Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Побудова дисципліни у ЗДО: профілактика проблемної поведінки
»
Взяти участь Всі події

Відомості про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях.

Трудове навчання

Для кого: 8 Клас

12.10.2021

34

4

0

Опис документу:

Звернення до національних скарбів є одним із головних засобів самозбереження нашого народу. З поміж усіх старовинних досягнень народного генія і витворів людських рук дивом залишається сьогодні українська народна вишивка, неповторна через безліч узорів і технік вишивання, з магнетичною силою краси.

Вишивка – це феномен українських духовності і культури, вона потужно працює на нашу національно-державницьку ідею, утверджує нас як своєрідних у колі народів світу. Вишивку українського народу можна назвати цілою скарбницею духовної культури, що притаманними їй специфічними способами відображає його національний характер. Вишивка, як і інші галузі традиційної культури українців, давно вже стала об’єктом досліджень різних фахівців. Спочатку з’явились роботи етнографічного плану, потім мистецтвознавчого характеру, і сьогодні, в умовах державотворення, прийшла пора педагогічного дослідження. В умовах розбудови української держави помітно зросла увага дослідників до питання ролі й місця народних традицій у вихованні учнівської молоді.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Відомості про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях


Мета: ознайомити учнів з історією і традиціями української народної вишивки; засвоїти знання учнів про класифікацію швів для вишивання; виховувати естетичний та художній смак під час вибору орнаменту; формувати національну самосвідомість


Матеріали, інструменти, обладнання: зразки швів та орнаментів, готові вироби, голки, нитки, ножиці


Тип уроку: вивчення нового матеріалу


ХІД УРОКУ


I Організаційний момент

* перевірка наявності учнів;

* перевірка готовності учнів до уроку


II Актуалізація опорних знань учнів


Всього лиш голка і нитка у руках

Та клаптик полотна…

І все. Що маю у думках

На полотно лягає, стібочок до стібка.

Красується калина й квіти чарівні,

Кудись плететься гордий хміль,

Тут райськії птахи і прості півні,

Чи дерево надламане як біль…


III Мотивація навчальної діяльності


Вивчення цієї теми має велике значення для розуміння краси рукотворного мистецтва, для того щоб навчитися самим вишивати заради власного задоволення. Нам потрібно зберігати й передавати з покоління в покоління таку багату спадщину українського народу.

В Україні вишивати вміли скрізь, але кожний регіон, навіть село мало свої улюблені кольори та техніку вишивання.


Регіональні особливості української народної вишивки

Розповідь вчителя

Аналіз літературних та писемних джерел дозволяє стверджувати, що значна кількість даних про народну вишивку окремого регіону здебільшого фрагментарна, що не створює повного уявлення про її цілісний образ, про походження, поширення, не дає змоги визначити її локальні ознаки в контексті національних особливостей української вишивки.

Вивчення вишивки передбачає трактування її як синтетичного явища традиційно-побутової культури, оскільки завдяки своїй символічній навантаженості вишита річ може виконувати функції, властиві духовній культурі. Основна ознака вишивки – орнамент, узор – пов’язана з призначенням, конструкцією тих побутових речей, що нею прикрашені. Закодована у знаково-символічних графемах міфіоепічна картина світу наших предків, відтворювана упродовж віків щораз іншими матеріалами і техніками, збереглася до наших днів в орнаментальній системі вишивки традиційного одягу та ужиткової тканини. Українська вишивка, при великій різноманітності місцевих особливостей відзначаються загальними рисами, характерними для українського мистецтва. Різниці виявляються тільки у композиції орнаменту, колористиці й способі вишивання.


Середнє Подніпров’я

Цей етнографічний регіон — етнічне і істо­ричне ядро України — охоплює побережжя середньої течії Дніпра та прилеглі території Лі­вобережжя і Правобережжя, а саме: сучасні обла­сті Київську (без північних районів), Черкаську (без Уманьщини), Полтавську, Кіровоградську, Дніпропетровську (без південних районів), пів­денну частину Чернігівської, південну частину Сумської та північні райони Запорізької облас­тей.

Для Київщини характерні вишивки з геометричними або рослинними стилізованими орнаментами, оригінально і складно побудованими. Звичайно вони червоної краски з чорним, іноді з малою домішкою жовтої. Білі вишивки мають часто вкраплення чорної і червоної краски. Цікаві є київські мережки так звані затяганки, які обводяться мережкою «ляхівкою» і «верхоплутом». Художня гладь Київщини виконується спеціальною технікою, площина узору суцільно зашита. Вишивають у гармонійному, делікатному підборі красок з додатком золотої і срібної нитки. Підрізникові гапти відрізняються від художньої гладі тим, що деякі площини узору не суцільно зашиті.Техніка вишивання Київщини це: гладь, хрестик, набирування. стебнівка, шов поза голку і мережка.

Відомими є полтавські рушники, вишиті червоною, зрідка синьою краскою, з багатою символікою, що датується часів дохристиян­ської ери. Рушники, крім червоної, мають трохи синьої краски.

Черкаси мають більшість вишивок, виконаних «набируванням» вузькими смугами. Крім червоної і чорної є ще жовта й біла краски ниток. Стрічається теж вишивки подібні до сусідніх київських чи полтавських.

Слобожанщина

Цей етнографічний район обіймає територію Харківської області, східну смугу Сумської (до р.Сейму), північну смугу Донецької (до р. Бахмутки) та Луганської областей. Проте, державні кордони не відображають справжніх етнографічних меж регіону. Значна частина

населення південно-східної смуги Воронезької (правобережжя Дону від м. Коротянка до м. Богучара,з аплава р. Підгірної з м. Калач на лівому березі Дону) та Белгородської областей південної смуги Курської області зберігають риси етнографічної спільності з українцями Слобожанщини.

Слобожанщина знана з однокольорових вишивок технікою вирізування у поєднанню з настилуванням, виколом, зерновим ви­водом, хрестиком, мережкою, шитих небіленою або білою ниткою. Вишивають теж настилуванням у тональному підборі двох, трьох кольорів — синього і голубого, жовтавого і коричневого. Червоно-чорні хрестикові вишивки мають у більшості рослин­ні мотиви.

Причорномо­р’я та Приазов’я

До цієї етнографічної зони входять південні області України: Запорізька (південні ра­йони), Херсонська, Миколаївська, Одеська, Донецька та Луганська (без північних райо­нів), Крим. Однак сучасні державні кордони не відпові­дають етнографічним межам. Так, історична область Кубань (нині Краснодарський край Росії), утворена у кінці XVIII ст. Чорноморським коза­цтвом після зруйнування Запорозької Січі, зали­шається донині заселеною українцями, які збе­рігають мову, звичаї, обряди і традиційний стрій. Український народний Кубанський хор найкра­ще репрезентує образ Кубані перед усім світом.

Вишивка населення Українського Причорномо­р’я та Приазов’я за своїми стильовими ознаками має багато спільних рис з традиційним строєм Наддніпрянщини та Слобожанщини. Особливий вплив на декорування убрання цього регіону, як і на побут та спосіб життя взагалі, мало козацтво і козацький стрій.

Орнамент вишивок Слобожанщини в роді складної плетінки зі стилізованими рослинними мотивами у виді дерева життя. Вишивалося сухозліткою, це є золотим дротиком, скрученим спірально без нитяної основи. Виконувалося технікою у «прикріп». У деталях вживана груба шовкова нитка, також перли і металеві бляшки. Крім золотої краски стрічаємо срібну, червону і синю.

Вишивки мають у більшості сіро-білі або коричневі кольори з малими домішками жовтої і червоної краски. Виконуються технікою гладі із зерновим виводом, мережками, вирізуванням і іншими стібками, знаними з Придніпров’я з малими змінами.

Полісся

Полісся — історико-етнографічна зона, яка в нинішніх межах України охоплює пів­нічні райони Сумської, Чернігівської (Східне Полісся), Київської, Житомирської (Центральне Полісся), Рівненської, Волинської (Західне По­лісся) областей. Північна межа проходить по кордону з Білоруссю і Росією, південна — по лінії Володимир-Волинський, Луцьк, Рівне, Новоград-Волинський, Київ, Ніжин, вздовж рі­чки Сейм до кордону України з Росією. Держа­вні кордони розділили етнографічний регіон і частина його знаходиться у Білорусі й Росії.

Для поліських вишивок характерні спрощено-геометричні узори — як рядки ромбів або восьмикутної зірки у різних комбі­націях. Основним кольором є червоний. По боках узору, часом по середині, переходить чорна або синя смужка в одну або дві нитки. Вишивають технікою «занизування» чи «заволікання», яка імітує перетикання на ткацькому варстаті. Чернігівщина має узори, виконані гладдю, хрестиками, набируванням, мережкою і вирізуванням. В одному узорі бачимо різні комбінації техніки, що дає цікаві ефекти.

У старовинних вишивках стрічається багато білих узорів з червоними і жовтими вкраплюваннями. Що більше, мережки, якими обводять узор, мають червону серединку. Стрічаються також узори, вишивані «набируванням». Орнамент їх завжди гео­метричний, суцільно зашитий дрібними стібками.

Волинь.

Цей етнографічний регіон охоплює південні райони теперішніх Волинської, Рівненсь­кої, Житомирської областей та північні райони Тернопільської (по м. Вишневець) і північні райони Хмельницької областей. Він простягну­вся видовженою смугою між Поліссям і Поділлям. Таке географічне положення визначило і його етнографічну спорідненість з сусідніми регіонами.

Вишивки Волині дещо подібні до сусідських поліських. Мають спрощено-геометричні узори, але є багато з рослинним орнаментом. Вишивку виконують різними техніками — як хрестиками, настилом, стебнівкою, низом і заволікуванням. Кольори і вишивки — в більшості червоно-чорний. Житомир має вишивки подібні до сусідських. Різниця у вишивках хрестиком, які то узори вишивають грубою ниткою — що надає рельєфности. Узори вишиті білими нитками обводять червоними або чорними нитками, чорні узори обводять червоними, а червоні чорними нитками.

Поділля

Цей етнографічний регіон обіймає терито­рію теперішніх областей Тернопільської, Хмельницької (без північних районів), Вінницької, частково Черкаської (Уманщину) і ті райо­ни Чернівецької, які розташовані на межі з Тер­нопільщиною і Хмельниччиною.

Східне Поділля має геометричні узори дуже стилізовані. Серед численних видів техніки вишивання головне місце займає низинне шиття, стебнівка й хрестики. Кількість кольорів обмежена; є багато вишивок однокольорових — чорних або червоних, або шитих невибіленою ниткою. Трапляються дво- або трикольорові вишивки і червоно-чорні, червоно-сині, часом з додатком жовтого. Весільні сорочки вишивають білою ниткою з домішкою золотої і срібної.

У південній частині Поділля вишивають вовною чорної або темно-червоної краски згущеним стібком, так званим «кучерявим» або «коциком». Нитки ці є з овечої вовни. Крім чорної і червоної краски зустрічаємо малі додатки жовтої та зеленої красок. Низинкові узори Поділля вирізняються так званим «завертаним низом», де більші площини одного кольору є прикріплювані до тканини. Коропецькі і Бучацькі вишивки мають ясніші кольори — більше яскраво червоної, зеленої і жовтої красок. Техніка, специфічна для тих околиць — це виколка «медяники», яку шиють колесом і обводять чорною ниткою.



Опілля

Низовинна частина Львівської області нази­вається Опіллям. В цьому етнографічному регіоні виділимо вбрання м. Львова та його пе­редмість, стрій північних районів Львівської об­ласті та костюм самобутнього етнографічного ра­йону — Яворівщини, який охоплює Яворівський адміністративний район, частину території сусід­ніх з ним Жовківського, Пустомитівського і Городоцького районів. Опілля належить до Галичи­ни, яка є історичною територією України і міс­тить в собі кілька етнографічних регіонів, об’єд­наних спільною історичною долею.

Вишивка Яворівщини тягнеться густими смугами або рідким стібом — «скаканка». Між рядками смужок набирування ідуть рядки кривульок, і ромбиків, виконаних хрестиками та гладдю. Первісна краска вишивок є червоно-чорна або жовто-золота. Пізніше дійшли синя і зелена. Вишивка головного убору «бавниця» є виконана набируванням, густо зашита і багатокольорова. Вишивки Сокальщини знаменні тим, що у більшості виконані чорними нитками, хрестиком і стебнівкою. Рослинний орнамент поруч з геометричним тягнеться поздовжними або укісними смугами. Частково зашите тло чорними нитками прояснюють тонкі просвіти полотна або невеличкі додатки червоної, жовтої або синьої красок.

Бойківщина

Цей етнографічний регіон України знахо­диться в гірській системі західної части­ни Українських Карпат. За адміністративно-територіальним поділом він охоплює півден­но-західну частину Рожнятівського і Долинський райони Івано-Франківської області; Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського та більшу частину Старосамбірського районів Львівської області; північну смугу Міжгірського і Великоберезнянського та Воловецький райони За­карпатської області.

Бойківщина має узори у вигляді поперечних смуг, смуги у вигляді ламаних ліній або рослинні згеометризовані узори. Легке мереживо зубчиків, піврозеток або квіток замикає центральний взір з двох боків. Основні кольори: синій або чорний, рідше червоний. До основних кольорів додається червоний, жовтий, рідше зелений. Оригінальні вишивки Бойківщини є виконані на збираних (зморщка) так звані «рамах». Зрамовання виконується двома голками рівночасно. Одною протягається нитку як при тканні, стягається, а другою голкою вишивається по стягнених різні узори гладєвим стібом. Таке вишивання називають «сотанє».

Покуття

Покуття — історико-етнографічний регіон, пів­нічною границею якого є р. Дністер; північ­но-західна границя проходить уздовж річок Бист­риця та Бистриця-Солотвинська — до смт. Солотвино, а потім повертає на південний схід через на­селені пункти Бабче, Молодилів, Пнів, Надвірну, Лоєву, Добротів, Чорний Потік, а далі проходить через Великий і Малий Ключів, Княждвір (тепер Верхнє і Нижнє), Трач, Рожнів, Новоселицю до р. Черемош, утворюючи південно-західну та півден­ну межі. До складу Покуття включаються всі населе­ні пункти сучасних районів Івано-Франківської об­ласті: Городенківського, Коломийського, Снятинського, Тисменицького, Тлумацького, більшість по­селень Богородчанського і Надвірнянського та окре­мі поселення Галицького і Косівського районів.

Покуття знане з чудових вишивок на кінцях головного убору «наміток». Вишиті вони суцільно червоною гладдю поряд з неве­ликим додатком жовтої і чорної ниток. Багато є вишивок білою або небіленою ниткою — технікою гладі, виколом і зерновим виводом — затяганкою. Кожна вишивка обведена мережками. Кольорові вишивки нагадують подільські, але мають ясніші кольори. Ці вишивки шиють у більшості хрестиком і також «кучерявим стібом» з додатком срібної нитки.

Буковина

Історико-етнографічний регіон, що обіймає територію сучасної Чернівецької області. Це регіон, етнографічні особливості якого тіс­но пов’язані із географічним положенням пограниччя української землі.

Буковинська вишивка вирізняється своєю легкістю та прозо­рістю мотивів і їх розміщенням. Найпопулярніші вишивки виконані стебнівкою, хрестиком і гладдю. Є багато вишивок, виконаних низинкою, морщинкою, верхоплутом. Різнородність виконання вишивок пояснюють тим, що сусідні околиці впливають на техніку вишивання, однак вони відрізняються від сусідніх легкістю та про­зорістю. Підставова краска є чорна і біла; до них додається кар­мазинова, цитринова, синя і зелена — ці дві у двох відтінях. Часами додають срібну і золоту нитку.

Лемківщина

Історико-етнографічна зона, розташована на схилах Низьких Бескидів Карпат між річками Сяном і Попрадом та на заході від річки Уж. За нинішнім територіально-адміністративним поді­лом лемки обіймають в Україні Великоберезнян-ський, Перечинський і частково Свалявський, Іршавський, Мукачівський та Ужгородський райо­ни Закарпатської області. Традиційною краскою Лемківщини є червона з невеликим до­датком синьої або чорної. Техніка вишивання у більшості хрести­кова, часом зустрічаємо стебнівку, ланцюжок і стібок поза голку. Узор вишивки тягнеться вузенькими смугами. Цілість вишивки робить делікатне вражіння. Оригінальні узори вишивані на хустках. Узор в роді стилізованої гілки з трьома або більше галузками, завершеної квіткою. Вишивають її ланцюжковим стібком.

Гуцульщина

Цей етнографічний регіон охоплює гірські райони Івано-Франківської й Чернівець­кої областей та Рахівський район Закарпатської області. Історична доля Гуцульщини невід­дільна від історії всієї України, тісно злита з Галичиною.

Гуцульські вишивки в більшості виконані низзю, деякі хрести­ками. Кожне село на Гуцульщині має своєрідні узори і кольори.

ВОРОХТА має низинку, гладь і хрестики. Тло вишивок є вишневе, розкрашення жовте і зелене. Вишивки гладдю крім вишне­вого, мають багато чорного кольору з додатком трьох відтінків жовтого і трохи яскраво зеленого. Хрестикові вишивки розводять чорним, виповняють вишневим, помідоровим і зеленим.

МИКУЛИЧИН має вишивки переважно низинкою. Розколоровують яскраво жовтим і зеленим.

КОСМАЦЬКІ вишивки виконується густим, без просвітів тла, дрібним хрестиком у яскраво червоно-золотистому колориті. Уведені у невеликій кількості чорні й зелені нитки служать до підкреслення основних кольорів: червоного, оранжевого і жовтого.

Закарпаття

У відповідності до сучасного державного і ад­міністративно-територіального поділу межі цього регіону співвідносяться з межами Закар­патської області України. Значна їх частина тяг­неться по державному кордоні України: на Півдні—з Румунією, на Південному Заході— з Угор­щиною, на Заході — з Словаччиною, на Північ­ному Заході — з Польщею, на Півночі — з Львів­ською, на Сході — з Івано-Франківською облас­тями України.


Рис. Зразки вишивок Закарпаття

Закарпаття має різного виду вишивки. Вигляд і виконання дуже подібні до вишивок карпатських сусідів. Зауважується впливи лем­ківські, бойківські, гуцульські, буковинські і навіть мадярські. Різниця тільки у розміщеннях узорів на рукавах і хустках. Типо­вими є великі ромби отримані вузькими смугами на рукавах жіночих сорочок.

IV Підсумки уроку

Заключне слово вчителя

Як бачимо, у кожному регіоні нашої країни існують свої орнаменти, техніки, кольорові гами. У вишивці яскраво розкривається душа україїїїїїїїїнського народу, його прагнення до краси. Це давнї й вічно молоде мистецтво.

V Домашнє завдання

Підготувати повідомлення про українську народну вишивку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.