До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
5
міс.
2
9
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок-конференція "Мальви і калина - це моя країна" з народознавства з презентацією про рослини-символи України.

Опис документу:
Урок-конференція "Мальви і калина - це моя країна" з народознавства з презентацією про рослинні символи України. Це публічна загальношкільна презентація другого засідання членів факультативу з народознавства. На цій конференції представлені загалу (запрошені учні 7-11класів) виступи учнів з рефератами про кущі- та дерева-символи - вербу, калину, дуб, тополю, вишню і ясен; виступи фольклористів і літературознавців зі своїми дослідженнями; масовики-витівники представили ігрову програму.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок-конференція

«Мальви і калина – це моя країна»

(Рослини-символи України)

(публічна загальношкільна презентація засідання членів факультативу з народознавства)

2-е засідання

Слайд 1-2 Мета:

  • збагатити учнів відомостями про рослини-символи України, без яких просто не можна уявити життя українського народу і його історію;

  • попередньо – формувати в учнів життєві компетентності і навички пошукової діяльності, уміння досліджувати, аналізувати і синтезувати, уміло компонувати матеріали; розвивати пізнавальний інтерес учнів до вивчення традицій українського народу; удосконалювати вміння працювати з додатковою літературою, індивідуально та в групах, вміння оцінювати; розвивати творчі здібності;

  • виховувати в учнів глибокі почуття любові до рідної країни, її культури і побуту, символів і звичаїв; пізнавальний інтерес до історії українського народу, бажання примножувати загальнолюдські і родинні традиції, берегти свою культуру; почуття патріотизму; працьовитості і самостійності; сприяти екологічному вихованню учнів.

Слайд 3 Обладнання: народні рослини-символи (на столі – букет із калини, барвінку, колосків пшениці, вербових гілок; кольорові малюнки-плакати рослинних символів – квітів (барвінка, чорнобривців, маку, мальви, соняшника) та верби, калини, дуба, тополі, вишні та ясена; презентація, книги:

1) А.Ю. Хорошевский. “100 знаменитых символов Украины” (2008);

2) В.М. Скляренко, А.С. Шуклінова, В.В. Сядро. Українські традиції і звичаї. Дитяча енциклопедія. (2006) – розділ “Українські обереги: традиції та сучасність”.

3) “Моя Україна”. Комплексний довідник. 2008. – розділ “Культура – жива і неповторна”;

вишиті рушники із рослинними орнаментами;

куточок “Перевір себе”, де знаходяться ребуси, кросворди, тести на тему “Рослини-символи України”; оформлені роботи учнів.

Хід конференції

Слайд 23 ІІ. Рослинні символи: “Дерева і кущі – рослинні символи України”: верба, калина, дуб, тополя, вишня, каштан

  1. Виступи учнів (6 груп) – до 12 хв.: виступ з рефератом – 5-7 хв.; фольклористи і літературознавці – по 3 хв.;

  2. Ігрова програма, нагородження переможців у грі.

  3. Підсумки конференції.

3 група. 6 учень (виступ з рефератом з рефератом)

Слайд 24 “На городі верба рясна...”

Верба (Salix L., лат. Verbene — "священні гілки" - так називали гілки лавра, оливи, мирта, які використовувалися у священних обрядах) (інші назви - верба біла, ламка, плакуча, мигдалева, червона, корзинова, чорнотал, жовтолозник, бредина, верба вухаста, чорніюча, чорницеподібна, лапландська, повзучий тальник) - рід дерев, кущів або напівкущів родини вербових, деякі види рослин з роду верба мають і деревну, і кущову форми. Це ще один символ нашого народу, навіть приказка про це говорить: “Без верби і калини нема України”. На планеті росте 500 видів верб, на Україні – 30 з них. Верба – одне з найулюбленіших дерев в Україні.

Здавна на Україні творці музичних інструментів використовували легку, дзвінку, голосисту і гнучку вербову деревину. Особливо ж прославилася верба в кобзах, а потім у бандурах, які багатьом поколінням трудящих послужили для возвеличення духу вільнолюбства, звитяжної боротьби за соціальне і національне визволення, для прославлення відданих народові і Батьківщині героїв. У руках славних народних співців-кобзарів оживала верба, продовжувала служити людям.

Як і квіти, верба має дуже багато символічних значень:

  • Слайд 25-27 символ України, рідного села, рідного краю, бо українське село, нашу землю важко уявити без верби: збудувавши хату, на Україні обов’язково садили неподалік вербу (свідчить О.П.Знойко у “Міфах Київської землі”), вербу висаджували на городах, біля ставу, річки, понад шляхом (як символ Чумацького Шляху – свідчення О.П.Знойко), на Поліссі верболіз густо заліснює плавні і болота;

  • символ весни, пробудження природи, бо ще тільки зійшов сніг, тільки пригріло сонечко, а верба вже поспішає привітати світ із весною, даруючи йому пухнасті жовті котики, тому говорять: „Зацвіла верба, прийшла весна”;

  • символом родинного вогнища, роду вважали вербу слов’яни, шанували її, оспівували в піснях і легендах, її образ — один з найулюбленіших. Молодих обов'язково водили навколо куща лози, що символізує розвиток роду. З вербою лягали і в домовину. Це спостерігається і в інших народів: археологів, яким першим пощастило побачити гробницю Тутанхамона, вразило те, що поряд з маслиновими гілками, пелюстками лотоса й волошками на покривалі юного фараона лежали й гірлянди з вербових листків!

  • символ неперервності життя й постійності життя, бо верба дуже живуча: ввіткнеш гілочку чи кілок у вологу землю — виросте дерево;

  • символ священного дерева - саме верба символізує язичницького бога сонця Ярила, пов’язана з культом предків. Християнська церква ввела поважання верби до своїх обрядів. У нас є навіть свято — Вербна неділя. Було заведено в цей день квітки-сережки варити з кашею і їсти, а молоді гілочки — святити;

  • символ народної гігієни, тому що не даремно люди брали для пиття воду під вербою, а в селах у відро біля колодязя клали вербову гілку: це дезінфікує воду, поліпшує її смакові якості, бо верба є природним фільтром усіляких домішок, що містяться у водах річок і озер;

  • і символ “дурної слави”: 1) Ніби верба проклята Богом за те, що з неї були зроблені цвяхи для хреста, на якому розп’яли Христа: “за це її точать черви». 2) За народним повір’ям, в сухій вербі сидить чорт, звідси і прислів’я: «Закохався, як чорт у суху вербу». 3) У слов’ян було застережливе ставлення до старих дупластих верб: вірили, що в їх гілках водиться всяка нечиста сила. 4) Неділя перед Великоднем називається Вербною. На цьому тижні не можна сіяти конопель, городини, буряків, бо будуть гінкі, як верба, і без плодів.

  • використовували в магічних обрядах: вербовою лозиною розганяли грозові хмари, зупиняли пожежу, відганяли нечисту силу; вербовим віником обмітали стіни хати, щоб все недобре виміталося з неї;

  • як оберіг: верба 1) володіє здатністю відганяти всяку нечисту силу з людей і тварин. Після освячення у Вербну суботу (за тиждень перед Паскою), як правило, вербу кладуть за ікону, де вона лежить цілий рік. Нею благословляють худобу, виганяючи перший раз на пасовисько, – «щоб нечиста сила не чіплялась»; 2) у багатьох селах України весною садили на городі гілочку-дві свяченої верби: вважалося, що така верба є особливо цілющою; 3) у Вербну неділю повсюди в Україні побутував звичай ритуального биття вербовими гілочками: люди вірили в чудодійну силу живої верби (“Не я б’ю, верба б’є...”) – це звичай ще дохристиянський: він мав на меті передати тому, кого б’ють, творчої розбудженої енергії та здоров’я. 5) зі свяченою вербовою гілкою обходили все господарство, щоб уберегти його від недоброго ока та злих сил, із цією ж метою обсаджували вербою криниці.

Фольклористи і літературознавці

Верба — один з українських народних символів, люблять її в народі за красу, за притаєну зажуру та гордий сум. Оспівана в низці художніх творів, народних піснях, казках.

В українському фольклорі поширений мотив перетворення людини в дерево. Міфічні метаморфози дуже часто використовували у своїй творчості письменники (романтичні балади Т. Шевченка, поезії Леся Українки).

А) Образ верби надзвичайно поширений у веснянках і купальських піснях:

1) На честь цього дерева - вісника весни - сільська молодь влаштовувала спеціальне свято. "Вибравши з-поміж себе найудатливішу юнку, - пише В.Скуратівський, - дівчата прихорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку:

Ой вербо, вербо, вербице!

Час тобі, вербице, розвиться!

Взявшись за руки, водили хороводи...

Ой вербо, вербо, зелена, 

Спусти гіллячко додолу, 

На зеленую діброву, 

На червону калину. 

Де соловейко гніздечко в'є, 

А сивая зозуленька кує... 

Тим часом дітлахи на різні голоси закликали весну змайстрованими з верби свистульками. Таке видовище вражало своєю поетичністю й красою".

2) Перекину кладку через муравку

Вербову, вербову.

Ой час вам, дівоньки, ой час, голубоньки,

Додому, додому.

Дівчино Марійко, ти ясная зірко,

Зістанься, зістанься

Та з своїм миленьким, соколом ясненьким...

3) У піснях про кохання верба асоціюється з розлученням:

Ой ти, вербо моя кучерявая…

На крутих бережках похилилася…

А дівчина від сну пробудилася

І згадала собі, з ким любилася.

4) У багатьох народних піснях говориться про вербу:

«На городі верба рясна, там стояла дівка красна…»

«Ой верба, верба»

«Верба» (Ой у полі стоїть верба)

«В кінці греблі шумлять верби…» та ін.

Б) Багато легенд і переказів, безліч повір’їв і приповідок, прислів’їв і приказок складено про вербу.

1) Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім’єю, а на ніч перетворювалася у вербу. Аж якось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу – тоді жінка й померла.

І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.

2) У повір’ї розповідається, як самітна дівчина, яка мріє про кохання, повинна прийти до цієї верби, на якій ще не розпустилося листя, в останній день місяця, який зменшується, і прикріпити до гілки яскраву стрічку або кольоровий папірець з написаним на ньому проханням, і піти не оглядаючись. Вдруге в цьому році до цього дерева підходити не можна.

Вірили, що після того, як Водяник оплаче самітність дівчини, вона обов’язково зустріне свого коханого, який і стане її чоловіком.

В) В авторських творах:

1) І досі сниться: під горою

Т.Шевченко

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

2) Леся Українка в "Лісовій пісні" зображує картину послідовного перевтілення Мавки через вогонь і дерево:

  Легкий, пухкий

попілець

ляже, вернувшися,

в рідну землицю,

вкупі з водою там

зростить вербицю,

стане початком тоді

мій кінець.

3) Звучить пісня “Верба”

(Біля млина калина)

сл. Ю.Рибчинського,

муз. Едуарда Ханка

 

Біля млина калина,

Біля ставу верба.

Біля тину дівчина,

Біля серця журба.

Та калина чарівна

І вночі не заснеш.

Та дівчина царівна,

Що чекає тебе.

Приспів:

А верба понад водою,

Наша пісня, наша доля.

Хай завжди мене верба |

Та й додому поверта. |(2)

Розквітає калина,

Зеленіє верба.

Твоя пісня прилине

І зникає журба.

Знов калина чарує

Мої сонячні дні.

Знов дівчина дарує

Своє серце тобі.

Приспів:

А верба понад водою,

Молодіє наче доля.

Хай завжди мене верба |

Та й додому поверта. |(2)

Знов калина чарує

Мої сонячні дні.

Знов дівчина дарує

Своє серце тобі.

Приспів:

А верба понад водою,

Молодіє наче доля.

Хай завжди мене верба |

Та й додому поверта. |(n)

7 учень (виступ з рефератом)

Слайд 28 “Одна калина за вікном...”

Калина (лат. Viburnum opulus) (місцеві назви: карина, калена, калинина) — найулюбленіша в Україні рослина, високий гіллястий кущ 2-4 м висотою з сірою корою. Біля кожної хати на Україні обов’язково ріс кущ калини. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Її червоні кетяги прикрашали хату; вони висіли під стріхою, їх клали у вікна між рамами на зиму. Білими квітами калини весною дівчата прикрашали коси, вплітали у віночок, вишивали на сорочках. Для українців калина слугувала за ліки. Цікава особливість у калини: вона має квітки двох видів: внутрішні дають плоди, зовнішні привертають увагу комах. Та не тільки яскрава краса привертає увагу. Всім відома цінність калини як лікарської рослини. Недаремно у народі кажуть: "Червона калина від 100 хвороб лікує".

Із історії: На всій планеті росте понад 200 видів калини, а в Україні — лише 8; два аборигенні види роду Viburnum: калина звичайна (Viburnum opulus) та гордовина (Viburnum lantana). Калина звичайна поширена майже по всій Україні. Основні райони заготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області та Крим. Запаси сировини значні.

З декоративних форми калини особливо поширена форма буль-де-неж Viburnum opulus var. sterile з великими повними сніжно-білими суцвіттями.

Іменник viburnum, i n "калина" походить від лат. viere - "плести, вити, в’язати": з молодих гнучких гілок рослини плели кошики, а також гірлянди та вінки. Іменник opulus, i f є давньою латинською назвою клена (листя калини нагадує листки клена). Є інша версія: її назва - від слова «калити», тобто «загартовувати». А в цьому процесі воєдино зливаються дві могутніх стихії - вогонь та вода, і сходяться вони в найміцнішій речовині — металі. Саме завдяки цьому стоїть калина завжди червоною - і в сирі тумани, і в холодні зливи, і в нещадні суховії, й в люті морози. А деякі дослідники пов'язують її назву із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме дерево пов'язує світ мертвих зі світом живих.

Калина має дуже багато символічних значень:

  • Слайд 29-30 символ нев’янучої краси України, символ України – через її значну поширеність на теренах України, біля кожного двору, через її пов'язаність із родинно-побутовими, календарними обрядами (весілля, похорони, осінній обряд «похід на калину» та ін.);

  • символ батьківщини, рідної землі, рідного краю, - найдорожчих гостей зустрічали короваєм, прикрашеним калиною; хто від’їжджав або покидав рідний край – на згадку дарували рушник чи вишиванку з калиною та іншими символами в орнаменті;

  • символом пролитої козацької крові - завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, що пролилася в боротьбі козаків за вільну і незалежну землю-Україну за часів Хмельниччини; ця архаїчна значущість слів калина — кров за традицією зберігається і у піснях воєнної тематики нового часу;

  • символ мужності людей, які проливали кров за батьківщину, духовної нескореності, тому що насіння ягід схоже на серце, віддане за рідну землю в боротьбі з ворогами, як говориться в легенді; тому вона «проросла» в гімнові січових стрільців: “Ой у лузі червона калина...” та інших повстанських піснях;

  • символ дівочої краси, ніжності і вроди, зрілості дівчини: коли в сім’ї народжувалася дівчинка, батьки саджали кущ калини, щоб була вродливою їхня донечка; також калина вважалась «весільним деревом», тому часто використовується у весільних обрядах, де вона свідчить ще й про дівочу чистоту, - перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини;

  • символ жіночності, вірності, материнства: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти;

  • існували повір’я: 1) якщо вирізати з калини сопілку, то в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. 2) Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям казали: «Не ламайте калину, бо накличете морози». 3) З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини – щоб були здоровими і сильними.

Фольклористи і літературознавці

Калина — найчарівніша рослина, кущ, про неї складено найбільше художніх творів, пісень, легенд, прислів'їв, загадок.

А) В одній із легенд розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Б) Не злічити пісень про калину. Одні назви які барвисті:

«Ой у лузі калина»

«Ой у лузі червона калина похилилася»

«При долині кущ калини, похилився до води»

«Зацвіла в долині червона калина»

«Червона калина, а листя зелене…»

«Одна калина за вікном»

Авторські пісні про калину

  1. Т.Шевченко багато писав про калину. Образ калини проходить через усю його творчість:

«Зацвіла в долині червона калина»,

«Тече вода з-під явора, яром на долину,

Пишається над водою червона калина».

  1. Леся Українка присвятила вірш калині – написала його в тяжку годину, коли померла близька їй людина – Сергій Мержинський (вірш «Калина»).

У «Лісовій пісні» Леся Українка пише, що Лукаш грає на сопілці з калини, яка стає живою, пробуджує зі сну Мавку, оживляє природу, заставляє жити, думати, мріяти, бути безсмертним. Поетеса чотири рази звертається до образу калини.

  1. Про калину склали пісні:

М.Сингаївський, «Калинова пісня» (муз. В.Верменича),

Анна Дущак, «Не печалься, я край свій не кину,,,»,

Михайло Ткач, «Не збивай, зозуле, цвіту»,

Степан Кириляк, «Яка краса – калина і зима».

В) Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка. У “Кобзарі” слово “калина” зустрічається 360 разів! Красу рідної природи Тарас Шевченко подає через поетичний образ калини:

Зацвіла в долині червона калина

Т.Шевченко

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчинка-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Г) Ой у лузі червона калина

Гімн січових стрільців

сл. С.Чарнецького,

муз. Г.Труха

Ой у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася,

А ми тую червону калину підіймемо.

А ми нашу славну Україну розвеселимо!

Ґ) Символ калини неодноразово зустрічається у віршах українських поетів.

1) Символи України

В.Бутрім

Криниця з журавлем і кущ калини –

Безсмертя символ, символ Батьківщини,

Це символ вірності, це символ чистоти,

Людського милосердя й доброти.

Калину і до столу подавали,

Весільні короваї прикрашали,

Як символ долі і краси,

І чистої дівочої коси…

2) Не забудься, сину 

Говорила мати: «Не забудься, сину, 

Як збудуєш хату, посади калину. 

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона. 

Зоряна калина і краса, і врода 

Нашої країни — нашого народу». — 

Пам'ятаєш, сину, що казала мати: 

«Посади калину в себе біля хати». 

3) Звучить пісня

Одна калина

Сл. Віталія Куровського

Муз. Руслана Квінта

Сумно, сумно, аж за край,

Не дивись на мене,

Грай, музико, грай!

Зимно, зимно на душі,

Забирай, що хочеш,

Тільки залиши...

Приспів:

Одну калину за вікном,

Одну родину за столом ,

Одну стежину, щоб додому йшла сама;

Одну любов на все життя,

Одну журбу – до забуття,

І Україну, бо в нас іншої нема.

Сумно, сумно, аж за край,

Так чого ж ти плачеш?

Грай, музико, грай!

Крапля горя не зальє,

Наливай, козаче,

Бо у нас ще є...

Приспів:

Одна калина за вікном,

Одна родина за столом,

Одна стежина, щоб додому йшла сама;

Одна любов на все життя,

Одна журба – до забуття,

І Україна, бо в нас іншої нема.

Сумно – так і не засну,

Краще буду думать

Про свою весну ,

Та й піду за небокрай.

Вперше, як востаннє,

Грай, музико, грай...

Приспів:

Про ту калину за вікном ,

Одну родину за столом,

Одну стежину, щоб додому йшла сама.

Одну любов на все життя,

Одну журбу – до забуття,

І Україну, бо в нас іншої нема.

8 учень (виступ з рефератом)

Слайд 31 “Шумить дуб зелений...”

Дуб (лат. Quercus – Кверкус - «гарне дерево» - від кельтських слів «quer» — «гарний» і «cuez» — «дерево») (інші назви - ) - рід дерев родини Букових, величезне дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя —справляє дійсно враження потужності і сили. Це найбільш довговічна рослина: іноді дуб живе до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються часто. У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів дуба; зараз в Карпатах їх є 8 видів.

Із історії: дуби відомі з найдавніших геологічних епох. Ці дерева сучасники мамонтів та інших вимерлих тварин. Вони можуть жити до 2,5 тисяч років, а зрілість дуба настає тільки в 150 років. Дуби виростають до 30 метрів у висоту і до 25 метрів в окружності. До 18 століття дуби віком кілька сотень років вважалися в Північній і Східній Європі звичайною справою. Відомий в Україні 1300-річний Дуб, який росте в урочищі Юзефін Рівненської області. У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т.Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбура – 8 м.

Наші предки вважали дуб деревом Перуна-громовержця. Перун у наших предків був Богом справедливості, честі, вояцтва, грому та блискавки, втілення чесного суддівства, правди і праведної борні. (Під час грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб.) Серед священних дерев українців найпочесніше місце займає дуб. Недаремно його вважали "царем дерев". У багатьох народів дуб вважався теж найкрасивішим деревом, і до нього ставилися з пошаною і любов'ю, тому це дерево вважається міжнародним символом, присвячене верховним богам-громовержцям:

у Греції — Зевсу,

у Давньому Римі — Юпітеру,

у Німеччині — Донару,

у литовців — Перкунасу,

у слов'ян — Перуну.

Дуб - консерватор, бо не любить змін і довго опирається їм: навесні пізніше всіх розпускається, а восени якнайдовше не розлучається з листям... Він - не залежний від довкілля, але перебуває з ним у гармонійних відносинах. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Дуб має дуже багато символічних значень:

  • Слайд 32-35 міфічний образ-тотем давніх українців;

  • символ сили, могутності, довголіття, тому що дуб довго живе;

  • символ мужності, доблесті і честі, бо це воістину позачасовий, позакласовий і справді міжнародний символ, якщо взяти до уваги емблеми дубового листа:

дуб з жолудями - емблема зрілості, повної сили;

  дуб без жолудів - емблема юної доблесті;

  у німецьких карткових іграх жолудь використовується як знак масті;

  у Вальтера Скотта вирваний дуб на щиті Айвенго означав втрату

спадщини;

  • символ могутності та довговічності, цілісності й здоров'я, бо дуб - дерево життя, символізує наймогутніших богів: Зевса, Юпітера, Перуна. З дуба, вважається, був зроблений Хрест Господній... Як знак вічності, лягає в основу будівель, мостів, інших споруд, де є дерев'яні елементи. І він виправдовує славу довгожителя - Хортицькому козацькому дубу аж дві тисячі років!

  • символ повноти життя, могутньої сили й величної краси, тому що в ньому немає нічого тендітного, а що красиве - те й величне! І викликає подив, захоплення та повагу;

  • символ живого втілення сильного здоров'я і здорової сили, а тому не вміє хворіти і не вміє бути слабким. За своїм характером ніколи не гнеться - його можна тільки зламати! Він сміливо стоїть проти всякого буревію, навіть сильнішого від себе, бо його стійкість не так від його власної сили, як від його визначної гордості.

  • символом захисту і оборони.

  • як оберіг і повір’я: 1) дубовий вінок на Купала - чарівний, дає силу, мужність, довоголіття, щастя; 2) матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним; 3) спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. 4) Коли народжувався син, батьки за народним звичаєм висаджували два жолуді, коли донька — висівали калинове зерня.

Українці з діда-прадіда вважають, що:

  • дуб - Перунове дерво. Чури, кумири, скульптурні дерев'яні зображення Богів (особливо Перуна) - є переважно з дуба.

  • дубові гаї, як природні, так і особливо ті, які насаджені над могилами рідних, що відійшли у Вічність, - є священними.

  • дерево дуба - використовувалось для спалення загиблих славних воїнів.

  • довгий час слова дуб і дерево вважалися синонімами. Більше того, дуб визнавався як головне, справжнє дерево.

У інших народів:

  • в Греції дубова гілка символізувала силу, міць і знатність роду, дубовими вінками нагороджувалися найхоробріші воїни;

  • в Давній Греції великі екземпляри дуба вважалися статуями Зевса;

  • в Стародавньому Римі жолуді називалися Юпітеровим плодами;

  •  у стародавніх тевтонців і литовців бог дуба був богом грому, посилає дощ і запліднюючим землю; 

  •  кельти бачили в дубі символ витривалості і всепереможності;

  • галли розглядали дуб як вісь світу.    

Народні прикмети

  • Дуб перед ясенем лист пустить - до сухого літа.

  • Багато жолудів на дубі - до суворої зими.

  • Не сій пшениці перш дубового листа.

  • Холодно, тому що лист дуба розгортається.

  • Шумить взимку дібровонька - до непогодоньки.

Фольклористи і літературознавці

 А) 1) ДУБ здавна користується в народі глибокою шаною. Ще стародавні слов'яни влаштовували біля лісових велетнів обрядові дійства, приносили жертви богам. У XIX ст. на Зелені свята влаштовували так званий гральний дуб (на Київщині — сухий дуб). У центрі села, а іноді за околицею ставили довгу жердину з прикріпленим зверху колесом, прикрашали її травами, квітами, стрічками, обкопували невеликим рівчаком. Довкола такого «Дуба» відбувалися ігри, що супроводжувалися спеціальними піснями. Цей обряд символізував розквіт природи, початок літа.

2) Дуб оспіваний в народних думах та піснях дуб є символом молодого козака:

Чом дуб не зелений? —

Лист хмара прибила;

Козак невеселий —

Лихая година.

3) У весільних приповідках і побажаннях дуб виступає символом подружнього життя:

- Дарую два дубочки, щоб жили в парі, як голубочки,

символом міцного здоров'я й довголіття молодих:

  • Дарую дуби, що в діброві, будьте дужі та здорові.

вказується місцезнаходження дарунка:

- З-під зеленого дуба, де барвінок в’ється,

від молодого та молодої коровай шлеться...

4) Прислів’я про дуб:

  • Де дуби, там і гриби.

  • Кожний дубок хвалить свій чубок.

  • Аби дубки, а берізки будуть (що означає: аби парубки, а дівчата будуть).

  • Якщо збираєш гриби, дивись на дуби, щоб не заблукати.

Б) Оспівується дуб в українських народних піснях:

1) Шумить дуб зелений

Українська народна пісня

 

Шумить дуб зелений,

Шумить дуб зелений,

Шумить дуб зелений, шумить.

Козаче, соколе, порадь, що робити,

В той час, коли серце болить?

2) Звучить пісня:

"Ой,на горі два дубки"

Українська народна пісня

Ой, на горі два дубки.

Ой, на горі два дубки.

Ой, на горі два дубки, два дубки -

Зібралися докупки.

Вітер дуба хитає

Вітер дуба хитає

Вітер дуба хитає, хитає

Козак дівку питає:

Ой, дівчино, чия ти?

Ой, дівчино, чия ти?

Ой, дівчино, чия ти, чия ти,

Чи вийдешти гуляти?

Ой, не питай, чия я,

Ой, не питай, чия я,

Ой, не питай,чия я,чия я,

Як вийдеш ти - вийду я!

А я дочка мамчина,

А я дочка мамчина,

А я дочка мамчина, мамчина,

Цілуватись навчена.

А я в батька один син,

А я в батька один син,

А я в батька один син, один син -

Погуляти хоч би з ким.

В)  Авторські твори                                                                     

1) "Старі дуби, спасибі вам за осінь..."   

Ліна Костенко                                            

Старі  дуби,  спасибі  вам  за  осінь,  

За  відлітання  радості  і  птиць.  

Ще,  певно,  я  затуркана  не  зовсім,  

Що  чую  шурхіт  княжих  багряниць.

Моя  княгине!  Ти  ідеш  вмирати,  

Піднявши  вгору  стомлене  лице.  

Я  плачу  й  можу  сліз  не  витирати.  

Старі  дуби,  спасибі  вам  за  це.  

2) Байка про Дуб і Перекотиполе

Галина Маніва

Якось Вітер лютував та за видноколи


Ніс, жбурляв, крутив, штовхав Перекотиполе.


А в долині Дуб стояв, розкинувши віти, - 


Жодна навіть не хитнулась, хоч як злився Вітер.

Стало з Дуба кепкувать Перекотиполе:


– Чом ви, пане, не йдете нікуди й ніколи?


Так весь вік і стоїте, мов громом побиті,


І не знаєте нічого, що діється в світі.

Беріть приклад із мене, бо я скрізь буваю,


Все про всіх вам розповім, все на світі знаю.


Дуб неквапно відповів: “Хоч сиджу я вдома,


Втім, усе, що маю знати, те мені відомо.

Я живу, як батько вчив, за його завітом:


Восени скидаю листя, зеленію літом,


Даю прихисток птахам, звірині й людині.


Моя слава – в небесах, сила – у корінні”.

Засміялось легковажне Перекотиполе


І полинуло із Вітром десь за видноколи…


І загинуло на дні, втрапивши у воду,


Бо не мало ні коріння, ані свого роду.

Хто забув свій славний рід, хто Бога не знає,

Того радість обмине, а лихо спіткає.

А якщо від предків віру й добро переймати,

Жоден вітер нас тоді не зможе здолати.

9 учень (виступ з рефератом)

Слайд 36 “Ой стояла тополя край чистого поля...”

Тополя (гр. Populus – “популюс” – перекладається як “народна”) — рід деревних листопадних рослин, родини вербові (Salicaceae), заввишки 18 — 45 м і більше; народні назви: осокір, осокор, сокорина, чорнотополя, ясокор.

Відомо близько 150 видів, в Україні — 11.; найпоширеніші: тополя тремтяча або осика, тополя чорна або осокір, тополя біла, тополя пірамідальна, тополя дельтолиста або канадська, тополя бальзамічна.

Важко знайти дерево, більш відповідне для озеленення наших загазованих міст. Вона добре виглядає і в одиночній посадці, і в групі, може прикрасити стіну, паркан, захищає вікна будинків від пилу. Тополі не тільки не бояться вихлопних газів, вони також стійкі до дії сполук сірки, хлору, фтору, аміаку, оксидів азоту. Тополя виділяють в повітря величезну кількість кисню. Одна доросла тополя очищає повітря від 30-40 кг сажі та пилу. Тополя, зростаючи біля будинку, ще й служить прекрасним громовідводом.

Крім того, тополі широко використовують в озелененні міст та в полезахисних лісонасадженнях, деякі вирощують як декоративні. Тополя має потужну розгалужену кореневу систему, яка йде глибоко в грунт і стримує зсуви та інші руйнування в ярах, кар'єрах, уздовж каналів і на ділянках, схильних до ерозії.

Бджоли видобувають сировину для прополісу з виділень, що накопичуються в пазухах тополевих листочків. Молоде листя тополі є добрим кормом для худоби.

Деревина м'яка, легка, біла, її використовують у паперовому, сірниковому та фанерному виробництвах, у будівництві, для виготовлення човнів, штучного шовку. Із цього дерева отримували жовту фарбу, а кора використовувалася при вичинці.

Із історії: Уперше ця назва зустрічається в Горація. У Древній Греції та Римі тополями обсаджували площі і вулиці. Тополя має давній родовід. Відбитки його листя зустрічаються в верхньокрейдових відкладах.

Тополя має багато символічних значень:

  • Слайд 37-38 міфічний образ-тотем давніх українців;

  • символ України, рідної землі, свободи, духовності, бо образ України – це тополя край села, над шляхом, коло двору, в чистому полі;

  • символ дівочої краси, стрункості, гнучкості: поширені приказки: “струнка, як тополя”, “висока, як тополя”, “тонка, як тополя”, “гнучка, як тополя”,

  • символ краси і кохання, шлюбу – дівчина-красуня порівнюється з тополею;

  • символ жіночого й дівочого суму, їх самотності – в образі самотньої недоглянутої тополі – образ самотньої дівчини, якій певний час не приділяли уваги, образ жінок, які потерпають від ударів долі; 

  • символ жінки чи дівчини, часто дівчини-сироти в образі тополі край дороги, котрі чекають своєї долі чи свого судженого... Тополя струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення;

  • існує типовий образ перетворення невістки на тополю (“Тополя” Т.Шевченка, балада “Ой чиє ж то жито, чиї то покоси”);

  • як оберіг: 1) тополі, кажуть маги, беруть на себе негативну енергію і очищають повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого, тобто, якщо щось болить, то цим місцем потрібно притулитися до тополі або покласти на хворе місце тополиний брусок; 2) тополі можна поскаржитися, якщо погано на душі або хтось образив, при цьому тополю потрібно обійняти руками і постояти так кілька хвилин – тополя вижене смуток і принесе полегшення.

Фольклористи і літературознавці

А) Традиції: звичай вшановувати дерево - “водити тополю” (або “вільху”)

        У давнину весняно-літні обряди (в деяких місцевостях на Великдень, Зелені свята, Купайла) через ігровий образ дівчини-тополі розкривали смисли майбутнього дорослого життя, вони були своєрідною ініціацією для молоді, можливістю краще пізнати одне одного, знайти пару. Звичай “водити тополю” описав М. Костомаров у магістерській дисертації “Про історичне значення руської народної поезії” (1843). Дівчата обирали з-поміж себе одну представницю, до рук, піднесених угору, прив’язували палицю, квітчали її, водили й співали:

           Стояла тополя край чистого поля.           

Стій, тополенько, не розвивайсь,           

Буйному вітрові не піддавайсь!

Б) У народних піснях:

1) Ой стояла тополя край поля.           

    • Хто ж тебе, тополе, обполе?           

Хто ж тебе, дівчино, пригорне?       

Обізвався та й хлопець молоденький:             

    • Я ж тебе, тополе, обполю;             

Я ж тебе, дівчино, пригорну.

2)  Образ рубання тополі в піснях засвідчує кохання й видання дівчини заміж:

Тонкая, високая тополя;           

Чорнявая дівчина — то моя.             

Тонкую, високую зрубаю:             

Чорнявую дівчину кохаю.

В) Оспівана в народних легендах, казках та бувальщинах:

1) Одна легенда розповідає Листя на тополі тремтить, як і на осиці, але з іншої причини: що під тополею лихий колисав на своїх колінах Іуду-немовля, майбутнього Христового зрадника - отож листя тремтіло від присутності нечистого і непрошеного гостя і від цього ж гілля тополине потягнулося вгору, до неба, втікаючи від «чортової колискової».

2) Ще одна легенда розповідає про те, що жив на світі благородний і сміливий лицар. Більшу частину свого життя він проводив у походах і на лицарських турнірах. А дамою його серця була прекрасна Фея, яка віддано чекала свого лицаря в замку на острові посеред озера. Мріяла вона про те, що лицар втомиться битися і залишиться з нею не на день, два, тиждень, а на все життя. Але, на жаль! Знову і знову, скочивши на коня, їхав він у далекі країни, де чекали його нові битви. Жодного разу в своєму житті не зазнав лицар поразки. Але одного разу меч зрадника ударив його в спину і впав лицар на землю, обливаючись кров'ю. Все, що встиг він, - вимовити ім'я коханої феї своєї. І зараз вона опинилася поруч з ним, але врятувати коханого було не в її силах, тоді й перетворила вона його в тополю, який став рости поблизу стін її замку. Тепер нікуди він не міг піти від своєї коханої, ось тільки замість слів любові тихо шелестів під її вікном гілками…

Г) Народні прикмети та приказки про тополю:

  • Коли тополя пізно розвивається, знай, що літо буде прохолодне.

  • Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.

  • Дівка — як тополя.

  • Стоїть посеред двору, як тополя.

Д) Авторські твори

1) у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:

Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Не вернулася додому,

Не діждала пари;

Тонка-тонка та висока —

До самої хмари.

2) у вірші Лесі Українки "Красо України, Поділля!" чудово змальовується український пейзаж:

Он де балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хатки садками вкриті,

Срібним маревом повиті,

Коло сел стоять тополі,

Розмовляють з вітром в полі.

3) Тополя

Галина Коризма

А у полі, а у полі

Сильний вітер гне тополю,

Гне тополю, гне додолу,

Не питає біль і втому.

Він не хоче зупинитись,

На тополю задивитись,

А вона росте і гнеться

І нікому не дається…

4) Струнка чаруюча тополя

Любов Паламарчук

В глибокій тиші, серед поля,

Стоїть скрегоче, ледь жива,

Струнка чаруюча тополя

Ридає, душу розрива.

Немає з ким їй розмовляти,

Колише вітер, мов дитя,

Скоріше хочеться зів'яти ...

І сніг навіяв забуття...

Зима минала, вже й дощило,

Крізь сніг пробилася трава,

Тополю сонце пробудило,

А та, не рада, що жива.

Тополя ще не зрозуміла:

- Це хто лепоче при землі?

- А як побачила - зраділа,

І захват грає  на чолі.

Тепер у тиші, серед поля,

Стоїть тополя не одна.

Наговоритися не може,

Щаслива, радісна, чудна.

Про всі дива розповідає,

Про річку, ліс, чарівний край

А тополятко підростає,

Вже хоче бачить небокрай. 

21.11. 2011.

10 учень (виступ з рефератом)

Слайд 39 “Мамина вишня в саду...”

Вишня (Cerasus Mill.; лат. сerasus походить від назви міста Керазун, одного з портів Понтійської області) – рід дерев і кущів родини розових (Rosaceae Juss.), підродини сливових Prunоidae. Відомо більше 120 видів вишні, які відрізняються між собою за смаковими якостями, швидкістю дозрівання плодів і врожайністю. Серед дикорослих видів вишні в Україні зустрічається вишня звичайна, вишня антипка — черешня, вишня степова.

Історія назви: невелике місто Керасунд (грец. Κερασουντα), яке перебувало між Фарнаком та Трапезундом, прославилося вишнями. Саме там їх уперше зустріли римляни, давши назву «керасунтських плодів», лат. cerasi. Звідси італ. ciliegia, фр. cerise, ісп. cereza, порт. cereja, нім. Kirsche, англ. cherry, рос. Черешня. Походження назви вишня пояснюють так:

1) за даними О.Шокала, для праукраїнців вишня – це світове дерево життя. Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21 березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. «У давнину в Україні, — підкреслює дослідник, — вишня була ритуальним деревом весняного новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне, дівчата вгадували долю на цілий Новий рік».

2) На думку Г. Лозко, назву «вишня» слід вважати прикметником жіночого роду, від форми «вишній», тобто «божественний» (пор. із словом «Все-вишній» Всевишній). Отже, вишня — це «божественне дерево», присвячене Сварогу.

3) побутує думка, що вишня і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог;

Отже, назву цього дерева, яка в багатьох мовах має слов'янський корінь, досі не можуть пояснити. Мовознавці пропонують пояснення індоєвропейського походження - "омела та інші дерева, що виділяють клей". Формулювання насамперед неточне вже тому, що омела не є деревом.

Із історії: Вишня – одне з найстаріших дерев в Україні. Її знають з дуже давніх часів, спочатку як дику рослину з цілющими ягодами, пізніше культивують і виводять цінні сорти. Біологи припускають, що вишня поширилася в Україні з Малої Азії.

Вишня має багато символічних значень:

  • Слайд 40-41 символ України, рідної землі, бо вишня (і не одна) росте в кожному дворі, з нею у кожного жителя села пов’язані найдорожчі спогади – про дитинство, про рідну хату, рідну землю;

  • символ світового дерева життя, Священного Дерева Життя, тому що у свідомості праукраїнців вишня асоціювалася із небом, високим деревом життя, Богом. Окрім того, білий колір її цвіту асоціювався із святістю, бо «світ» — це «свят»;

  • символ вічної весни-літа, краси та взаємної любові, бо весна на Україні – це суцільна біла піна квітучих садів – вишні, черешні та інших дерев;

  • символ дівчини-нареченої, матері; бо біла квітуча вишня – одвічне замилування українського народу нею, як і нареченою; цвіт вишні, вплетений у вінок – це символ материнської любові; влітку кожне українське подвір’я пишалося смачними червоними ягодами і все – від матері, праці її рук;

  • як магічна сила, ворожіння: 1) дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя - зацвіте до Нового року посаджена в хатній діжці молода вишенька, то й дівчина наступного року одягне вінець молодої; 2) через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; 3) Вишня використовувалась в Новорічній обрядовості задовго до привнесеного Петром І звичаю ставити ялинку. Її викопували восени і ставили в діжку з землею у хаті, де вона стояла до Нового року. За тим, як росла вишня, передбачали свою долю: якщо до Нового року вона зацвітала, це був добрий знак;

  • як оберіг: 1) за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; 2) застромлена під дах оселі вишнева гілка служила оберегом.

Фольклористи і літературознавці

А) Відгомін вірувань українців знаходимо у творах усної народної творчості

Легенда про вишню

Жила колись на Україні одна родина. Чоловік козакував при потребі, а відтак сіяв на зимівнику хліб. Жінка була йому до помочі і доглядала за дітьми, бо було за ким. Дав їм Бог п’ятеро синів і одну дочку. Зіп’ялися на ноги господарі, добралися до якогось там достатку. Милувалися у вільну хвилину обоє своєю донечкою-писанкою і синами-соколами. Обминало їх обійстя нещастя, бо хатина ховалася у глибокому байраку та й гострі шаблі й стріли батька та його синів завжди були на сторожі. Та людське щастя у руках Божих…

Настали на Україні важкі часи і вороги віднайшли той щасливий зимівник та й взялися до грабунку. Стали проти ворогів батько з синами, але сила солому ломить: сміливих козаків постріляли і порізали. Кинулися кати до хати та на їхній дорозі стала мати із самострілом. Поклала кулею зайд, а сама впала на порозі рідної хати. Тіла козачі вороги потягли із собою кудись, а маму донечка поховала у саду.

І сталося диво... Виросло на тому місці деревце, яке навесні зацвіло пишним білим цвітом, а літом налилося червоними ягодами, схожими на краплини крові. Милувалася дівчина-сиротина цвітом деревця, а як спробувала смачних ягід, то враз заснула. І сниться їй те деревце , що з нього вийшла постать матері, стала біля неї і каже:

– Видиш ня, донечко? – шепотіли люблячі уста. – Вишня, доню? 

З того часу те деревце називають Вишнею. А що великою є душа кожної матері, то краплини-ягоди в неї великі та соковиті.

Б) У свідомості українців і нині вишня — це рідна домівка:

1) Садок вишневий коло хати

Т. Г. Шевченко

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть...

2) До України

М.Старицький

Як я любив у хмарах вишняку

Твої білесенькі, немов хустини, хати...

  1. поема “Іван Вишенський”

І. Я. Франко (змальовано, зокрема, епізод, коли саме вишневий цвіт нагадав герою на чужині про рідну Україну і змусив повернутися із грецького Афону).

«Що за незвичайні гості


в мою яму заблудили?

Що се за посли і відки


вітер ось мені приніс?



Ті платочки сніжно-білі —


чи це сніг? Але ж не тають!..


Дивний запах з них несеться...


Боже мій, вишневий цвіті
!

Цвіт вишневий — тут — в тих скелях!


Де тут вишні на Афоні?


О, скажіть, таємні гості,


повідайте, відки ви?



Запах ваш такий чудовий,


аж до серця він доходить,


в душу сипле насолоду,


чимось рідним вавіва.

О, скажіть, — ви з України,

із далеких рідних селищ,


що тепер вишневим цвітом


скрізь обсипані стоять?



Чую, чую рідний запах,


і моє стареє серце


грає в груді! Боже милий,


та невже ж я не забув?



Та невже ж та Україна —


сей квітчастий рай веселий,


се важке, кроваве пекло —

ще для мене не чужа?..

Не для меяе вже ваш запах!


Не для мене ті далекі


спомини про Україну —

я давно для неї вмері!

Вмер! А чом же серце скаче,


чом же кров живіше б'ється,


думка чайкою літає


над садками рідних сел?



Пігі! Пігі! Квіти, трави…

Вишні, молоком облиті...


Верби, мов зелені копи...


Дим зо стріх угору в'єсь...



Соловейко на калині


так лящить, аж серцю любо...


Діти бігають... Дівчата


десь співають у садку...



Геть, о геть, далекі гості!

Ви внесли мені тривогу


в пристань тихого спокою,

вир життя в мою труну».


В) Сучасні автори про вишню:

1) Із поеми “Маруся Чурай”, розділ ІХ “Весна, і смерть, і світле воскресіння”

Ліна Костенко (використала цей образ для опоетизації весни, кохання, нареченої):

Ще сніг ковтала повідь широченна,

І рала ждав іще тужливий лан.

А під горою вишня-наречена

Вже до віночка міряла туман.

2) поема «Смерть Шевченка»

І.Драч (вишневий цвіт асоціюється із безсмертям Великого Кобзаря):

О, вишня — Матінко Всевишня -

Весь білий світ — то вишні цвіт.

Правічне дерево Вкраїни -

Її безсмертя в плині літ.

Г) Мамина вишня

Сл. Дмитра Луценка,

Муз. Анатолія Пашкевича

Знову наснилось дитинство,

Тепле, як гарна весна.

Вишня вдяглася в намисто,

Мама щаслива й сумна.

Там за село проводжала

Долю мою молоду...

Щедро мені щебетала

Мамина вишня в саду.

Вдаль голубими вітрами

Весни за обрій пливли.

Раннім туманом у мами

Коси, як дим, зацвіли.

Мати в тривогах вінчала

Щастя жадане й біду...

Радо мене зустрічала

Мамина вишня в саду.

Здавна близьке й сокровенне

Все там, аж терпне душа.

Начебто й мама до мене

Стежкою в сад поспіша.

Знов, як бувало, до столу

Кличе, лиш в хату зайду...

Ронить зацвіток додолу

Мамина вишня в саду.

Пісня любові й дитинства

В серці бринить, як струна.

Наче священна молитва

З рідного краю луна.

Та не порадує літо

Душу мою молоду...

Плаче тепер білим цвітом

Мамина вишня в саду.

11 учень (виступ з рефератом)

Слайд 42 “Ясени, ясени, бачу вас за селом, край дороги...”

Ясен звичайний, Ясен високий (Fraxinus excelsior L.) (народні назви: ясень, падуб, ясенник, ясенина, козяче дерево)високе дерево (20-40 м заввишки), рід Ясен, сімейство маслинових. Рід ясена налічує 70 видів... В парки, ліси і захисні насадження України інтрудуковано 20 видів ясена. Серед наших вітчизняних видів найбільше поширення і значення мають ясен звичайний, високий, манчжурський, носолистий, зігнутоплідний та інші.

Це довговічна (середня тривалість життя – 300 років), швидкоросла, тіньовитривала рослина. Культивують по всій Україні. Ясен любить рости в оточенні порід-супутників. Академік П.С.Погребняк писав: «Ясен ясеню вовк», маючи на увазі, що між ними існує жорстока внутрішньовидова боротьба. Ось чому на Україні практично немає чистих ясеневих деревостанів природного походження.

Про всі чудові якості деревини ясена люди знали вже в часи сивої давнини, про що свідчать міфи Стародавньої Греції. А на українських землях робили озброєння воїнів ще за скіфської доби, вироби виходили міцними, в міру важкими і довговічними. Можливо, й згадка про "воїнів Ясуна" у Велесовій Книзі пов'язана з символікою ясена.

З давніх часів з ясена виготовляли озброєння воїнів (бойові палиці, кілки, рогатини, луки і древка стріл), посуд, ложки, колиски, меблі, сани, колісні ободи і спиці. У 1703 р., згідно з указом Петра І порода ця була взята під охорону і її дозволялося рубати лише для потреб кораблебудування. Тепер з ясена роблять паркет, фанеру, облицювальний матеріал, музичні інструменти, сходові поручні і рукоятки у інструментів, гімнастичні бруси, предмети спортивного інвентарю: лижі, весла, тенісні ракетки, токарні та інші вироби. Використовується він в токарній і столярній справі, машино-, літако-, вагоно- і суднобудуванні та інших галузях народного господарства. На стовбурах ясена інколи утворюються нарости — капи з надзвичайно красивою текстурою. Саме з них виготовляють найцінніші сувеніри і художні вироби... Дуже красиві меблі зроблені з ясена або оздоблені ясеневим шпоном.

З листя і кори залежно від технології одержують синю, чорну і коричневу фарбу. Вони містять таніди, ефірну олію, вітамін С, каротин, пектини. Молоді пагони з листям поїдає худоба, а плоди й насіння — птахи, дикі і домашні тварини. Листя й кору ясена використовують у народній медицині як протигарячковий, сечогінний і протиревматичний засіб, для лікування дихальних шляхів від простуди, радикуліту. Ціниться ясен у зеленому будівництві, зокрема його плакуча форма. На багатих і свіжих грунтах його потрібно вирощувати разом з дубом в захисних насадженнях. Недоліком цієї породи є недостатня стійкість в міському забрудненому середовищі і пошкодження ясеневою шпанкою, яка має дуже неприємний запах і об'їдає листя.

За Вакулюк П.Г. "Оповіді про дерева" К. Урожай. 1991.

Цікаві відомості

Межує з в'язом, кленом, але частіше з дубом (проте дуб і ясен породи-конкуренти).

Спостерігаючи за дубом і ясенем навесні, в народі примічали: «Якщо дуб розпустить свої листя раніше - літо буде засушливим».

На Русі кору дерева використовували як протималярійний і протигарячковий засіб.

У міфології древніх скандинавів сили природи представлялися у вигляді величезного ясена, підтримує небесне склепіння.

У ХІХ столітті було прийнято вживати слово «ясен» в жіночому роді.

Ясен має багато символічних значень:

  • Слайд 43-46 символ України, рідної землі, бо ясени насаджували скрізь: вздовж вулиць перед дворами, край села, понад шляхом; високі дерева ясенів видно було здалеку;

  • символ чоловічої чистоти, благородство чоловічих почуттів і поетичність внутрішнього світу справжнього чоловіка, бо ясен водночас і потужний, і стрункий, і навіть елегантний; чистота конкретна і вимоглива: в нього немає ніяких наростів, стовбур - ідеально чистий, крона - акуратна і компактна; чистота поєднується з корисністю і гарантує надійність: деревину ясена можна без вагань використати в ділі, а в затінку - спокійно відпочивати;

  • символ війни, бо вважається, що ясен – чоловіче дерево, і з його деревини робили озброєння воїнів за часів скіфської доби; а якщо ворогові надсилали гілку ясеня, це означало початок війни або попередження;

  • символ Дерева Життя, тому його деревину використовували в мирних побутових цілях для виготовлення предметів побуту, а також у суднобудуванні; у сучасному світі сфера застосування ясена значно розширилася;

  • символ “дерева пізнання”, мудрості і життя,

  • символ скромності і пісенної душі,

  • існувало повір’я: 1) У стародавніх греків існувало повір'я, що сік листя цієї рослини загоює рани від укусів отруйних змій. 2) Сік гілок закапували в очі для поліпшення зору і додання їм блиску. 3) Відвар плодів вживали для посилення статевого потягу. 4) Кращий час для спілкування з деревом - перша половина дня.

  • у магії: ) він уособлює добро і зло; 2) володіє сильною енергією;

  • як оберіг: 1) він має і чудодійні властивості: перебування під його кроною допомагає позбутись душевного тягаря, що виник через буденні негаразди та життєві прикрощі; 2) отруйні гади бояться всього ясенового – листя, кори, гілок, особливо соку.

Ясеню поклонялося багато народів:

- у міфології древніх скандинавів сили природи представлялися у вигляді величезного ясена, що підтримує небесне склепіння, є Священним Космічним Деревом. У Швеції ясен шанували як дерево-талісман. Кожна селянська родина намагалася посадити його неподалік від будинку. Вважалося, що перебування під пологом його листя діє на людину оздоровлююче і навіть позбавляє надалі від усіх життєвих негараздів. Таке ставлення до цього дерева збереглося ще з найдавніших часів, коли жителі Скандинавських країн вірили, що боги живуть в захмарній країні Асгард, посеред якої височіє велетенський ясен Ігдразиль, що тримає на своїх гілках небосхил. Гілки гіганта розпростерлися над усією землею, а потужні корені знаходяться в землі трьох суміжних країн. У кожній країні б'є з-під коріння священного дерева чудове джерело. Варто загинути дереву, як тут же обрушиться небозвід і води світового моря поглинуть землю;

- про чудові якості деревини ясена свідчать міфи Стародавньої Греції: 1) Знаменитий герой Геракл, син Зевса і красуні Алкмени, зробив собі величезну і важку палицю саме з ясена, вирваного ним з корінням в Немейській долині. 2) Іншому давньогрецькому герою Пелею в день його весілля з морською богинею Фетидою Харон — перевізник душ померлих в підземне царство Аїда — подарував свого списа, держак якого був зроблений з ясена. 3) Давньогрецькі боги вирішили, що деревина ясена цілком відповідний матеріал для створення людини. В поемі Гесіода «Праці і дні» розповідається, що третій рід людей мідного століття Зевс створив з древка списи, яке, як відомо, давньогрецькі вчені вирізали з деревини ясена. Войовничий дух, який ввібрав в себе ясен, передався створеноним з нього людям. У Древній Греції вважався ясен символом справедливої відплати, тому, ймовірно, караюча Немезіда - богиня відплати часто зображувалася художниками з гілкою ясена в руці.

У деяких народів існувало повір'я, згідно з яким отруйні змії як вогню бояться ясена, особливо його соку. Вважалося, що досить змочити соком, наприклад, сорочку, а потім добре просушити і надіти, щоб уберегти себе від зміїних укусів. Для людини в такій сорочці змія стає безпечною і навіть дозволяє брати себе в руки.

Ясен є шанованим деревом на Кавказі. З покоління в покоління горцями охоронялися не тільки окремі «священні» дерева, але й цілі ясеневі діброви. Під їх покровом здійснювали обряди горяни жертвопринесення. Мирний дух кавказького ясена не вимагав кривавих жертв і цілком задовольнявся приносяться до його підніжжя найрізноманітнішими молочними продуктами.

Фольклористи і літературознавці

А) В українському народному фольклорі ясен уособлює чоловічу красу і силу:

Піднеслась над усіх своїм принадним станом /

Береза-дівчина із ясенем-коханим...

Б) У авторських творах:

1) У баладі “Причинна”

Т.Шевченка

… Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

2) Полонянка

А.Малишко

ХІХ Не спиться старості з півночі.

Гуде хурделиця в дворі,

І ясени-поводарі

Шумлять, до бурі неохочі.

В) Звучить пісня “Ясени”

Сл. Михайла Ткача,

Муз. Олександра Білаша

Ясени, ясени,

Бачу вас за селом край дороги,

Бачу вас у красі,

Коли світиться ранок в росі.

Ви приходите в сни,

Як дитинство моє босоноге,

Ви приходите в сни,

Кучеряві мої ясени.

Ясени, ясени,

Наді мною шумлять ваші крона,

І, неначе літа,

Жовте листя за вітром зліта.

Перший сніг сивини

Я приніс, як тривогу, на скронях,

Перший сніг сивини

Впав на скроні мої, ясени.

Ясени, ясени,

За селом прокричали лелеки

І холодний, як лід,

Залишили на обрії слід,

Їм шукати весни

І летіти далеко-далеко,

Їм шукати весни

І вертатись до вас, ясени.

Ясени, ясени,

Бачу вас за селом край дороги,

Вам вклоняюсь до ніг,

Як вертаю з далеких доріг.

Ви приходите в сни,

Як дитинство моє босоноге,

Ви приходите в сни,

Кучеряві мої ясени.

Ясени, ясени,

Ви приходите в сни...

Слайд 47 Підсумок уроку-конференції

Вчитель. Українська народна творчість – це дійсно скарбниця мудрості. В ній відбито не тільки народні вірування, звичаї, обряди, пов’язані з вшануванням рослинної символіки, а й народні прикмети, поради по господарству і народній медицині, це своєрідний народний календар, який наші предки тримали в голові. Термін “символ” об’єднує в собі поняття об’єктивної дійсності і відкладений у свідомості умовний знак певного явища. У символах відображені прагнення людей, їхня історія, традиції.

Для українців рослинні образи-символи повинні займати першорядне місце, оскільки ми – окремий неповторний народ, який існуватиме завдяки вірі в майбутнє!

ІІІ. Виступ експертної групи:

  • підведення підсумків,

  • визначення найкращого, найцікавішого виступу серед учнів і групи,

  • подяка за підготовку до конференції.

Слово вчителя.

Учитель теж підводить підсумки уроку-конференції – такого своєрідного фольклорного свята, звертає увагу на оформлення кабінету і авторів виготовлених руками учнів букета, рушників, малюнків-плакатів,.. запрошує до куточку “Перевір себе”, де можна розгадати загадки, ребуси, кросворди, тести (провести конкурс на кращого знавця).

Проходить конкурс “Перевір себе”

Додатки

1. Короткий словник використаних термінів і понять

АНТОЛОГІЯ збірник кращих, вибраних віршів одного поета, групи поетів певного напряму, жанру, тематики.

ДЕРЕВО – «багаторічна рослина із твердим стволом»

ДОМІНАНТА – головний, пануючий принцип, ідея, ознака, найголовніша складова частина чогось.

ДУХОВНА КУЛЬТУРА – сукупність норм моралі, звичаїв, обрядів, вірувань, набутих людьми у процесі тривалої громадсько-історичної діяльності.

ЕМБЛЕМА – умовне, символічне зображення якого-небудь поняття, ідеї.

ЕСТЕТИЧНИЙ – специфічно духовне ставлення людини до світу, яке реалізується через чуттєве сприйняття.

ЕТИМОЛОГІЯ – розділ мовознавста, який вивчає походження слова, його первинне («істинне») значення, шляхи, якими слово потрапило в якусь іншу мову.

ЕТНОЛОГІЯ – наука про культуру, побут, звичаї того чи іншого народу.

ЗВИЧАЙ – повсякденний усталений спосіб (правило) поведінки, складени історично, на основі людських стосунків, у результаті багаторазового здійснення одних і тих же дій та усвідомлення їх суспільної значущості.

КОЛІР – один з основних зображувальних засобів у мистецтві. У реалістичному творі служить служить найповнішому розкриттю ідейного змісту, найсилбнішому емоційному впливу.

МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА – сукупність матеріальних цінностей, створюваних народом у процесі його історичної діяльності.

МЕНТАЛІТЕТ – еволюційно та історично сформована структура, яка визначає рій почуттів, думок, поведінки, і формує систему цінностей і норм життя як окремої особи, так і певних націй, народів, суспільств.

МЕНТАЛЬНІСТЬ – суб’єктивна форма об’єктивно існуючого менталітету (менталітет у вигляді соціально-історичної, етико-культурної укоріненості в бутті).

ОБРЯД – узвичаєне, обов’язкове символічне дійство, приурочене до відзначення найбільш важливих подій у житті людського колективу, родини чи навіть окремої особи.

ОБРЯДОВІСТЬ – сукупність обрядів, усталених символічних дійств, якими супроводжується громадське чи сімейно-побутове життя.

ПЕРСОНІФІКАЦІЯ – один з видів метафори: перенесення ознак і властивостей людей чи живих істот на неживий предмет або явище природи, внаслідк чого вони діють, мислять, відчувають, як люди.

РОСЛИНА – одна із форм існування живої матерії на Землі.

СЕМАНТИЧНО – згідго з лексичним походженням слова.

ФОЛЬКЛОР – 1.усна народна творчість;

2.сукупність народних традицій, поглядів, звичаїв, обрядів та вірувань, що набули художньо-творчого мистецького оформлення.

ФОЛЬКЛОРИСТИКА – наука, що вивчає усну народну творчість.

ФЛОРИСТИКА – розділ ботаніки, що систематизує і описує всі види рослин.

2. Матеріали до куточку “Перевір себе”

(На столах – надруковані на картках найрізноманітніші загадки, на одній картці – одна загадка. Кожен з учасників, відгадавши на менше 5 загадок, одержує солодкий приз – цукерку)

1) Загадки про рослинні символи

1. Загадки про барвінок

***Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває.

*** Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.

*** Лист зелений не пропав,

А під снігом задрімав.

Щоб у синю сукенчину

Одягнуть весняну днину.

*** За лісом, за пралісом

Синьоокий вогонь горить.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-barvinok/

Довідник цікавих фактів та корисних знань

*** Зеленшовком  і зимою, й літом в’ється,

Про життя та квітка знає і безсмертя.

Синім цвітом оживить сумний затінок,

У віночку бавиться…

***

  1. Загадки про чорнобривці

*** Гарні квіти біля хати

Навесні садила мати.

Чорнобриві-чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій.

*** Чудова квіточка така,

Чорними брівками морга.

*** В капелюшок пишний вбрався

І морозу не злякався.

Невеличкий цей сміливець

Золотавий...

*** У саду ростуть ці квіти,

Мають гарний вигляд,

Квітнуть із весни до літа

Ваблять, милують усіх

Ці дрібненькі квіточки

Звуться просто…

*** Жовтий, в смужечку сміливець,


Це не джміль, а...

***

  1. Загадки про мак

*** Стоїть дуб, повен круп, шапочкою прикритий, цвяшком прибитий.

*** Стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній —тьма.

*** Стоїть паличка, на паличці булавочка,

В тій булавочці людей не перелічиш.

*** На городі тичка, а на тичці —

півень у червонім ковпаку.

*** Стебельце – шорстка драбинка,

У серединці – чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний…

*** Наче крові каплі в полі,

Тих хто воював за долю.

Квітка та печалі знак,

Символ смутку…

*** Запалали в чистім полі,

наче галстуки червоні.

То палає в полі так

Польовий червоний …

*** Що за диво-дивина

в житі квітка є одна?

Пала?, мов ліхтарик,

червоний кептарик.

***

  1. Загадки про мальви

*** Хоч червоні, та не сальви,

на стеблі розквітли...

*** Навесні я сіяла насіннячко,

Доглядало квіти тепле літечко.

Восени на святі любій мамі

Подарую я червоні...

*** Батька хату осява,

Струнка, байхова барва.

Щоб надія не в’яла,

Квітне роду берегиня …

*** На високому стеблі

Ростуть квіти не малі.

Квітка, пуп’янок, ще квіти –

Так шикуються, як діти.

Сніжно-білі і рум’яні,

Майже чорні, полум’яні,

Заглядають у віконце,

Посміхаються до сонця.

***

  1. Загадки про соняшник

***Сімсот соколят на одній подушці сплять.

***Квітка ця на сонце схожа,

На олію вона гожа,

Жовті пелюсточки має,

Їх до сонця повертає.

***Скільки чорних хаток, стільки білих пані-маток.

***Стоїть палиця, на палиці хатинка, а в тій хатинці - повно людей.

***На сонечко я схожий і сонце я люблю. До нього повертаю голівоньку свою.

***Із мішка — на забаву, а з пляшки — на приправу.

***На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовтні вії

Та чомусь воно не гріє.

*** На городі нога стоїть,

на нозі голова висить.

Куди сонце повертається,

Туди голова нахиляється.

*** У погожу літню днину

він на варті біля тину,

круглолицій та пригожий,

і до сонця дуже схожий.

*** До сонця я похожий і сонце я люблю

До сонця повертаю голівоньку свою.

Стою стрункий, високий, в зелених шатах я,

І золотом убрана голівонька моя.

***

  1. Загадки про вербу

*** Стоїть над водою з розплетеною косою.

*** Заблукала при дорозі, дні і ночі ронить сльози.

*** Проливала дрібні сльози

молода дівиця.

Полоскала довгі коси

у чистій водиці.

*** Довгі, тонкі віти має,

Золото кору вкриває,

З гілок кошики плетуть,

В церкву раз на рік несуть.

*** У ній сережки там і тут,

А гілки до свята несуть.

*** Білі ягнички стрибають по тонкій свічці.

*** Вдень – росту у верболозі,

А вночі – гіркі ллю сльози.

*** Плаче красуня над річкою:

- Пов’язала би коси я стрічкою,

Та вітер весь час налітає

І коси мої розплітає.

*** Вийшли дівчата

Весну зустрічати,

Сіли в спокої

Над рікою:

Ніжки в річці купаються,

Ручки в воді плескаються,

Коси з пліч спускаються,

Сережки висять, колихаються.

***

  1. Загадки про калину

*** У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

*** У жнива ягоди гіркі,

А в мороз солодкі.

*** Стоїть півень над водою

З червоною бородою.

Хто йде — за борідку щипне.

*** Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,

Щоб була краса дівоча, була врода.

Незрівнянно гарна, як наша країна,

Заплітають у віночок оберіг…

*** Як прийде весна в садочок —

до лиця білий віночок,

ну а восени цій кралі

приглянулися коралі.

*** Знають мене луг і води,


І криниці й огороди.


І дівчина мене знає,


В косу радо заплітає,
      

Одягаюсь білим цвітом,


Наливаюсь теплим літом.


Осінь холодом повіє.


Я шаріюсь - червонію.
        

Діти мене певне знають,
  

Швидко загадку вгадають,
  

Бо нема тої людини,
  

Щоб не знала мене...

*** Не дівка, а червоні стрічки носить.

*** У сінокіс — гірка,

А в мороз — солодка,

Що за ягідка?

*** Я – привітний кущик

Весною білим цвітом зацвітаю.

Восени червоними ягодами вітаю.

Взимку птахів пригощаю.

*** Стоїть дід над водою

З червоною бородою.

Тільки сонечко пригріє,

Борода почервоніє.

*** Хто ж ті ягоди не знає,

Від застуди їх приймає.

На кущах вони висять,

І, як маків цвіт, горять.

Тільки це не є малина.

Що за ягода? — …

*** У піснях вона й казках,

У вінку й на рушниках,

Давній символ України,

Називається …

***

  1. Загадки про дуб

*** Дерево росте крислате,

листям різьбленим багате.

Примостились під листочки

в тюбетеєчках синочки.

*** Сини в шапках, а батько – ні.

*** Ціле літо хлопчаки

Одягалися в шапки,

На порозі осінь стала –

Із шапок тих пострибали.

В мандри кинулись хлоп’ята,

Щоб не з’їли поросята.

*** Чималеньким виростає,

Міць з роками набирає.

Може жити сотні літ,

Має величезний рід.

*** З жолудя він проростає,

В кроні сил чимало має.

Кабани плоди смакують,

Люди міць його цінують.

*** Батько синів тисячі має,

кожному шапочку справляє.

*** В золотий клубочок

Заховався дубочок.

*** Всі дітки на гіллі

В беретки вбрані.

З дерев упадуть –

Береток не знайдуть.

*** На дубочку я вродився,

На дубочку й оселився.

Восени я упаду

Та дубочком проросту.

*** Стоїть над кручею

Богатир могутній:

Голова – до хмари,

Плечі розсунув,

Руки розкинув,

Пальці вузлуваті,

Сили непочаті.

*** Із листя різного зелена шуба,

На товстому стовбурі могутнього …

*** Він із жолудя проріс,

Ну а потім ріс і ріс,

Рік зо роком підростав

І могутнім … став.

***

  1. Загадки про тополю

*** Серед літа, мов пір’їнки,

Стиха падають сніжинки.

Під віконечком у Олі

Цвітом вкрилися … 

*** Як дерево називається,

що влітку в білий пух одягається?

Джерело: http://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-dereva-ukrayinskoyu-movoyu/

Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

***Чи то з даху, чи то з неба –

Або вата, або пух.

Або, може, клубки снігу

Забивають дух?

Хто ж це їх так тихо

Сипле, нібито з мішка?

*** Влітку сніг!

Просто сміх!

Сніг по місту літає.

Чому він не тане?

*** Кружляють в повітрі маленькі пушинки,

Легенькі та білі, неначе сніжинки;

Дивуються дуже дорослі і діти:

Де ж міг раптом взятися сніг серед літа?

*** Бруньки – липкучі,

Листя – пахуче,

Плоди – летючі.

***

  1. Загадки про вишню

*** Маленькі плоди, мов сережки повисли.

Червоні — солодкі, зелені — ще кислі.

*** Червоненька і смачненька,

Дуже з вигляду гарненька,

І бока у неї пишні.

Влітку смачно їсти...

***Поміж листя оксамиту

Дозрівають серед літа,

Мов сережки , червоненькі,

Дрібні ягідки смачненькі.

*** «Сиджу на дереві кругла, як куля,

червона, як кров, добра, як мед»

*** Червоний колір, винний смак,

кам’яне серце, у кого це так?

*** Навесні красується білим цвітом,

А в жнива - червоним плодом.

*** Вітер дув що було сили –

Тільки їх не погасив,

Довго дощик моросив –

Знову ж їх не погасив.

І тепер радіє сад,

Що на всім гіллі підряд

Солоденькі іскорки горять!

*** Весною на деревці – біленькі віночки.

А влітку на деревці – червоні дзвіночки.

***

  1. Загадки про ясен

*** Я дерево - красень,

а звуть мене...

*** Прикраса гаю, лісу,

Зелений та тінистий!

До п’ятнадцяти листочків

Твій один створили лист.

*** Листя його перисте,

Восени - на землю скине.

І стане прозорим, ясним

Серед дерев твердий…

***

2) Вікторина “Що за символи-рослини України

оспівуються в піснях і поезії?”

  1. Їх “...насіяла мати У моїм світанковім краю”?

  2. Вона “з мойого серця ...проросла і кров’ю зацвіла”?

  3. Вони ростуть, шумлять “в кінці греблі”, “біля ставу”?

  4. Вона “одна ...за вікном”, “пишається над водою”?

  5. Вони “ой на гóрі”, їх “вітер хитає”?

  6. “Ой є в городі хрещатий...”, з нього “князеві вінок плели”.

  7. А він “цвіте віки в роздоллі – в косі дівочій і у полі”?

  8. Вони “Ніжно сонцю усміхались.., так на сонце схожі”?

  9. Вони “коло сел стоять.., Розмовляють з вітром в полі”?

  10. Вони люблять рости “коло хати”, над ними “хрущі .... гудуть?

  11. Вони “приходять в сни”, вони “кучеряві”, видно їх “за селом край дороги”.

  12. Він “в долині ...стояв, розкинувши віти, - Жодна навіть не хитнулась , хоч як злився вітер”.

(Відповіді: 1.Чорнобривці. 2. Мальва. 3. Верба. 4. Калина. 5. Дубки. 6. Барвінок. 7. Мак. 8. Соняшник. 9. Тополі. 10. Вишні. 11. Ясени. 12. Дуб.

Кросворд “Чи знаєш ти рослини-символи України?”

Якщо правильно запишеш рослини-символи по горизонталі, то по вертикалі прочитаєш ще один улюблений символ українців (записано у формі множини).

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

По горизонталі:

  1. Він прикрашає український національний одяг, його плетуть із квітів (запишіть у зменшено-пестливій формі).

  2. Це дерево – символ дівочої краси, стрункості, гнучкості.

  3. Він – провісник весни і тепла, зеленіє навіть під снігом.

  4. Ця рослина – символ нев’янучої краси України і дівочої краси, червоний сік ягід – символ пролитої крові, а плід – відданого серця за рідну землю.

  5. Це – квітка-прикраса і технічна культура, родом із Північної Америки, для індіанців вона символізує сонце.

  6. Цю найбільш довговічну рослину вважають міжнародним символом, присвячену верховним богам-громовержцям, символ сили, могутності, мужності, доблесті.

  7. Одне із найулюбленіших дерев на Україні, “священне дерево” – символ язичницького бога сонця Ярила, в перекладі - “священні гілки”, які святять за тиждень перед Великоднем.

  8. Вони – символ невинно пролитої крові козаків, символ пам’яті жертв Першої світової війни і взагалі усіх полеглих під час збройних конфліктів, починаючи із 1914 року.

  9. Ця квітка – символ краси; за повір’ям, має силу лева, тому й саджають під вікном, щоб була берегиною хати – хапала зло і відкидала убік.

  10. Символ поетичної долі України, народна назва куща, що “горить і не згорає”.

  11. Назва цієї рослини, на думку Г.Лозко, походить від форми “вишній”, тобто “божественний”, і це “священне дерево” присвячене Сварогу; символ дівчини-нареченої, матері (записати у формі множини).

(Відповіді: По горизонталі: 1. Віночок. 2. Тополя. 3. Барвінок. 4. Калина. 5. Соняшник. 6. Дуб. 7. Верба. 8. Маки. 9. Мальва. 10. Ясенець. 11. Вишні. По вертикалі: Чорнобривці.)

Додаток

Загадки про рослинні символи

(скорочено – до конкурсу)

1. Загадки про барвінок

***Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває.

*** Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.

*** Лист зелений не пропав,

А під снігом задрімав.

Щоб у синю сукенчину

Одягнуть весняну днину.

*** За лісом, за пралісом

Синьоокий вогонь горить.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/zagadki-pro-barvinok/

2.Загадки про чорнобривці

*** Гарні квіти біля хати

Навесні садила мати.

Чорнобриві-чорноброві

Квітнуть в тиші вечоровій.

*** Чудова квіточка така,

Чорними брівками морга.

*** В капелюшок пишний вбрався

І морозу не злякався.

Невеличкий цей сміливець

Золотавий...

*** У саду ростуть ці квіти,

Мають гарний вигляд,

Квітнуть із весни до літа

Ваблять, милують усіх

Ці дрібненькі квіточки

Звуться просто…

***

3.Загадки про мак

*** Стоїть дуб, повен круп, шапочкою прикритий, цвяшком прибитий.

*** Стоїть при дорозі на одній нозі, голова мала, а в ній —тьма.

*** Стоїть паличка, на паличці булавочка,

В тій булавочці людей не перелічиш.

*** На городі тичка, а на тичці —

півень у червонім ковпаку.

*** Стебельце – шорстка драбинка,

У серединці – чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний…

*** Наче крові каплі в полі,

Тих хто воював за долю.

Квітка та печалі знак,

Символ смутку…

***

4.Загадки про мальви

*** Хоч червоні, та не сальви,

на стеблі розквітли...

*** Навесні я сіяла насіннячко,

Доглядало квіти тепле літечко.

Восени на святі любій мамі

Подарую я червоні...

*** Батька хату осява,

Струнка, байхова барва.

Щоб надія не в’яла,

Квітне роду берегиня …

*** На високому стеблі

Ростуть квіти не малі.

Квітка, пуп’янок, ще квіти –

Так шикуються, як діти.

Сніжно-білі і рум’яні,

Майже чорні, полум’яні,

Заглядають у віконце,

Посміхаються до сонця.

***

5.Загадки про соняшник

***Сімсот соколят на одній подушці сплять.

***Квітка ця на сонце схожа,

На олію вона гожа,

Жовті пелюсточки має,

Їх до сонця повертає.

***Скільки чорних хаток, стільки білих пані-маток.

***Стоїть палиця, на палиці хатинка, а в тій хатинці - повно людей.

***На сонечко я схожий і сонце я люблю. До нього повертаю голівоньку свою.

***Із мішка — на забаву, а з пляшки — на приправу.

***На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте,

Жовте око, жовтні вії

Та чомусь воно не гріє.

***

6.Загадки про вербу

*** Стоїть над водою з розплетеною косою.

*** Заблукала при дорозі, дні і ночі ронить сльози.

*** Проливала дрібні сльози

молода дівиця.

Полоскала довгі коси

у чистій водиці.

*** Довгі, тонкі віти має,

Золото кору вкриває,

З гілок кошики плетуть,

В церкву раз на рік несуть.

*** У ній сережки там і тут,

А гілки до свята несуть.

*** Білі ягнички стрибають по тонкій свічці.

*** Вдень – росту у верболозі,

А вночі – гіркі ллю сльози.

***

7.Загадки про калину

*** У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

*** У жнива ягоди гіркі,

А в мороз солодкі.

*** Стоїть півень над водою

З червоною бородою.

Хто йде — за борідку щипне.

*** Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,

Щоб була краса дівоча, була врода.

Незрівнянно гарна, як наша країна,

Заплітають у віночок оберіг…

*** Як прийде весна в садочок —

до лиця білий віночок,

ну а восени цій кралі

приглянулися коралі.

***

8.Загадки про дуб

*** Дерево росте крислате,

листям різьбленим багате.

Примостились під листочки

в тюбетеєчках синочки.

*** Сини в шапках, а батько – ні.

*** Ціле літо хлопчаки

Одягалися в шапки,

На порозі осінь стала –

Із шапок тих пострибали.

В мандри кинулись хлоп’ята,

Щоб не з’їли поросята.

*** Чималеньким виростає,

Міць з роками набирає.

Може жити сотні літ,

Має величезний рід.

*** З жолудя він проростає,

В кроні сил чимало має.

Кабани плоди смакують,

Люди міць його цінують.

***

9.Загадки про тополю

*** Серед літа, мов пір’їнки,

Стиха падають сніжинки.

Під віконечком у Олі

Цвітом вкрилися … 

*** Як дерево називається,

що влітку в білий пух одягається?

***Чи то з даху, чи то з неба –

Або вата, або пух.

Або, може, клубки снігу

Забивають дух?

Хто ж це їх так тихо

Сипле, нібито з мішка?

*** Влітку сніг!

Просто сміх!

Сніг по місту літає.

Чому він не тане?

***

10.Загадки про вишню

*** Маленькі плоди, мов сережки повисли.

Червоні — солодкі, зелені — ще кислі.

*** Червоненька і смачненька,

Дуже з вигляду гарненька,

І бока у неї пишні.

Влітку смачно їсти...

***Поміж листя оксамиту

Дозрівають серед літа,

Мов сережки , червоненькі,

Дрібні ягідки смачненькі.

*** «Сиджу на дереві кругла, як куля,

червона, як кров, добра, як мед»

*** Червоний колір, винний смак,

кам’яне серце, у кого це так?

*** Навесні красується білим цвітом,

А в жнива - червоним плодом.

***

11.Загадки про ясен

*** Я дерево - красень,

а звуть мене...

*** Прикраса гаю, лісу,

Зелений та тінистий!

До п’ятнадцяти листочків

Твій один створили лист.

*** Листя його перисте,

Восени - на землю скине.

І стане прозорим, ясним

Серед дерев твердий…

***

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Впровадження веб-квестів в освітній процес»
Левченко Ірина Михайлівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.