Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Створюємо квести та вебквести для роботи у класі та дистанційно
»
Взяти участь Всі події

Презентація з української літератури "Василь Симоненко - витязь молодої української поезії"

Українська література

Для кого: 11 Клас

22.11.2019

1150

19

0

Опис документу:
«Василь вчився в школі, коли я прийшла працювати вчителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... Я добре готувалася до уроків, але у своїх силах була не впевнена. І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав із-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому"
Перегляд
матеріалу
Отримати код
Опис презентації окремими слайдами:
Василь Симоненко – витязь молодої української поезії 8.01.1935 – 13.12.1963
Слайд № 1

Василь Симоненко – витязь молодої української поезії 8.01.1935 – 13.12.1963

Пам’ятник біля садиби в Біївцях Хата в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині, де 8 січня 1935 народився Василь та пережив лихоліття Другої с...
Слайд № 2

Пам’ятник біля садиби в Біївцях Хата в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині, де 8 січня 1935 народився Василь та пережив лихоліття Другої світової, повоєнний голод і холод.

Проста сільська хата під стріхою, праворуч - табличка з написом: “У цій хаті народився і виріс відомий український поет Василь Симоненко”. Підлога ...
Слайд № 3

Проста сільська хата під стріхою, праворуч - табличка з написом: “У цій хаті народився і виріс відомий український поет Василь Симоненко”. Підлога вкрита сухою травою. Простий сільський дубовий стіл, козацька скриня, піч. Особистих речей поета тут не збереглося. Коли Василь забрав матір до Черкас, хату продали і деякий час вона стояла пустою.

Мати, Ганна Федорівна, працювала в колгоспі з дня його заснування до осені 1957 року. Батько залишив сім’ю, коли хлопчику не було й року. Коли він ...
Слайд № 4

Мати, Ганна Федорівна, працювала в колгоспі з дня його заснування до осені 1957 року. Батько залишив сім’ю, коли хлопчику не було й року. Коли він пішов із сім’ї, мати повернула собі дівочі прізвище Щербань.

До неї приходили свататися, та боялася вітчима для сина, боялася, що чужий прийде й зламає затишок його дитинства. От і не пішла ні за кого, тим бі...
Слайд № 5

До неї приходили свататися, та боялася вітчима для сина, боялася, що чужий прийде й зламає затишок його дитинства. От і не пішла ні за кого, тим більше, що живий був той, із ким одружена за законом, кого чекала з війни, із ким присягалася до смерті ділити і радість, і горе. Не вийшло ділити, довелося все взяти на свої плечі — сильної, мужньої жінки. Вона не забула чоловіка та до кінця життя була вірна своєму першому коханню - Андрію. Ганна Федорівна Щербань

 Друг і колега по газеті «Молодь Черкащини» М. Сніжко: «Батько його був сільський гуляка. Красивий, здоровий. У такого чоловіка не закохатися немож...
Слайд № 6

 Друг і колега по газеті «Молодь Черкащини» М. Сніжко: «Батько його був сільський гуляка. Красивий, здоровий. У такого чоловіка не закохатися неможливо. Вони ні в сільраді не женилися, ні в церкві. А народився Василь (Ганні Федорівні було 27 років), то він і року не витримав. Виїхав із села, десь в армії був, у Сибіру. Проштрафився, його військовий трибунал судив. Не подавав про себе ніяких звісток. Хлопця мати з дідом виховували. А коли Василь одружився і мав квартиру, Олесик народився — вдруг Андрій появився. Прийшов покаяться. Просився, щоб Ганна Федорівна назад прийняла. А син сказав йому: "Щоб ми тебе, батьку, не бачили! Я тебе не знав, і тепер — до побачення!". Не сварилися. Василь провів його на вокзал, і все. А мати прожила 90 років. І жодного разу не давала признаків, що закохалася чи привела Василеві нового батька. Це був феномен однолюбства».

Мати виховувала сина самостійно. Вони чекали, що батько повернеться. Той повернувся з війни, але не в сім’ю. В мене була лиш мати, Та був іще сивий...
Слайд № 7

Мати виховувала сина самостійно. Вони чекали, що батько повернеться. Той повернувся з війни, але не в сім’ю. В мене була лиш мати, Та був іще сивий дід,— Нікому не мовив “тату” І вірив, що так і слід.

Читав зранку до вечора — при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. Л...
Слайд № 8

Читав зранку до вечора — при сонці, коли підпаском ганяв череду, і при каганці, коли вечорами гриз граніт науки, виборюючи золоту шкільну медаль. ЛЮБОВ ДО КНИЖОК

5 класів закінчив у Біївцях, а решту — у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинцях. До школи доводилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з зол...
Слайд № 9

5 класів закінчив у Біївцях, а решту — у сусідніх селах Єнківцях і Тарандинцях. До школи доводилося ходити пішки більше 9 км, але закінчив її з золотою медаллю, бо був дуже обдарованим, мав гарну пам’ять та гострий розум. Учителька згадує: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень». Шкільні роки Василь Симоненко. Кінець 1940 – початок 1950 років

Шкільні роки «Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати вчителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старш...
Слайд № 10

Шкільні роки «Василь Симоненко вчився в школі, коли я прийшла працювати вчителем математики 5—7 класів. Мені довелося вести уроки креслення в старших класах... Я добре готувалася до уроків, але у своїх силах була не впевнена. І коли я заходила до класу, то найбільшу увагу звертала на парту, за якою сидів Василь. Він же якось спідлоба поглядав на мене й поволі, але красиво, креслив. Як пізніше я дізналася, він одночасно креслив і читав із-під парти художню книжку. А поглядав на мене, аби я не спіймала його на гарячому... Учителька Уляна Миколаївна Демченко:

Однокласниця Марія Швед згадує: «По всій школі йому заміни не було: справедливий, розумний, добрий. Дуже правду любив. Дуже Україну любив. Дуже не ...
Слайд № 11

Однокласниця Марія Швед згадує: «По всій школі йому заміни не було: справедливий, розумний, добрий. Дуже правду любив. Дуже Україну любив. Дуже не любив тих хлопців, які ображали дівчат, він лаяв їх. Не був хвастовитий, навпаки – сором’язливий. Виділявся лише тим, що був найрозумніший у класі. А от списувати не давав нікому».

Вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, де брав участь в літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). То...
Слайд № 12

Вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, де брав участь в літературній студії імені Василя Чумака (СІЧ). Товаришував з Л. Костенко, І. Драчем та А. Горською, разом із якими відвідував Клуб творчої молоді у Києві.

Наприкінці 1956 року з однокурсником Станіславом Буряченком Василь приїхав на переддипломну практику в газеті “Черкаська правда”. Талановитих хлопц...
Слайд № 13

Наприкінці 1956 року з однокурсником Станіславом Буряченком Василь приїхав на переддипломну практику в газеті “Черкаська правда”. Талановитих хлопців офіційно зарахували до штату редакції. У високого чорнявого Василя Симоненка часто закохувалися дівчата. Він теж закохувався, але все це було несерйозно. Друзі- практиканти запримітили молоденьке вродливе дівчисько Люсю Півторадні і почали залицятися до неї. У сивих кучерях диму, бо надто часто палив цигарки, з’явилися рядки: - І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти… Прийшла любов непрохана й неждана. Ну як мені за нею не піти?   Перелити в чарівну поезію своє п’янке, солодке почуття любові він міг, але зізнатися в почуттях соромився. Якось сиділи втрьох зі Станіславом, і Василь сказав: - Люся-Люся, я боюся, що влюблюся. Станіслав сприйняв зізнання як жарт, а от Люся відчула, що в сказаних словах було щось щире й справжнє. Драма душі

Через місяць відгуляли весілля. Йому було 22 роки. Своїм одруженням Василь багато кого здивував. Він молодий майстер журналістики, поет. А хто була...
Слайд № 14

Через місяць відгуляли весілля. Йому було 22 роки. Своїм одруженням Василь багато кого здивував. Він молодий майстер журналістики, поет. А хто була Люся? Кур’єрка. Бігала з редакції в друкарню і назад. Та кохання було сильне, і він віддався йому сповна. Незабаром у них народився син Олесь. Люсі не подобалося, що Василь часто їздить у відрядження по роботі, здавалося, що в нього є коханка. Вона перестала вірити у його любов. М. Сніжко: «І всі йому дивувалися. Ну як він міг таку примітивну жінку собі взяти. Коли Люся була на відпочинку, Ганна Федорівна їй написала: -Приїжджай, бо Вася заболів! Ми пішли його провідувати, Люся приїхала якраз і каже: - От біда! Я тільки знайшла собі ухажора, а треба вертаться». Спільна знайома Даша Ястрєбова: «Бачила Люсю та й питаю: - Як там із Василем? А Люська відповіла: - Думала, на хліб зароблятиме, а він віршики пише!» .

Драма душі - По смерті чоловіка вийшла заміж через рік, — говорить Наталія Михайлівна Сніжко. -  Привела в хату другого батька для Олеся. Якийсь Мі...
Слайд № 15

Драма душі - По смерті чоловіка вийшла заміж через рік, — говорить Наталія Михайлівна Сніжко. -  Привела в хату другого батька для Олеся. Якийсь Мішка — сантехнік, алкоголік. Потім вигнала його. І взагалі пустилася берега. Поет Петро Линовицький до неї зачастив. А був одружений, дитину мав. Петрова жінка поскаржилася в обком комсомолу, скликали збори. Там його почихвостили. А Линовицький каже: "Я її люблю". Любиш — женися. То він кинув жінку, з Люською одружився.

М. Сніжко: - Люся ж і курила, і спилася, і дитину народила від Линовицького. Вони її назвали Василинкою. Линовицький такий гуляка був. І Лесик чере...
Слайд № 16

М. Сніжко: - Люся ж і курила, і спилася, і дитину народила від Линовицького. Вони її назвали Василинкою. Линовицький такий гуляка був. І Лесик через нього зіпсувався. Спився, скурився, варикоз мав. Працював слюсарем у Черкасах, помер років у 46. Линовицький покинув їх. Василинка причастилася до куріння, до горілки. Зв'язалася з якимось чеченцем. А він наркотиками займався, то й наркоманкою стала. Померла від передозування. Дитину народила від чеченця, і його мати забрала того хлопчика. Люся працювала в друкарні, в Будинку маляти. Пішла з життя в грудні 1996-го. Драма душі

Н.М. Сніжко: - У Леся була жінка Ніна, мали вони дочку Мирославу. І вона теж народила дитину, назвала Гордієм. Із золотою медаллю закінчила першу ш...
Слайд № 17

Н.М. Сніжко: - У Леся була жінка Ніна, мали вони дочку Мирославу. І вона теж народила дитину, назвала Гордієм. Із золотою медаллю закінчила першу школу, була на стажуванні в Америці. Працювала в міськвиконкомі. А прізвище синові дала Симоненко. Каже: "Щоби продовжить прізвище діда". Працювала на об'єднанні "Азот". Там говорять, що Люся, Мирослава й  Гордій емігрували до Канади.

Одного разу Василь зустрів на вулиці знайому Ніну Чорняк, вона розказала, що сімейне щастя в неї не склалося: вагітною пішла від чоловіка, хотіла н...
Слайд № 18

Одного разу Василь зустрів на вулиці знайому Ніну Чорняк, вона розказала, що сімейне щастя в неї не склалося: вагітною пішла від чоловіка, хотіла навіть покінчити життя самогубством. Він довго дивився їй увічі, а потім мовив: - Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні?   Наступного дня Ніна прочитала ці слова в газеті. Вірш повернув їй віру в життя. Через деякий час, за чутками, Василь із товаришем прийшов свататися, але відмовила, бо він мав дружину й сина. Не докорю ніколи і нікому, Хіба на себе інколи позлюсь, Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь. Моє життя — розтрощене корито, І світ для мене — каторга і кліть… Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть.

1957-1960 - працював у газеті «Черкаська правда». 1960-1963 - у газеті «Молодь Черкащини» та особистим кореспондентом «Робітничої газети», займався...
Слайд № 19

1957-1960 - працював у газеті «Черкаська правда». 1960-1963 - у газеті «Молодь Черкащини» та особистим кореспондентом «Робітничої газети», займався літературною творчістю.

У своєму робочому кабінеті Василь Симоненко (псевдоніми - В.Щербань, С.Василенко, Симон)
Слайд № 20

У своєму робочому кабінеті Василь Симоненко (псевдоніми - В.Щербань, С.Василенко, Симон)

Горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістдесятниками займався питанням розкриття злочину Сталіна проти украї...
Слайд № 21

Горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістдесятниками займався питанням розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресій на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та в Биківнянському лісі, тим самим підписав собі смертний вирок.

1962 - разом з Аллою Горською та  Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а ...
Слайд № 22

1962 - разом з Аллою Горською та  Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні (про останнє було зроблено заяву до міської ради). Викриття злочинного режиму

Про обставини, за яких вдалося виявити могилу жертв НКВС у Биківні, поет потім згадував зі здриганням. Під час пошуків у лісовій місцевості активіс...
Слайд № 23

Про обставини, за яких вдалося виявити могилу жертв НКВС у Биківні, поет потім згадував зі здриганням. Під час пошуків у лісовій місцевості активісти наткнулися на галявину, де місцеві хлопчаки грали у футбол. Умовне місце розміщення воріт було позначено людськими черепами, замість м'яча також використовувався череп з отвором від кулі. Викриття злочинного режиму

Викриття злочинного режиму
Слайд № 24

Викриття злочинного режиму

Улітку 1962 року в гості до поета в Черкаси приїхав його знайомий, який мешкав у рідному селі літератора. Після завершення візиту поет пішов на вок...
Слайд № 25

Улітку 1962 року в гості до поета в Черкаси приїхав його знайомий, який мешкав у рідному селі літератора. Після завершення візиту поет пішов на вокзал, щоб провести товариша. Коли чоловік сів у потяг, Симоненко виявив, що в нього закінчилися цигарки, купити які спробував у вокзальному буфеті. До часу закриття залишалося ще 15 хвилин, однак двері вже були зачинені. Після прохання Симоненка відкрити й продати йому цигарки продавчиня викликала наряд лінійної міліції. Смерть, оповита таємницею

Правоохоронці забрали молодого чоловіка у відділення при вокзалі, встановили особу, після чого вивезли з Черкас у Смілу, що за 30 кілометрів від об...
Слайд № 26

Правоохоронці забрали молодого чоловіка у відділення при вокзалі, встановили особу, після чого вивезли з Черкас у Смілу, що за 30 кілометрів від обласного центру. Однокурсник Віктор Онойко потім згадував, що після звістки про затримання поета можливість визволити його з'явилася тільки після втручання секретаря міськкому компартії Сміли. Тільки після звільнення зі слів поета стало відомо, що рішення про вивезення його з Черкас було прийнято правоохоронцями після встановлення особи. У машині Симоненко сів на переднє сидіння і підняв рукави сорочки - присутні побачили, що руки повністю вкриті синцями. Він розповів, що “обробляли” його професійно: по м'яких частинах тіла не били, в основному удари завдавалися по хребту і нижній частині спини. Для побиття використовувалося щось схоже на товсті палиці з піском усередині. Смерть, оповита таємницею

Знайомі поета згадували, що після звільнення він почав скаржитися на болі внутрішніх органів. Навесні 1963 стан погіршився, нестерпно боліли попере...
Слайд № 27

Знайомі поета згадували, що після звільнення він почав скаржитися на болі внутрішніх органів. Навесні 1963 стан погіршився, нестерпно боліли поперек, нирки. На початку вересня госпіталізували в обласний ліксанупр (мав таке право як журналіст). Невдовзі повідомили жахливий діагноз — рак нирок, побої «охоронців закону» тільки прискорили розвиток хвороби. Проведена операція результатів не дала, поет повільно згасав. У лікарняній палаті продовжував віршувати на сторінках блокнота. 19 вересня написав останню поезію. Смерть, оповита таємницею

Останнє прохання За 2 дні до смерті написав листа в Літфонд із проханням про надання хоча б мізерної допомоги для його матері. Він писав, що для лі...
Слайд № 28

Останнє прохання За 2 дні до смерті написав листа в Літфонд із проханням про надання хоча б мізерної допомоги для його матері. Він писав, що для літератури його смерть, імовірно, великою втратою не стане, але невеликі грошові виплати допоможуть матері уникнути голодної смерті. Для Симоненка мати була без перебільшення найближчою людиною. Після смерті сина Ганна Федорівна змушена була пережити ще одне потрясіння: невістка Люся привела в квартиру іншого чоловіка, пояснюючи це тим, що синові потрібен батько. Мати Симоненка, яка самостійно виховала сина, зрозуміти рішення невістки не могла. 1995 В. Симоненкові посмертно присвоєно Шевченківську премію, отримувала її мати поета, яка через 3 роки відійшла на Луки Сварожі. Вона пережила сина на 35 років. Поховали жінку поруч із її відомим сином на кладовищі в Черкасах.

Центральне черкаське кладовище Грудень 1963 року. Похорон Василя Симоненка. Труну несуть Рябокляч, Дзюба, Коваленко, Сверстюк. .
Слайд № 29

Центральне черкаське кладовище Грудень 1963 року. Похорон Василя Симоненка. Труну несуть Рябокляч, Дзюба, Коваленко, Сверстюк. .

Прижиттєві твори Дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій), «Цар Плаксій та Лоскотон».
Слайд № 30

Прижиттєві твори Дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій), «Цар Плаксій та Лоскотон».

Самвидавні поезії почали український рух опору 1960-70-х pp. Тематика: -любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «...
Слайд № 31

Самвидавні поезії почали український рух опору 1960-70-х pp. Тематика: -любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев», «Лебеді материнства», «Україні»); -сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»); -зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»); -викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»); -таврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові»).

Доля літературної спадщини невідома Самвидавна поезія в Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордон...
Слайд № 32

Доля літературної спадщини невідома Самвидавна поезія в Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном й опублікована (разом із фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).

ОСНОВНІ ТВОРИ:  Казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Казка про Дурила», «Подорож в Країну Навпаки». Збірки поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Леб...
Слайд № 33

ОСНОВНІ ТВОРИ:  Казки «Цар Плаксій та Лоскотон», «Казка про Дурила», «Подорож в Країну Навпаки». Збірки поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Лебеді материнства». Збірка оповідань і новел «Вино з троянд».

Пам’ять про поета. Черкаси На площі, навпроти редакції газети «Черкаський край», де свого часу поет працював, його бачитимуть енергійним і динамічн...
Слайд № 34

Пам’ять про поета. Черкаси На площі, навпроти редакції газети «Черкаський край», де свого часу поет працював, його бачитимуть енергійним і динамічним, яким запам'ятали назавжди. «Поруч нього будуть лебеді, які летять на Дніпро…» Анатолій Гаян ( скульптор)

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину… Біля могили посаджено кущ калини
Слайд № 35

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину… Біля могили посаджено кущ калини

До 70-річчя в Черкасах відкрито меморіальний музей у редакції газети «Черкаський край», де працював поет На зібраних фото можна побачити Василя Сим...
Слайд № 36

До 70-річчя в Черкасах відкрито меморіальний музей у редакції газети «Черкаський край», де працював поет На зібраних фото можна побачити Василя Симоненка в буденній роботі газетяра. Зберігся стіл поета, друкарська машинка і навіть листи. У редакційному кабінеті на вішаку - плащ та капелюх Василя Андрійовича, котрі передали музею рідні, здається, що поет ось-ось повернеться сюди.

Відкриття другої зали іменного музею у Тарандинцівській школі Присутні двоє давніх товаришів - письменники Борис Олійник і Микола Сом.
Слайд № 37

Відкриття другої зали іменного музею у Тарандинцівській школі Присутні двоє давніх товаришів - письменники Борис Олійник і Микола Сом.

Серія “Видатні особистості України” На  аверсі монети - стилізована композиція, що ілюструє вірш “Лебеді материнства”. На реверсі монети - портрет ...
Слайд № 38

Серія “Видатні особистості України” На  аверсі монети - стилізована композиція, що ілюструє вірш “Лебеді материнства”. На реверсі монети - портрет Василя Симоненка, праворуч на тлі стилізованого вербового листя напис «ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО/ 1935 – 1963», по колу напис «МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ВИБИРАТИ, СИНУ, ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ».

Іменем поета названо 5 премій: Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986—2013), Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ ...
Слайд № 39

Іменем поета названо 5 премій: Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986—2013), Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1987—2010), Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2012), Лубенська районна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка (2000), Журналістська премія імені Василя Симоненка (2012).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.