Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Розвиток читання у дошкільному віці. Посібники серії «Розглядай та пізнавай»
»
Взяти участь Всі події

Урок "Подорож Сонячною системою. Планети-гіганти."

Астрономія

Для кого: 11 Клас

18.09.2021

78

5

0

Опис документу:

Розробка уроку (лекції) з фізики та астрономії (астрономії). На тему "Подорож Сонячною системою. Планети-гіганти". Включає в себе цікаві матеріали про планети-гіганти, їх загальну характеристику, вступне та заключне слова вчителя, посилання на першоджерела у вигляді QR-кодів.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Кузьменок Тетяна Сергіївна,

викладач фізики та астрономії

ВСП «Автотранспортний фаховий коледж КНУ»,

Розробка заняття з фізики та астрономії


Тема. Подорож Сонячною системою. Планети-гіганти.

Мета: формувати знання студентів про об’єкти Сонячної системи, ознайомитися з загальною характеристикою планет-гігантів, їх особливостями; розвивати творчу ініціативу й активність студентів, спостережливість, здатність логічно мислити, вміння робити висновки; формувати науковий світогляд; виховувати зацікавленість до вивчення дисципліни.

Забезпечення заняття:

Унаочнення: зображення планет, навчальне відео, таблиця «Загальна характеристика планет-гігантів», додаток AR Solar System.

Роздатковий матеріал: роздруківки QR-кодів з посиланнями на детальну інформацію про планети на сайті www.wikiwand.com;

ТЗН: комп’ютер, мультимедійне забезпечення, презентація, смартфони.

Міжпредметні зв’язки: фізика, математика, інформатика, англійська мова.

План заняття

Вступне слово

  1. Чужий серед своїх.

  2. Найвіддаленіша планета Сонячної системи.

  3. Спочаку його вважали кометою.

  4. Ой, а що це?

  5. Сатурн - одна з найунікальніших планет Сонячної системи.

  6. Найбільший.

  7. Загальна характеристика планет-гігантів.

Заключне слово.

В ступне слово. Давайте спробуємо на хвилинку уявити безмежність простору, що нас оточує. Цю безмежність з давніх-давен людство називає Всесвітом. За сучасними уявленнями Всесвіт виник приблизно 13,7 млрд років тому внаслідок Великого Вибуху. Відтоді він постійно еволюціонує (змінюється) та розширюється. І чи не диво, що в цій безмежності знайшлося місце і для людини?!

Близько 5 мільярдів років тому на місці Сонячної системи була хмара пилу і газу, відома як сонячна туманність. Гравітація стала скупчувати речовину, яка почала крутитися, формуючи в центрі туманності Сонце. По мірі формування Сонця, матеріал, що залишився, став збиратися в окремі фрагменти. Малі частинки об’єднувалися через силу тяжіння в більші частинки. Сонячний вітер видував легкі елементи, такі як водень та гелій, з найближчих до Сонця регіонів, залишивши лише важкий, твердий матеріали для створення планет земного типу. Але на більшій відстані від світила сонячні вітри мали менший вплив на легкі елементи, що дозволило їм об’єднатися в газові гіганти. У такий спосіб також утворилися астероїди, комети та супутники.

Вдивляючись вночі в безмежність космосу, ми бачимо багато зірок, деякі планети, наш супутник Місяць. А можливо, вам пощастить і ви побачите метеорит чи комету. А давайте спробуємо відірватися від Землі і зазирнути в це простір з найвіддаленішої точки Сонячної системи. Отож, вперед…

Подивимося ближче на щось далеке і недосяжне. (Відкриваємо на смартфонах завчасно завантажений додаток AR Solar System. Тиснемо кнопку «Solar System», щоб переглянути модель Сонячної системи. Для детального ознайомлення з короткою інформацією про кожну планету треба натиснути кнопку «Planetarium». Мова додатку англійська.)

  1. Чужий серед своїх. Йому немає місця серед планет, хоча він дуже на них схожий.

П ерегляд відео. Чому Плутон не планета?

В ід самого відкриття, ще з 1930 року Плутон вважали не типовою планетою.

  • Його орбіта нахилена під кутом 170 відносно орбіт інших планет;

  • Перетинає орбіту Нептуна;

  • Разом зі своїм супутником Хороном, Плутон обертається навколо спільного центра гравітації…

Рухаємося вперед…



  1. Н айвіддаленіша планета Сонячної системи.

Нептун восьма планета від Сонця та найбільш віддалена в Сонячній системі і оскільки її неможливо побачити неозброєним оком цю планету відкрили відносно недавно лише 1846 року за допомогою математичних розрахунків.

Б уло помічено, що Уран рухається не зовсім так, як він повинен рухатися під дією притягання Сонця і відомих у той час планет. Тоді запідозрили існування ще однієї масивної планети і спробували розрахувати її положення на небі.

Цю надзвичайно складну задачу незалежно один від одного успішно вирішили англійський астроном Дж. Адамс і француз У. Леверьє. Одержавши дані Леверьє, асистент Берлінської обсерваторії І. Галлі 23 вересня 1846 р. знайшов планету. Відкриття Нептуна мало найбільше значення насамперед тому, що воно послугувало блискучим підтвердження закону всесвітнього тяжіння, покладеного в основу розрахунків. Таким чином, з моменту відкриття Нептун навіть не зробив повного обороту по своїй орбіті.

- Цей газовий гігант дуже швидко обертається навколо своєї осі. Повний екваторіальний оберт займає всього 16 годин.

- Атмосфера планети складається з водню та гелію, а також до її складу входить метан. Оскільки газ метан поглинає червоне світло Нептун має насичений синій колір.

- Нептун має тоненькі кільця, які складаються з дрібних частинок криги та пилу.

- На поверхні Нептуна дуже активний і нестабільний клімат. Тут панують шалені вітри та неймовірно низькі температури. У верхніх шарах атмосфери швидкість вітру часто перевищує 600 метрів на секунду.

  1. Спочаку його вважали кометою.

У ран став першою планетою, яка була відкрита в сучасній історії. Втім, спочатку цю планету в 1781 році віднесли до розряду комет, і тільки пізніше спостереження астрономів довели, що Уран – це справжнісінька планета.

Усі планети Сонячної системи обертаються навколо своєї осі з нахилом. У багатьох випадках планети мають осьовий нахил, де один з їх полюсів буде трохи нахилений до Сонця. Осьовий же нахил Урана – приголомшливі 99 градусів! Іншими словами, планета обертається на боці. І це призводить до одного дивного факту про Уран… Пора року на Урані триває один довгий день – 42 роки.

С идеричний день на Урані (тобто час, необхідний планеті для завершення одного оберту навколо своєї осі), становить близько 17 годин. Але нахил Урана настільки виражений, що той чи інший полюс зазвичай спрямований до Сонця. Це означає, що день на північному полюсі Урана триває половину уранського року – 84 земних років.

Отже, якби ви могли стояти на північному полюсі Урана, ви побачили б, як Сонце сходить на небі і кружляло довкола протягом 42 років. До кінця цього довгого, затяжного «літа» Сонце нарешті опуститься б за горизонт. Після цього настануть 42 роки темряви, інакше відомі як єдиний «зимовий» сезон на Урані.

Уран має кільця. Ці кільця складаються з надзвичайно темних частинок, розмір яких варіюється від мікрометрів до метра. На даний момент відомо тринадцять чітких кілець.

  1. О й, а що це?

Здається мені, що це комета – одне з найцікавіших космічних явищ, яке завжди привертає увагу. Помилуймося нею.

Будову комет і місце їх «проживання» ми розглянемо на іншому занятті, а поки що, рухаємося далі.

  1. С
    атурн
    - одна з найунікальніших планет Сонячної системи.

Оскільки Сатурн п'ятий за яскравістю об'єкт в Сонячній системі він був відомий ще древнім вавилонянам. Сатурн класифікують як газовий гігант. У зв'язку з цим він не має твердої поверхні. Атмосферу Сатурна переважно становлять водень і гелій. Вважається, що Сатурн має невелике ядро з силікатів і заліза, покрите льодом і глибоким шаром водню.

П роте унікальним його робить система кілець, що ніби пачка балерини, оточує «талію» планети. Іноді кільця «розчиняються» у просторі, коли повертаються до Землі ребром, а іноді – вражають астрономів своєю масивністю. А відкриті вони були ще в далекому 1610 році. Кожному кільцю дана назва – буква латинського алфавіту. Вони привласнювалися в тому порядку, у якому доводили факт наявності кільця. Одержали імена й проміжки між кільцями.

  1. Н айбільший

Ю пітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті.  Уся видима поверхня Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і блакитнуватих відтінків. За однією з версій, смуги виникали в результаті явища конвекції в атмосфері планети-гіганта — за рахунок підігрівання і, як наслідок, підняття одних шарів і охолодження й опускання вниз інших.

Ще одне цікаве явище на Юпітері – це його велика червона пляма — овальне утворення зі змінними розмірами, розташоване в південній тропічній зоні. Відкрита Робертом Гуком 1664 року. Станом на 2000 рік «пляма» мала розміри 15х30 тис. км, а сто років перед цим спостерігачі відзначали в 2 рази більші розміри. Іноді вона буває не дуже чітко видимою. Це довготривалий вільний вихор (антициклон) в атмосфері Юпітера, що робить повний оберт за 6 земних діб.

  1. Загальна характеристика планет-гігантів

(для конспектування)

Планета

Відстань від Сонця в млн км

Діаметр в км

Маса в кг

Температура, 0С

Густина в г/см3

Супутники

Період обертання навколо Сонця (рік)

Доба

Нахил осі обертання

Юпітер

770,3

142796

1,9*1027

-153

1,3

79

11,9 з.р.

9 год 51хв

30

Сатурн

1429

120660

5,68*1026

-185

0,7

82

29,5 з.р.

10 год 40хв

270

Уран

2875

51108

8,7*1025

-215

1,3

27

84 з.р.

17год 14хв

990

Нептун

4504

49534

1,03*1026

-225

1,6

14

164,8 з.р.

16 год

280


Заключне слово. Ось і дістались ми до поясу астероїдів, а це значить, що продовжимо нашу дивовижну подорож просторами Сонячної системи вже на наступному занятті.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.