Йоганн Ке́плер (нім. Johannes Kepler; 27 грудня 1571, Вайль-дер-Штадт — 15 листопада 1630, Регенсбург) — німецький астроном, математик, оптик, астролог та натурфілософ, відомий насамперед відкриттям законів руху планет, названих на його честь законами Кеплера.
Він є ключовою фігурою наукової революції XVII століття та одним із засновників сучасної астрономії й наукового методу[8][9][10]. Його астрономічні книги Astronomia nova, Harmonice Mundi та Epitome Astronomiae Copernicanae вплинули, зокрема, на Ісаака Ньютона, ставши однією з основ для теорії всесвітнього тяжіння[11]. Кеплер виконав фундаментальну роботу в галузі оптики, винайшов тип телескопа-рефрактора, званий тепер телескопом Кеплера, а також покращив конструкцію телескопа Галілея. Він також відомий постулюванням гіпотези Кеплера про найщільніше пакування куль у тривимірному просторі. За його роман «Сомніум» Кеплера називають «батьком наукової фантастики»[12][13].
Кеплер був викладачем математики в семінарії у місті Грац. Пізніше він став помічником астронома Тихо Браге в Празі, а згодом імперським математиком імператора Рудольфа II і двох його наступників Маттіаса і Фердинанда II. Він також викладав математику в Лінці та був радником генерала Валленштейна.
