Тема. Позакласне читання. Урок-подорож «Поетичний світ Олександра Блока».
Цілі:
- навчальні: розглянути художні особливості лірики Олександра Блока;
- розвивальні: розвивати вміння визначати особливості блоківської лірики;
- виховні: виховувати любов до художнього слова; формувати естетичний смак.
Обладнання: портрети О. Блока і Л. Менделєєвої.
Хід роботи:
І. Організаційний момент.
ІІ. Оголошення теми і мети уроку.
ІІІ. Робота над темою уроку.
Слово вчителя.
- Сьогодні ми будемо говорити про великого поета, ім’я якого золотими буквами вписане в історію російської поезії. Значення творчості О. Блока неможливо оцінити. Він – слава і гордість світової поезії. Його поетична зірка сяє високо над сьогоднішнім днем, а світло поезії ллється велично і гордо.
2. Виразне читання вірша:
«Шел все выше он тропами Данте…»
Робота над логічною схемою, яка вивішена на дошці.
Лірика Блока
- Ліричні мотиви
- Тема батьківщини.
Особливості лірики
- Символічність образів
- Ідеал і дійсність
- Соціальні і ліричні мотиві
- Інтонаційно-ритмічна побудова вірша
- Музичність
- Використання традицій О. Пушкіна та М. Лермонтова
Слово вчителя
О. Блок пройшов через громи кінця ХІХ початку ХХ століття. При цьому залишився людиною кришталевої чесності, безкомпромісності. Писав вірші все життя. Вони були його добровільною «прекрасною кабалой и вольной волей» .
5.Презентація групою «Літературознавців» розповіді про ранню поезію поета.
«Літературознавець». Поет почав свій літературний шлях в рядах символістів, які очолював Соловйов. Вони відходили від реальної дійсності в світ мрії і релігійної містики. Влітку 1901 року Блок прочитав перший випуск альманаха «Північні квіти» і ці твори в його уявленні наповнилися кольором соловйовської містики. Намагаючись самоствердитись, він орієнтується на символістів. Його рання поезія говорить про інтимні переживання одинокої душі і схожа на урочисті молитви:
Я их хранил в приделе Иоанна,
Недвижный страж, — хранил огонь лампад.
И вот — Она, и к Ней — моя Осанна —
Венец трудов — превыше всех наград.
Я скрыл лицо, и проходили годы.
Я пребывал в Служеньи много лет.
И вот зажглись лучом вечерним своды,
Она дала мне Царственный Ответ.
Я здесь один хранил и теплил свечи.
Один — пророк — дрожал в дыму кадил.
И в Оный День — один участник Встречи —
Я этих Встреч ни с кем не разделил.
«Літературознавець». Перший збірник віршів був написаний протягом 1901-1902рр. називався він «Вірші про Прекрасну Даму». Книжка вразила всіх чистотою і щирістю:
Ты в поля отошла без возврата.
Да святится Имя Твое!
Снова красные копья заката
Протянули ко мне острие.
Лишь к Твоей золотой свирели
В черный день устами прильну.
Если все мольбы отзвенели,
Угнетенный, в поле усну.
Ты пройдешь в золотой порфире —
Уж не мне глаза разомкнуть.
Дай вздохнуть в этом сонном мире,
Целовать излучённый путь…
О, исторгни ржавую душу!
Со святыми меня упокой,
Ты, Держащая море и сушу
Неподвижно тонкой Рукой!
«Світова душа і«вічна жіночість», які спасуть світ вплинули на назву збірки «Вірші про Прекрасну Даму».
«Літературознавець». Блок гостро відчував відсутність гармонії в реальному світі, його катастрофічну хаотичність, не відчував гармонії в своїй душі, а вона була необхідна, без неї неможливо було жити. Відчуття гармонії принесло кохання, яке мало знищити хаос не тільки в його душі, але і в оточуючому світі.
«Літературознавець». Його великим коханням стала Любов Дмитрівна Менделєєва, якій він присвятив вірші «Про Прекрасну Даму». Їх більше 800. Вони принесли автору титул першого поета Росії. Блок говорив, що вірші написані з 1898 по 1903рр., можна рахувати ліричним щоденником, який точно відтворив почуття тих років:
Я шел во тьме к заботам и веселью,
Вверху сверкал незримый мир духов.
За думой вслед лилися трель за трелью
Напевы звонкие пернатых соловьев.
И вдруг звезда полночная упала,
И ум опять ужалила змея...
Я шел во тьме, и эхо повторяло:
«Зачем дитя Офелия моя?»
«Літературознавець». Підмосков’є, серед прекрасного рідного пейзажу, зав’язався роман Блока з «рожевою дівчиною». Прекрасна дама сходить з піднебесних висот до нас, земних людей, і стає доброю дівчиною з золотою косою. Така ж золота коса була і у Л. Менделєєвої. Молодий поет в своїх ніжних посланнях до коханої вважає свій роман всесвітньо-історичним осяянням.
Виразне читання вірша «Незнайомка»
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.
Вдали над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.
И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.
Над озером скрипят уключины
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный
Бессмысленно кривится диск.
И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной,
Как я, смирен и оглушен.
А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!»* кричат.
И каждый вечер, в час назначенный
(Иль это только снится мне?),
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.
И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.
И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.
Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
Ідейно-художній аналіз вірша «Незнайомка»:
- Яким поет бачив світ до зустрічі з Незнайомкою?
- Що змінилося з її появою?
- Що сказав поет про долю кохання і краси в «страшному світі»?
Презентація групою літературознавців розповіді про любов поета до рідної землі.
Слово вчителя. В ліриці поета чітко простежуються тісний зв'язок з батьківщиною та рідною природою: «Этой теме я сознательно и бесповоротно посвящаю жизнь…»
Виразне читання вірша «О судьбы родины печальны и прекрасны».
«Літературознавець». Тема про батьківщину об’єднує весь потік ліричних тем і мотивів його поезії. Правилом життя і творчим девізом поета стали слова:
«Пускай зовут: Забудь, поэт!
Вернись в красивые уюты!
Нет! Лучше сгинуть в стуже лютой!
Уюта - нет. Покоя - нет.
Він любив свій край, рідний простір, відчував себе невіддільним від краси, тиші. Це був його дім, його життя. В своїй творчості Блок намагався непоспішним поглядом оцінити скромну Русь:
Река раскинулась. Течет, грустит лениво
И моет берега.
Над скудной глиной желтого обрыва
В степи грустят стога.О, Русь моя! Жена моя! До боли
Нам ясен долгий путь!
Наш путь — стрелой татарской древней воли
Пронзил нам грудь.Наш путь — степной, наш путь — в тоске безбрежной —
В твоей тоске, о, Русь!
И даже мглы — ночной и зарубежной —
Я не боюсь.Пусть ночь. Домчимся. Озарим кострами
Степную даль.
В степном дыму блеснет святое знамя
И ханской сабли сталь… И вечный бой! Покой нам только снится
Сквозь кровь и пыль…
Летит, летит степная кобылица
И мнет ковыль… И нет конца! Мелькают версты, кручи…
Останови!
Идут, идут испуганные тучи,
Закат в крови! Закат в крови! Из сердца кровь струится!
Плачь, сердце, плачь…
Покоя нет! Степная кобылица
Несется вскачь! Мы, сам-друг, над степью в полночь стали:
Не вернуться, не взглянуть назад.
За Непрядвой лебеди кричали,
И опять, опять они кричат… На пути — горючий белый камень.
За рекой — поганая орда.
Светлый стяг над нашими полками
Не взыграет больше никогда.И, к земле склонившись головою,
Говорит мне друг: «Остри свой меч,
Чтоб недаром биться с татарвою,
За святое дело мертвым лечь!»Я — не первый воин, не последний,
Долго будет родина больна.
Помяни ж за раннею обедней
Мила друга, светлая жена! В ночь, когда Мамай залег с ордою
Степи и мосты,
В темном поле были мы с Тобою, —
Разве знала Ты? Перед Доном темным и зловещим,
Средь ночных полей,
Слышал я Твой голос сердцем вещим
В криках лебедей.С полуно’чи тучей возносилась
Княжеская рать,
И вдали, вдали о стремя билась,
Голосила мать.И, чертя круги, ночные птицы
Реяли вдали.
А над Русью тихие зарницы
Князя стерегли.Орлий клёкот над татарским станом
Угрожал бедой,
А Непрядва убралась туманом,
Что княжна фатой.И с туманом над Непрядвой спящей,
Прямо на меня
Ты сошла, в одежде свет струящей,
Не спугнув коня.Серебром волны блеснула другу
На стальном мече,
Освежила пыльную кольчугу
На моем плече.И когда, наутро, тучей черной
Двинулась орда,
Был в щите Твой лик нерукотворный
Светел навсегда.Опять с вековою тоскою
Пригнулись к земле ковыли.
Опять за туманной рекою
Ты кличешь меня издали’…Умчались, пропали без вести
Степных кобылиц табуны,
Развязаны дикие страсти
Под игом ущербной луны.И я с вековою тоскою,
Как волк под ущербной луной,
Не знаю, что делать с собою,
Куда мне лететь за тобой! Я слушаю рокоты сечи
И трубные крики татар,
Я вижу над Русью далече
Широкий и тихий пожар.Объятый тоскою могучей,
Я рыщу на белом коне…
Встречаются вольные тучи
Во мглистой ночной вышине.Вздымаются светлые мысли
В растерзанном сердце моем,
И падают светлые мысли,
Сожженные темным огнем…«Явись, мое дивное диво!
Быть светлым меня научи!»
Вздымается конская грива…
За ветром взывают мечи… Опять над полем Куликовым
Взошла и расточилась мгла,
И, словно облаком суровым,
Грядущий день заволокла.За тишиною непробудной,
За разливающейся мглой
Не слышно грома битвы чудной,
Не видно молньи боевой.Но узнаю тебя, начало
Высоких и мятежных дней!
Над вражьим станом, как бывало,
И плеск и трубы лебедей.Не может сердце жить покоем,
Недаром тучи собрались.
Доспех тяжел, как перед боем.
Теперь твой час настал. — Молись!
«Літературознавець». Блок у своїй поезії «О весна, без кінця і без краю» приймає життя з усіма його складностями і протиріччями. Вірить, що його батьківщина – надія і втіха, і ліричний герой у цьому впевнений.
Виразне читання вірша «О весна без кінця без краю».
О, весна без конца и без краю —
Без конца и без краю мечта!
Узнаю тебя, жизнь! Принимаю!
И приветствую звоном щита!
Принимаю тебя, неудача,
И удача, тебе мой привет!
В заколдованной области плача,
В тайне смеха — позорного нет!
Принимаю бессонные споры,
Утро в завесах темных окна,
Чтоб мои воспаленные взоры
Раздражала, пьянила весна!
Принимаю пустынные веси!
И колодцы земных городов!
Осветленный простор поднебесий
И томления рабьих трудов!
И встречаю тебя у порога —
С буйным ветром в змеиных кудрях,
С неразгаданным именем бога
На холодных и сжатых губах…
Перед этой враждующей встречей
Никогда я не брошу щита…
Никогда не откроешь ты плечи…
Но над нами — хмельная мечта!
И смотрю, и вражду измеряю,
Ненавидя, кляня и любя:
За мученья, за гибель — я знаю —
Всё равно: принимаю тебя!
Підбиття підсумків уроку
Бесіда
- В яких віршах і чому саме проявились особливості лірики Блока?
- Про які переживання розповідає поет у своїх віршах?
- За допомогою яких виразних засобів вони передаються?
Заключне слово вчителя.
- У Блока були свої шляхи до людяності, шляхетності, свій пошук ідеалу. Цим шляхом йшла незгасла зірка, яка говорить і донині, яка веде нас до мудрості і очіщення.
Звучить пісня «Гори-гори, моя звезда» у виконанні Б. Штоколова.
Кривошиєнко Ольга Павлівна
Коростеньска ЗОШ №5
вчитель зарубіжної літератури
