Кінець XIX—початок XX ст. в європейській культурі позначився складним процесом пошуків нових форм, ідей та естетичних основ відтворення життя в мистецтві. Прикметними рисами цієї доби стають тривога і драматизм, руйнування старих і створення нових форм мистецтва, нового світовідчуття. Адекватними формами осягнення дійсності тепер визнаються музика, поезія, творче осяяння. Творча генерація молодих українських письменників початку XX ст. не тільки поривалася до свіжих, прогресивних європейських віянь, але й намагалася повернути вітчизняному мистецтву його іманентні риси, остерігаючись застою, глухих кутів і хуторянства в національному письменстві.

