Виховний захід на тему "Душа мого народу - рушники"

Опис документу:
Традиційне використання українських рушників в святкові дні і в побуті.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Рушники ви мої,рушники…

Особливими оберегами людського життя,сім”ї в українських хатах були рушники.І сьогодні живуть на Глухівщині прислів”я та приказки про рушник.Наприклад,

Хата без рушників- родина без дітей.

Рушник на кілочку- хата у віночку.

Хліб і рушник-одвічні людські символи.Хліб і сіль на вишитому рушнику- то висока ознака гостинності українського народу.Кожному,хто приходив із чистими помислами,піносили цю давню святиню.

Рушник супроводжував людину від народження до самої смерті.У кожній родині в оселі на стінах висіли рушники.Вони були вишиті червоними та чорними нитками,різним рослинним орнаментом.І сьогодні оселі Перемоги прикрашені вишитими рушниками,тільки стали вони яскравішими,бо вишиті яскравими кольоровими нитками.

Хоч би як не жили господарі убого,ці витвори народного мистецтва палахкотіли багатством кольорів,були своєрідною візитною карткою ,а точніше обличчям оселі і господині.

Гарно оздоблений полотняний рушник висів біля порога на кілочку в кожній сільській хаті,ним витирали руки і посуд,накривали діжу з тістом,спечені паляниці,діжу після випікання хліба,яку ставили під образами на покуті,з рушником ходили доїти корову.

Із рушником,як і хлібом, приходили до породіллі,ушановували появу немовляти в родині, одружували дітей,проводжали людину в останню путь,виряджали в далеку дорогу батька,сина,чоловіка,коханого.

У різних регіонах України рушники називали по-різному ,залежно від їх призначення.У Перемозі говорять на рушник для втирання обличчя і рук- утиральник.Якщо господиня йшла доїти корову , то брала с собою підтирач. Весільний рушник – це той, що клали молодим під ноги під час вінчання.

Рушник є незмінним атрибутом всіх обрядів.Їх подають і беруть, коли йдуть свататися, ними пов”язують сватів,дружків , зв”язують руки молодятам, стелять їм під ноги. Черврним кролевецьким рушником обгортають коровай під час завивання вільця.

У кожній родині , де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Їх дбайливо оберігали ,ними , в кращому розумінні цього слова ,хизувалися перед гостями,сусідами,неодмінно показуваои посаг.

“Дати рушники “- традиційно означало готуватися до весілля.Кульмінацією весілля , власне, закріплення шлюбу, було – стати на рушник.

Рушники використовували при зведенні житла. Ними застеляли підвалини, піднімали на рушник сволоки ( потім рушники дарували майстрам ).Коли вже стіни були зведені,вгорі в кутку вішали ікону , а на ній рушник.

Не обходилось без рушника і в хліборобських обрядах.У перший день огляду озимини ( на Юрія ) йшли в поле гуртом або цілим родом.Попереду – батько з хлібом-сіллю на вишитому рушнику ,мати несла в кошику різне частування.На зеленому полі стелили рушник ,викладали на нього їжу, пигощалися. Обряд закінчувався дівочим співом,звучали обрядові пісні. Так робили в перший день оранки, і в перший день жнив.

У с.Перемога рушники оздоблювалися переважно червоними і чорними нитками.Взагалі для Полісся був характерний червоний і чорний кольори на рушниках.

Рушники були вишивані і ткані. Орнаменти на рушниках свідчать про те , що прийшли до нас з прадавніх часів ,не змінивши своєї форми.А це ще раз підкреслює , що наш український народ має дуже глибоке коріння.

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

“Душа мого народу – рушники”

На сцені – виставка вишитих рушників ,серветок ;

Стіл ,застелений вишитим обрусом.

Дійові особи сценки:

1-а ведуча

2-ведуча

батько,мати,донька,перший староста,другий староста,наречений.

Звучить мелодія пісні “Пісня про рушник” на сл.А.Малишка.

Виходять троє дівчат в українських строях. У однієї в руках тарілка з рушником,у другої – хліб , у третьої –сільничка із сіллю.

1-а ведуча: Круглим житнім короваєм

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Шанобливо сіль підносим,

Кланяються І,вклонившись ,щиро просим :

-Любий гостю наш,приймай

Дружби символ – коровай!

Коровай ставлять на стіл,дівчата відходять.

2-а ведуча : Український рушник…Оздоблений вишивкою,мережкою – він супроводжував людину протягом усього її життя. Він був оберегом,

молитвою і засобом спілкування з предками. Рушники – це символ дороги. Засіяні зерним орнаментів ,вони є символом долі, життєвої стежки.

1-а ведуча:Рушники – це відбиток побуту ,звичаїв, традицій українського наоду протягом століть.Їх назви говорять самі за себе:

утирач- для рук і обличчя,

стирка- для посуду,

божник- для ікон,

плечовий – для сватів,

подарунковий- для подарунків.

2-а ведуча: При народженні дитини баба-бранка приймала немовля на світ. Породіллю вперше провідували родичі і сусіди з гостинцями і обов”язково з рушниками. В обряді хрестин використовували крижлю – довгий шматок незарубленої тканини,який приносили хрещені батьки.

1-а ведуча: Як я буду вінчатися,

Прийди,серце,прощатися,

Ой,як буду на рушничку,

Подай мені білу ручку.

Обрядові рушники весільного (шлюбного ) призначення виступають найголовнішим атрибутом однієї з найважливіших подій у житті людини.

2-а ведуча: Весільний посаг дівчини іноді складав до 80-100 рушників. Весільні рушники , як і весь посаг, кожна дівчина готувала собі зазделегідь. У вишивання кожного рушника і сорочки вкладалися дівочі мрії про щасливе майбутнє. Вишивати рушники і сорочки мати навчала дочок ще змалку.

На заручени – “ перев”язні “ рушники,

На шлюб - “ шлюбний “ рушник,

На весілля – “ подарункові”, “ вітальні” рушники.

“Коли б мені ,Господи,неділі діждати-

На рушничок стати,

Тоді не розлучить ні батько,ні мати,

Ні суд,ні громада…”

Ведучі відходять убік.Чути стукіт у двері.Біля столу батько і мати.Батько відчиняє двері.У хату заходять старости,молодий залишається біля дверей.

1-й староста:Ходили ми, ходили і зустріли князя. А він нам і розповів, що не їсть ,не п”є,не спить відколи зустрів красуню-дівицю. Поможіть мені її зустріти.

2-й староста: От ми і знайшли дорогу до Вашої хати.Оце ж нашому слову кінець, а ви дайте ділу вінець:оддайте нашому князю вашу красну дівицю.

Батько:То що , дочко, будемо робити?

(Дочка в цей час підходила до печі і мовчки колупала її на знак згоди)

Батько:Люди добрі! Хліб і сіль приймаємо ,доброго слова не цураємось,а за те ,щоб ви нас не лякали,ми вас перев”яжемо.(до дочки).Чуєш,дочко,годі вже піч колупати,давай чим оцих молодців перев”язати.А ,може, і рушників нема?Може, нячого не придбала?Не вміла ні прясти,ні шити?

Мати: Наша дочка про свій посаг дбала.З малих літ шила,вишивала.У неї є чим перев”язати сватів.

(молода виносить рушники і хустку.Рушники,кланяючись ,віддає старостам,які перев”язують один одного через плече,а хустку затикає молодому за пояс; перед тим стелить рушник ,стає на нього і в”яже руки молодому рушником).

1-а ведуча:Дала один,дала другий,

На третьому стала,

А четвертим,білесеньким,

Руки пов”язала.

А могло бути і так:

Мали повернутись з рушниками,

Але повернулись з гарбузами.

2-а ведуча: На весіллі перев”язували не лише старостів та жружок,а також бояр та інших весільних чинів.

А в коморі сволок,

Там рушників сорок,

І підіте винесіте,

Бояр прикрасіте

1-а ведуча: Рушника, а часом і не одного, брали з собою в дорогу чумаки, військові, заробітчани та усі, хто надовго відлучався від рідної домівки.

Дай же, дівчино, хустину,

Може, я в бою загину.

Темної ночі накриють очі,

Легше в могилі спочину.

2-а ведуча: Рушник – це доля і пісня, вишиті нитками на полотні.

Звучить мелодія пісні „ Пісня про рушник” на сл. А. Малишка. Всі співають її.

1-а ведуча: Рушники мали ритуально-обрядові функції. Їх використовували у різних обрядах: хліборобських, великодніх, при будівництві хати, при випіканні хліба ( „ надіжниці” – ними накривали діжку з тістом); ритуальні – з якими людину проводжали в останню путь, ними перев’язували церковний хрест.

2-а ведуча: З приняттям християнства з’явилась традиція прикрашати ікони рушниками. Нечуй-Левицький писав: „..Перед образами висіли лампадки,а на образах біліли довгі рушники,розкішно повишивані лапатими квітами та дрібними взорцями”.

Крім хат,рушниками в минулому також прикрашали громадські будівлі - церкви,сільські управи,школи.Прибрана рушниками, килимами, різьбленими та розмальованими меблями, гарними посудом хата виглядала як писанка.

2-а ведуча: Читає вірш Наталії Баглай „ Рушники”

Тримаю вишиті старенькі рушники.

Давно забуті, горнуться до мене...

Заполонили світ нейлони і шовки...

Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу прядку полотна,

Засіяну барвінком та любистком.

Сміється вишита прабабою весна,

Ховається за квітами і листом.

Голублю диво-дивне із пісень,

Що хрестиками стелиться і в”ється.

Сіріє за вікном звичайний день,

А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,

Щоб хліб вкривали і дитя в колисці,

Щоб старостів чекали на святки-

Розшиті маками ,заквітчані ,барвисті.

Благословенна будь на всі віки,

Найперша жінка,що нашила квіти.

Душа мого народу-рушники,

Барвінками і мальвами зігріті.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.