Мова є чутливою до суспільно-політичного життя її носіїв. Зміни відбуваються у фонетиці, лексиці, граматиці, правописній системі. Найбільш рухливою є лексика. Науковці стверджують, що протягом десятиріччя словниковий склад мови змінюється приблизно на 25%.
Сучасне українське суспільство прагне до відкритості. До активного вжитку повернулися слова, які через те, що символізували українську сутність, свого часу були штучно вилучені з обігу, часто шляхом відвертих заборон (тризуб, соборність, жовто-блакитний прапор). Із поверненням суспільства до національних традицій християнства почалося відновлення конфесійного (церковного) стилю української мови. Правове утвердження статусу державності української мови (Закон про мови 1989 р, Конституція України 1996 р) та розширення сфер офіційного використання української мови спричинило розвиток офіційно-ділового стилю.
З відходом у небуття радянського способу життя з обігу вийшло чимало слів (партком, колгосп, соцзмагання). Натомість відродилися рідковживані раніше слова: гривня, гетьман,часопис, оберіг, осоння, довкілля. Активно використовуються слова, які за радянської доби вважалися недоречними й архаїчними. Це звертання пан, пані, добродію, етикетні формули Моє шанування! Як Ваша ласка… Слава Ісусу Христу! Бог в поміч! З Богом! Ходи здоров! Бувай! тощо.












