Презентація спрямована на вивчення поетичної спадщини Олександра Олеся крізь призму європейського модернізму та філософії символізму. Матеріал презентує перехід української літератури від традиційного народництва й соціальної заангажованості XIX століття до естетики «Fin de siècle», де література стає автономним мистецтвом та осередком складних людських емоцій. У презентації розкрито багаторівневу структуру символу як трьохрівневого коду (від конкретного слова-образу й емоції до трансцендентної ідеї), а також позиціоновано Олександра Олеся як унікального медіума між європейським занепадом і вітчизняною традицією: на відміну від французького спліну Шарля Бодлера чи польського декадансу Казімежа Пшерви-Тетмаєра, український поет збагатив модернізм життєдайним вітаїзмом та кордоцентризмом.
Особлива увага приділена неоромантичному контрасту та оксюморонній природі поезії Олеся (концепція «З журбою радість обнялась»), де протилежності світла й тіні підкреслюють багатогранність людської душі. На прикладі поезії «Чари ночі» розкриваються ключові художні прийоми символізму: музичність і синестезія (поєднання зорових, слухових та дотикових відчуттів), що втілюють мотив «Carpe Diem». Також проаналізовано символічний код природи та орнітологічну образність, де традиційній європейській парадигмі протиставлення витонченого поета-лебедя та натовпу додається національний вимір протистояння темним силам («воронню"). Матеріал містить серію дискусійних питань та інтерактивних модулів, що пов'язують прометеївський бунт поета, трагедію його вимушеної еміграції та авторефлексію з актуальними викликами сучасності.
