До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
5
міс.
2
3
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Урок 13. З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ».Тема: Характеристика емоційних станів.

Опис документу:
Мета: вивчити поняття «агресивність», «доброзичливість», «переляк», «стрес», «байдужість», «гнів»; навчити класифікувати і характеризувати емоційні стани людини; розвивати уміння долати агресивність і переводити гнів у конструктивне русло. Поняття для засвоєння: агресивність, доброзичливість, переляк, стрес, байдужість, гнів, афект, настрій.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Урок 13

З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»

11 КЛАС

Тема: Характеристика емоційних станів.

Мета: вивчити поняття «агресивність», «доброзичливість», «переляк», «стрес», «байдужість», «гнів»; навчити класифікувати і характеризувати емоційні стани людини; розвивати уміння долати агресивність і переводити гнів у конструктивне русло.

Поняття для засвоєння: агресивність, доброзичливість, переляк, стрес, байдужість, гнів, афект, настрій.

Обладнання: дошка, крейда, зошити, фломастери, ручки .

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

  • Давайте пригадаємо, які поняття ми вивчали на минулому уроці?

  • Що таке емоції та почуття?

  • Які ви знаєте базові емоції?

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

ІV. Робота над темою уроку

Інформаційне повідомлення.

В емоційній сфері людини особливе місце посідають вищі почуття. Особливе місце вищим почуттям відводиться у художній творчості. Багато авторів приділяють чималу увагу їхньому висвітленню тощо. Вони являють собою відображення переживань ставлення до явищ соціальної дійсності. За змістом вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, інтелектуальні та праксичні почуття. Рівень духовного розвитку людини оцінюють за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. У вищих почуттях яскраво виявляються їхні інтелектуальні, емоційні та вольові компоненти. Вищі почуття є не лише особистим переживанням, а й засобом виховного впливу на інших.

Моральні почуття — це почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе. Їхнім джерелом є спільне життя людей, їхні взаємини, боротьба за досягнення суспільних цілей. Моральні почуття людини сформувались у суспільно-історичному житті людей, в процесі їхнього спілкування і стали важливим засобом оцінки вчинків і поведінки, регулювання взаємин особистості.

Естетичні почуття — це чуття краси в явищах природи, в праці, в гармонії барв, звуків, рухів і форм. Гармонійна злагодженість в об'єктах цілого та частин, ритм, консонанс, симетрія викликають почуття приємного, насолоду, яка глибоко переживається та вшляхетнює душу. Ці почуття викликають твори мистецтва. Не тільки в мисленні, а й почуттями людина утверджує себе в предметному світі.

Залежно від рівня загальної та мистецької культури люди по різному відгукуються на красу. Одні глибоко переживають гармонійно виражені ритм і риму, переходи та взаємопереходи між кольорами, звуками, формами та рухами, інші не відчувають цієї гармонії й захоплюються грубими, різкими звуками, безладними рухами, випадковими поєднаннями кольорів.

Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними почуттями. Вони вшляхетнюють особистість, надихають її високими прагненнями, утримують від негативних вчинків. Отже, естетичні почуття є істотними чинниками у формуванні морального обличчя людини.

Вищі рівні розвитку естетичного почуття виявляються в почуттях високого, піднесеного, трагічного, комічного, гумору. Ці різновиди естетичних почуттів органічно пов'язані з моральними почуттями і є важливим засобом їхнього формування.

Праксичні почуття — це переживання людиною свого ставлення до діяльності. Людина відгукується на різні види діяльності — трудову, навчальну, спортивну. Це виявляється в захопленні, в задоволенні діяльністю, в творчому підході, в радості від успіхів або в незадоволенні, в байдужому ставленні до неї. Праксичні почуття виникають у діяльності. Яскраве уявлення про зміст і форми діяльності, її процес і результат, громадську цінність — головна передумова виникнення й розвитку праксичних почуттів.

Праксичні почуття розвиваються або згасають залежно від організації та умов діяльності. Вони особливо успішно розвиваються і стають стійкими тоді, коли діяльність імпонує інтересам, нахилам і здібностям людини, коли в діяльності виявляються елементи творчості, розвиваються перспективи її розвитку.

Праксичні почуття стають багатшими, якщо поєднуються з моральними почуттями. Праця як справа честі, гуманістичне ставлення до діяльності роблять праксичні почуття важливим чинником боротьби за високу продуктивність та якість праці.

Інтелектуальні почуття являють собою емоційний відгомін ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому розумінні. Ці почуття виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або сумніві. Інтелектуальні почуття яскраво виявляються в пізнавальних інтересах, любові до знань, навчальних і наукових уподобаннях.

Пізнавальні почуття залежно від умов життя, навчання та виховання мають різні рівні свого розвитку. Такими його рівнями є цікавість, допитливість, цілеспрямований, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю. Пізнавальні почуття своїм механізмом мають природжений орієнтувальний рефлекс, але його зміст цілком залежить від навчання, виховання, навколишньої дійсності умов життя.

За тривалістю переживання почуттів можна поділити на :

Короткочасні (емоційні реакції)

  • емоції

  • афект

Тривалі (емоційні стани)

  • настрій

  • стрес

  • пристрасть

  • фрустрація

  • депресія

  • Які асоціації у вас викликає поняття афект, настрій, пристрасть, стрес? (відповіді учнів).

Афект – психологічний стан, в основі якого лежить сильне, відносно короткочасне емоційне переживання. Це реакція на екстремальну ситуацію. Відмінними рисами афекту є його ситуативність, узагальненість, велика інтенсивність, незначна тривалість, бурхливість. Характеризується значними змінами в свідомості, втратою самоволодіння, змінами всієї життєдіяльності організму. Настрій – загальний, відносно невеликий за інтенсивністю, емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Йому властива дифузність, відсутність чіткого зв’язку з обставинами дійсності. Характеризується підсвідомістю та слабкою виразністю. Може бути радісним, сумним тощо. Пристрасть – стійке, глибоке та сильне емоційне прагнення людини до певного об’єкта. Максимальний інтерес до предмета. Фрустрація – емоційний стан людини, який викликається об’єктивно нездоланними перешкодами або труднощами на шляху досягнення бажаної мети. Стрес – сильне емоційне збудження, а також сукупність стереотипних, філогенетично запрограмованих неспецифічних реакцій усього організму, що робить можливим підвищену фізичну активність. Виникає в скрутних, несподіваних та небезпечних ситуаціях. Сильні стреси порушують вегетативну систему, дезорганізують психіку, слабкі спонукають до дуже складної діяльності.

- Які ви можете навести приклади подолання стресу? (відповіді учнів).

Практична робота

  1. Робота в малих групах.

Учні об’єднуються в 5 малих груп. Кожній групі видається одне із понять: «Агресивність», «Переляк», «Байдужість», «Доброзичливість», «Гнів». Завдання учнів: на основі домашнього завдання підготувати коротке повідомлення про даний емоційний стан, назвати емоції, які людина може переживати в даних станах, навести приклади ситуацій, при яких виникають дані переживання, і обговорити можливі конструктивні вирішення при виникаючих проблемах.

(Після кожного виступу групи вчитель доповнює учнів, задає додаткові запитання).

Агресивність

В основі всякої агресивності лежить той чи інший конфлікт – усвідомлюваний чи несвідомий, скороминущий чи затяжний. По суті своїй, всяка агресія є нічим іншим, як проявом активного, невдоволення людини умовами навколишнього життя, ближніми чи самим собою.

Агресія зовсім не повинна розумітися як сугубо негативний, деструктивний і конфронтуючий гармонії життя феномен. Саме навпроти – роль агресії в розвитку життя настільки велика, що її попросту важко переоцінити.

Погано контрольована агресивність нерідко обертається проти самого індивідуума, виявляючись у різних формах саморуйнування від самозвинувачень до поступового самогубства у формі наркоманії і зловживання алкоголем.

Але все-таки без відомої частки агресивності людям не обійтися. М'якотілість і потурання, укріплені не в силі, але в слабості, можуть принести не менше шкоди, чим маніакальне прагнення до зіткнень і руйнувань. Коли необхідно врятувати своїх близьких від нападу хуліганів, коли приходиться зі зброєю в руках захищати свою Батьківщину – отут без високого рівня керованої агресії не обійтися.

Відповідно до одному з визначень, запропонованому Басом, агресія – це будь-яке поводження, що містить погрозу чи наносить збиток іншим.

Друге визначення, запропоноване, декількома відомими дослідникам, містить наступне положення: щоб ті чи інші дії були кваліфіковані як агресія, вони повинні містити в собі намір образи чи образи, а не просто приводити до таких наслідків. І, нарешті, третя точка зору, висловлена Зільманом, обмежує вживання терміна агресія спробою нанесення іншим тілесних чи фізичних ушкоджень.

Незважаючи на значні розбіжності, щодо визначень агресії, багато фахівців в області соціальних наук схиляються до прийняття визначення, близького до другого. У це визначення входить як категорія наміру, так і актуальне заподіяння образи чи шкоди іншим. Таким чином, у даний час більшістю приймається наступне визначення: Агресія – це будь-яка форма поводження, націленого на чи образу заподіяння шкоди іншій живій істоті, що не бажає подібного звертання.

Всі ці фактори, безсумнівно, відіграють важливу роль у поводженні, результатом якого стає заподіяння збитку, їхня наявність не є необхідною умовою для подібних дій. Злість зовсім не є необхідною умовою нападу на інших; агресія розвертається як у стані цілковитої холоднокровності, так і надзвичайно емоційного порушення. Також зовсім не обов'язково щоб агресори ненавиділи чи навіть не симпатизували тим, на кого спрямовані їхні дії. Багато хто заподіюють страждання людям, до яких відносяться скоріше позитивно, чим негативно.

Через те, що прояви агресії в людей нескінченні і різноманітні, дуже корисним виявляється обмежити вивчення подібного поводження концептуальними рамками, запропонованими Басом На його думку, агресивні дії можна описати на підставі трьох шкал: фізична — вербальна, активна — пасивна і пряма — непряма. Їхня комбінація дає вісьмох можливих категорій, під які підпадає більшість агресивних дій. Наприклад, такі дії, як стрілянина, нанесення ударів холодною чи зброєю побиття, при яких одна людина здійснює фізичне насильство над іншим, можуть бути класифіковані як фізичні, активні і прямі.

Байдужість

Апатія — філософське поняття, психічний стан, викликаний втомою, важкими переживаннями або хворобою, що означає відмову від всіх пристрастей, зникнення інтересу та байдужість до всього оточуючого, звільнення від почуття страху і проблем навколишньої дійсності.

Депресія (від латинського слова depressum - знижувати, придушувати, гнітити) - стан, що характеризується пригніченим чи сумним настроєм і зниженням психічної активності, що сполучаються з руховими розладами і різноманітними соматичними (тілесними) порушеннями (втрата апетиту, схуднення, запори, зміна ритму серцевої діяльності і т.п.).

Доброзичливість

Доброзичливість - відношення до людини, орієнтоване на сприяння його благу, на здійснення добра. Суб'єктивно доброзичливість проявляється в прихильності, симпатії, співчутті, благодіянні.

Переляк

Серйозний страх є відповіддю на деяку грізну небезпеку що насувається, тоді як дріб'язковий повстає при зіткненні з незначною небезпекою. Страх може визначатися різними термінами в залежності від ступеню. Особистий страх значно різниться в рівнях від м'якої обережності до крайньої фобії і параної. Страх має відношення до багатьох емоційних станів включаючи хвилювання, стурбованість, параною, жах, паніку (суспільну та особисту) і комплекс переслідування.

Страхи можуть бути фактором всередині ширшої суспільної мережі, де особисті страхи синергійно формують масову істерику.

Страх також може впливати на свідомість та підсвідомість, наприклад через нічні кошмари.

Одним з найбільш характерних симптомів страху є тремтіння всіх м'язів тіла, нерідко воно насамперед виявляється на губах. Коли страх зростає до агонії жаху, ми одержуємо нову картину емоційних реакцій. Серце б'ється зовсім безладно, зупиняється, і настає непритомність; обличчя покривається мертвотною блідістю; дихання утруднюється; погляд спрямовується на об'єкт страху і т.д. Зіниці при цьому бувають непомірно розширені. Усі м'язи клякнуть і починають конвульсивно рухатися.

При стані страху і після його перенесення настає ряд вегетативних реакцій.

У більшості випадків страх виникає на підставі життєвого досвіду. Маленька дитина не боїться висоти і, сміливо перегнувшись вниз, випадає з вікна, якщо вона не випробувала падіння і т.п. до цього. Лише випробувавши біль при різних умовах, вона починає боятися того, що може його заподіяти. Те, що називають "почуттям самозбереження", лише частково є уродженим, головним же чином воно розвивається в плині життя на підставі пережитого болю.

У реакціях страху очевидна участь адреналіну. Він додає силу моторним реакціям, він же, очевидно, бере участь у рефлексі іммобілізації ("рефлекс мнимої смерті"). Можливо, що в одній кількості адреналін є джерелом сили, а в іншій сприяє задубінню м'язів.

Страх - пасивно-оборонна реакція. Він указує на небезпеку чогось від когось більш сильного, якої потрібно уникнути, від якої треба усунутися. Якщо погроза виходить від більш слабкого, то це викликає активно-оборонну реакцію - гнів. Усе залежить від співвідношення сил. Зрозуміло, що в людей слабких, котрим важче переборювати життєві труднощі, більше приводів для реакції страху.

І в дитини, і в дорослого є страх перед невідомим, новим тощо. Цей страх робить обережною особу і має захисне значення. Коли знання світу було незначним, а область невідомого величезна, страх тримав людину у своїй владі і змушував її населяти світ страшними чудовиськами і богами.

Різні градації страху в людини виражаються по-різному: жахом, панікою, острахом, тривожністю, боязким чеканням, заляканістю, затурканістю, зв'язаними зі страхом почуттями покірності і відданості. У людини при сильному переляку або жаху спостерігаються: заціпеніння, панічне бажання утекти, дифузійне безладне м'язова рухливість. Заціпеніння, що настає при переляку, як правило, швидко проходить і може перемінитися руховим порушенням. Наприклад, гнана страхом людина може зробити такий стрибок через перешкоду, підняти таку вагу, стати раптом здатною на таку напругу, які в звичайному стані немислимі. Страх, якщо він не досягає сили, що гальмує психіку, може цілком поставити мислення собі на службу. Думки прикуті до однієї мети: знайти вихід із застрашливого становища. І страх може відчуватися в настільки слабкому ступені, що людина виконує свою звичайну роботу, відбувається звичайний хід асоціацій, а страх криється десь на задньому плані, на задвірках свідомості.

Гнів

Виникає раптовою появою серйозної перешкоди на шляху задоволення надзвичайно важливої для суб’єкта потреби, а також в разі розходження поведінки іншої людини з нормами етики, моралі. Прояв гніву виглядає насупленими бровами, відтопиреними губами, виставленою вперед нижньою губою, стиснутими кулаками, сильною жестикуляцією. Може протікати у формі афекту (вибуху гніву). Має стенічний характер.

  1. Вправа «Затишок» Учням пропонується сісти в позу «стомленого кучера», закрити очі. М’яким, спокійним голосом психолог каже такий текст: «Уявіть собі, що у вас є надійний притулок, у якому ви можете бути в будь-який момент, коли забажаєте. Зовсім не обов’язково, щоб це місце реально існувало. Наприклад це може бути хатина в горах, або лісовій долині, паро яку, крім вас, ніхто не знає. В подумах опишіть це безпечне місце. Ви можете там відпочивати, слухати музику або робити те, що вам подобається. Через деякий час, коли я почну рахувати в зворотному порядку, ви відкриєте очі.» Так фантазувати можна перед сном або протягом дня, коли ви хочете скинути напруження або відпочити. Володіючи тілом та емоціями, здатністю керувати ними, ми стаємо внутрішньо вільнішими.

V. Підсумок уроку.

- Назвіть форми переживання почуттів.

- Що робити, щоб не було негативного впливу стресу?

Я сподіваюся, що знання, отримані сьогодні, вам, ще не раз стануть у пригоді.

VІ. Домашнє завдання.

  1. Вивчити конспект.

  2. Пригадати конфліктні ситуації, в яких були задіяні, одну із ситуацій записати у зошит.

  3. Проаналізувати та записати в зошит емоції та почуття, які переживали у конфліктній ситуації.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Правове регулювання освіти осіб з особливими потребами»
Байталюк Ольга Михайлівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.