• Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Психологія
  • Урок 22 З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ» .Тема: Види і типи спілкування. Засоби вербальної та невербальної передачі інформації. Соціальна перцепція.
До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
5
міс.
2
4
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок 22 З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ» .Тема: Види і типи спілкування. Засоби вербальної та невербальної передачі інформації. Соціальна перцепція.

Опис документу:
Мета: формувати навички конструктивного спілкування, розвивати вміння вести розмову та передавати інформацію невербальним шляхом; спостерігати за людьми; виховувати позитивне ставлення до оточуючих; ознайомити учнів з основними поняттями теми. Поняття для засвоєння: вербальне та невербальне спілкування, соціальна перцепція.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 22

З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»

11 КЛАС

Тема: Види і типи спілкування. Засоби вербальної та невербальної передачі

інформації. Соціальна перцепція.

Мета: формувати навички конструктивного спілкування, розвивати вміння вести розмову та передавати інформацію невербальним шляхом; спостерігати за людьми; виховувати

позитивне ставлення до оточуючих; ознайомити учнів з основними поняттями теми.

Поняття для засвоєння: вербальне та невербальне спілкування, соціальна перцепція.

Обладнання: зображення «дистанцій при спілкуванні», зображення різних поз людини, зошити, ручки.

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  • Що таке «спілкування?»?

  • Яка головна особливість процесу спілкування?

  • Назвати основні функції спілкування та дати їм коротку характеристику.

ІІІ.Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Робота над темою уроку.

На дошці записано тему та мету уроку.

Інформаційне повідомлення.

Види і типи спілкування за засобами та змістом

1. За змістом спілкування може бути матеріальним, когнітивним, кондиційним, мотиваційним, діяльнісним.

Матеріальне спілкування — це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні суб'єкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.

Когнітивне спілкування — це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу).

Кондиційне спілкування — це певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру).

Мотиваційне спілкування — це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином.

Діяльнісне спілкування — це обмін діями, навичками, вміннями тощо.

2. За метою спілкування можна поділити на біологічне та соціальне. Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму (пов'язане з задоволенням біологічних потреб).

Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб особистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).

3. В залежності від засобів спілкування може бути безпосереднім та опосередкованим, прямим та непрямим.

Безпосереднє спілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові зв'язки, голова тощо), без допомоги сторонніх предметів.

Опосередковане спілкування характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця і та ін.) та культурні (знакові системи).

Пряме спілкування полягає в особистісних контактах і безпосередньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів).

Непряме спілкування передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, при переговорах між різними групами).

4. В залежності від спрямування спілкування може бути діловим та особистісним, інструментальним та цільовим.

Ділове спілкування — це спілкування на офіційному рівні і його змістом є те, чим зайняті люди в процесі трудової діяльності.

Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей.

Інструментальне спілкування — це засіб для задоволення різних потреб.

Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні.

5. Виділяють вербальне та невербальне спілкування.

Вербальне спілкування — це спілкування за допомогою мовних знаків та слів.

Невербальне спілкування — спілкування за допомогою міміки, жестів, пози, міжособистісного простору.

6. В залежності від суб'єктів спілкування може бути міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).

7. За тривалістю виділяють короткочасне і тривале спілкування, закінчене та незакінчене.

У ході спілкування можуть скластися взаємини різного характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, конкурентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.

Щодо ступеня включення суб'єкта в сферу предметної діяльності розрізняються формальне і неформальне спілкування. Формальне спілкування є частиною певної сумісної діяльності людей, служить засобом підвищення якості цієї діяльності і є способом її організації. Спрямоване воно здебільшого на те, чим зайняті в даний момент люди, а не на їх внутрішній світ, внутрішні проблеми. Формальне спілкування в свою чергу можна поділити на формально-рольове, "контакт масок", світське і ділове:

Формально-рольове спілкування - це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо.

"Контакт масок" - спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти один одного. Використовуючи узвичаєні маски ввічливості, суворості, байдужості тощо, завдяки набору жестів, міміки, стандартних фраз приховується ставлення до іншої людини.

Світське спілкування - спілкування, яке визначається формальною ввічливістю, за якого люди виконують певний ритуал залежно від обставин.

Ділове спілкування - спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Неформальне спілкування зосереджене здебільшого навколо духовних і психологічних потреб внутрішнього характеру людей, їх інтересів (визначення свого місця в оточуючому світі, свого ставлення до тієї чи іншої людини, вирішення конфлікту, пошук сенсу життя та інше).

За характером впливу інформація, що йде від комунікатора, може бути спонукальною або констатуючою.

Спонукальна інформація висловлюється в наказі, розпорядженні, проханні, інструкції, пораді і розрахована на стимулювання певної дії.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки опосередковано і поступово.

Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії - співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратеги і тактики спілкування.

У процесі спілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого - вона відособлюється, формується індивідуальна неповторність, самобутність, що пояснюється його основними функціями.

Практична робота

Вправа « Очі в очі»

Мета:навчити передавати та отримувати інформацію через погляд.

Учасники заняття діляться на пари. Протягом 3-х хвилин потрібно дивитися один одному в очі і спілкуватися тільки поглядом. Обговоріть свої враження.

Інформаційне повідомлення

Часом постать, жести, міміка, інтонація можуть сказати набагато більше, ніж вимовлені слова. Наше тіло і обличчя вміють '"говорити", і від того, як ми вміємо користуватися цією "мовою тіла", багато в чому залежить успішність нашого іміджу. Можна бути чудово одягненим і красиво виголошувати промову, яку ви готували цілий тиждень, та якщо ваші очі бігають, ви виглядатимете або зніяковілим або нещирим.

Особливе значення невербальні компоненти спілкування мають у перші хвилини знайомства. Ще не вимовлено жодного слова, а перша оцінка співрозмовника уже відбулась. Змінити її згодом буде важко. Якщо чиїсь слова і голос не викликають довіри, ми звертаємо увагу на ступінь напруженості людини, її погляд, поставу.

Постава виражає відношення людини до себе, до світу, самооцінку. Гарна постава - це природна лінія голови і хребта, розкуте, не затиснуте тіло. Постава відбиває ваші звички і навіть бажання. Недаремно психологи визначають позу "невдахи" (опущені плечі) і позу "переможця" (розправлені плечі). Якщо у вас сьогодні не дуже вдалий день, гляньте в дзеркало. Може, ви стоїте в позі "невдахи", і всі крім вас це помічають? Змініть позу, і успіх не забариться.

Інтерпретація поз людини (Додаток № 2)

Інформаційне повідомлення

Упевнена в собі людина ходить швидко (але не спішно), злегка розмахуючи руками, легко, пружно; постава при цьому повинна бути прямою, та не здерев'янілою; голова злегка піднятою, спина розправленою.

Потрібно намагатись бути задоволеним своїм тілом, не можна метушитися і смикатися, рухи повинні бути енергійними і плавними, не варто напружуватися, це відразу створює негативне враження.

Велике значення в успішному спілкуванні має вміння мати і розвивати в собі відчуття дистанції, своєрідний етикетний окомір. Психологами вивчені дистанції, що найбільш позитивно впливають н результати спілкування при правильному їх використанні (Додаток № 2).

Інтимна дистанція - від 0 до 40-50 см. На цій відстані спілкуються найближчі люди: батьки з дітьми, закохані тощо. "Вторгнення" сторонніх в цю зону розцінюється як недоречне домагання.

Особиста дистанція - від 0,4 - 0,5 до 1,2 - 1,5 м. На цій відстані розмовляють друзі, люди, які добре знайомі і довіряють один одному.

Соціальна дистанція - від 1,2 - 1,5 до 2 м. - відповідає неформальному, товариському спілкуванню. Наприклад, на цій відстані зручно обмінюватись новинами або анекдотами з колегами по роботі.

Формальна дистанція - від 2 до 3,7 -4 м. Характерна для ділових, офіційних відносин.

Публічна дистанція - більше ніж 3.7 - 4 м - дозволяє утриматись від спілкування або обмінятися тільки деякими словами без ризику бути нетактовним.

Дія абсолютно повного сприйняття інформації слід враховувати не лише вербальне повідомлення людини, а й її поставу, позу, міміку та жести.

Практична робота

Мета: розвивати вміння спілкуватись за допомогою міміки та жестів.

Учасники заняття придумують, який подарунок вони б подарували сусідові і показують це йому, за допомогою міміки і жестів. Як тільки сусід угадав, він може загадати свій подарунок своєму напарнику. Пояснювати можна тільки за допомогою міміки та жестів. (Обговорення вправи).

Інформаційне повідомлення

Мова як засіб спілкування виникла і сформувалась історично, у процесі розвитку людського суспільства, з його потреб.

Природа мови є знаковою. Кожне слово — це знак, який у певний спосіб співвідноситься з предметами зовнішнього світу. За кожним словом мови як знаком історично закріпилося певне значення, зрозуміле для спільноти, яка користується цією мовою.

Із розвитком соціального і технічного прогресу людства постійно розширювалося коло потреб людини, що спричинювало розвиток і вдосконалення мови як засобу спілкування. Словниковий запас і досконала граматична будова мови сучасного цивілізованого суспільства дають змогу передавати будь-яку інформацію та безліч відтінків і деталей об'єкта інформації. Мова є засобом нагромадження та передавання суспільного досвіду. Завдяки спілкуванню за допомогою мови відображення дійсності у свідомості однієї людини доповнюється тим, що було у свідомості інших людей, унаслідок чого зростають можливості для обміну інформацією Вербальна комунікація за допомогою слова — основна і найдосконаліша форма людського спілкування. Рівень володіння мовою, багатство та культура мовного висловлювання визначають можливості та ефективність спілкування кожної конкретної особистості.

Спілкування є не лише обміном інформацією і діяльністю, але і сприйманням, розумінням і оцінкою людьми один одного.

Сприймання, розуміння і оцінку людьми один одного і відображає соціальна перцепція або перцептивна сторона спілкування.

Тому в процесі спілкування у людини формується уявлення про партнера, про його здібності, характер, світогляд, ціннісні орієнтації. У зміст поняття “соціальна перцепція” включають сприймання не тільки фізичних властивостей людини, але і її внутрішніх характеристик, зокрема намірів, думок, здібностей, емоцій, установок та інше.

Оскільки спілкування є процесом взаємодії двох і більше об’єктів, то йдеться про взаєморозуміння і взаємопізнання людей.

Взаєморозуміння є внутрішньою основною і метою спілкування. Його ефективність залежить від тієї інформації, яку люди одержують один про одного. Спілкування починається завжди з контакту, тобто взаємного спостереження і сприймання тих якостей і рис, які спонукають інтерес людей один до одного.

Зацікавленість іншою людиною є мірою її інформативності для тих хто її оточує.

Ставлення до іншої людини залежить від того, які почуття вона викликає в інших, яка думка про неї формується. Перше враження про людину ґрунтується на сприйманні її зовнішнього вигляду, зовнішніх ознак і зумовлює весь характер взаємовідносин. Процес розуміння іншої людини є досить складним явищем у якому виокремлюють два рівні.

На першому рівні відбувається усвідомлення цілей, мотивів, установок і іншої людини. Другий рівень характеризується здатністю прийняти цілі, мотиви, установки іншої людини як свої власні. Він передбачає, що кожен із партнерів по взаємодії, враховує не тільки свої власні потреби, мовити, а й відповідні запити іншого.

Це відбувається за допомогою таких механізмів взаєморозуміння як: ідентифікація, апатія, рефлексія.

Ідентифікація (уподібнення іншій людині) – вона виражається у таких кодах: “постав себе на моє місце”, фактично означає – “зрозумій мене правильно”.

Емпатія (співпереживання) – на відміну від ідентифікації яка є процесом раціональним, емпатія це розуміння іншої людини не стільки розумом скільки серцем, тобто через емоційну сферу людини.

Рефлексія – в соціальній психології під рефлексією розуміють усвідомлення особою того, як вона насправді сприймається і оцінюється партнером по спілкуванні. Але таке уявлення є вкрай суб’єктивне, а тому не завжди відповідає істині.

Для створення сприятливих психологічних умов для взаємодій людей велике значення має знання і розуміння таких специфічних соціально-психологічних понять як ефекти спілкування, або ефекти перцепції. До таких ефектів спілкування належать:

- ефект атрибуції;

- ефект ореолу;

- ефект первинності;

- ефект новизни;

- ефект стереотипізацій

Ефект атрибуції – тобто пристосування один одному дій, вчинків, поведінки, статей і властивостей. Наприклад, приписування людині незаслуженого нею успіху, або неуспіху.

Ефект ореолу – проявляється як вплив загального уявлення про людину, на сприйняття і оцінку конкретних її властивостей. Наприклад, якщо загальне враження про людину позитивне, то її позитивні якості переоцінюються, а негативні виправдовуються. І навпаки, загальне враження негативне, то навіть благородні вчинки не помічаються або перекручуються.

Ефект первинності – проявляється в тому, що при зустрічі з незнайомою людиною найбільше значимою є первинна інформація про неї, сила першого враження про людину.

Ефект новизни – полягає в тому, що по відношенню до знайомої людини найбільш значимо є остання, тобто найбільш нова інформація про неї.

Ефект у перенесенні якостей групи на особистісність і особистості на її найближче соціальне оточення, що зумовлене дефіцитом правильної чи правдивої інформації.

Стереотип скорочує процес пізнання іншої людини або групу. Наприклад, всі люди похилого віку консерватори, або ж математики педанти. Стереотипи спрощують образ партнера, а іноді його спотворюють.

V. Підсумок уроку

- Якою була тема сьогоднішнього заняття? Чи досягли ми поставленої мети?

- Про що нове ви дізнались?

- Чого навчились ?

Памятайте: мистецтво спілкуватись - це ціла наука, яка базується на простих правилах, і їх слід памятати (правила записуються в зошити).

Правила успішного спілкування

Довіра, повага до співрозмовника;

Спілкування за принципом «тут і зараз»;

Персоніфікація висловлювань: «Думаю, що…», а не « Деякі з нас думають…»;

Недопустимість безпосередніх оцінок людини « Мені не подобаються твої слова-оговірки», а не « Ти мені не подобаєшся»;

Визначення сильних позитивних сторін особистості, з якою контактуєте;

Локанічність;

Толерантність;

Постійний самоаналіз(рефлексія);

Вживання імені співрозмовника.

VІ. Домашнє завдання

  1. Вивчити конспект.

  2. Знайти і записати у зошит значення жестів, що передають позитивні сигнали (5 прикладів) негативні сигнали (5 прикладів).

  3. Зобразити позитивні та негативні вирази обличчя (по 3 приклади).

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Правове регулювання освіти осіб з особливими потребами»
Байталюк Ольга Михайлівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.