реальне іншомовне спілкування. Такий вихід може здійснюватися:

- на внутрішньому шкільному рівні – при реалізованому спілкуванні з іноземними гостями, зустрічах типу КВК;

- на міжшкільному рівні – організація переписування іноземною мовою, олімпіад, фестивалів, тижнів іноземної мови;

- на позашкільному рівні – у процесі включення школярів у реальну трудову діяльність.

Очевидно, що запланований результат навчання іноземній мові може бути досягнутий, якщо будуть поліпшені умови навчання і якщо школярі насправді будуть відчувати, що від них реально потрібне практичне володіння іноземною мовою.

Література

1. Басіна А. Методика викладанні іноземної мови в початковій школі. –К. :1.

Шкільний світ, 2007. – С. 128 .

2. Березина Н. В. Лингафон, компьютер, аудио- и видеоаппаратура на

уроках английского языка в начальной школе . – 1998. – С. 56.

  1. Вишневський О. І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1989. – С. 224 .

4.Гризуліна А. П. Хрестоматия по методике преподавания английского

языка. – М.: Просвещение, 1983. – С. 159 .

5. Карпенко О. О. Вивчення іноземної мови через пісню й музику //

Англійська 4. мова та література – 2004. - №12. – С. 2-4.

6. Луцько Н. П. Використання мультимедійних презентацій на уроках

англійської мови. // http: // school6/org. 2011. – С. 1-3.

7. Книга вчителя іноземної мови: Довідково-методичне видання /

Упоряд.О.Я. 5. Коваленко, І. П. Кудіна. – Вид. 2-ге, доповн. – Харків :

ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – С. 412 .

8. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах:

Підручник для студ. вищих закл. освіти. – К.: Ленвіт, 2002. – С. 327 .

9. Методика обучения иностранным языкам в начальной и основной

общеобразовательной школе: Учебное пособие для студентов

педагогических колледжей. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – С. 412 .

  1. Настольная книга учителя иностранного языка: Справочно-методическое

пособие. – М.: АСТ: Астрель, 200 – С. 4 – 446 .

11. Практикум з методики викладання англійської мови у середніх

навчальних закладах: Посібник для студентів вищих навчальних закладів.

К.: Ленвіт, 2004. – С. 360 .

12. Современные теории и методики обучения иностранным языкам: збірка

наукових праць. – М.: Экзамен, 2004. – С. 318 .

13. Чашка С. Компьютерная поддержка преподавания английського язкыка

в средних учебных заведениях // Відкритий урок: розробки, технології,

досвід. – 2003. – № 11-12. – С. 19-22.

14. Tim Murphey “Music & Songs”. – Oxford University Press, - P. 151.

63

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Інноваційна методика творчо-пізнавальної діяльності особистості: «Rory’s Story Cubes» »
Швень Ярослава Леонідівна
30 годин
590 грн