У тексті розкриваються педагогічні погляди Василя Сухомлинського на формування духовного світу дитини. Основою виховання він вважав гуманізм, любов, співчуття й «виховання серця», підкреслюючи провідну роль учителя та сім’ї. Сухомлинський наголошував, що дитинство — самобутній і вирішальний період життя, а школа має бути простором радості, довіри й духовного зростання особистості.


















