Від сивої давнини і до наших часів, в радості і в горі рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою нитками на полотні.
Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження і смерть людини. Простий і скромний оздоблений рушник висить у кожній сільській хаті біля порога на кілочку. Ним витирають руки, з ним доять корову, пораються біля печі.