Серед розкішної природи Чернігівщини Шевченко відпочивав душевно. У Качанівці він любив сидіти під столітнім дубом, розмовляти зі своїми друзями. Один із родичів Тарновських — В. М. Тарновський - згадував про це. «Там, далеко в глибині парку, серед струнких білих беріз стоїть одинокий віковічний дуб. Від величезних гілок його лягають на землю змієвидні тіні. Тиша і прохолода кругом. А був час, тут лилися звуки пісні і звучала українська мова. У нічній тиші, освітлені місячним сяйвом, сиділи на траві навколо когось кілька чоловік і слухали його спів. Хто ж він, цей співець? Чия пісня ллється і кого так уважно, з таким благоговійним трепетом слухають? Це Тарас Григорович Шевченко. І його пісня прекрасна, і нема їй рівної на всій Україні. Великий поет України, за сімейними переказами, любив уночі сидіти під цим дубом і збирати навколо себе друзів».






