На початку II ст. до н.е. Рим з невеличкого поселення землеробів перетворився на одне з найбільших міст стародавнього світу. «Вічне місто», як називають Рим, розташоване на берегах річки Тибр на семи пагорбах.
У період найвищого розквіту в м.Рим проживало близько 1 млн. осіб. Щоб розв'язати транспортну проблему перенаселеного міста, Юлій Цезар заборонив громадянам користуватися власними візками. Заможних громадян носили на ношах або вони пересувалися на громадському «таксі», яке мало спеціальний лічильник для оплати.
Місто прикрашали палаци на Палатинському пагорбі, статуї богів та імператорів, храми і портики, численні фонтани. Тріумфальні арки і колони нагадували про перемоги володарів Риму.
