Редактор Карк думав про бравнінг у столі. Лишив його і пішов з контори додому. Дорогою його покликали: “Товаришу!” – він обернувся і побачив сліпого чоловіка, перевів його через дорогу, згадав події сімнадцятого року.
Вдома до Карка прийшов давній товариш Шкіц. Говорили про революцію, політику, Україну. Шкіц пішов. Карк пив чай з хазяйкою квартири. А потім говорив з Нюсею (була його сусідкою) – вона бачила в його очах степи.
На роботі Карку було важко – і в редакції, і в конторі. Він любив сидіти в кімнаті коректорів. Карку не раз згадували, що він – інтелігент і він щоразу червонів. Карка не покидала думка про бравнінг.
