Виховна година "Яким буває театр"

Образотворче мистецтво

Для кого: 1 Клас, 2 Клас, 3 Клас, 4 Клас

06.10.2021

64

1

0

Опис документу:

Виховна година

"Яким буває театр"

Мета: навчити дітей розрізняти види театру; навчити дітей створювати власний театр; розвивати кругозір, творчість, абстрактне мислення, діалогічне мовлення; виховувати інтерес до мистецтва та духовного розвитку;

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховна година

"Яким буває театр"

Мета: навчити дітей розрізняти види театру; навчити дітей створювати власний театр; розвивати кругозір; виховувати інтерес до мистецтва та духовного розвитку.

  1. Вступна частина.

  1. Повідомлення теми, мети.

27 березня весь світ відзначає Всесвітній день театру.

Це свято відзначають всі працівники театру, та гадаю і нам буде не зайвим вшанувати це свято і дізнатися про театр ще трохи цікавинок.

II. Основна частина .

Театр – вид мистецтва


На сьогоднішній день театри поділяються на різноманітні структурні варіанти, певні жанрові модифікації. Окремі театри мають жанрову спеціалізацію. Це театри сатири, комедії, драми та комедії, малих сценічних форм тощо.


Деякі театри орієнтуються на певне коло глядачів. (Молодіжний театр, театр юного глядача, театр флоту). Театр, як вид мистецтва поділяється на такі види :


- драматичний театр;


- музичний театр (опера, балет);


- театр оперети, або театр музичної комедії;


- театр пантоміми;


- тіньовий театр;


- ляльковий;


- театр одного актора .

В процесі історичного розвитку визначилися різні види театру, котрі відрізняються один від одного специфічним оформленням та засобами художньої виразності.




Драматичний театр - один з основних видів театру


Драматичний театр це перш за все літературний театр. Драматургічною основою вистави є п’єса, тобто літературний матеріал, який пропонує театру драматург. На основі цього матеріалу створюється вистава. І хоч як і в других видах сценічного мистецтва глядач бачить на сцені не реальне життя, а його художнє відображення все таки драматичний театр самий близький і зрозумілий людині, бо специфічним засобом виразності його є слово. В виставі драматичного театру персонажі через слово спілкуються з партнером і глядачем, тобто саме так як це відбувається в реальному житті. Якщо мову забрати у драматичного театру, він перестане існувати як вид мистецтва і перетвориться на другий вид театру - пантоміму. Від драматичного театру не можна забрати мову точнісінько так, як від опери спів, від балету танець. Драматичний театр літературний в своїй першооснові .


Витоками драматичного театру були ритуальні обряди, пов’язані з тією чи іншою формою господарювання первісної людини. В цих обрядах наші далекі пращури живе слово й диалог поєднували зі співом, танцем, пантомімою. Саме в драматичних виставах почали з’являтися перші елементи акторського мистецтва перевтілення.



В Європі драматичний театр почав активно розвиватися в VІ - V ст. до н.е. Саме на цей період припадає і розквіт театру в Стародавній Греції. Поруч із знаменитою трагедією активно розвивалася і удосконалювалася драма, тобто мистецтво драматичного театру.


Драматичний театр сьогодні ставить на сцені багато драматургічних різновидів - драму, трагедію, комедію. Драма може бути соціальною, сімейно - побутовою, психологічною, камерною, історичною, ліричною, тощо. Комедія, в свою чергу, буває ліричною, побутовою, музичною.

https://youtu.be/eJzVGj9YGaI


Музичний театр


Музичний театр - це мистецький колектив, що ставить музичні вистави, і різновиди музично - сценічного жанру. (Опера, балет, оперета, музична комедія, мюзикл тощо). Що ж пов'язує між собою ці такі несхожі театральні явища? Перш за все - єдність сценічної дії й музики

https://youtu.be/PKXegB0G3Ew


Французької канадський мюзикл за романом Віктора Гюго " Собор паризької богоматері"

Із часом склалися повні форми музичної драматургії. В опері це різні види речитативів, арій, аріозо, ансамблів, хорів. У балеті - класичні й характерні танці, дуже часто об'єднані в сюїти, ансамблі, дії, хореографічні ансамблі. В опереті - вокальні й хореографічні номери, пов'язані з побутовою та естрадною музикою. Музичні театри об'єднують декілька творчих цехів - солістів і хор, артистів балету, оркестру, допоміжного складу. Тут працюють працівники не тільки творчих, а й інженерних, робітничих професій



Театр балету - вища сходинка хореографічного мистецтва


Балет -(від франц. balleto і лат. ballo – танцюю) Вид театрально-музичного мистецтва, у якому художній образ створюється за допомогою хореографії, танцювально-пластичної мови. Основним засобом виразності в балеті є танець і пантоміма.


https://youtu.be/Xd2nTXsivHs

"Танок маленьких лебедів"

балет "Лебедине озеро"

композитора Чайковського

Балет – синтетичне мистецтво, у якому танець, головний виразний засіб балету, тісно пов'язаний з музикою, з виконавською майстерністю артистів, з драматургічною основою – лібрето, зі сценографією(декорації, костюми), сценографією художника-освітлювача тощо.


Виникнення балету. Балет, (від греч. horeia – танець і grapho – пишу), у якому танцювальне мистецтво піднімається до рівня музично-сценічного видовища. Виник як придворно-аристократичне мистецтво набагато пізніше танцю, в 15–16 ст. Термін «балет» з'явився в ренесансній Італії в 16 ст. і позначав не виставу, а танцювальний епізод. По жанру балет може бути комічним, героїчним, фольклорним. 20 ст. принесло у балет нові форми: джаз-балет, модерн-балет.


Джерела танцю.

Танець з'явився як засіб вираження почуттів за допомогою руху, жесту, пластики й міміки. Танець супроводжував різні моменти життя древньої людини (свято врожаю, весільний обряд, відправлення релігійного культу).


З давньогрецького діонісівського культу виріс античний театр, частиною якого став сценічний танець і його муза Терпсихора. В епоху еллінізму виникло мистецтво пантоміми, що розвивалося й у середні століття, і в епоху Відродження (у комедіях дель арте, арлекинадах).

В Україні балетні вистави в ХVІІІ сторіччі ставили кріпацькі театри які існували при дворах багатьох заможних українських магнатів. В середині ХІХ сторіччя з відміною кріпосного права в Україні перестають працювати кріпацькі театри. Актори, які були кріпаками стають вільними і залишаються без роботи. В цей період в містах активно починають відкриватися антрепризи, завдяки яким починає зароджуватися професійне театральне мистецтво. Так з’явилися і перші професійні балетні трупи.


Український радянський балет розпочав свій шлях в 1925 році постановкою балету „Лебедине озеро” Чайковського в Харківському театрі опери і балету. В постановці відчувалися традиції російського класичного балету. Крім того в виставі активно використовувалися елементи українського танцювального мистецтва. В 1927 році Харківський театр створює героїчну виставу „Червоний мак” на музику Глієра. (балетмейстер М. Мойсєєв).


В 1931 році героїчну тему на балетній сцені продовжив М. Вериківський у виставі „Пан Каньовський” у Харківському театрі опери і балету.


В 1940 році Київському театрі опери і балету ім.. Т. Г. Шевченка в балеті К. Данькевича „Лілея” Nataliya Lazebnikova in Lileya

балетмейстером Г. Березовою було поєднано український народний і класичний танець. Українські митці розширюють жанрові і тематичні можливості балету. В 1946 році в Дніпропетровському театрі створено комедійний балет „Міщанин з Тоскани” балетмейстерами Вірським і Болотовим. В 60 – 70-х роках поставлено балети на сучасні теми „Чорне золото В. Гомоляки, „Тіні забутих предків” В. Кирейка в Київському театрі опери і балету ім.. Т. Г. Шевченка.


Оперний театр - явище громадського життя


Оперний театр об’єднує драматургію, музику, акторське та образотворче мистецтво в одне багатоколірне ціле. Головне в опері - музика, і тому її автором є композитор. У сценічній дії опери приймають участь співаки - солісти й хор, їхній спів супроводжується звучанням оркестру. Подібно до того як оркестром орудує диригент, грою акторів - співаків керує режисер - постановник, який розуміється на специфіці музичного театру. Композитор (в більшості випадків) пише музику на готове лібрето (тест опери), або пише його сам. В оформленні вистави приймають участь художники - декоратори й костюмери. Нерідко в оперу вводять балетні фрагменти.


Драматичні тексти в опері співають; спів і сценічна дія майже завжди супроводжуються інструментальним (частіше оркестровим) акомпанементом.


https://youtu.be/YuBeBjqKSGQ

Королівський театр. Уривок опери "Чарівна флейта" Моцарта.

Арія Цариці ночі.

Опера народилася як аристократична забава, але незабаром стала розвагою для широкої публіки. Перший загальнодоступний оперний театр був відкритий у Венеції в 1673, через чотири десятиліття після появи на світ самого жанру. Потім опера стрімко поширилася по всій Європі. Як публічна розвага вона досягла найвищого розвитку в 19 - початку 20 ст.


У першій половині ХVІІ сторіччя відкриваються оперні театри в Римі, Венеції, Неаполі. Дійовими особами в цей час були герої античної міфології, або історії. Італійська опера поступово ввійшла в культуру всіх Європейських країн.


В ХVІІІ сторіччі було завершено формування комічної опери. Серед кращих опер цього жанру - „Весілля Фігаро” Моцарта та „Севільський цирульник” Дж. Росіні ( по комедіям П. Бомарше)


Опера ХІХ сторіччя відчуває вплив нового романтичного світосприйняття. Воно найбільш помітно виявилося ї музичних драмах Р. Вагнера. В своїх операх Р.Вагнер намагається досягти вищої єдності музики й драми. Сюжети йому підказували давньонімецькі міфи та легенди. Найбільш грандіозними були його опери „Кільце Нібелунга” та „Трістан та Ізольда”. Особливе значення приділяв Р. Вагнер оркестру.


Пантомі́ма (від грец. παντόμῑμος — мімічний актор) — вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо.Витоки пантоміми сходять до язичницьких релігійних ритуалів, до мистецтва давньогрецьких мімів. Як вид театру з'явилася в Римській імперії в епоху Августа. У середньовіччя пантоміма була заборонена церквою, але продовжувала жити в мистецтві мандрівних мімів, гистріонів, жонглерів, блазнів і менестрелів. Розцвіла в 16-18 ст. в імпровізаційній комедії дель арте, театрі бродячих італійських акторів, які включали у вистави безсловесну інтермедію. Першою пантомімою стала побутова (любовна) мелодрама, арлекінада. В 18-19 ст. арлекінада перетворилася в улюблений жанр французького балаганного театру.

У театрі нового часу пантоміма вперше з'явилася у вигляді театралізованого балету (пантоміма Д.Вівера в театрі «Друрі-Лейн» у Лондоні, 1702). Протягом 18 ст. існувала в театрах як інтермедії в антрактах трагедій і комедій, ставши предтечею водевілю. В 1750 пантоміма стала складовою частиною драматичного балету Ж. Ж. Новера.

Етапним у розвитку пантоміми стала творчість Ж. Г. Б. Дебюро в паризькому театрі «Фонамбюль» (1819), коли він вивів на підмостки П'єро, який став класичним персонажем пантоміми, а Дебюро поклав початок ліричній поетичній пантомімі.

Наприкінці 19 ст. пантоміма розвивається в європейських мюзик-холах і театрах мініатюр як окремі естрадні номери. В 20 ст. зародилася марсельська школа пантоміми на чолі з Л.Руффом. В Англії в трупі Ф.Карно вперше виступив Ч.Чаплін. У Німеччині пантомімою займався М.Рейнхардт.

Зліт пантоміми в другій половині 1950-х пов'язаний з появою безпредметної пантоміми на основі спадщини Дебюро. В 1933 Ж-Л.Барро став використати пластику як самодостатню мову. М. Марсо винайшов маску клоуна Біпа. Сучасний мім досконало володіє тілом і знає мову балету, він акробат, жонглер, драматичний артист.

На Русі пантоміма входила до складу багатьох народних ігор й обрядів, виступів блазнів. В 19 в. пантоміма ставилися на підмостках балаганів й у цирках. В 1910-х виразні засоби пантоміми привернули увагу режисера К. А. Марджанова, Н. Н. Евреинова, А. Я. Таїрова, В. Е. Мейєрхольда.

Різновиди пантомім

Пантоміма може розігруватися як одним актором, так і колективом акторів із декораціями і сценарієм. Крім того розрізняють такі різновиди:

  • танцювальна — відбулася з культури первісного суспільства, збереглася в танцях багатьох народів;

  • класична — з видовищ древньої Греції й Рима, з'єднує дію, музику, вірші;

  • акробатична — прийшла зі східного театру, сполучається зі стрибками, жонглюванням;

  • ексцентрична — будується на комічній ситуації з використанням гротескового реквізиту.

Два останніх види пантоміми активно використаються в цирку, існують також такі види циркових пантомім як батальна, зоопантоміма, пригодницька й водяна феєрія зі сценічними ефектами й масовими сценами.


Теа́тр тіне́й — форма візуального мистецтва, що зародилася в Азії більш як 1500 років тому.

Театр тіней використовує великий напівпрозорий екран і кольорові плоскі маріонетки, якими керують на тонких паличках. Маріонеток доторкають до екрану ззаду і вони стають видимими для глядача.

Назва Театр тіней не зовсім коректна — ніяких тіней на екрані не видно, а видно тільки темні фігури маріонеток за екраном.

Специфіка театру, його естетика, а тема варіюється в залежності від традицій.

Маріонетки традиційно виготовляють з тонкої прозорої шкіри (наприклад, козлиної чи верблюжої), паперу чи картону. Можуть бути як твердими цілісними, так і гнучкими, що складаються з декількох частин, рухомо або нерухомо з'єднаних між собою. Фігурками керують за допомогою бамбукових, дерев'яних чи металевих паличок.

До другого тисячоліття, театр тіней мав широку популярність в Китаї та Індії. З військом Чингізхана поширився також в інших регіонах Азії. Найвищої форми у Туреччині досяг в XVI ст., був популярним в Османській Імперії. В 1767 році, з Китаю техніка театру тіней була привезена на батьківщину французьким місіонером Жюлем Алодом. В 1776 році вона стала відомою у Великій Британії. Великий німецький поет Гете цікавився цим мистецтвом, а в 1774 році сам влаштував свою презентацію.

Сьогодні серед колекціонерів високо цінуються ажурно виготовлені шкіряні маріонетки, а самому театру тіней загрожує знищення.

У наш час театр тіней найпоширеніший в Індонезії.

Театр одного актора «Крик»український академічний театр у місті Дніпрі[1]. Єдиний, щонайменше в Україні і в Європі, повноцінний театр, у якому актор є і режисером вистав, і сценаристом, і сценографом, і художником, і музичним редактором, і гримером, і костюмером — це засновник театру народний артист України Михайло Мельник. У листопаді 2012 року наказом Міністерства культури України театру надано статус академічного.

III. Практична частина рефлексія

  1. Практичне завдання намалювати картину того театру, який сподобався і запам’ятався вам найбільше.

  2. Рефлексія.

Стратегія “Мікрофон”

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.