Верба — одне з найулюбленіших дерев українців. Її можна побачити біля ставків, на берегах річок, обабіч доріг, коло криниць.
За тиждень до Великодня християни святкують Вербну неділю. Цього дня колись Христос повертався до Єрусалима, і люди врочисто встеляли йому дорогу пальмовими гілками. Звідси й звичай освячувати гілля дерев, а в Україні — саме верби. Щороку на Вербну неділю селяни, повертаючись з церкви, встромляли у землю освячені галузки, й вони виростали у великі дерева.
“Де верба — там і вода”, — мовиться в прислів’ї. Люди вже давно помітили, що це дерево росте біля чистої води, й за допомогою вербового прутика навчилися шукати джерела. Під вербою і криниці копали.
Верби найперші розквітають напровесні. Їхні пухнасті квітикотики вкриті жовтуватим серпанком пилку. Ми милуємося їхньою красою, а бджілкам вони дають першу поживу після зимового голоду — нектар і пилок. Молодими вербовими пагонами та листям полюбляють ласувати кози та інші свійські тварини.
► Як використовують вербову лозу? Чи бачили ви вироби з неї? Які?
З верби плетуть кошики, тини, меблі та різноманітні сувеніри. Розгляньте їх на с.2 обкладинки журналу. Деревину верби використовують у будівництві, з неї виготовляють човни.
Верба — один із символів України, а ще — життя й материнства. Наші пращури вірили, що сонце п’є воду з вербових листочків, і саме тому вони такі схожі на сонячні промінці.