У статті висвітлено проблему соціалізації дітей із прифронтових територій в умовах тривалої війни та переважання дистанційного формату навчання. Розкрито вплив цифрової ізоляції на розвиток комунікативних навичок, емоційної сфери, міжособистісної взаємодії та формування соціального досвіду дітей. Проаналізовано особливості переходу від віртуального спілкування до безпосередньої взаємодії в освітньому середовищі. Обґрунтовано необхідність створення умов для відновлення соціальних зв’язків, розвитку навичок співпраці, емоційної стійкості та активного включення дітей у колективну діяльність. Визначено роль закладу освіти, родини та громади у забезпеченні успішної соціалізації дітей, які тривалий час перебували в умовах цифрової ізоляції.















