Виділення «позитивних» та «негативних» мотивів учбової діяльності є відносним

Опис документу:
Я вважаю, що виділення «позитивних» та «негативних» мотивів учбової діяльності є відносним, адже важливою проблемою у вивченні шкільного віку є аналіз розвитку і становлення потребово-мотиваційної сфери, її психологічного змісту та ієрархії.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

6

Виділення «позитивних» та «негативних» мотивів учбової діяльності є відносним

Я вважаю, що виділення «позитивних» та «негативних» мотивів учбової діяльності є відносним, адже важливою проблемою у вивченні шкільного віку є аналіз розвитку і становлення потребово-мотиваційної сфери, її психологічного змісту та ієрархії.

У шкільному віці діти виконують багато видів діяльності, але провідною і головною серед них є навчальна, вона визначає виникнення центральних психологічних новоутворень цього віку, визначає загальний психічний розвиток молодших школярів, розвиток їх особистості.

Навчальна діяльність тоді дає гарні результати, коли діти активно взаємодіють в процесі засвоєння знань та умінь. У побудові навчальної діяльності і полягає завдання початкової школи, перш за все дитину треба навчити вчитися [6, с. 25].

Я переконана, що важливою умовою формування навчальної діяльності є мотивація. Мотивація пов’язана із віковими особливостями дитини, але не вік як стадія дозрівання визначає зміст мотивації, а характер діяльності дитини і система її взаємодій з навколишніми людьми в цьому віці.

Інтереси і настанови, прагнення і схильності, навички і переконання, будь-які інші несвідомі спонукання − це теж інтеріоризовані мотиви, що стали потребами. К. Левін називав їх квазіпотребами. У перші місяці життя нові потреби у дитини формуються шляхом багаторазового повтору ситуації задоволення родових і біологічних потреб, але, у міру психічного розвитку і поступового набуття соціального досвіду, можливості розвитку нових потреб зростають.

«Формування мотивації навчання немислиме в учня взагалі, поза віком і поза специфічними психологічними характеристиками. Вікові особливості школярів треба не тільки враховувати, а із вікових особливостей треба виходити із самого початку», − зазначає А. Маркова [3, с. 136]. Тобто, не потрібно вважати, що будь-якому віку можуть бути неминуче притаманні певні стійкі та визначені мотиви і що вік може жорстко лімітувати, обмежувати розвиток інтересів та мотивів. Кожен вік має свої ресурси розвитку мотивації, хоча вони, звичайно, не безмежні, а пов’язані із психічним, інтелектуальним і соціальним статусом дитини.

П. Якобсон запропонував свою класифікацію мотивів навчальної діяльності, на наш погляд, найбільш чітку.

Перший вид мотивів – це «негативні», які спонукають учня відвідувати навчальний заклад заради отримання диплома про вищу освіту (саме диплома, а не освіти), уникнення докорів з боку батьків, погроз, доган з боку адміністрації.

Такі мотиви не спрямовані на навчання і не пов’язані з потребою отримання знань чи підвищення власного престижу [8, с. 59].

Мотиви другого виду, соціальні, формують в учня почуття обов’язку, яке спонукає його отримати освіту і стати повноцінним громадянином, корисним для своєї країни та родини.

Ці мотиви, якщо вони є стійкими, ПЯкобсон вважає позитивними, тому що спрямовують студента на навчання, на успіх, додають терпіння, наполегливості та сил долати труднощі і дозволяють досягнути значних результатів [8, с. 62.].

Саме мотиви третього виду, навчальні, безпосередньо пов’язані з навчальним процесом. Учень відчуває потребу в знаннях, бажання дізнатися щось нове, отримує насолоду від збагачення своїх знань. Мотивація навчання відмічається стійким пізнавальним інтересом [8, с. 65]. Тому, аналізуючи особливості мотивації навчання молодшого школяра, ми будемо виходити з того, що не вік сам по собі, а тип діяльності (вчення) визначає в цьому віці особливості мотивації.

Я вважаю, що вчення як суб’єктивна характеристика навчання реалізується при організації останнього в формі навчальної діяльності. Успішність навчання залежить від дидактичної майстерності вчителя і знаходиться у великій залежності від того, наскільки учень став суб’єктом навчальної діяльності, тобто яке його ставлення до предмета вивчення, засобів і способів досягнення поставлених цілей, до себе, вчителя і однокласників [7, с. 102]. Однак максимальний ефект може бути досягнутий лише при наявності в учня внутрішніх спонукань до засвоєння відповідних знань, а також мотивів.

Розробка В. Давидовим і Д. Ельконіним своєї концепції навчальної діяльності, розкриття ними природи, визначення компонентів цієї діяльності − все це значно вплинуло не тільки на активізацію інтересу вчених до проблеми мотивації навчання, а й на теоретичний підхід до вивчення мотивації.

Д. Ельконін ставить навчально-пізнавальні мотиви на перше місце в структурі навчальної діяльності і прямо вказує, що «повноцінне формування навчальної діяльності в молодших класах можливе тільки за умови виховання повноцінних мотивів» [7, с. 106].

Провідна діяльність, за визначенням О. Леонтьєва, характеризується трьома ознаками: по-перше, «це така діяльність, в ході якої виникають і всередині якої диференціюються інші, нові види діяльності; по-друге, це така діяльність, в якій формуються або перебудовуються приватні психічні процеси; по-третє, це така діяльність, від якої залежать основні зміни особистості суб’єкта, що спостерігаються в цьому віці» [2, с. 47].

Говорячи про роль навчальної діяльності в розвитку особистості, С. Рубінштейн свого часу відзначав: «Людина вчиться і має вчитися, підвищуючи свою кваліфікацію, вдосконалюючись, і тоді, коли вона включається в трудову діяльність. Але в шкільні роки навчання відіграє особливу роль; до цього періоду у всій повноті може бути застосоване положення: дитина розвивається, навчаючись. У цей період вчення є основним видом діяльності, в якій формується людина» [4, с. 61].

В ході навчальної діяльності розвивається безпосередня мотивація навчання. На мотивацію вчення впливає зміст знань, методика викладання, емоційна форма викладу, обсяг змісту, новизна матеріалу, особистість учителя, взаємини із однокласниками, результати в навчанні. Сила і характер мотивів навчання залежать від значущості передбачуваного результату навчальної діяльності, від того сенсу, який вкладає в нього учень.

Найбільш значущий аспект пізнавальної мотивації і мотивації вчення в цілому – це навчально-пізнавальні мотиви, мотиви самовдосконалення. Якщо дитина в процесі навчання починає радіти тому, що вона щось дізналася, зрозуміла, чогось навчилася, значить, у неї розвивається мотивація, яка адекватна до структури навчальної діяльності. Для молодших школярів характерна нестабільність орієнтації на спосіб або результат навчальної діяльності. На жаль, навіть серед успішних учнів є небагато дітей, що мають навчально-пізнавальні мотиви [1, с. 85].

Важливим видом навчальної мотивації школярів є мотивація досягнення. Ця мотивація в будь-якій діяльності складається з двох мотиваційних тенденцій − мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдачі. Завжди та чи інша тенденція переважає.

Будь-яка діяльність детермінується не тільки мотивами, але і метою. Мета визначає і організовує діяльність. Постановка цілей в молодшому шкільному віці характеризується тим, що:

−  школяр готовий до прийняття цілей, поставлених вчителем, причому вміння учня підпорядковувати свою поведінку цілям і задачам вчителя від класу до класу зростає;

− школяр навчається визначати важливість і послідовність цілей;

− школяр може вже самостійно намітити систему проміжних цілей на шляху до основної мети, поставленої вчителем [3, с. 138].

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури І. Чорней виокремлює умови формування позитивної мотивації учіння школярів:

утвердження гуманного ставлення до всіх учнів, розкриття в дитині особистості;

активізація діяльності дітей шляхом використання інноваційних технологій навчання;

збагачення змісту особистісно орієнтованим та цікавим матеріалом;

задоволення потреб у спілкуванні із учителем та однокласниками під час навчання;

здійснення фасилітаційної взаємодії вчителя із молодшими школярами;

використання об’єктивних оцінних ставлень учителя до результатів школяра;

формування допитливості та пізнавального інтересу;

створення умов для вирішення учнями проблемних ситуацій та подолання труднощів у навчальній діяльності;

формування адекватної самооцінки своїх можливостей;

утвердження прагнення до саморозвитку та самовдосконалення;

створення ситуації успіху дитини як передумови її успішності;

виховання відповідального ставлення до навчальної праці, формування почуття обов’язку [5, с. 164].

Отже, навчально-пізнавальні позитивні мотиви (інтерес до змісту і процесу) формуються у школярів під час оволодіння навчальною діяльністю. В системі мотивації школяра велике місце займають вузько-особистісні мотиви (негативні), які виступають як такі, що реально діють та спонукають дитину – це мотиви благополуччя, престижу і мотиви уникнення неприємностей, які в основному представлені у вигляді бажання дитини отримати позитивну оцінку, схвалення вчителя, батьків.

Використана література

1. Кулагина И. Ю. Личность школьника от задержки психического развития до одаренности : [Учебное пособие] / И. Ю.Кулагина. − М.: ТЦ «Сфера», 1999. − 192 с.

2.Леонтьев А. Н. Потребности и мотивы деятельности : [Текст] / А. Н. Леонтьев // Психология / Под ред. А. А. Смирнова, А. Н. Леонтьева, С. Л. Рубинштейна, Б. М. Теплова. – М.: Просвещение, 1967. – 365 с.

3.Маркова А. К. Мотивация учебной деятельности школьника / А. К. Маркова //Вопросы психологии. −1978. − № 3. − С. 136−142.

4.Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихологии иопыт применения их в клинике: [Практическое руководство] / С. Я. Рубинштейн. − СПб.: Изд- во «Ленато», 1998. −165с.

5. Чорней І. В. Психологічні аспекти розвитку мотивації молодшого школяра у навчальному процесі / І. В. Чорней // Нова педагогічна думка. − 2014. − № 4. − С. 163−165.

6.Цукерман Г. А. Оценка без отметки: [Текст]/ под ред. Г. А. Цукерман. –Рига: Педагогический центр «Эксперимент», 1999. – 133 с.

7.Эльконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском возрасте: [Учебное пособие]/ Д. Б. Эльконин; под. ред. Д. И. Фельдштейна. – М.: Институт практической психологи, 1996. – 304 с.]

8.Якобсон П. М. Психология чувств и мотивации: избр. психол. тр. / П. М. Якобсон. –Воронеж : Инт практ. психологии, 1998. – 304 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00