У повісті «Шинель» критичний пафос спрямований проти байдужості, чиновницької сваволі, соціальної нерівності та приниження «маленької людини».
Фантастичний фінал із привидом Башмачкіна підсилює соціальну критику: після смерті герой ніби отримує можливість помститися тим, хто за життя не помічав його страждань.
Фантастика допомагає Гоголю показати те, чого неможливо досягти в реальному житті, — відновлення справедливості та покарання винних.
Авторська позиція виявляється в співчутті до Башмачкіна, засудженні жорстокості суспільства та утвердженні цінності людської гідності.






