Спілкування задовольняє особливу потребу людини в контакті з іншими людьми. Задоволення цієї потреби, пов'язано з виникненням почуття радості. Важливим невербальним засобом спілкування Е. Берн вважає вираз обличчя, оскільки він висловлює (дає інформації) більше, ніж це вважає сама людина. Завдяки тому, що діти пильно вглядаються в обличчя співрозмовника вони бачать те, що сам суб’єкт не усвідомлює, а дорослі можуть і не помічати. Саме цим можна пояснити надзвичайну інтуїцію дітей.
Означена методика відрізняється від інших тим, що включає момент дзеркальності й діє як єдина система, яка об'єднує ряд взаємопов'язаних і поступово ускладнених серій вправ. Вони виконуються в колі, сидячи або стоячи, а також стоячи в парах в двох шеренгах усіма учасниками групи одночасно, або по ланцюжку (в залежності від правил гри). При цьому дітям пропонується як можна точніше повторювати ту чи іншу дію кожного. Техніка і тематика дзеркального уподібнення поступово ускладняється. Введена через «пластичне дзеркало» система невербального зворотного зв’язку дозволяє створити середовище обміну зоровими і руховими образами.
