Навесні прокинулась маленька Гусеничка. Вона щиро тягнулась до яскравих метеликів та працьовитих Мурах, але ті лише відверталися. Для них вона була надто повільною та простою. Коли надія майже згасла, на галявину вистрибнув веселий Коник Стрибунець. Йому було байдуже до її вигляду, він відчув тепло її серця. Його щире "давай дружити" стало сильнішим за будь - які упередження.
Побачивши цю дивовижну дружбу, лісовий народ завмер від сорому. Комашки нарешті розгледіли, що справжня краса - це не яскраві крила, а здатність прийняти того, хто на тебе не схожий. Від теплих слів та щирих усмішок Гусеничка перетворилась в метелика
