До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
6
міс.
0
1
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок 19. З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ». Тема: Конфлікт. Види й типи конфліктів. Карта конфлікту. Виникнення і протікання конфліктів.

Опис документу:
Мета: ознайомити з поняттям «конфлікт»; навчити виявляти і досліджувати зони особистих і міжособистісних конфліктів, створювати «карту конфлікту», характеризувати основні і другорядні, наявні і приховані причини виникнення конфлікту; розвивати уміння конструктивно розв’язувати конфлікт; виховувати толерантне ставлення до оточуючих.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 19

З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»

11 КЛАС

Тема: Конфлікт. Види й типи конфліктів. Карта конфлікту. Виникнення і протікання конфліктів.

Мета: ознайомити з поняттям «конфлікт»; навчити виявляти і досліджувати зони особистих і міжособистісних конфліктів, створювати «карту конфлікту», характеризувати основні і другорядні, наявні і приховані причини виникнення конфлікту; розвивати уміння конструктивно розв’язувати конфлікт; виховувати толерантне ставлення до оточуючих.

Поняття для засвоєння: конфлікт, карта конфлікту

Обладнання: дошка, крейда, зошити, ручки, тестовий матеріал.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

Гра-розминка «Ім’я – рухи».

Мета: підвищити рівень згуртованості, проявити індивідуальність учнів, сформувати емоційно сприятливий клімат у групі.

Вчитель пропонує учасникам по колу, один за одним, назвати своє ім’я, супроводжуючи рухом рук, ніг, тіла. Вся група повторює ім’я та рух.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

З перших літер психологічного диктанту визначити тему уроку:

  1. Синонім поняття «творчість» (креативність)

  2. Негативна емоція, змістом якої є бажання “звільнитись від чогось або когось”. Може виникати разом з емоцією гніву (огида)

  3. Загальний, відносно невеликий за інтенсивністю, емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу (настрій).

  4. Емоційний стан людини, який викликається об’єктивно нездоланними перешкодами або труднощами на шляху досягнення бажаної мети (фрустрація).

5. Швидкість виникнення та протікання процесів збудження і гальмування (лабільність).

6. Емоція, яка сприяє розвитку навичок і вмінь, засвоєнню знань, мотивованого навчання, творчих спрямувань. Вибіркове ставлення особистості до оточуючих об’єктів завдяки їх певному життєвому значенню та емоційній привабливості (інтерес).

7. Виникає внаслідок провини (Каяття).

8. Емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеної небезпеки (тривога).

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

ІV. Вивчення нового матеріалу

Вправа «Мозковий штурм».

Спробуємо визначити, що таке конфлікт. Спочатку зробимо таку міні-діагностику. Кожен із вас на аркуші паперу напише своє розуміння конфлікту. Усі аркуші складають у коробочку, перемішують, витягують, читають та обговорюють.

  • Як ви думаєте чи можливе життя без конфліктів? Чому?

Інформаційне повідомлення.

Конфлікт (від лат. зіткнення) – у філософії – крайнє загострення суперечностей; у психології – зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо. Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріч, які приймають форму суперечності, коли мова іде про взаємодію людей. Конфлікти можуть бути прихованими і явними, але в основі їх завжди лежить відсутність згоди. Тому конфлікт визначають як відсутність згоди між двома (чи більше) сторонами – особами, групами, колективами. Відсутність згоди зумовлена наявністю різних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору і т.д. Проте відсутність згоди не завжди виражається в формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається лише тоді, коли протиріччя і суперечності, що існують, порушують взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставленої мети. В цьому випадку люди просто змушені певним чином подолати суперечності і тому вони конфліктують явно.

Можна виділяти різні класифікації конфліктів, виходячи з різних точок зору.

Види конфліктів: 1. За числом учасників: - внутрішньоособистісні; - міжособистісні; - між особистістю та групою; - міжгрупові.

Внутрішньоособистісний конфлікт виявляється на рівні свідомості працівника. Він виникає тоді, коли у однієї й тієї самої людини спостерігається сутичка рівних за силою та значущістю, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів тощо. Міжособистісний конфлікт спричиняється ситуацією, в якій співробітники прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись неодмінно реалізувати їх у спільній діяльності. Конфлікт може виникнути при розподілі функціональних обов'язків між співробітниками чи при обговоренні шляхів досягнення спільної мети діяльності.

Конфлікт між особистістю та групою також спричиняється ситуацією, в якій група співробітників та окремий співробітник прагнуть до несумісних цілей або керуються несумісними цінностями чи нормами, намагаючись неодмінно реалізувати їх у спільній діяльності. Наприклад, група співробітників виконує спільну роботу, а окремий член колективу саботує її.

Міжгруповий конфлікт спостерігається там, де гострі суперечності виявляються у стосунках між окремими групами працівників, які мають власні інтереси, причому своїми діями перешкоджають одна одній. Наприклад, одна група співробітників зацікавлена у кращій роботі, а інша група намагається загальмувати її.

2. За формою прояву: - видимий (наявний); - прихований. Видимий конфлікт, як правило, легко розпізнати: він проявляється у певних конфліктних діях (сварці, бійці, лайці тощо). Прихований конфлікт розпізнати значно важче: він зовні майже не проявляється, але має деякі ознаки: плітки, чутки, інтриги, дезінформація, обговорення окремих осіб. Такий вид конфліктів виникає в колективі співробітників, частіше між начальниками та підлеглими.

3. За тривалістю протікання: - короткочасний; - тривалий.

4. За характером виникнення: - випадковий (ситуативний); - намірений (спровокований).

5. За результатами: - конструктивний (продуктивний); - деструктивний (руйнівний).

Наслідки конструктивного конфлікту, як правило, позитивні. Тобто, становище після конфлікту значно краще, ніж до нього: вирішуються протиріччя, сторони приходять до компромісу. Наслідки деструктивного конфлікту, як правило, негативні. Тобто, становище після конфлікту значно гірше, ніж до нього: поглиблюються протиріччя, сторони не приходять до компромісу, посилюється ворожнеча.

Динаміка розвитку конфлікту.

В процесі свого розвитку конфлікт проходить декілька етапів. Ці етапи чи стадії не є обов’язковими , можливо, що деякі із них в ході конфлікту «проскакують», по різному складається тривалість кожної стадії (етапу), проте послідовність їх в будь-якому конфлікті буде однаковою. Таким чином, динаміка конфлікту – процес його зміни.

У конфлікті розрізняють 6 стадій: 1. Передконфліктна ситуація (латентний період). 2. Інцидент. 3. Ескалація. 4. Кульмінація. 5. Завершення конфлікту. 6. Постконфліктна ситуація.

Передконфліктна ситуація – це можливість конфлікту, який не виникає на пустому місці, а визріває поступово. Це період накопичення фактів і процесів, які можуть привести до конфлікту, тому цей період і називають латентним (прихованим) періодом або інкубаційним періодом. Відкритий період конфлікту починається з інциденту. Інцидент – це збіг обставин, що є приводом для конфлікту. Привід – це та конкретна подія, яка послужила поштовхом до початку конфліктних дій. Привід може виникнути випадково, а може і спеціально придумуватися та розроблятися, але привід ще не є конфліктом. Ескалація конфлікту – це ключова, сама напружена його стадія, коли відбувається загострення всіх протиріч між його учасниками і використовуються всі можливості для перемоги. На цій стадії питання стоїть так: „хто кого”. Тому стає майже неможливо застосовувати мирні способи вирішення конфлікту. Емоції часто заглушують розум, логіка поступається почуттям, головне завдання нанести опонентові якомога більшу шкоду. Розвиток конфлікту починає носити спонтанний і некерований характер. Серед основних моментів, які характеризують етап ескалації, виділяють такі: 1) створення образу ворога („хто не з нами - той проти нас”, „якщо ворог не здається - його знищують”); 2) демонстрація сили і загроза її застосування (найчастіше через ультиматуми); 3) застосування насилля (економічне, політичне, моральне, домашнє (сімейне); 4) тенденції до розширення і поглиблення конфлікту (охоплення нових сфер, територій країни). Ескалація може бути: 1) неперервною, з постійно зростаючою степеню напруженості відносин і сили; 2) хвилеподібною, коли напруженість відносин то підсилюється, то спадає, періоди активного протистояння змінюються затишшям; 3) крутою, такою, що різко піднімається до ворожості; 4) в’ялою, тобто такою, що дуже повільно розгортається і тримається майже на одному рівні (на практичній роботі ви спробуєте зобразити за допомогою графіку ці види ескалації). Кульмінація (пік) наступає тоді, коли ескалація конфлікту привела одну чи обидві сторони до дій, які наносять серйозну шкоду справі, яка їх пов’язує. Кульмінація – це вища точка ескалації. Вона зазвичай відображається в якомусь „вибуховому епізоді”. При кульмінації конфлікт досягає такої напруги, що обом чи принаймні одній стороні стає ясно, що продовжувати конфлікт просто немає сенсу. Кульмінація безпосередньо підводить сторони до усвідомлення необхідності перервати дії і шукати вихід із конфлікту. Ескалація не обов’язково закінчується кульмінацією. Не рідко сторони починають шукати міри для загашення конфлікту. Завершення конфлікту. Це остання стадія відкритого конфлікту. Часто завершення конфлікту характеризується тим, що обидві сторони усвідомили безрезультативність продовження конфлікту, або навіть тим, що один із опонентів був «знищений» в процесі конфлікту.

Виділяють декілька способів завершення конфлікту: 1) затухання конфлікту; 2) усунення («знищення») опонента чи двох опонентів протиборства; 3) усунення чи знищення об’єкту конфлікту; 4) зміна позицій обох або однієї із сторін конфлікту; 5) участь у конфлікті третьої сторони, яка здатна завершити його шляхом використання сили;

6) звернення суб’єктів конфлікту до «арбітра» і завершення його шляхом «третейського суду»;

7) переговори, як найефективніший спосіб; 8) переростання конфлікту в інший конфлікт Постконфліктна ситуація. Конфлікт рідко проходить безслідно. Він завжди залишає після себе певні сліди в душах опонентів. Інколи це розпач, розчарування, втрата віри в людей і в себе, а інколи - почуття самоствердження, гордості за свою моральну стійкість і принциповість, усвідомлення корисності досвіду, який особа набула під час конфлікту.

Наслідки конфлікту: а) поточні (на час виявлення конфлікту: тілесні ушкодження; негативні емоції і почуття, психічні стани; зіпсовані взаємовідносини); б) віддалені (помста, ворожнеча, розповсюдження чуток та пліток).

Виокремлюють кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників; «орієнтація на задоволення власних інтересів» та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п´ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації: уникнення, пристосування, конкуренція, компроміс, співробітництво. Охарактеризуємо окремо кожен з п´яти типів поведінки.

Відхід від конфлікту або «уникнення», або намагання його не помітити — це такий тин поведінки, коли у конфлікті мінімально враховуються як власні інтереси, так і опонента. За такого типу поведінки на проблему просто не звертають уваги, вважають, що вона зникне сама по собі. Суть такої поведінки чудово відображають відомі приказки: «Не буди лихо, доки воно тихе», «Не чіпай, бо зламається» та іи. Відтак жодна зі сторін нічого не отримує, а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (власна поразка — поразка опонента).

Причинами такої поведінки в конфлікті можуть бути: • усвідомлення відсутності необхідних ресурсів для отримання «перемоги» над опонентом;

• якесь особливе ставлення до опонента; • намагання виграти час для «перегрупування сил» і наступної перемоги; • індивідуально-психологічні особливості учасників конфлікту (несхильність до жорстких форм поведінки, лагідний характер, низький рівень домагань тощо). Боротьба або «конкуренція» — тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально — інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий», «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога — поразка» (власна перемога — поразка опонента). Пристосування або поступливість, іншими словами, жертовність — тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів опонента. Зміст такої поведінки відображають відомі приказки: «Убий ворога своєю добротою», «Підстав щоку», «Мир за будь-яку ціну», а результат поведінки визначає формула «поразка — перемога» (власна поразка — перемога опонента).

Компроміс або зговірливість — тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті і власних інтересів, й інтересів опонента, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені — в іншому». Зміст такої поведінки втілений у приказках: «Краще півхлібини, ніж нічого», «Поганий мир ліпший за добру сварку», а результат поведінки описується формулою «поразка — поразка» (частково власна поразка — частково поразка опонента), бо повністю не задовольняються інтереси жодного з опонентів. Співробітництво — тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті власних інтересів та інтересів опонента. Зміст такої поведінки описують приказки: «Одна голова добре, а дві ліпше», «Те, що добре для вас, те добре і для мене», а результат поведінки визначає формула «перемога — перемога» (власна перемога — перемога опонента).

Практична робота.

Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса (адаптація Н.В. Гришиної) (Додаток №3).

V. Підсумок уроку

- Що сьогодні на уроці ви дізналися нового?

- Як ви можете використовувати набуті знання?

VІ. Домашнє завдання

  1. Вивчити конспект

  2. Пригадайте одну із конфліктних ситуацій, учасниками якої ви були, запишіть її в зошити та проаналізуйте стиль поведінки учасників конфлікту.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Правове регулювання освіти осіб з особливими потребами»
Байталюк Ольга Михайлівна
24 години
490 грн