Археологічні знахідки переконують, що слов’яни від самого початку своєї історії виступали як окремі племена, союзи племен. Племена очолювали обрані громадою вожді. Саме за вождями закріплювалася верховна влада. До їхніх повноважень належали перерозподіл надлишку продукції, організація оборони під час воєн, спорядження військових дружин тощо. Особливу роль у житті слов’ян відігравали ради, на яких ухвалювали найважливіші рішення.
Слов’яни вели осілий спосіб життя. Вони сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, бобові. Вирощували овочеві культури. А духовність займала важливе місце в житті слов`ян того часу.
