Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Урок з географії на тему: "Грунти України"

Географія

Для кого: 8 Клас

21.08.2020

641

2

0

Опис документу:
Даний урок сприяє формуванню знань учнів про основні чинники грунтоутворення, генетичні типи грунтів та закономірності їх поширення на території України; розширює світогляд учнів щодо раціонального використання грунтів і заходів щодо їх охорони.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Грунти та грунтові ресурси УкраЇни. Умови грунтоутворення, основні генетичні типи грунтів, закономірності їх поширення.

Мета: сприяти формуванню знань учнів про основні чинники грунтоутворення; генетичні типи грунтів та закономірності їх поширення на території України; розширити світогляд учнів щодо раціонального використання грунтів і заходів щодо їх охорони.

Тип уроку: формування нових знань, умінь, навичок.

Обладнання: підручники, атласи, робочі зошити, практичні зошити, карта грунтів України,

карта грунтів Чернівецької області.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Діти, сьогодні у нас на уроці багато гостей. Зустрічаючись з людьми ми разом з привітаннями даруємо посмішку. Тож давайте ще раз привітаємось з нашими гостями посмішкою.

Сідайте.

ІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності учнів.

Щоб дізнатися про що буде іти мова на сьогоднішньому уроці вам потрібно прочитати загадку, шукаючи цифри у зростаючому порядку, і сказати про що йде мова у даній загадці.

То про що йде мова у даній загадці?

(грунт)

- Як ви вже здогадалися тема сьогоднішнього уроку «Грунти України». Відкрийте будь ласка зошити.Запишіть сьогоднішню дату і тему, яка звучить так: «Грунти і земельні ресурси України. Практична робота № 5».

- Але, перш ніж розпочати вивчення теми, я хочу, щоб ви звернули увагу на девіз нашого уроку:

Те, що я чую – я забуваю

Те, що я бачу і чую – я трохи памятаю

Те, що я чую, бачу і обговорюю – я починаю розуміти.

Отож мені б хотілося, щоб ви не тільки почули, а й зрозуміли тему сьогоднішнього уроку.

ІІІ.Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

Оскільки тему « Грунти» ми з вами вже частково вивчали в 6 класі, то давайте дещо з вивченого пригадаємо, використавши прийом: «вірю не вірю». Якщо відповідь правильна, то ви відповідаєте «так», якщо неправильна – «ні», при цьому кажучи правильну відповідь.

  1. Чи вірите ви в те, що грунт – це верхній,пухкий шар Землі, що має родючість? (так)

  2. Чи вірите ви в те, що основоположником науки «Грунтознавство» є С. Рудницький? (ні, тому, що основоположником цієї науки є В.В.Докучаєв)

  3. Чи вірите ви в те, що родючість грунту залежить від вмісту гумусу в ньому? (так)

  4. Чи вірите ви в те, що найродючішими грунтами в світі вважаються сірі лісові грунти?

(ні, тому, що найродючішими грунтами є чорноземи).

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Формою нашої роботи буде зустріч за круглим столом.

Учасниками нашої зустрічі є: географи, геологи, біологи, хіміки-грунтознавці, краєзнавці.

  • Ми з вами давно знаємо,що таке грунт. Адже так? Починаючи з молодших класів, у кожному наступному класі це поняття розширювалось і поглиблювалось. І водночас ми не знаємо, що таке грунт.Чому так? Бо ми не цінуємо природний дар. Отже, метою нашого уроку буде не тільки вивчити грунти України, але й зрозуміти яке це неоціненне багатство нашої країни.

  • Перше питання, яке ми розглянемо – це поняття про грунт. Кожна група учасників повинна пояснити цей термін з своєї точки зору.

  • Отже, що таке грунт з точки зору географів?

Грунт – це поверхневий, пухкий, часто тонкий шар земної кори, який вкритий рослинністю і відзначається родючістю.

- Що нам скажуть геологи?

З нашої точки зору:

Грунт – це особливе природне утворення, що виникло у результаті вивітрювання земної кори під дією води, повітря та живих організмів.

  • Яке визначення цьому поняттю дадуть наші екологи?

Грунт – основний компонент наземних екосистем, що утворився протягом геологічних епох в результаті постійної взаємодії біотичних та абіотичних факторів. Грунт є основою функціонування екологічних систем біосфери.

Ви знаєте, навіть з точки зору історії можна сказати що таке грунт. Ви ніколи не задумувались чому нашу багатостраждальну Україну весь час грабували нападники? Чому в роки Великої Вітчизняної війни українські чорноземи німці вивозили цілими потягами? З точки зору істориків, грунти – це національне багатство.

  • Наступне питання, яке нам треба обговорити – це фактори грунтоутворення. Але перш ніж надати слово нашим геологам відкрийте будь ласка ваші практичні зошити на ст. 26(Практична робота №5 завдання 2.4) і назву кожного чинника грунтоутворення будети записувати сюди. Отже геологи вам слово.

Початок вченню про фактори грунтоутворення поклав В.В.Докучаєв.

Головними факторами грунтоутворення він називає: материнську породу, клімат, рослинний і тваринний світ, рельєф, вік країни. Все це він виразив за допомогою формули:

Г = f(ГП, О, К, Р) · В

Г – грунт,

ГП – гірські породи,

О – організми,

К – клімат,

Р – рельєф, В – вік.

Поряд з названими природними факторами виділяється ще один - це господарська діяльність людини.

- Материнська порода визначає мінералогічний склад грунту, його фізичні і хімічні властивості. В Україні – це четвертинні відклади піщаного або суглинистого складу; серед відкладів суглинистого складу переважають леси.

- ( Лес – це молоді відклади четвертинного періоду, що виникли не більше 1,5 років тому, а у певних фізико-географічних умовах вони можуть утворюватись і у наш час, наприклад в результаті пилових бурь. Це пухка, пилувата суглиниста карбонатна порода палевого або сіро-жовтого кольору.В гранулометричному складі переважає фракція крупного пилу (0,05-0,01 мм). Леси характеризуються високими пористістю, водопроникністю, стійкістю мікроструктури, значною просадочністю. В них переважає еолове походження).

-

Пористість просадних лесів

  • Що нам можуть розповісти про чинники грунтоутворення наші біологи?

- На думку В.І. Вернадського, живі організми – найбільш могутній фактор грунтоутворення. У грунті живуть представники чотирьох царств природи: рослини, тварини, гриби, прокаріоти. Мікроорганізми, лишайники, водорості, гриби готують субстрат для вищих рослин, які є провідними у процесі грунтоутворення.

Роль і значення хвойного лісу, листяного лісу та травяної рослинності в процесі грунтоутворення різні.

Наприклад у хвойних лісах опад розкладається повільно, утворюючи підстилку типу «мор». ЇЇ розкладання відбувається під дією грибів. Тому тут формуються грунти з високою кислотністю, ненасиченістю основами, низьким вмістом гумусу, поживних речовин, особливо азоту і фосфору, і, як наслідок, із низькою родючістю. Так переважно утворюється підзолистий тип грунтоутворення.

  • У мішаних і особливо у широколистяних лісах у кругообіг залучається у 2-3 рази більше кальцію і магнію, азоту та фосфору, ніж у хвойних. З опадом листя щорічно надходить у 4-5 разів більше кальцію і магнію ніж із хвоєю.У мішаних лісах опад більш мякий, багатий азотом. Синтезується гумус гуматно-фульватного типу. Формуються сірі лісові і бурі лісові грунти, менш кислі, ніж підзолисті. Підвищується рівень родючості.

Під травяною і лучною рослинністю основним джерелом утворення гумусу є корені, біомаса яких, порівняно з надземною масою значно більша. Гідротермічні умови здатні забезпечити швидкий розклад органічних решток, формується «мякий» гумус, насичений кальцієм, із переважанням гумінових кислот. Проходить дерновий тип грунтотворення, який сприяє формуванню чорноземів, зі значним вмістом гумусу, високим рівнем родючості., а також лучних, лучно-болотних і дернових грунтів.

Поряд з вищою рослинністю істотно впливають на процеси грунтоутворення численні представники грунтової фауни, за розмірами яку можна поділити на 4 групи: мікрофаунамезофауна,макрофауна, мегафауна.

Прикладом надзвичайної інтенсивної дії на грунт є робота дощових червяків. На площі 1 га черви щорічно пропускають через свій кишечник у різних грунтово-кліматичних зонах від 50 до 600 т мілкозему. Разом із мінеральною масою поглинається і перероблюється величезна кількість органічних решток. У середньому екскременти червів(капроліти) складають до 25 т/га за рік.

  • Слово надаємо географам.

Рельєф є одним із чинників грунтоутворення. Він визначає тепловий і водний режим ділянок земної поверхні, що впливає на родючість грунту. Зі схилів горбів поверхневі води стікають, змиваючи поживні речовини. Ці речовини зносяться у долину, тому там ґрунтовий покрив потужніший. На плоских ділянках опади затримуються, і при надмірному зволоженні відбувається процес заболочення.

Співвідношення тепла і вологи також впливає на формування різних типів грунтів. В умовах надмірного зволоження формуються заболочені грунти, а при недостатньому зволоженні — солончаки (вода з глибин піднімається до поверхні разом з солями).

Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинний світ. В умовах теплого і вологого клімату з багатою трав'янистою рослинністю утворюється багато перегною (гумусу). При надмірній сухості клімату продуктивність рослинного світу незначна, гумусу утворюється менше. Найбільше перегною утворюється при відмиранні трав'янистих рослин. Вони збагачують грунт органічними речовинами і хімічними елементами (азотом, кальцієм, вуглецем), тому там, де поширена трав'яна рослинність, утворились родючі чорноземні грунти.

  • І нарешті слово мають екологи.

На процес грунтоутворення значною мірою впливає господарська діяльність людини. Цей вплив може бути як безпосереднім – обробіток грунту, меліоративні заходи, збирання лісової підстилки тощо, так і побічним, наприклад, вирубування лісів на крутосхилах, що призводить до ерозії, безсистемне випасання худоби тощо.

  • Наступне питання, яке нам обовязково треба розглянути – це будова, механічний склад і структура грунту.

Внаслідок дії різноманітних чинників грунти у різних місцях України мають різну будову. ЇЇ добре видно із розрізу(профілю) грунту. Хто з учасників нашої зустрічі зможе нам розповісти про грунтові профілі?

Грунтовий профіль складається з окремих шарів (тобто горизонтів), які відрізняються між собою кольором, що, в свою чергу, визначається фізичними та хімічними властивостями, насиченістю органічними речовинами .

Верхній шар грунту називають гумусово—акумулятивним (А1), бо у ньому відбувається нагромадження (акумуляція) гумусу. Він має темний колір. Це — родючий шар, пронизаний корінцями рослин, у якому живе дуже багато мікроорганізмів, дощових черв'яків та ін.

Цей шар має різну товщину у різних ґрунтах: що глибший він, то родючіший грунт. Гумусово—акумулятивний шар переходить в елювіальний(А2) або горизонт вимивання, який має світліше забарвлення через те, що з нього виносяться з водою органічні і мінеральні сполуки. Він досить потужний у ґрунтах, які сформувалися в умовах надмірного зволоження.

Вимиті і верхніх шарів речовини осідають у нижньому шарі, який називають ілювіальним (В) або горизонт вмивання або перехідний горизонт. Він дещо темніший від попереднього. Цей шар поступово переходить у підґрунтя (тобто материнську породу).

  • З механічним складом грунтів нас ознайомлять хіміки-грунтознавці.

За механічним складом (тобто співвідношенням частинок різного розміру) грунти отримують назву піщаних — якщо вміст піску понад 90%, глинистих — якщо частка глини становить понад 40%. Вміст глини у суглинистих грунтах від 20% до 40%, у супіщаних — від 10 до 20%.

Механічний склад дуже сильно впливає на родючість грунту. Глинисті грунти погано пропускають вологу( тобто утримують її): у зволоженому стані ці грунти в'язкі та липкі, а у сухому — щільні й тверді. Вони також погано пропускають повітря. Піщані грунти завжди сухі, бідні на поживні речовини, бо вода проникає на великі глибини, але в них швидко розкладаються органічні речовини завдяки доброму доступу повітря. Супіщані грунти також мають малу вологоємність і менший, ніж глинисті і суглинисті грунти запас поживних речовин.

Найкращі для вирощування рослин суглинисті грунти, які мають високу вологоємкість і проникність повітря. В них добре утримуються поживні речовини. Такі грунти легко обробляються. На території України виділяють важкосуглинисті, середньосуглинисті, легкосуглинисті грунти.

Класифікація структурних агрегатів (за С.О.Захаровим)

Про структуру грунту нам розкажуть біологи.

Під структурою грунтів розуміють здатність частинок грунту обєднуватися у відносно стійкі грудки різного розміру і форми. Ґрунтові часточки склеєні у грудочки перегноєм і кальцієм. У такому грунті між грудочками є великі і малі пори, якими проникають вода і повітря. Найкраща для рослин структура грунту — зерниста (діаметр грудок 1-10 мм). Її мають багаті на перегній і кальцій черноземи. В інших грунтах (підзолистих, каштанових) — структура грудкувата; або горіхоувата. Найгіршою є брилиста структура, оскільки брили швидко висихають; вони щільні і тверді, що перешкоджає росту рослин.

Є також безструктурні грунти. Це — пилуваті піщані, а іноді і супіщані грунти з малим вмістом гумусу: вони малородючі.

Найголовніші види структури грунту:

І тип (Кубоподібна): 1 – крупногрудкувата; 2 – грудкувата; 3 – дрібногрудкувата;

4 – крупногоріхувата; 5 – горіхувата; 6 – дрібногоріхувата;

7 –крупнозерниста; 8 – зерниста.

ІІ тип (Плитоподібна) – розвиток агрегатів переважно по горизонтальній осі:

9 – стовпчаста; 10 – призматична.

ІІІ тип (Призмоподібна) – розвиток агрегатів переважно по вертикальній осі:

11 – сланцювата; 12 – пластинчаста; 13 – листова.

Велике значення у збереженні грудочкуватої структури грунту має культура землеробства, зокрема застосування сівозмін із включенням багаторічних трав. Так, наприклад, тимофіївка своїм корінням розчленовує грунт на грудочки, бобові сприяють нагромадженню в грунті азоту, кальцію, який скріплює грудочки.

  • А тепер нам потрібно розглянути основні генетичні типи грунтів на території України. Слово надаємо нашим географам.

Розподіл грунтів на території України підпорядкований горизонтальній зональності на рівнинах і висотній поясності у горах. Розглядаючи грунти рівнин, ми бачимо, що в північній частині України поширені дерново-підзолисті грунти.Вони займають 21 % території країни, майже всю Поліську низовину. Пов'язані вони з плоскими формами рельєфу. Сформувалися під мішаними та хвойними лісами на воднольодовикових супіщаних відкладах. Достатня, а подекуди надмірна кількість опадів і сповільнений стік поверхневих вод спричиняють заболочення окремих ділянок .Тому у дерново-підзолистих грунтах процес перегнивання органічних решток відбувається повільно. Вони мають кисле середовище і містять лише 1-1,5% гумусу. Чітко визначений підзолистий горизонт (горизонт вимивання) товщиною до 20 см. Характерною ознакою дерново-підзолистих грунтів у Поліссі є їх безструктурність. Для підвищення родючості вони потребують внесення органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Дерново-підзолисті грунти Полісся:

А – будова профілю; Б- типовий ландшафт і характерна рослинність;

В- призматична структура ілювіального горизонта;

Г – різка границя між елювіальним та ілювіальними горизонтами.

Сірі лісові грунти поширені переважно у лісостеповій зоні, зустрічаються і на Поліссі. Сформувалися вони під широколистою лісовою і різнотравно-злаковою рослинністю на суглинистих породах. При достатній кількості опадів процес вимивання у цих грунтах виражений слабо, зате більше нагромаджується гумусу. Вміст його становить до 5-8 %, що надає грунту світло-темно-сірого кольорів. Кислотність грунту мала, структура дрібногрудкувата, природна родючість невисока.

Сірий лісовий глейовий грунт: А – будова профілю; Б – втрата структурності ілювіального горизонту внаслідок оглеєння.

Найбільшу площу (65 % від території України) під степовою рослинністю в умовах обмеженої вологості займають чорноземні грунти. Основною грунтоутворюючою породою для них є глинистий лес, який поширений у межах лісостепової і степової зон. Чорноземні грунти мають понад 8 % (іноді до 16 %) гумусу, зернисто-грудкувату структуру і є найродючішими у світі. Гумусовий горизонт має товщину понад 40 см, а інколи й більшу — 120 см. З півночі на південь змінюються особливості чорнозему, а тому виділяють окремі їх підзони. В лісостепу поширені опідзолені та типові чорноземи, в північній степовій підзоні переважають чорноземи звичайні середньо- та малогумусні. Для більш посушливої південної степової підзони характерні грунти, що потребують додаткового зволоження, тобто південні чорноземи.

В умовах недостатньої кількості опадів, високих температур і порівняно бідної степової рослинності сформувалися каштанові грунти, які займають до 5 % території України. Потужність у них гумусового горизонту (переважно каштанового кольору) буває до 40 см. Вміст гумусу — від 1 до 2-3 %.

Чорноземи лісостеп у: Чорноземи степу:

А – типові ландшафти; б- чорнозем опідзолений; А – чорнозем звичайний; Б – чорнозем південний;

В – чорнозем вилугований; Г – чорнозем типовий; В – типовий степовий ландшафт;

Д- зернизта структура поверхневих горизонтів; Г – гіпсові новоутворення у материнській породі

Е – міцелярно-карбонатні новоутворення. чорнозему південного.

Вздовж узбережжя морів утворилися солончаки і солонці. Це грунти, що мають у верхніх горизонтах значний вміст солі, яка підтягується в процесі випаровування з нижніх горизонтів. Солончаки і солонці мають дуже низьку родючість і потребують промивання та гіпсування.

Солончаки: А – автоморфний солончак; Комплекси солонців з каштановими грунтами.

Б – гідроморфний солончак; В – типовий ландшафт

та характенра галофітна рослинність;

Г – кристали легкорозчинних солей на поверхні агрегатів та грунту; Д – не ефективне сільськогосподарське використання без меліоративних заходів.

У долинах річок формуються лучні грунти, а в пониженнях на Поліссі — болотні.

Грунти гірських областей. Для них характерна вертикальна поясність.

Зокрема, у Передкарпатті під буковими і дубовими лісами в умовах помірного зволоження сформувалися дерново-підзолисті грунти, а на Закарпатській низовині під дубовими лісами — бурі опідзолені.

В обох типах грунтів відбувається процес оглеєння (глей — частина ґрунтового профілю, яка характеризується сіро-голубим або сизо-іржавим зафарбуванням, безструктурністю і низькою пористістю, що є наслідком надмірного зволоження.

У поясі Мішаних лісів Карпат і Криму поширені бурі лісові грунти із вмістом гумусу 5-7 %. Вони переважно мають малу потужність генетичного профілю з характерною щебінюватістю.

На вершинах і безлісних схилах гір, під трав'яною рослинністю, залягають гірсько-лучні і гірсько-торфові грунти. Потужність їх ґрунтового профілю від 40 до 100 см. У верхній його частині значний вміст гумусу, частка якого з глибиною зменшується.

На Південному березі Криму, в умовах субтропічного клімату, сформувалися червоно-бурі і коричневі грунти. Забарвлення їм дали окисли заліза. Ці грунти переважно щебінюваті з вмістом гумусу 3,5-5 %. Вони перериваються виходами скельних порід.

- Слово надаємо нашим краєзнавцям

Ґрунтовий покрив села Веренчанка сформувався під впливом трав'янистої рослинної формації. У поширенні грунтів існує певний зв'язок з рельєфом, який зумовлений закономірною зміною з висотою мікрокліматичних, гідрологічних і фітологічних особливостей.

Найбільш підвищені ділянки вододілів зайнято чорноземами опідзоленими, а днища балок представлені грунтами гідроморфного ряду -лучно-болотними, болотними, лучними і мочарами. На схилах балок, де лесовидні суглинкі змиті і на поверхню виходять дочетвертинні глини, зформувались чорноземи на щільних глинах. На виходах гіпсів утворилися дернові грунти. Крім цих видів грунтів мають поширення ще такі грунти :

- темно-сірі опідзолені;

- чорноземи типові.

На досліджувальній території є цінні грунти - це чорноземи. Важливою особливістю цих грунтів є великий вміст гумусу, інтенсивна міграція біогенного кальцію, характеризуються великою ємкістю поглинання, близькою до нейтральної реакції верхніх горизонтів. Тому чорноземи характеризуються сприятливими фізичними і водно-фізичними властивостями: рихлим складом в гумусовому шарі, високою вологоємкістю і хорошою водопроникненістю.Найважливіша задача сільськогосподарського виробництва на чорноземних грунтах – правильне використання їх високої потенціальної родючості, запобігання гумусового шару від руйнування. Основні шляхи в рішенні цієї задачі - раціональні прийоми обробітку, накопичення і правильного використання вологи, внесення добрив, покращення структури посівних площ, ведення високоврожайних культур і сортів, боротьба з ерозією.

  • Географи нам розкажуть про земельні ресурси.

Земельні ресурси – це землі, що використовуються або можуть використовуватись для сільського чи лісового господарства, містобудування тощо.

Суходіл України становить 96 %. З них сільськогосподарські угіддя становлять 69,3 %

(на орні землі припадає 55 %, а в окремих областях – понад 80 %). Більша частина орних земель (60%) – це чорноземи. Решта сільськогосподарських земель використовуються під сіножати і пасовища. Ліси займають -17,2 %, Забудовані Землі -4 %, Землі непридатні для с/г (піски, яри, зсуви, скелі тощо) – 3,9 %, заболочені землі – 1,6 %.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів.

- На закріплення знань по даній темі вам потрібно розгадати кросворд

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Домашнє завдання:

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили